Постанова

від 01.10.2024 по справі 910/7805/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. Справа№ 910/7805/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2024

про передачу справи за підсудністю

у справі № 910/7805/24 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія»

до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації

про стягнення 206 197 713,41 грн, що становить 7 048 313,73 дол США

ВСТАНОВИВ:

21.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення збитків у розмірі 206 197 713,41 грн, що становить 7 048 313,73 дол. США.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації було пошкоджено та втрачено майно, яке належить позивачу та знаходилось на зберіганні за адресою: Херсонська область, Херсонський район, село Чорнобаївка, вулиця Промислова, будинок 1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 справу № 910/7805/24 передано за підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Передаючи справу № 910/7805/24 за підсудністю до Господарського суду Одеської області, суд першої інстанції виходив з того, що предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заподіяних товариству збитків, які виникли внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території Херсонської області, відтак даний позов необхідно подавати за місцем заподіяння шкоди, тобто до Господарського суду Херсонської області.

Суд першої інстанції також зауважив, що на час подачі цього позову відповідач не має в Україні місцезнаходження або представництва, оскільки із 24.02.2022 дипломатичні відносини між Україною і Російською Федерацією розірвано у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої.

Не погоджуючись із висновками та мотивами, якими керувався суд першої інстанції при передачі справи за підсудністю, Товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія», через підсистему «Електронний суд», звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 11.07.2024, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі № 910/7805/24 та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу мотивовано незгодою з висновками суду першої інстанції щодо необхідності розгляду справи за місцем заподіяння шкоди.

За доводами скаржника, як майно Російської Федерації, так і останнє місцезнаходження представництва Російської Федерації є: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27, а, отже, розгляд даного спору відноситься до територіальної юрисдикції Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі № 910/7805/24 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів 14.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Разом з тим, питання щодо усунення недоліків поданої апеляційної скарги колегією суддів у строки, визначені ГПК України, не було розглянуто, у зв`язку із перебуванням головуючої судді Кропивної Л.В. у відпустці з 08.08.2024 по 22.08.2024, судді Тищенко О.В. - з 19.08.2024 по 13.09.2024, судді Коробенка Г.П. з 29.08.2024 по 13.09.2024.

На підставі службової записки головуючої судді Кропивної Л.В. розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3167/24 від 05.09.2024 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку із неможливістю здійснити подальші процесуальні питання щодо руху апеляційної скарги у строки визначені ГПК України, у зв`язку із перебуванням суддів Тищенко О.В. та Коробенка Г.П., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі, у відпустках.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2024 справа № 910/7805/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2024 справу № 910/7805/24 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі. Відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7805/2424 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2024. Постановлено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі № 910/7805/2424 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

У зв`язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.

Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Відповідно припинення дипломатичних відносин має наслідком відсутність алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

Відтак, взявши до уваги неможливість вручення відповідачу судових документів про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/7805/24 за допомогою поштового зв`язку, а також дипломатичними каналами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про повідомлення відповідача про відкриття апеляційного провадження шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до ст. 122 ГПК України, відтак, повідомлення відповідача у справі здійснювалося через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (https://anec.court.gov.ua/sud4873/gromadyanam/povidomlennya/1667266/).

Крім того, інформація про відкриття апеляційного провадження була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.

Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, не скористалась, відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не подавала.

За приписами ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).

Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при вирішенні позову, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є зобов`язання відшкодувати збитки, завдані пошкодженням та втратою майна позивача, яке знаходилось на зберіганні за адресою: Херсонська область, Херсонський район, село Чорнобаївка, вулиця Промислова, будинок 1.

Місцевий господарський суд виснував, що на дату подання позивачем позову відповідач взагалі не мав в Україні місцезнаходження, відтак даний позов необхідно подавати за місцем заподіяння шкоди, тобто до Господарського суду Херсонської області.

Утім такий висновок місцевого господарського суду колегія суддів вважає необґрунтованим, з огляду на таке.

За правилами ч. 1 ст. 27 ГПК України позови пред`являються, як правило, до господарського суду за місцем знаходження чи місцем проживання відповідача.

Частина 1 ст. 29 ГПК України встановлює, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 29 ГПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування невідоме, пред`являються за місцем знаходження майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійної його діяльності.

Згідно зі ч. 10 ст. 29 ГПК України позови до відповідача, який не має в Україні місцезнаходження чи місця проживання, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна.

З аналізу позовної заяви вбачається, що при зверненні до Господарського суду міста Києва заявник керувався тим, що останнє відоме йому місцезнаходження майна відповідача є будівля Посольства Російської Федерації, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27.

Відповідно до ст. 2 Угоди між Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України про умови розміщення та обслуговування дипломатичних представництв Російської Федерації в Україні та України в Російській Федерації від 19.11.1998 українська сторона надає право власності Російській стороні на будинки, розташовані за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27 для розміщення Посольства Російської Федерації. Зазначена нерухомість передається Російській стороні після підписання цієї Угоди.

Відповідно до ст. 3 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, ратифікованої 21.03.1964, функції дипломатичного представництва полягають, зокрема, у представництві акредитуючої держави в державі перебування, а також у захисті держави перебування інтересів акредитуючої держави і її громадян в межах, допустимих міжнародним правом.

Таким чином, як майно Російської Федерації, так і останнє зареєстроване місцезнаходження Посольства Російської Федерації, яке здійснювало представництво її інтересів в Україні, знаходилося за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд мав врахувати, що у даному випадку вибір підсудності справи між місцем заподіяння шкоди позивачу або місцем знаходження відповідача належав позивачу, адже позови про відшкодуванні шкоди, заподіяної майну відповідно до ч. 8 статті 29 ГПК України можуть бути пред`явлені як і за місцем заподіяння шкоди, так і відповідно до ч. 10 статті 29 ГПК України - за місцезнаходженням майна відповідача.

ТОВ «Станіславська торгова компанія», звернувшись із позовом до Господарського суду міста Києва, зробило свій вибір, тому висновок суду першої інстанції про підсудність даного спору Господарському суду Одеської області є таким, що не відповідає процесуальному господарському законодавству, що має наслідком скасування оскарженої ухвали і направлення матеріалів оскарження до Господарського суд міста Києва.

Про судовий імунітет іноземної держави, межі застосування норм процесуального законодавства щодо судових викликів та повідомлень, а також щодо забезпечення умов для рівного доступу сторін до суду, подання доказів, змагальності процесу в умовах збройної агресії та ведення бойових дій постановлено ряд правових висновків судом касаційної інстанції, які є обов`язковими для застосування всіма судами.

Так, у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 Верховний суд дійшов висновку, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право не враховувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди за позовом, поданим саме до цієї країни.

Додатково Верховний Суд визначив, що юрисдикція судів України поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

Верховний Суд також постановив правовий висновок про те, що починаючи з 2014 року відсутня необхідність у направленні до посольства Російської Федерації в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України та ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А починаючи з 24лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й у зв`язку із розірванням дипломатичних зносин України з РФ.

Верховний Суд у зазначеній постанові визнав, що вирішення питання щодо судового імунітету у зазначеній категорії справ про відшкодування шкоди має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19 та у справі № 760/17232/20-ц.

Зважаючи на вказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є обґрунтованими , тож апеляційну скаргу слід задовольнити.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду та передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним спору, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі № 910/7805/24 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі № 910/7805/24 скасувати.

3. Матеріали справи № 910/7805/24 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук