Постанова

від 24.09.2024 по справі 922/1397/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/1397/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є. , суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача не з`явився

відповідача Гужва А.М. (в залі суду) - ордер АЕ №1308055 від 05.08.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лайт-Тек" (вх.1924Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2024

у справі №922/1397/24 (суддя Чистякова І.О., повний текст рішення підписано 22.07.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укр Мет", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лайт-Тек" , м.Харків,

про стягнення 644.769,45 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укр Мет" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лайт-Тек" (відповідач) про стягнення суми передоплати, що становить 413.634,00 грн за договором №ТД02-02/2022 від 02.02.2022, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 77.853,85 грн, 3% річних від простроченої суми, що становить 25.794,58 грн та суми індексу інфляції у зв`язку з простроченням оплати, що становить 127.487,02 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати з оплати судового збору у розмірі 9.671,55 грн та з оплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7.000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №ТД02-02/2022 поставки світлотехнічного обладнання від 02.02.2022 щодо своєчасної поставки обладнання.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.07.2024 у справі №922/1397/24 позов задоволено частково у сумі 619.382,42 грн. Присуджено до стягнення з ТОВ Фірма Лайт-Тек" на користь ТОВ "Торговий дім "Укр Мет" передоплату у сумі 413.634,00 грн за договором №ТД02-02/2022 від 02.02.2022, пеню у сумі 76.040,66 грн, 3% річних у сумі 25.522,60 грн та індекс інфляції у сумі 104.185,16 грн, а також судовий збір у сумі 9.290,74 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6.724,38 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2024 у справі №922/1397/24 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим та таким що прийнято з порушенням норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- судом першої інстанції не було встановлено факту неможливості виконання Відповідачем Договору №ТД02-02/2022 від 02.02.2022 і суд не застосував норму ч.1 ст.617 ЦК України, відповідно до якої особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Із початком повномасштабного вторгнення рф ані поставити товар у м.Курахове, ані прийняти його реальної можливості немає, оскільки є наявним факт непереборної сили (активні бойові дії у місті Курахове), який унеможливив виконання відповідачем спірного Договору.

- судом не враховано таких обставин як наявність непереборної сили, а також те що від 24.02.2022 і до цього часу у м.Курахове Донецької області ведуться активні бойові дії через що відповідач повинен бути звільнений від відповідальності у вигляді пені, 3% річних та стягнення інфляційних втрат.

- суд першої інстанції помилково застосував норму ч.2 ст.693 ЦК України, відповідно до якої «якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати». Втім підстав для застосування вказаної норми у суду першої інстанції не було, оскільки з боку позивача (покупця) не було вимоги про повернення суми попередньої оплати. Позивач не додав до позовної заяви доказу отримання відповідачем вказаної вимоги, а додав лише докази відправлення.

- зобов`язання відповідача (Постачальника) за Договором №ТД02-02/2022 поставки світлотехнічного обладнання так і залишилось зобов`язанням з поставки товару і не перейшло у грошове, а тому вимога позивача про повернення суми попередньої оплати є передчасною.

- оскільки зобов`язання відповідача за спірним Договором поставки не перейшло у грошове через відсутність вимоги з боку позивача про повернення попередньої оплати, то стаття 625 ЦК України не може бути застосована і позовна вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є безпідставною.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.08.2024 Господарського процесуального кодексу України головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду цієї апеляційної скарги визначено суддю Істоміна О.А., тоді як іншими членами колегії є Стойка О.В., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фірма Лайт-Тек"; встановлено строк до 02.09.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи до 02.09.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України; призначено справу до розгляду на 24.09.2024; витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1397/24. Явку сторін в судове засідання визнано не обов`язковою.

04.09.2024 на виконання вимогу ухвали суду з Господарського суду Харківської області до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/1397/24.

14.08.2024 через підсистему Електронний суд на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Торговий дім "Укр Мет" надійшов відзив на апеляційну справу, в якому позивач вважає викладені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими та безпідставними, та в їх задоволенні має бути відмовлено у повному обсязі.

В судове засідання 24.09.2024 з`явився представник відповідача Гужва А.М., який підтримав доводи, наведені у апеляційній справі, просив рішення господарського суду першої інстанції скасувати, як незаконне та необгрунтоване.

Позивач не направив свого представника в судове засідання. Проте Східним апеляційним господарським судом під час судового засідання зафіксовано несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку №12-33/366 від 23.09.2024, а також те, що представник ТОВ «Торговий дім «Укр Мет» Майструк Є.С. не вийшов на зв`язок і за даними підсистеми відеоконференцзв`язку користувач знаходився "Не в мережі".

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є розумність строків розгляду справи судом.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою правову позицію, а також інші документи, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення зі спору.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

02.02.2022 між ТОВ Укр Мет (Покупець за договором, позивач по справі) та ТОВ "Фірма Лайт-Тек" (Постачальник за договором, відповідач по справі) був укладений Договір №ТД02-02/2022 поставки світлотехнічного обладнання (далі Договір), за умовами якого у відповідності до цього Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця світлотехнічне обладнання (далі по тексту - Обладнання), а Покупець зобов`язується оплатити і прийняти його.

Іншими умовами договору сторони передбачили таке:

- загальна вартість цього договору визначається на підставі всіх Специфікацій, які є невід`ємною частиною договору (п.2.1. Договору);

- терміни та умови оплати поставленого обладнання вказуються в Специфікаціях (п.2.2. Договору);

- поставка обладнання проводиться Постачальником в асортименті, кількості та комплектності, передбаченому в Специфікаціях (п.3.1. Договору);

- Постачальник зобов`язаний поставити обладнання протягом терміну, зазначеного в специфікації. Покупець має право відмовитися від прийняття несвоєчасно поставленого обладнання. У цьому випадку Постачальник зобов`язаний повернути на поточний рахунок Покупця суму отриманої від нього передоплати протягом 3-х календарних днів з моменту відмови Покупця. Подальші умови поставки обладнання обумовлюються сторонами додатково (п.3.3. Договору);

- Постачальник разом з обладнанням надає наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, сертифікат якості або технічний паспорт (п.3.7. Договору);

- датою поставки вважається дата з відміткою Представника Покупця у видатковій накладній Постачальника (п.3.10. Договору);

- термін дії договору з моменту його підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками обох сторін і до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором (п.7.1. Договору);

До Договору сторонами укладено Специфікації, згідно яких закріплено такі умови оплати: 50% вартості Товару, оплачується Покупцем в якості передплати згідно відповідного рахунку-фактури, 50% вартості Товару, оплачується Покупцем протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати поставки Товару. Умови постачання DDP м. Курахове. (за Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС 2010). Термін поставки: 30 (тридцять) календарних днів з дати передплати. При цьому загальна вартість поставки обладнання за Договором складає 827.268,00 грн, а саме:

- за Специфікацією №1 від 02.02.2022 згідно якої загальна вартість даної поставки складає 567.690,00 грн, ПДВ 20% - 113.538,00 грн, всього 681.228,00 грн.

- за Специфікацією №2 від 02.02.2022 згідно якої загальна вартість даної поставки складає 121.700,00 грн, ПДВ 20% - 24.340,00 грн, всього 146.040,00 грн.

Як зазначає позивач, згідно виставлених відповідачем рахунків на оплату №80 від 16.02.2022 на суму 681.228,00 грн, №81 від 16.02.2022 на суму 146.040,00 грн він перерахував на рахунок відповідача передоплату за обладнання в сумі 413.634,00 грн, що складає 50% від загальної ціни обладнання і що підтверджується платіжними інструкціями №54 від 18.02.2022 на суму 340.614,00 грн, №55 від 18.02.2022 на суму 73.020,00 грн.

Проте відповідачем в обумовлений у вказаних Специфікаціях термін до 14.03.2022 включно обладнання позивачу не поставив.

12.04.2024 позивач надіслав на адресу відповідача разом з описом вкладення вимогу б/н та без дати вимогу про відмову від поставки обладнання та повернення на рахунок позивача передоплати у сумі 413.634,00 грн, але вказана вимога з боку відповідача залишилась без відповіді, попередня оплата позивачу не повернута.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення ТОВ Укр Мет до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Фірма Лайт-Тек" передоплати у сумі 413.634,00 грн за договором №ТД02-02/2022 від 02.02.2022. Крім суми передоплати, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 77.853,85 грн за період з 14.03.2022 по 15.09.2022, 3% річних у сумі 25.794,58 грн за період з 14.03.2022 по 10.04.2024 та індексу інфляції у сумі 127.487,02 грн за період з березня 2022 по березень 2024.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач заборгованість не спростував.

Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги, зазначив, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача передоплати у сумі 413.634,00 грн за договором №ТД02-02/2022 від 02.02.2022 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вимоги про стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних суд визнав такими, що підлягають частковому задоволенню, зокрема про стягнення пені у сумі 76.040,66 грн, 3% річних у сумі 25.522,60 грн та індексу інфляції у сумі 104.85,16 грн з урахуванням вірно визначеного судом періоду нарахування (з 22.03.2022 по 15.09.2022, а не з 14.03.2024, як вказав позивач).

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Так, за змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

У статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Приписами частин першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з вимогами частини першої статті 265 Господарського кодексу України, визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Як свідчать матеріали справи, сторони в п.2.2. Договору визначили що терміни та умови оплати поставленого обладнання вказуються в Специфікаціях, а саме 30 (тридцять) календарних днів з дати передплати.

18.02.2022 позивачем перераховано на рахунок відповідача 50% передоплати за обладнання в сумі 413.634,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №54 від 18.02.2022 на суму 340.614,00 грн, №55 від 18.02.2022 на суму 73.020,00 грн.

Поставка обладнання мала бути здійснена відповідачем не пізніше 21.03.2022, а оскільки 20.03.2022 вихідний день (неділя), то прострочення з поставки обладнання виникло у відповідача з 22.03.2022 (з урахуванням приписів статті 253 ЦК України та ч.5 ст.254 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовою застосування норм ч.2 ст.693 ЦК України слугує факт неналежного виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Як в суд першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідач у встановленому законом порядку не спростував позовні вимоги позивача, обумовлений спірним Договором в строк не поставив, суму передплати не повернув.

Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст. 693 ЦК України і те, що відповідач одержав від позивача суму попередньої оплати за товар у сумі 413.634,00 грн, однак обладнання до 21.03.2022 включно не поставив та не повернув на вказану вище вимогу позивача попередню оплату, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції , що позивач має право вимагати повернення попередньої оплати у сумі 413.634,00 грн.

Крім основної суми заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог п.4.2. спірного Договору у випадку порушення Постачальником строку поставки Товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення до моменту остаточної поставки.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем було нараховано до стягнення пеню за період з 14.03.2022 по 15.09.2022, 3% річних за період з 14.03.2022 по 10.04.2024 та індекс інфляції за період з березня 2022 р. по березень 2024 р, в той час як прострочення відповідачем поставки товару виникло з 22.03.2022.

Колегія суддів, здійснивши за допомогою системи "Ліга Закон" розрахунок пені за період з 22.03.2022 по 15.09.2022, 3% річних за період з 22.03.2022 по 10.04.2024 та індексу інфляції за період з 22.03.2022 по 31.03.2024, підтверджує, що розрахунки суду першої інстанції є арифметично вірними, правомірним та такими, що підлягають задоволенню в таких розмірах: пеня у сумі 76.040,66 грн, 3% річних у сумі 25.522,60 грн та індекс інфляції у сумі 104.185,16 грн та правомірно задоволені господарським судом.

З приводу доводів апеляційної скарги, зокрема щодо посилання відповідача на те, що суд не прийняв до уваги наявність непереборної сили яка заважала вчасному виконанню договору, а також те, що місто поставки м.Курахове знаходиться в зоні бойових дій, - колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог п.5.1.Договору №ТД02-02/2022 від 02.02.2022, жодна із сторін не буде нести відповідальності за невиконання зобов`язань по договору, якщо це являється наслідком форс мажорних обставин, таких як, стихійне лихо, епідемія, військові дії, державні перевороти, які знаходяться поза розумним контролем сторін, і підтверджені відповідними документами Торгово-промислової палати України.

Згідно п.5.2. Договору, якщо у зв`язку із форс-мажорними обставинами та (або) їх наслідками виконання цього Договору є тимчасово неможливим і така ситуація, за якої є неможливим виконання, наявна протягом 60 календарних днів, то цей Договір може бути розірваний в односторонньому порядку будь-якою Стороною шляхом направлення за допомогою поштового зв`язку письмової заяви про це іншій Стороні.

Проте, як свідчать матеріали справи ТОВ «Фірма Лайт-Тек» не зверталося до позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконати Договір поставки в обумовлені строки, а також, не заявляло про бажання розірвати вказаний Договір.

Лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, - не є безумовним доказом звільнення його від виконання зобов`язань та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань з поставки товару та повернення суми передоплати і така позиція наведена в цілій низці постанов Верховного Суду, тобто така практика сталою (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 та від 19.08.2022 у справі №908/2287/17).

Натомість, відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Вказаний лист ТПП носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за спірними Договорами про закупівлю товару.

Щодо віднесення Курхівської міської територіальної громади до території, на якій ведуться активні бойові дії, то колегія суддів зазначає, що дійсно, відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», було відображено інформацію про місто Курахове.

Однак, відповідно до вказаного Наказу, Курхівську міську територіальну громаду було віднесено до територій «Території можливих бойових дій». З 24.02.2022 по даний час в м.Курахове місто доступне для вільного в`їзду та виїзду. Включення території Курхівської міської територіальної громади до «Територій можливих бойових дій» не є безумовним доказом неможливості виконання зобов`язання за Договором поставки без здійснення відповідачем, як Постачальника, повідомлення Покупця про настання форс-мажорних обставин.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність сплати 3% річних та інфляційних витрат, колегія сплати зазначає, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Як вже було вищезазначено, в даному випадку апелянтом не було доведено належними доказами факт настання для нього обставин непереборної сили, у зв`язку з чим, позивач скористався правом наданим п.4.3. Договору та нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості Товару, у відношенні якого відбулось порушення, за кожен день прострочки виконання зобов`язань.

Щодо не отримання апелянтом вимоги про повернення коштів, то колегія суддів зазначає, що самим апелянтом зазначається про направлення позивачем відповідної вимоги від 12.04.2022 б/н та без дати про відмову від поставки обладнання та повернення на рахунок позивача передоплати у сумі 413.634,00 грн. Водночас, апелянт не отримав вказану вимогу на відділені Укрпошти протягом 14 днів, у зв`язку з чим, вказане направлення було повернуте позивачу. Таким чином, позивачем вживалися заходи з досудового врегулювання спору без стягнення штрафних санкцій, однак апелянтом була проігнорована означена вимога.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, у позовній заяві позивач також просив стягнути з відповідача 7.000,00 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 ГПК України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Також, колегія суддів зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Згідно з частиною 2 статті 126 ГПК України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Колегія суддів також враховує, що у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката представник позивача надав суду: Договір про надання правової допомоги від 31.01.2022 між Адвокатом Майструком Євгенієм Сергійовичем (Адвокат) та ТОВ "Торговий дім "Укр Мет", Додаткову угоду №4 від 01.04.2024 до Договору, Протокол погодження договірної ціни №004 від 01.04.2024 в якій Сторони погодили вартість одиниці послуги (аналіз наданої Замовником документації за Договором поставки №ТД02-02/2022 від 02.02.2022 ціна за годину/одиницю 1000,00 грн), підготовка позовної заяви про стягнення суми боргу за Договором поставки №ТД02-02/2022 від 02.02.2022 один вимір - сторінка друкованого тексту, кількість - 6, ціна за одиницю 500,00 грн, участь адвоката в судових засіданнях в рамках супроводження розгляду судової справи в суді першої інстанції за Договором поставки №ТД02-02/2022 від 02.02.2022 за допомогою відеоконференцзв`язку включаючи підготовку будь-яких процесуальних документів, включаючи (але не обмежуючись) відповідь на відзив, клопотання, заяви та ін.(один вимір - послуга, кількість - 1, ціна за одиницю 3000,00 грн), рахунок-фактуру №004 від 01.04.2024 на оплату послуг за договором про надання правової допомоги від 31.01.2022, загальна вартість яких склала 7.000,00 грн (аналіз наданої Замовником документації з Договором поставки №ТД02-02/2022 від 02.02.2022 - 1000,00 грн; підготовка позовної заяви про стягнення суми боргу за спірним Договором поставки №ТД02-02/2022 від 02.02.2022 - 3000,00 грн; участь адвоката в судових засіданнях в рамках супроводження розгляду судової справи в суді першої інстанції за Договором поставки №ТД02-02/2022 від 02.02.2022за допомогою відеоконференцзв`язку включаючи підготовку будь-яких процесуальних документ, включаючи (але не обмежуючись) відповідь на відзив, клопотання, заяви та ін. - - 3000,00 грн.

Так, колегія суддів погоджується із висновоком суду першої інстанццї, що надані представником позивача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Вищевказані докази підтверджують фактичне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

З огляду на вище викладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, беручи до уваги ціну позову та обсяг виконаних адвокатом робіт, враховуючи задоволення позову у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що про покладення на відповідача судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Харківської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лайт-Тек" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2024 у справі №922/1397/24 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 24.09.2024 проголошено вступну та резолютивну частину постанови, але через обставини запровадження воєнного стану та фізичної небезпеки для звичайного функціонування Східного апеляційного господарського суду, повний текст постанови складено та підписано 01.10.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.В. Стойка