Рішення

від 02.10.2024 по справі 903/698/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 жовтня 2024 року Справа № 903/698/24

за позовом: Ковельської технічної школи товариства сприяння обороні України, м. Ковель, Волинська обл.

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир, м. Володимир, Волинська обл.

про стягнення 75 747 грн 15 коп

Суддя Кравчук А.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

31.07.2024 через електронний суд надійшла позовна заява Ковельської технічної школи товариства сприяння обороні України до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир про стягнення 75 747 грн 15 коп заборгованості за спожиту електроенергію та 3 028 грн судового збору.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач в порушення договору № 121 від 15.12.2023 не виконав зобов`язань щодо оплати електричної енергії за період з 28.06.2023 по 31.12.2023 на суму 75747 грн 15 коп.

Ухвалою суду від 02.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 02.08.2024.

Строк для подання відзиву по 19.08.2024.

16.08.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що затягування підписання договору тимчасового розміщення військових підрозділів №121 від 15.12.2023 відбулось через відсутність від сторін заходів щодо укладення договору, що підтверджується відсутністю листування за допомогою можливих засобів зв`язку, а також положеннями договору № 121. Відповідач зазначає, що пункт 8.1. договору № 121 додатково покладає на позивача зобов`язання укласти договір про відшкодування витрат на комунальні послуги, однак надсилання робочого проекту договору про відшкодування вартості спожитої електричної енергії на об`єктах нерухомого майна електронним листом Ковельської ТШТСОУ від 26.12.2023 не можна вважати пропозицією укласти договір. Крім того, відповідач заперечує підставність нарахування вартості спожитої електричної енергії в розмірі 75 747 грн 15 коп, вважаючи суму необґрунтованою належними доказами.

29.08.2024 від позивача надійшла на адресу суду відповідь на відзив, в якій вказано, що заперечення відповідача є безпідставними, оскільки правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.

Оскільки, до відзиву долучено квитанцію №1543919 про надіслання відзиву Квартирно-експлуатаційному відділу м. Володимир, в матеріалах справи відсутні докази надіслання та фактичної дати отримання позивачем відзиву на позовну заяву, суд долучив відповідь на відзив до матеріалів справи.

02.09.2024 від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що укладаючи договір тимчасового розміщення військових підрозділів № 121 від 15.12.2023 сторони взяли на себе зобов`язання, в тому числі й щодо відшкодування комунальних послуг на підставі договорів про постачання комунальних послуг, рахунків, виставлених постачальною організацією та договорів про відшкодування комунальних послуг.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки (але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі), призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

15.12.2023 між Ковельською технічною школою ТСО України (сторона 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (сторона 2), Квартирно-експлуатаційним відділом м. Володимир-Волинський (сторона 3) укладено договір № 121 тимчасового розміщення військових підрозділів (а.с. 23-25).

Відповідно до п. 1.1. договору сторона 1 надає стороні 2 у спільне безоплатне користування нерухоме майно-комплекс будівель сторони 1: адміністративний будинок А-1 за адресою: АДРЕСА_1 площею 244,1 м. кв., балансовою вартістю 12240 грн., пункт технічного обслуговування Б-1, за адресою: АДРЕСА_1 , площею 275,8 м. кв., балансовою вартістю 71630 грн. Загальна балансова вартість 83870 грн. Сторона 2 вступає у спільне використання майна з моменту укладення договору та акту приймання-передачі майна (п. 2.1. договору). Всі відшкодування за отримані комунальні послуги сторони 2 за цим договором сплачуються стороною 3, але виключно за погодженням із нею (п. 3.2. договору). Відшкодування комунальних послуг стороною 3 за сторону 2 здійснюється на підставі укладених договорів про постачання комунальних послуг та на підставі виставлених постачальною організацією рахунків (п. 3.3. договору). Відповідно до п. 8.1. договору обов`язом сторони 3 є відшкодування стороні 1 вартості комунальних послуг, що спожиті стороною 2 у процесі виконання цього договору, на підставі укладених договорів про відшкодування комунальних послуг. Сторона 3 має право вимагати від сторони 1 та сторони 2 надання необхідних документів , інформації , з метою виконання умов цього договору. У разі не надання таких документів сторона 3 звільняється від взятих на себе зобов`язань ( п. 9.1. договору). Цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2023. Строк дії договору може бути продовженим за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану на території України (п. 11.1. договору).

Відповідно до Акту прийому-передачі приміщення від 15.12.2023 ІНФОРМАЦІЯ_1 приймає, а Ковельська технічна школа ТСО України приймає адміністративний будинок А-1 за адресою: АДРЕСА_1 площею 244,1 м. кв., вартістю 12240 грн., пункт технічного обслуговування Б-1, за адресою: АДРЕСА_1 , площею 275,8 м. кв., вартістю 71630 грн. Загальна балансова вартість 83870 грн (а.с. 27).

31.12.2023 стороною 1 та стороною 2 підписано акт повернення майна № 7, відповідно до якого вищезазначені приміщення повернуті балансоутримувачу- Ковельській технічній школі ТСО України (а.с. 26).

Позивачем до матеріалів справи долучено договір про відшкодування вартості спожитої електричної енергії на об`єктах нерухомого майна №б/н від «__»___2024 року (а.с. 27-28). Сума договору становить 75 747 грн 15 коп. Договір не містить підписів та відбитків печаток сторін.

Як зазначає позивач, договір про відшкодування комунальних послуг сторонами не укладено. Даний факт відповідачем не заперечується.

10.01.2024 позивач направив начальнику Ковельського центру обслуговування клієнтів ТзОВ Волиньелектрозбут лист, в якому зобов`язався сплатити заборгованість за використану електроенергію як тільки відшкодовані згідно договору ТРВП кошти надійдуть на його рахунок (а.с. 31).

Позивач направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 та начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 лист № 24 від 27.03.2024, в якому просив позитивно вирішити питання про відшкодування вартості спожитої електроенергії в червні-грудні 2023 року в сумі 75 747,15 грн (а.с. 32).

01.04.2024 у відповідь на вищезазначений лист Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир направив позивачу відповідь за № 7/694, де зазначено, що погодження та підписання договору про відшкодування вартості спожитої електроенергії не відбулось з причин закінчення бюджетного року (а.с. 33).

01.01.2024 позивачу надійшло повідомлення Ковельської філії ПАТ Волиньобленерго про припинення розподілу електричної енергії на електроустановку споживача за адресою: смт. Турійськ (майстерня) з 08:00 год 15.01.2024 (а.с. 34).

Відповідно до повідомлення ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 вих № 183 від 16.01.2024 особовий склад роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 дійсно розміщується на базі філії Ковельської технічної школи ТСОУ за адресою: смт. Турійськ, вул. Замкова, 1 з 28.06.2023 по теперішній час (а.с. 35).

Позивач також долучає відомості розрахунків з постачальниками за період з жовтня по грудень 2023 року, рахунки ТОВ «Волиньелектрозбут» на оплату електроенергії, акти приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії, платіжні інструкції на оплату електричної енергії, в яких зазначено лише договір № 638-0125000 від 01.01.2019 без зазначення об`єктів споживання, кількості по кожному об`єкту, зокрема спірних (а.с. 36-51).

Отже, позивач просить суд стягнути з відповідача 75 747 грн 15 коп вартості спожитої ним електричної енергії за період з 28.06.2023 по 31.12.2023.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Статтею 638 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (ст. 639 ЦК України).

Згідно п. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на договір №121 від 15.12.2023 тимчасового розміщення військових підрозділів, однак даний договір було підписано сторонами лише 15.12.2023.

Крім того, відповідно до п.п. 3.2., 3.3. договору тимчасового розміщення військових підрозділів від 15.12.2023 всі відшкодування за отримані комунальні послуги сторони 2 за цим договором сплачуються стороною 3, але виключно за погодженням із нею, відшкодування комунальних послуг стороною 3 за сторону 2 здійснюється на підставі укладених договорів про постачання комунальних послуг та на підставі виставлених постачальною організацією рахунків. Відповідно до п. 8.1. договору обов`язом сторони 3 є відшкодування стороні 1 вартості комунальних послуг, що спожиті стороною 2 у процесі виконання цього договору, на підставі укладених договорів про відшкодування комунальних послуг.

В матеріалах справи наявні рахунки ТОВ «Волиньелектрозбут» за період з серпня по грудень 2023 року на суму 75 747 грн. 15 коп (а.с. 44-48).

Позивачем частково сплачено вартість електроенергії, що підтверджується платіжними дорученнями № 1742 від 02.10.2023 на суму 2 598 грн. 62 коп, № 1787 від 07.11.2023 на суму 13 229 грн. 80 коп, № 1411 від 15.09.2023 на суму 10 671 грн. 79 коп (а.с. 41-43).

Разом з тим, укладених сторонами договорів про відшкодування комунальних послуг у відповідності до п. 8.1. договору матеріали справи не містять. Згідно договору № 121 від 15.12.2023 нерухоме майно передано стороні 2 у спільне користування. Позивач не доводить, що рахунки надані на оплату використаної електричної енергії на спірних об`єктах.

Крім того, позивачем не надано доказів якими комунальними послугами користувалась сторона 2, в якій кількості, оскільки майно перебувало у спільному користуванні сторони 1 та сторони 2.

Згідно п. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. В даному випадку сторони не скористалися правом, наданим п. 3 ст. 631 ЦК України.

Доводи позивача про затягування відповідачем у 2023 році підписання договору тимчасового розміщення військових підрозділів та договору про відшкодування вартості спожитої електричної енергії не підтверджені матеріалами справи.

Беручи до уваги викладене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами виникнення зобов`язання відповідача щодо відшкодування спожитої електроенергії, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення 75 747 грн 15 коп заборгованості за спожиту електроенергію не підлягає задоволенню.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, правові підстави для покладення судових витрат на відповідача відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

Відмовити у задоволенні позової заяви Ковельської технічної школи товариства сприяння обороні України до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир про стягнення 75 747 грн 15 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук