Постанова

від 24.12.2024 по справі 903/698/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року Справа № 903/698/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Ковельської технічної школи товариства сприяння обороні України на рішення Господарського суду Волинської області від 02.10.2024 у справі № 903/698/24 (суддя Кравчук А.М.)

за позовом Ковельської технічної школи товариства сприяння обороні України

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир

про стягнення 75 747,15 грн

ВСТАНОВИВ:

Ковельська технічна школа товариства сприяння обороні України (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Волинської області із позовом до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Володимир (далі - відповідач) про стягнення 75 747, 15 грн заборгованості за спожиту електроенергію.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором тимчасового розміщення військових підрозділів від 15.12.2023 № 121 в частині сплати електричної енергії за період з 28.06.2023 по 31.12.2023.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.10.2024 в позові відмовлено.

Суд першої інстанції, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, із наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Ковельської технічної школи Товариства сприяння обороні України на рішення Господарського суду Волинської області від 02.10.2024 у справі № 903/698/24, в якій позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що особовий склад роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично використовує майно філії Ковельської технічної школи ТСО України в смт. Турійськ з 28.06.2023, розміщуючись у ньому і по даний час. Відповідачем порушено умови договору від 15.12.2023 № 121 в частині сплати електричної енергії за період з 28.06.2023 по 31.12.2023, а заборгованість відповідача у розмірі 75 747, 15 грн підтверджена документальними доказами та підлягає до задоволення в повному обсязі в силу ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України.

Позивачем долучено до апеляційної скарги додаткові докази, а саме: договір тимчасового розміщення військових підрозділів від 18.08.2022 № 83, укладений між Ковельською технічною школою ТСО України (сторона-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (сторона-2), КЕВ м. Володимир-Волинський (сторона-3); акт прийому - передачі приміщення від 18.08.2022, складений між Ковельською технічною школою ТСО України (сторона-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (сторона-2); лист ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.10.2024, адресований директору Ковельської технічної школи ТСО України Тетяні Телебей; лист Ковельської технічної школи ТСО України від 09.10.2024, адресований начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В.

Листом від 04.11.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області.

18.11.2024 до суду надійшли матеріали справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 21.11.2024 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії суддів Петухова М.Г., з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 22.11.2024 позивачу поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду; відкрито провадження у справі № 903/698/24; повідомлено учасників справи, що розгляд справи буде здійснюватися у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

КЕВ м. Володимир надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає наступне:

- особовий склад роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщується на базі філії Ковельської ТШ ТСОУ за адресою: смт. Турійськ, вул. Замкова, 1 з 28.06.2023, однак оформлення договірних відносин відбулося лише з 15.12.2023, оскільки жодна із сторін не вживала заходів щодо укладення договору, що підтверджується відсутністю листування за допомогою усіх можливих засобів зв`язку, а також положеннями договору № 121;

- підтвердженням відсутності наміру у сторін поширити умови договору № 121 на відносини, що склалися між сторонами з 28.06.2023 є п. 11.1 договору № 121, відповідно до якого договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2023. Хоча ч. 3 ст. 631 ЦК України визначено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення;

- відповідач вказує на безпідставність посилань позивача на положення Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затвердженого постановою КМ України від 15.03.2006 № 297;

- укладаючи договір тимчасового розміщення військових підрозділів № 121 від 15.12.2023, сторони взяли на себе добровільно усі зобов`язання з цим договором, в тому числі щодо відшкодування комунальних послуг відповідачем позивачу на підставі укладених договорів про постачання комунальних послуг, виставлених постачальною організацією рахунків та на підставі укладених договорів про відшкодування комунальних послуг (п. 3.1. - 3.4, 8.1 договору № 121), а також про те, що цей договір є змішаним у розумінні ст. ст. 6, 626, 627, 628 ЦК України (п. 12.4 договору № 121);

- робочий проект договору про відшкодування вартості спожитої електричної енергії на об`єктах нерухомого майна було надіслано на неофіційну адресу КЕВ м. Володимир лише 26.12.2023 (міститься в матеріалах справи) і датований він 2024роком, що свідчить про намір позивача підписати договір був не в межах 2023року, а 2024 році.

Крім того, непідписання робочого проєкту між сторонами свідчить про те, що сторони не дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, зокрема, в частині ціни, оскільки позивачем не було надіслано жодних підтверджуючих розрахунків разом із зазначеним проєктом договору;

- надсилання робочого проєкту договору про відшкодування вартості спожитої електричної енергії на об`єктах нерухомого майна електронним листом Ковельської ТШ ТСОУ від 26.12.2023 не можна вважати пропозицією укласти договір;

- фактичне користування житлово - комунальними послугами зобов`язує споживача забезпечити їх оплату, в тому числі у разі відсутності відповідного договору (бездоговірне споживання) мала б місце, якщо б Ковельською ТШ ТСОУ було надіслано КЕВ м. Володимир відповідним чином завірені розрахунки за спожиті комунальні послуги за адресами фактичного розміщення особового складу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 із зазначенням номерів лічильників обліку електроенергії, чого зроблено не було;

- відповідач також звертає увагу на те, що представником скаржника долучено до апеляційної скарги додаткові докази, що не були подані до суду першої інстанції.

Щодо долучених позивачем до апеляційної скарги додаткових доказів, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

В силу ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, норми процесуального закону регламентують принцип диспозитивності судового процесу, згідно з яким особа самостійно здійснює свої процесуальні права та обов`язки без втручання суду.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 5 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи вказані вище норми законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не обґрунтував неможливість подання даних доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, тому суд не приймає їх до розгляду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Ковельської технічної школи товариства сприяння обороні України на рішення Господарського суду Волинської області від 02.10.2024 у справі № 903/698/24 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 15.12.2023 між Ковельською технічною школою ТСО України (сторона-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (сторона-2), КЕВ м. Володимир-Волинський (сторона-3) укладено договір № 121 тимчасового розміщення військових підрозділів (а. с. 23-25).

Відповідно до п. 1.1. договору сторона-1 надає стороні-2 у спільне безоплатне користування нерухоме майно - комплекс будівель сторони-1: адміністративний будинок А-1 за адресою: смт. Турійськ, вул. Замкова, 1 площею 244,1 м. кв., балансовою вартістю 12240 грн, пункт технічного обслуговування Б-1, за адресою: АДРЕСА_1 , площею 275,8 м. кв., балансовою вартістю 71 630 грн. Загальна балансова вартість 83 870 грн.

Сторона-2 вступає у спільне використання майна з моменту укладення договору та акту приймання - передачі майна (п. 2.1. договору).

Всі відшкодування за отримані комунальні послуги сторони-2 за цим договором сплачуються стороною-3, але виключно за погодженням із нею (п. 3.2. договору).

Відшкодування комунальних послуг стороною-3 за сторону-2 здійснюється на підставі укладених договорів про постачання комунальних послуг та на підставі виставлених постачальною організацією рахунків (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 8.1. договору, обов`язок сторони-3 є відшкодування стороні-1 вартості комунальних послуг, що спожиті стороною-2 у процесі виконання цього договору, на підставі укладених договорів про відшкодування комунальних послуг.

Сторона-3 має право вимагати від сторони-1 та сторони-2 надання необхідних документів, інформації, з метою виконання умов цього договору. У разі не надання таких документів сторона-3 звільняється від взятих на себе зобов`язань (п. 9.1. договору).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2023. Строк дії договору може бути продовженим за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану на території України (п. 11.1. договору).

Відповідно до акту прийому - передачі приміщення від 15.12.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 передає, а Ковельська технічна школа ТСО України приймає адміністративний будинок А-1 за адресою: смт. Турійськ, вул. Замкова, 1 площею 244,1 м. кв., вартістю 12240 грн, пункт технічного обслуговування Б-1, за адресою: АДРЕСА_1 , площею 275,8 м. кв., вартістю 71630 грн. Загальна балансова вартість 83870 грн (а. с. 27).

31.12.2023 між Ковельською технічною школою ТСО України (сторона-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (сторона-2) підписано акт повернення майна № 7, відповідно до якого вищезазначені приміщення повернуті балансоутримувачу - Ковельській технічній школі ТСО України (а. с. 26).

Позивачем до матеріалів справи долучено договір про відшкодування вартості спожитої електричної енергії на об`єктах нерухомого майна № б/н від "__"_____2024 (а. с. 27-28). Сума договору становить 75 747, 15 грн. Договір не містить підписів та відбитків печаток сторін.

Тобто, договір про відшкодування комунальних послуг сторонами не укладено; даний факт відповідачем не заперечується.

10.01.2024 позивач направив начальнику Ковельського центру обслуговування клієнтів ТОВ "Волиньелектрозбут" лист, в якому зобов`язався сплатити заборгованість за використану електроенергію як тільки відшкодовані згідно договору ТРВП кошти надійдуть на його рахунок (а.с. 31).

Позивач направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 , Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський та начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 лист № 24 від 27.03.2024, в якому просив позитивно вирішити питання про відшкодування вартості спожитої електроенергії в червні-грудні 2023 в сумі 75 747,15 грн (а.с. 32).

01.04.2024 у відповідь на вищезазначений лист КЕВ м. Володимир направив позивачу відповідь за № 7/694, де зазначено, що погодження та підписання договору про відшкодування вартості спожитої електроенергії не відбулось з причин закінчення бюджетного року (а. с. 33).

11.01.2024 позивачу надійшло повідомлення Ковельської філії ПАТ "Волиньобленерго" про припинення розподілу електричної енергії на електроустановку споживача за адресою: смт. Турійськ (майстерня) з 08:00 год 15.01.2024 (а. с. 34).

Відповідно до повідомлення ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 вих № 183 від 16.01.2024 особовий склад роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно розміщується на базі філії Ковельської технічної школи ТСОУ за адресою: смт. Турійськ, вул. Замкова, 1 з 28.06.2023 по теперішній час (а. с. 35).

Позивач також долучає відомості розрахунків з постачальниками за період з жовтня по грудень 2023, рахунки ТОВ "Волиньелектрозбут" на оплату електроенергії, акти приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії, платіжні інструкції на оплату електричної енергії, в яких зазначено лише договір № 638-0125000 від 01.01.2019 без зазначення об`єктів споживання, кількості по кожному об`єкту, зокрема спірних (а. с. 36-51).

В матеріалах справи наявні рахунки ТОВ "Волиньелектрозбут" за період з серпня по грудень 2023 на суму 75 747, 15 грн (а.с. 44-48). Позивачем частково сплачено вартість електроенергії, що підтверджується платіжними дорученнями № 1742 від 02.10.2023 на суму 2598, 62 грн, № 1787 від 07.11.2023 на суму 13 229,80 грн, № 1411 від 15.09.2023 на суму 10 671, 79 грн (а. с. 41-43).

Предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 75 747,15 грн вартості спожитої ним електричної енергії за період з 28.06.2023 по 31.12.2023.

Надаючи правову оцінку обставинам у справі, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (ст. 639 ЦК України).

Згідно п. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Як встановлено апеляційним судом, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору тимчасового розміщення військових підрозділів від 15.12.2023 № 121 в частині сплати електричної енергії за користування приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 з 28.06.2023 по 31.12.2023.

Тобто позивач просить стягнути вартість спожитої відповідачем електричної енергії за період з 28.06.2023 по 31.12.2023. В той же час, сам договір № 121 тимчасового розміщення військових підрозділів укладений сторонами лише 15.12.2023.

Колегія суддів зазначає, що умовами п. п. 3.2., 3.3. договору від 15.12.2023 № 121 сторони передбачили, що всі відшкодування за отримані комунальні послуги ІНФОРМАЦІЯ_5 за цим договором сплачуються КЕВ м. Володимир, але виключно за погодженням із нею, відшкодування комунальних послуг КЕВ м. Володимир за ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснюється на підставі укладених договорів про постачання комунальних послуг та на підставі виставлених постачальною організацією рахунків.

Також п. 8.1. договору від 15.12.2023 № 121 сторони передбачили, що обов`язком КЕВ м.Володимир є відшкодування Ковельській ТШ ТСО України вартості комунальних послуг, що спожиті ІНФОРМАЦІЯ_5 у процесі виконання цього договору, на підставі укладених договорів про відшкодування комунальних послуг.

З огляду на умови договору від 15.12.2023 № 121, відшкодування комунальних послуг КЕВ м.Володимир (відповідачем) за ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснюється виключно на підставі укладених договорів про постачання комунальних послуг та на підставі виставлених постачальною організацією рахунків.

В той же час, позивачем до матеріалів справи долучено договір про відшкодування вартості спожитої електричної енергії на об`єктах нерухомого майна № б/н від "__"_____2024 (а. с. 27-28). Сума договору становить 75 747, 15 грн. Договір не містить підписів та відбитків печаток сторін. Тобто, договір про відшкодування комунальних послуг сторонами не укладено; даний факт відповідачем не заперечується.

Отже, із викладеного слідує, що укладених сторонами договорів про відшкодування комунальних послуг у відповідності до п. 3.3., 8.1. договору від 15.12.2023 № 121, матеріали справи не містять.

Також суд приймає до уваги те, що згідно умов договору № 121 від 15.12.2023 нерухоме майно передано ІНФОРМАЦІЯ_6 у спільне користування. Позивач не надає доказів, що рахунки, надані на оплату використаної електричної енергії на спірних об`єктах, а також якими комунальними послугами користувався ІНФОРМАЦІЯ_5 та в якій кількості, оскільки майно перебувало у спільному користуванні ІНФОРМАЦІЯ_7 та ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Окрім того, колегія суддів зазначає, що статтею 631 ЦК України визначені положення, які стосуються строку дії договору. Частина 2 ст. 631 ЦК України встановлює загальне правило щодо моменту набрання чинності договором, в той же час керуючись ч. 3 зазначеної статті закон дозволяє сторонам домовитись про те, що умови договору застосовуються й до відносин між ними, які виникли до його укладення. Тобто, ч. 3 ст. 631 ЦК України фактично дозволено сторонам домовитись про те, що умови договору застосовуються й до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Однак, в даному випадку, сторони не скористалися правом, наданим п. 3 ст. 631 ЦК України. Підтвердженням відсутності наміру у сторін поширити умови договору № 121 від 15.12.2023 на відносини, що склалися між сторонами з 28.06.2023 є п. 11.1 договору, відповідно до якого договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2023.

В той же час, доводи позивача про затягування відповідачем у 2023 році підписання договору тимчасового розміщення військових підрозділів та договору про відшкодування вартості спожитої електричної енергії, не підтверджені матеріалами справи.

Матеріалами справи підтверджується, що робочий проект договору про відшкодування вартості спожитої електричної енергії на об`єктах нерухомого майна було надіслано на неофіційну адресу КЕВ м. Володимир лише 26.12.2023 (міститься в матеріалах справи) і датований він 2024, що свідчить про намір позивача підписати договір був не в межах 2023, а 2024.

Крім того, непідписання робочого проєкту між сторонами свідчить про те, що сторони не дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, зокрема, в частині ціни, оскільки позивачем не було надіслано жодних підтверджуючих розрахунків разом із зазначеним проєктом договору. Надсилання проєкту договору про відшкодування вартості спожитої електричної енергії на об`єктах нерухомого майна електронним листом Ковельської ТШ ТСОУ від 26.12.2023 не можна вважати пропозицією укласти договір.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виникнення зобов`язання відповідача щодо відшкодування спожитої електроенергії, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення 75 747, 15 грн заборгованості за спожиту електроенергію не підлягає задоволенню.

При прийнятті рішення суд виходить з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, позивачем, в порушення вимог ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно - західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 02.10.2024 у справі № 903/698/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача згідно з ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Ковельської технічної школи товариства сприяння обороні України на рішення Господарського суду Волинської області від 02.10.2024 у справі № 903/698/24 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.