Постанова

від 24.09.2024 по справі 910/7159/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2024 р. Справа№ 910/7159/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Муковоз В.І.;

За участю представників сторін:

від прокурора: Греськів І.І.;

від позивача 1: не з`явився;

від позивача 2: не з`явився;

від відповідача: Шайко С.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 (повний текст складено 27.10.2021)

у справі №910/7159/21 (суддя Головіна К.І.)

за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації;

2) Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна дитяча лікарня" Черкаської обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс"

про стягнення 531 042,89 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва із позовом звернувся заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації та Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна дитяча лікарня" Черкаської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" про стягнення безпідставно перерахованих коштів у сумі 531 042,89 грн.

У обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що грошові кошти у сумі 531 042,89 грн., перераховані КНП "Черкаська обласна дитяча лікарня" на користь ТОВ "Укр Газ Ресурс" у якості оплати за природний газ на підставі договору на постачання природного газу № 275 від 18.12.2017 р. та додаткових угод до нього № 4 від 19.06.2018, № 5 від 05.09.2018, № 6 від 22.10.2018, № 7 від 23.10.2018, є безпідставно набутими коштами, оскільки вказаними додатковими угодами сторони без будь-яких на те підстав та обґрунтованого документального підтвердження змінили вартісні та кількісні показники товару (газу). Такі додаткові угоди є нікчемними в силу ст. 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому сплачені позивачем-2 грошові кошти мають бути повернуті йому відповідачем.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на користь Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна дитяча лікарня" Черкаської обласної ради грошові кошти у сумі 531 042 грн. 89 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на користь Черкаської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору в сумі 7 965 грн. 64 коп.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що заявлений прокурором позов спрямований на виконання конституційної функції прокуратури, як органу держави, а отже, цей позов поданий у відповідності до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах держави.

Стосовно суті позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що прокурор довів наявність порушень вимог ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічна закупівлі" при укладенні сторонами додаткових угод № 4 від 19.06.2018, № 5 від 05.09.2018, № 6 від 22.10.2018 та № 7 від 23.10.2018, такі додаткові угоди є нікчемними в силу закону, а кошти, отримані відповідачем на підставі таких угод, мають бути повернуті позивачу 2.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі №910/7159/21 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- збільшення ціни газу вчинялось при наявності коливань вартості газу на ринку, що підтверджується відповідними документами, наданими відповідачем, згідно вимог Закону України «Про ринок природного газу», п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі»;

- у підготовчому засіданні відповідачем заявлене клопотання про призначення товарознавчої експертизи, яке судом безпідставно відхилене;

- після закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду на адресу відповідача надійшов висновок експерта від 27.09.2021, який відповідач був позбавлений можливості долучити до суду першої інстанції.

Також у апеляційній скарзі відповідач просив долучити до матеріалів справи висновок експерта № 164/21 від 27.09.2021.

Рух апеляційної скарги та дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/7159/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є. Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 15.11.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/7159/21 та призначено до розгляду на 14.12.2021.

13.12.2021 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення товарознавчої судової експертизи.

Ухвалою суду від 14.12.2021 призначено судову товарознавчу експертизу та зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 року у справі №910/7159/21 на час проведення судової експертизи.

На адресу суду надійшов висновок експерта №252/21 від 19.10.2022 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 16.01.2023 поновлено апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 14.02.2023 (з урахування ухвали суду від 26.01.2023).

Ухвалою суду від 28.02.2023 розгляд справи відкладено на 14.03.2023.

Засідання суду, призначене на 14.03.2023 року, не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді Барсук М.А. у відпустці.

Ухвалою суду від 27.03.2023 розгляд справи №910/7159/21 призначено на 25.04.2023.

Ухвалою суду від 25.04.2023 зупинено провадження у справі №910/7159/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 року до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/1907/21.

07.08.2024 на адресу суду від прокуратури надійшло повідомлення про набрання законної сили постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Ухвалою суду від 02.09.2024 (з урахуванням ухвали від 09.09.2024) поновлено апеляційне провадження у справі №910/7159/21 та призначено справу до розгляду на 24.09.2024 на 15:20.

Заявлені клопотання та результати їх розгляду

Як вже було зазначено вище, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи нового доказу - висновку експерта № 164/21 від 27.09.2021.

В обґрунтування неможливості подати відповідний доказ до суду першої інстанції апелянт зазначив, що відповідний висновок експерта надійшов до відповідача лише після закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

За змістом ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку є можливим лише у разі наявності об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

При цьому приписи ч. 3 ст. 269 ГПК передбачають наявність критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Вказаний висновок щодо застосування норми ст.269 ГПК викладений у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі 912/2294/20, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17.

Водночас, відповідні доводи відповідача щодо неможливості подачі доказів до суду першої інстанції зводяться лише до неможливості вчасно їх подати до суду першої інстанції з підстав, які суб`єктивно залежали від учасника справи.

Більше того, колегія суддів враховує, що відповідно до приписів ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Водночас, подаючи відзив на позовну заяву до суду першої інстанції, відповідачем не виконано вимоги ст. 80 ГПК України та не повідомлено суд першої інстанції про неможливість надання ним певних доказів у строк, який встановлений законом.

Згідно зі статтею 13 вказаного Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, з огляду на основні засади господарського судочинства, саме на відповідача покладався обов`язок доводити обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, а саме щодо часткової сплати суми основної заборгованості.

А тому, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем не наведено причин, що об`єктивно не залежали від нього, та з яких він не міг подати відповідні докази до суду першої інстанції до ухвалення оскаржуваного рішення.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи.

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms"), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).

У зв`язку з чим колегія суддів дійшла до висновку, що долучені відповідачем до апеляційної скарги нові докази (які були відсутні у суду першої інстанції на час винесення оскаржуваного рішення) до розгляду колегією суддів не приймаються.

Позиції учасників справи

13.12.2021 через відділ документального забезпечення суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів і вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Вказаний відзив був поданий прокурором у строк, що встановлений в ухвалі суду від 15.11.2021.

В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги прокурор зазначив про те, що ним було надано докази відсутності коливання ціни на ринку природного газу в дати, коли укладались додаткові угоди. Також прокурор вказав, що в межах даної справи у суду була відсутня необхідність у спеціальних знаннях у іншій сфері, ніж право, у зв`язку з чим відсутні підстави для призначення судово-товарознавчої експертизи.

27.02.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення стосовно проведеної судової експертизи, в яких зазначено, що у висновку експерта підтверджено доводи відповідача стосовно зміни ціни за одиницю природного газу у відповідності до діапазону цін на природний газ на ринку, що визначені на офіційних сайтах.

Також відповідач наголосив на тому, що судом першої інстанції належним чином не обґрунтовано наявність підстав для представництва прокурором інтересів держав в особі позивачів, та не враховано позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №914/2656/21.

14.03.2023 через систему «Електронний суд» від прокурора надійшли додаткові пояснення стосовно проведеної судової експертизи, в яких зазначено, що висновком експерта не підтверджено коливання ціни на природній газ на час укладення додаткової угоди № 1 від 15.01.2018 по відношенню до дати укладення договору. Також прокурор наголосив на доведеності ним підстав для представництва інтересів держави в особі позивачів.

23.09.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1907/21.

Відповідач у відповідних додаткових поясненнях зазначив, що згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах.

Також відповідач, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.08.2024 у справі № 922/3225/23, вказав, що подаючи позов, прокурор не заявив позовних вимог в інтересах позивача 1, що виключає можливість їх задоволення.

Колегія суддів, з огляду на хід розгляду справи у суді апеляційної інстанції, а саме у зв`язку із зупиненням провадження у справі через призначення судової експертизи та до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/1907/21, дійшла до висновку про врахування вказаних вище пояснень прокурора та відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Оскільки відповідні пояснення сторонами надавались щодо окремих питань, які виникли під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, а саме стосовно отриманого судового висновку та правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1907/21, до яких зупинялось провадження у даній справі, а тому колегія суддів надає дозвіл та враховує надані прокурором та відповідачем додаткові пояснення під час вирішення даного спору.

Явка представників сторін

Представники позивачів у судове засідання 24.09.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 24.09.2024 за відсутності представників позивачів.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

КНП "Черкаська обласна дитяча лікарня" за процедурою відкритих торгів здійснило закупівлю природного газу у кількості 350 000 м. куб. для потреб лікарні на 2018 рік (ДК 021:2015: 09120000-6 - газове паливо) з очікуваною вартістю 4 104 625 грн. Оголошення про проведення відкритих торгів було оприлюднене в мережі інтернет на веб-сайті "Prozorro" за № UA-2018-12-19-005163-с. За результатами проведених торгів переможцем цих торгів було визнане ТОВ "Укр Газ Ресурс" з ціновою пропозицією 3 182 340,00 грн.

18.12.2017 р. між КНП "Черкаська обласна дитяча лікарня" Черкаської обласної ради (споживач) та ТОВ "Укр Газ Ресурс" (постачальник) був укладений договір № 275 на постачання природного газу (далі - договір) в кількості 350 000 м. куб. на суму 3 182 340,00 грн. (з ціною 9 092,40 грн за 1000 м. куб спожитого природного газу з урахуванням ПДВ).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з 01.01.2018 до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 8.2 договору).

У подальшому, з посиланням на пункт 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони уклали 5 додаткових угод, якими змінили вартісні та кількісні показники товару (газу), а саме:

1) додатковою угодою № 1 від 15.01.2018 р. ціну за 1000 м. куб природного газу було збільшено до 9 837,96 грн, обсяг природного газу на 2018 рік зменшено до 323,475 тис. м.куб;

2) додатковою угодою № 4 від 19.06.2018 р. ціну за 1000 м. куб природного газу збільшено до 10 662,00 грн, обсяг природного газу на 2018 рік зменшено до 311,334 тис. м.куб.;

3) додатковою угодою № 5 від 05.09.2018 р. ціну за 1000 м.куб природного газу збільшено до 11 406,00 грн, обсяг природного газу на 2018 рік зменшено до 301,993 тис. м.куб.;

4) додатковою угодою № 6 від 22.10.2018 р. ціну за 1000 м.куб природного газу збільшено до 12 546,60 грн., обсяг природного газу на 2018 рік зменшено до 289,825 тис. м.куб.;

5) додатковою угодою № 7 від 23.10.2018 р. ціну за 1000 м.куб природного газу збільшено до 13 675,74 грн, обсяг природного газу на 2018 рік зменшено до 279,903 тис. м.куб.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з січня 2018 р. по березень 2019 р. на виконання умов договору та додаткових угод до нього, ТОВ "Укр Газ Ресурс" поставило КНП "Черкаська обласна дитяча лікарня" природний газ у наступній кількості та за ціною: 31.01.2018 р. - 53,138 тис. м.куб за ціною 9 837,96 грн/тис. м.куб (з урахуванням ПДВ) на загальну суму 522 769,52 грн., 28.02.2018 р. - 49.015 тис. м.куб за ціною 9 837,96 грн/тис. м.куб (з урахуванням ПДВ) на загальну суму 482 207,6 грн., 10.04.2018 р. - 47,153 тис. м.куб за ціною 9 837,96 грн/тис. м.куб (з урахуванням ПДВ) на загальну суму 463 889,33 грн., 14.05.2018 р. - 11,503 тис. м.куб за ціною 9 837,96 грн/тис. м.куб (з урахуванням ПДВ) на загальну суму 113 166,05 грн., 07.06.2018 р. - 5,588 тис. м.куб за ціною 9 837,96 грн/тис.м. куб (з урахуванням ПДВ) на загальну суму 54 974,42 грн., 06.07.2018 р. - 1,748 тис. м.куб за ціною 10 662 грн/тис. м. куб (з урахуванням ПДВ) на загальну суму 18 637,18 грн., 29.10.2018 р. - 0,049 тис. м.куб за ціною 11 406,00 грн/тис. м. куб (з урахуванням ПДВ) та 1,419 тис.м. куб за ціною 12 546,6 грн/тис. м.куб (з урахуванням ГІДВ) на загальну суму 18 362,52 грн., 28.11.2018 р. - 15,112 тис. м.куб за ціною 13 675,74 грн/тис. м. куб (з урахуванням ПДВ) на загальну суму 206 667,78 грн., 21.12.2018 р. - 44,825 тис. м. куб за ціною 13 675,74 грн/тис.м. куб (з урахуванням ПДВ) на загальну суму 613 015,04 грн., 22.12.2018 р. - 50,353 тис. м.куб за ціною 13 675,74 грн/тис. м.куб (з урахуванням ПДВ) на загальну суму 688 614,54 грн., 12.03.2019 - 52,304 тис. м.куб за ціною 11796,00 грн/тис. м.куб (з урахуванням ПДВ), на загальну суму 616 977,98 грн., що підтверджується актами наданих послуг за вказаний період, підписаними сторонами без зауважень.

КНП "Черкаська обласна дитяча лікарня", зі свого боку, також виконало зобов`язання з оплати товару, вартість отриманого товару у визначеному сторонами обсязі сплатило у повному обсязі.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначає, що внаслідок укладення КНП "Черкаська обласна дитяча лікарня" та ТОВ "Укр Газ Ресурс" додаткових угод № 4 від 19.06.2018 р., № 5 від 05.09.2018 р., № 6 від 22.10.2018 р., № 7 від 23.10.2018 р. до договору на постачання природного газу № 275 від 18.12.2017 р., ціну за 1000 м. куб природного газу було збільшено з 9 092,40 грн до 13 675,74 грн, тобто на 4 583,34 грн., що на 50,4 % більше від первинної ціни, зазначеної у договорі.

При цьому, за твердженням прокурора, обсяг закупівлі було зменшено з 350 000 м. куб. до 279 903 м. куб., тобто на 70 097 м.куб., що свідчить про порушення п. 2 частини 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі". Отже, на думку прокурора, указані додаткові угоди в силу закону є нікчемними, а грошові кошти в сумі 531 042,89 грн. є безпідставно отриманими ТОВ "Укр Газ Ресурс", а тому підлягають поверненню позивачу-2 в порядку статті 1212 ЦК України.

Досліджуючи доведення прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі позивачів, суд першої інстанції зазначив, що заявлений прокурором позов спрямований на виконання конституційної функції прокуратури, як органу держави, а отже, цей позов поданий у відповідності до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах держави.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що прокурор довів наявність порушень вимог ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічна закупівлі" при укладенні сторонами додаткових угод № 4 від 19.06.2018, № 5 від 05.09.2018, № 6 від 22.10.2018 та № 7 від 23.10.2018, такі додаткові угоди є нікчемними в силу закону, а кошти, отримані відповідачем на підставі таких угод, мають бути повернуті позивачу 2.

Однак колегія суддів не погоджується із відповідними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Так, згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами 1, 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно з положеннями частин третьої, четвертої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, і невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №204/6292/18, від 17.06.2020 у справі №204/7119/18 викладено правовий висновок про те, що саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але на відміну від органів державної влади не наділяються владними повноваженнями.

Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Натомість державні організації (установи, заклади) на відміну від державного органу не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та виступають частиною механізму, а не апарату держави.

Позов у цій справі прокурором подано в інтересах держави в особі Управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації та Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна дитяча лікарня" Черкаської обласної ради з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в недопущенні порушень законодавства в сфері публічних закупівель.

Водночас, Комунальне некомерційне підприємство "Черкаська обласна дитяча лікарня" Черкаської обласної ради не може бути належним позивачем у цьому спорі з огляду на таке.

Згідно ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно з частин 1-6 ст. 78 Господарського кодексу України (далі - ГК України) комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Згідно з п.1 Статуту Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна дитяча лікарня" Черкаської обласної ради, затвердженого розпорядженням Черкаської облради № 16-р від 03.01.2019 р., відповідне підприємство є комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги дитячому населенню Черкаської області та іншим особам дитячого віку в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим статутом.

Згідно з пунктом 3 Статуту засновником підприємства є Черкаська облрада.

Відповідно до п. 4 Статуту засновником делеговано окремі повноваження управлінню охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації, яке є органом управління в межах та обсягах, визначених чинним законодавством України, договором з галузевого управління суб`єкта спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області та цим Статутом.

Згідно з п. 63 Статуту управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації спрямовує діяльність підприємства на ефективну реалізацію державної політики у сфері охорони здоров`я, є головним розпорядником коштів обласного бюджету, забезпечує контроль за діяльністю підприємства відповідно до чинного законодавства України та делегованих засновником повноважень.

Відповідно до пунктів 4, 7 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошторис розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плати використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне та цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Згідно з висновками щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 16.05.2021 у справі №910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Відповідно до ст. 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 частини 1 статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст. 22 цього кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац 3 пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 ст. 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини 1 статті 2 БК України).

Абзацами 1 та 2 пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу 2 пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Ураховуючи наведене, Комунальне некомерційне підприємство "Черкаська обласна дитяча лікарня" Черкаської обласної ради у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі товару за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є Замовником обумовленого у вказаному Договорі товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

Водночас слід зазначити, що Комунальне некомерційне підприємство "Черкаська обласна дитяча лікарня" Черкаської обласної ради є суб`єктом господарювання, а метою його діяльності як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів і одержання прибутку відповідно до частини 2 статті 3 ГК України.

Отже, Комунальне некомерційне підприємство "Черкаська обласна дитяча лікарня" Черкаської обласної ради у спірних правовідносинах, які виникли щодо розрахунків за вказаним Договором, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах.

Оскільки комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, а прокурором визначено порушення прав саме його як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування, колегія суддів дійшла до висновку, що звернення прокурора до суду в цій справі в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна дитяча лікарня" Черкаської обласної ради є безпідставним.

Подібні висновки щодо недопустимості представництва прокурором інтересів держави в особі державного чи комунального підприємства/закладу, яке не є суб`єктом владних повноважень, але є самостійним суб`єктом права, та безпідставності звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі таких підприємств викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2023 у справі №918/337/22, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.02.2023 у справі №924/996/21.

У постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду вкотре вказала, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, має застосовуватися з урахуванням положень Закону України «Про прокуратуру», які передбачають, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.

У контексті засадничого положення ч. 2 ст. 19 Конституції України відсутність у Законі України «Про прокуратуру» інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені Законом України «Про прокуратуру» межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Пунктом 2 частини 1 статті 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Враховуючи викладене вище, в даному випадку відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна дитяча лікарня" Черкаської обласної ради, оскільки воно не є головним розпорядником бюджетних коштів, виступає у спірних правовідносинах не як суб`єкт владних повноважень, а як суб`єкт господарювання-сторона у зобов`язальних відносинах, у зв`язку з чим Комунальне підприємство є неналежним позивачем у цій справі.

З цих підстав, наявні підстави для залишення позову прокурора в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна дитяча лікарня" Черкаської обласної ради в частині стягнення з відповідача на його користь надмірно сплачених бюджетних коштів без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, прокурором подано позов також в інтересах держави в особі Управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 вказала, що оскільки засновником комунального підприємства (закладу) та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, яка фінансує і контролює діяльність свого комунального підприємства (закладу), а також зобов`язана контролювати виконання міського (обласного) бюджету за договорами про закупівлю товарів, то орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням бюджетних коштів, тому є належним позивачем у справах про стягнення бюджетних коштів.

Як вже було зазначено вище, відповідно до п. 4 Статуту засновником Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна дитяча лікарня" Черкаської обласної ради делеговано окремі повноваження управлінню охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації, яке є органом управління в межах та обсягах, визначених чинним законодавство України, договором з галузевого управління суб`єкта спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області та цим Статутом.

Згідно з п. 63 Статуту управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації спрямовує діяльність підприємства на ефективну реалізацію державної політики у сфері охорони здоров`я, є головним розпорядником коштів обласного бюджету, забезпечує контроль за діяльністю підприємства відповідно до чинного законодавства України та делегованих засновником повноважень.

Тобто, оскільки управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації є тим органом самоврядування, який фінансує і контролює діяльність свого комунального підприємства, тобто зобов`язаний контролювати використання коштів місцевого бюджету, а тому позивач 1 є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, та є належним позивачем у цій справі і відповідно наділений повноваженнями щодо звернення до суду з вимогою про стягнення зайво сплачених бюджетних коштів за вказаним Договором (схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі №904/8332/21 (пункт 33).

Водночас, колегія суддів зазначає, що прокурор, звернувшись до суду з позовом в інтересах Держави в особі управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації, надмірно сплачені бюджетні кошти, як наслідок нікчемності оспорюваних додаткових угод, просив стягнути з відповідача на користь їх отримувача - Комунального підприємства, який, як вже було встановлено вище, є неналежним позивачем у справі.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 у справі № 904/192/22 (у подібних відносинах у сфері публічних закупівель) вирішувала питання про можливість застосування наслідків недійсності договору на користь головного розпорядника бюджетних коштів - суб`єкта владних повноважень, який не є стороною договору, в інтересах якого прокурором подано позов, при застосуванні процесуальної конструкції, коли грошові кошти стягуються з відповідача на користь отримувача бюджетних коштів (підприємства) - замовника публічної закупівлі, який є стороною оспорюваного договору і не має статусу суб`єкта владних повноважень, та дійшла наступних висновків.

Подання прокурором в інтересах держави в особі головного розпорядника бюджетних коштів (суб`єкта владних повноважень, який не є стороною договору) позову про стягнення з відповідача на користь підприємства - отримувача бюджетних коштів (сторони оспорюваного договору, який не має статусу суб`єкта владних повноважень) спірної суми коштів, отриманих за договором, не призведе до відновлення інтересів держави в особі головного розпорядника бюджетних коштів, оскільки ці кошти будуть повертатися їх отримувачу як суб`єкту господарювання, а не в дохід держави.

Тобто, у такому випадку, заявляючи вимоги про, зокрема, застосування наслідків недійсності (нікчемності) правочину, прокурор намагається захистити отримувача бюджетних коштів (підприємство), хоча не має права вимагати стягнення на користь суб`єкта господарювання, який не уособлює державу, за захистом інтересів якої відповідний суб`єкт владних повноважень (належний позивач) звернувся з позовом до суду, та є за обставин, наведеними прокурором, організатором публічної закупівлі.

Застосування наслідків нікчемності правочину на користь головного розпорядника бюджетних коштів (суб`єкта владних повноважень), який не є стороною оспорюваного договору, неможливе при застосуванні процесуальної конструкції, запропонованої прокурором, оскільки кошти підлягають стягненню з відповідача на користь отримувача бюджетних коштів (суб`єкта господарювання) як іншої сторони оспорюваного правочину, і, як наслідок, вказана одностороння реституція не відповідає положенням чинного законодавства, адже для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти мають повертатися (стягуватися) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголосила, що у випадку визначення отримувача бюджетних коштів (підприємства) позивачем, на користь якого підлягали би стягненню бюджетні грошові кошти, отримані відповідачем за договором, задоволення такої вимоги не призведе до ефективного захисту інтересів держави в особі органу, уповноваженого на захист інтересів держави (головного розпорядника бюджетних коштів), адже неможливо відновити права та інтереси держави в особі відповідного органу, стягуючи при цьому кошти на користь юридичної особи, яка не є суб`єктом владних повноважень (підприємство), а є самостійним суб`єктом господарювання і не уособлює державу, оскільки у такому випадку така позовна вимога пред`являється прокурором поза відносинами представництва інтересів держави, тобто всупереч положенням чинного процесуального законодавства.

Таким чином, заявивши позовну вимогу про стягнення спірної суми грошових коштів з відповідача на користь підприємства (яке не є суб`єктом владних повноважень), прокурор фактично звернувся за захистом інтересів не головного розпорядника бюджетних коштів (суб`єкта владних повноважень), а цього підприємства поза відносинами представництва інтересів держави, за рахунок якого якраз має задовольнятися позов, як того вимагає чинне процесуальне законодавство.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор предмет позову не змінював, вимог про стягнення спірних коштів на користь належного позивача - управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації не заявляв.

У цьому контексті колегія суддів враховує приписи ст. 237 ГПК України, які передбачають, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Тотожна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №914/3203/21.

А тому, з огляду на викладене вище, оскільки Комунальне некомерційне підприємство "Черкаська обласна дитяча лікарня" Черкаської обласної ради є неналежним позивачем у справі, відсутності позовні вимоги про застосування наслідків нікчемності спірних додаткових угод на користь управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог прокурора в особі Управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації.

При цьому колегія суддів зазначає, що у даному випадку не вбачається можливості застосування судом іншого ефективного способу захисту порушених прав держави в межах заявлених прокурором позовних вимог.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.08.2024 у справі № 922/3225/23.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі № 910/7159/21 - скасуванню.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на прокурора.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 278, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі № 910/7159/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі № 910/7159/21 скасувати та прийняти нове, яким позов заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна дитяча лікарня" Черкаської обласної ради залишити без розгляду.

3. В задоволенні позовних вимог заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації відмовити.

4. Стягнути з Черкаської обласної прокуратури (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 286, ідентифікаційний код 02911119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (04080, м. Київ, вул.Сагайдачного Петра, будинок 25, літ. Б, офіс 5, ідентифікаційний код 41427817) 11 948,47 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/7159/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 01.10.2024

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко