Постанова

від 30.09.2024 по справі 909/1116/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2024 р. Справа №909/1116/23

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України б/н від 22.04.2024,

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2024, суддя Неверовська Л.М., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено 03.04.2024,

за позовом Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України, м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Техпростір Інжиніринг", м. Івано-Франківськ,

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 65 616,28 грн.,

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

12.12.2023 Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Техпростір Інжиніринг" (надалі ТОВ "Техпростір Інжиніринг") про стягнення штрафних санкцій в розмірі 65 616,28 грн., з яких 34 789,84 грн. пені, 30 826,44 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення договірних зобов`язань відповідачем станом на 18.10.2023 роботи з коригування проектно-кошторисної документації по об`єкту: "Капітальний ремонт будівлі спального корпусу літ. "А-3" (інв. №101320204) санаторію "Прикордонник-Немирів" за адресою: Львівська область, Яворівський район, смт. Немирів, вул. Курортна, 20-Б (Коригування)" не виконано.

На підставі п. 8.2. договору та враховуючи порушення строків виконання робіт на 79 днів позивачем нараховано відповідачу 34 789,84 грн. пені та 30 826,44 грн. штрафу за період з 01.08.2023 по 18.10.2023.

Правовою підставою позову позивач зазначає ст. ст. 13, 14, 15, 16, 509, 525, 628, 629 ЦК України та ст.ст. 193, 231 ГК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.04.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ"Техпростір Інжиніринг" на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України 17 306,84 грн., з яких 8 058,91 грн. пені та 9 247,93 грн. штрафу.

Рішення суду в частині задоволення позову мотивоване тим, що відповідачем порушено строк виконання договору за № 11-23 від 01.06.2023 та на підставі п. 8.2. договору нараховано пеню та штраф.

Відмовлено в частині позовних вимог про стягнення 26730,93 грн пені та 21578,51 грн штрафу.

Місцевим господарським судом здійснено перерахунок нарахування пені та штрафу з врахуванням строку дії договору, який визначений п. 17.1. договору (до 30.09.2023), а також застосовано положення ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та зменшено розмір пені та штрафу на 70%.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі позивач (Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України) просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 26 730,93 грн. пені та 21 578,51 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному об`ємі, в зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник (Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України) зазначає, що:

- помилковим є висновок місцевого господарського суду про те, що строк дії договору завершився 30.09.2023. Зазначає, що закінчення строку дії договору не припиняє невиконаного зобов`язання щодо виконання послуг за таким договором;

- відповідачем не було надано проектно-кошторисну документацію на дату 18.10.2023 та по даний час, що унеможливило подання проектно-кошторисної документації на експертизу для подальшого користування нею;

- суд першої інстанції без врахування обставин справи та майнового стану сторін безпідставно зменшив пеню та штраф на 70%.

Узагальнені заперечення відповідача

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заперечує доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що зменшення пені та штрафу на 70% відповідає вимогам чинного законодавства України, враховує необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої та компенсує негативні наслідки.

В порядку ст. 42 ГПК України, позивач подав додаткові пояснення, за змістом яких вважає хибними твердження відповідача про подальше використання позивачем виготовленої ними з порушеннями проектно-кошторисної документації, оскільки така не відповідає вимогам чинного законодавства, що унеможливлює її використання замовником в подальшому.

Також, в спростування тверджень відповідача зазначає, що невиконання відповідачем зобов`язань за договором, змусило позивача укласти новий договір на коригування проектно-кошторисної документації, з іншою проектною організацією.

Позивач зазначив, що розрахунок виділених бюджетних асигнувань на проведення експертизи проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт щодо об`єкта проводився за розцінками 2023 року, а невиконання відповідачем зобов`язань за договором призвело до збитків державному бюджету в подальшому та проведення експертизи та виконання будівельних робіт за розцінками 2024 року.

Ухвалою Західного господарського апеляційного суду 25.04.2024 року відкрито апеляційне провадження у справі №909/1116/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи №909/1116/23 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається

01.06.2023 Головним центром капітального будівництва та реконструкції Державної прикордонної служби України (відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань найменування юридичної особи змінено на "Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Держаної прикордонної служби України") (замовник) та ТОВ "Техпростір Інжиніринг" (виконавець) укладено договір за №11-23 на виконання робіт з коригування проектно-кошторисної документації по об`єкту: "Капітальний ремонт будівлі спального корпусу літ. "А-3" (інв. №101320204) санаторію "Прикордонник-Немирів" за адресою: Львівська область, Яворівський район, смт. Немирів, вул. Курортна, 20-Б (Коригування)" (а.с.5-18), за змістом якого предметом договору є коригування проектно-кошторисної документації (далі - роботи) по об`єкту: "Капітальний ремонт будівлі спального корпусу літ. А-3 (інв. № 101320204) санаторію "Прикордонник - Немирів", за адресою: Львівська область, Яворівський район, смт. Немирів, вул. Курортна, 20-Б" (коригування), (далі - об`єкт), код за ДК 021:2015 - 71220000-6 послуги з архітектурного проектування (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2 договору виконавець бере зобов`язання виконати роботи відповідно до завдання на проектування (додаток 3 до цього договору), захистити проектні рішення в експертній організації щодо об`єкту та здати виконані роботи замовнику, в строки, визначені п. 6.1 цього договору, а замовник зобов`язується прийняти якісно виконані роботи та здійснити їх оплату, відповідно до умов договору.

Загальний термін виконання робіт до 31.07.2023 року відповідно до графіку виконаних робіт плану (додаток 2 до цього договору) з дати підписання цього договору. До загального терміну виконання робіт входить термін коригування проектно-кошторисної документації та термін погодження виготовленої скоригованої проектно-кошторисної документації з отриманням технічного рішення усіма зацікавленими організаціями (п. 6.1. договору).

Виконавець несе відповідальність за порушення строків виконання робіт. За порушення строків здачі виконаних робіт, виконавець сплачує пеню в розмірі 0,1% вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості робіт (п. 8.2. договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін, скріплення їх печатками (у разі наявності) і діє до 30.09.2023 року (п. 17.1. договору).

Строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у договір в разі: виникнення обставин непереборної сили; зміни обсягу бюджетних асигнувань; виникнення інших (обґрунтованих та документально підтверджених) обставин, що можуть вплинути на строки виконання робіт (п. 6.2. договору).

Судами встановлено, що листом за №723/1003-23-Вих від 08.07.2023 позивач погодив відповідачу надані архітектурно-будівельні рішення (варіант 2).

Листом за №44 від 27.07.2023 відповідач повідомив позивача про те, що в ході виконання робіт із коригування проектно-кошторисної документації виникла необхідність додаткового проведення інженерних вишукувань, що в свою чергу обумовило внесення змін у розділи проектно-кошторисної документації. Зважаючи на вказане просив продовжити термін договору від 01.07.2023 №11-23 терміном на 1 місяць.

Листом за №723/1259-23-Вих від 16.08.2023 позивач повідомив відповідача про недоліки роботи, та вимагав надати проектно-кошторисну документацію в повному обсязі в термін до 21.08.2023, виправити помилки в проектній документації та виконати умови договору.

Листом за №723/1658-23-Вих від 09.10.2023 позивач повідомив відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку на підставі п. 9.3 договору. А також, вимагав від відповідача сплати суму штрафних санкцій відповідно до п. 8.6. договору.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання,які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом п. 6.1. договору, загальний термін виконання робіт до 31.07.2023 року відповідно до графіку виконаних робіт плану (додаток 2 до цього договору) з дати підписання цього договору. До загального терміну виконання робіт входить термін коригування проектно-кошторисної документації та термін погодження виготовленої скоригованої проектно-кошторисної документації з отриманням технічного рішення усіма зацікавленими організаціями. Сторонами строки виконання робіт не були змінені у порядку передбаченому договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відповідачем в строк до 31.07.2023 не виконано роботи відповідно до завдання на проектування (додаток 3 до цього договору), не захищено проектні рішення в експертній організації щодо об`єкту та не здано виконані роботи замовнику.

Таким чином, відповідачем порушено договірний строк виконання робіт.

Враховуючи порушення строків виконання робіт з коригування проектно-кошторисної документації по об`єкту: "Капітальний ремонт будівлі спального корпусу літ. "А-3" (інв. №101320204) санаторію "Прикордонник-Немирів" та на підставі п. 8.2. договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 0,1% вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення та штраф у розмірі 7% за прострочення виконання робіт понад тридцять днів: 34 789,84 грн. пені та 30 826,44 грн. штрафу за період з 01.08.2023 по 18.10.2023.

При цьому колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності нарахування неустойки за невиконання відповідачем обов`язку з коригування проектно-кошторисної документації, за період прострочення після дати закінчення строку Договору, з огляду на наступні мотиви.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним та звільнення від відповідальності за прострочення виконання такого зобов`язання, яке мало місце під час дії договору, помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування позивачем пені та штрафу поза межами строку дії Договору за невиконання зобов`язання, виконання робіт з коригування проектно-кошторисної документації по об`єкту: "Капітальний ремонт будівлі спального корпусу літ. "А-3" (інв. №101320204) санаторію "Прикордонник-Немирів".

Крім того, висновки суду першої інстанції щодо неправомірності стягнення неустойки, нарахованої поза строком дії договору, також суперечать приписам частини 6 статті 232 ГК, згідно якої нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, і зазначений строк (6 місяців) жодною нормою ЦК та ГК не обмежується строком дії договору. Вказана правова позиція узгоджується з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 26.06.18 № 910/9072/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.18 у справі № 927/333/17, від 13.06.18 у справі № 910/2153/17, від 13.02.18 у справі № 910/123/17.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Завданням неустойки є сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування положень ст.ст. 526, 599, 631 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 232 Господарського кодексу України дійшов неправильного висновку про відмову в позові в частині стягнення пені та штрафу(неустойки) нарахованої поза межами строку дії Договору.

З огляду на наведене, оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову, а саме стягнення 7 926,8 пені підлягає скасуванню із прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Також, суд першої інстанції вказав на необхідність зменшення штрафних санкцій на 70% та стягнення з відповідача на користь позивача 8058,91 грн. пені та 9247, 93 грн штрафу.

Натомість, суд апеляційної інстанцій прийшов до висновку про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 34789,84 грн пені та 30826,44 грн штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови касаційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20).

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Відмовивши у стягненні 70 відсотків від заявлених штрафних санкцій, суд першої інстанції не дотримався справедливого балансу інтересів сторін, не врахував що відповідач уклав вказаний договір, зокрема з метою одержання прибутку, що вказаний випадок (порушення відповідачем умов договору) не є винятковим з огляду на встановлені обставини справи; застосував до відповідача відповідальність не пропорційну вчиненому порушенню зобов`язання, тобто неправильно застосував положення ч. 3 ст. 551 ЦК України до спірних правовідносин. Зменшивши стягнення штрафних санкцій на 70% суд першої інстанції не дотримався принципів справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, врахував лише інтереси відповідача.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. За ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Укладаючи договір сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов`язання, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки надання послуг.

Оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за контрактом, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором (аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суд від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21).

На відміну від суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, врахувавши, що для позивача використання результатів отриманого за договором не становить комерційний інтерес, а спрямоване на виконання покладених на нього повноважень - державної політики у сфері військового будівництва, вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову шляхом зменшення штрафних санкцій без належних та допустимих доказів по справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає частковому скасуванню і відповідно задоволенню позовних вимог в повному об`ємі. Доказів для зменшення розміру штрафних санкцій відповідач не надав.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу не відповідають фактичним обставинам по справі та правовому регулюванні цих відносин, а тому апеляційний суд їх не враховує.

Апелянтом спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді часткового скасування прийнятого судового рішення, оскільки доведено неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України б/н від 22.04.2024 підлягає задоволеню, а рішення першої інстанції частковому скасуванню щодо відмови в частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, та часткове скасування рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на відповідача судового збору в розмірі 4 026,00 грн., який сплачений позивачем згідно з платіжною інструкцією за № 330 від 18.04.2024 та перерозподіл судового збору в суді першої інстанції, де 2684, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. А всього на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 6710,00 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 86, 236, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.апеляційну скаргу Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України б/н від 22.04.2024 задоволити.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.04.2024 у справі № 909/1116/23 скасувати в частині відмови у позові. Прийняти в цій частині нове рішення.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпростір Інжиніринг", вул. Хоткевича Гната, буд 46, корп. 3, оф. 117, м. Івано-Франківськ, 76002 (ідентифікаційний код 44494598) на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України, вул. Ялтинська, 11, м. Київ, 02099 (ідентифікаційний код 23311317) 34789,84 грн пені та 30826,44 грн штрафу.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпростір Інжиніринг", вул. Хоткевича Гната, буд 46, корп. 3, оф. 117, м. Івано-Франківськ, 76002 (ідентифікаційний код 44494598) на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України, вул. Ялтинська, 11, м. Київ, 02099 (ідентифікаційний код 23311317) 6710,00 грн в повернення судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

5.В решті Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.04.2024 у справі № 909/1116/23 залишити без змін.

6.Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 327 ГПК України.

7.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

8.Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.