Рішення

від 02.10.2024 по справі 918/766/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/766/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали позовної заяви Державного підприємства "Дослідне господарство "КОМСОМОЛЕЦЬ" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРІДІАН"

про стягнення заборгованості 14 101 608,43 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники сторін не з`явилися.

Суть спору.

Державне підприємство "Дослідне господарство "КОМСОМОЛЕЦЬ" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРІДІАН" про стягнення заборгованості 14 101 608,43 грн., з яких 9 877 448,00 грн. основний борг, 470 339,06 грн. інфляційні втрати, 3 753 821,37 грн. пеня.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки №100323 від 10.03.2023, а саме відповідач не розрахувався за отриманий товар - насіння соняшника врожаю 2022 року. Тому позивач, посилаючись на умови Договору поставки та ст.625 ЦК України нарахував пеню та інфляційні втрати.

Крім того, у позовній заяві позивачем викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення з даного спору.

Своє клопотання позивач обґрунтовує тим, що наявні обставини для відстрочення сплати судового збору, враховуючи складний майновий стан позивача. При цьому не надано жодних письмових доказів для підтвердження таких обставин.

Відповідач відзиву на позов не подав. Проте надав клопотання, у якому визнає борг перед позивачем.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 23.08.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Державного підприємства "Дослідне господарство "КОМСОМОЛЕЦЬ" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України" про відстрочку сплату судового збору до ухвалення судового рішення. Залишено без руху позовну заяву Державного підприємства "Дослідне господарство "КОМСОМОЛЕЦЬ" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІДІАН» про стягнення заборгованості 14 101 608,43 грн. Заявника зобов`язано протягом 7 календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки заяви та подати суду докази сплати судового збору в сумі 169 219,30 грн.

29 серпня 2024 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків та подано доказ сплати судового збору - платіжну інструкцію №483 від 28.08.2024 на суму 169 219,30 грн.

Ухвалою від 29.08.2024 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17 вересня 2024 р. на 11:15 год.

09 вересня 2024 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

10 вересня 2024 року від відповідача надійшло клопотання, у якому вказує що визнає наявність заборгованості перед позивачем. Просить зменшити нараховану пеню до 5%. Також просить розглядати справу без участі представника відповідача.

Ухвалою від 17 вересня 2024 року закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 02 жовтня 2024 р. на 09:30 год.

Представники позивача та відповідача до суду 02.10.2024 не прибули. Явка учасників не визнавалася обов`язковою.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, враховуючи, що неявка представника позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, давши правову оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

10.03.2023 року між Державним підприємством "Дослідне господарство "КОМСОМОЛЕЦЬ" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України" (іменоване далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРІДІАН" (іменовані далі покупець) уклали договір поставки № 100323 (надалі Договір) (а.с. 11).

У відповідності до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах цього Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар українського походження, врожаю 2022 року, на умовах, зазначених у цьому Договорі (надалі -Товар).

Товар - насіння соняшника. Кількість та ціна Товару визначається у видаткових накладних та рахунках-фактурах. Ціна Договору визначається сукупною вартістю Товару поставленого за всіма видатковими накладними до Договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 1.4. Договору строк поставки до 31.12.2023 року.

Згідно п. 2.2. Договору датою поставки Товару вважається дата оформлення видаткової накладної на ім`я Покупця.

При поставці Товару Постачальник зобов`язується надати Покупцю: рахунок-фактуру; податкову накладну, квитанцію про реєстрацію податкової накладної в єдиному реєстрі; видаткову накладну, виписану в день поставки Товару (п. 2.5. Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що оплата товару здійснюється Покупцем у грошовій формі впродовж 15-ти банківських днів після настання усіх наступних подій: поставки Товару, надання Постачальником Покупцю документів, зазначених у п. 2.5., 5.10. Договору. у порядку, визначеному Договором, якщо інші умови оплати не передбачені в Додатках (Специфікаціях) до Договору.

Як вбачається із п. 5.5. Договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за ним.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності Договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Судом встановлено, що на виконання Договору Позивач поставив Відповідачу Товар 641,655 тон насіння соняшника на загальну суму 9 877 448,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними:

- №618 від 28.04.2023 року 94,23 тони на загальну суму 1 611 333,00 грн із ПДВ;

- №671 від 03.05.2023 року 48,28 тони на загальну суму 729 027,78 грн із ПДВ;

- №672 від 04.05.2023 року 45,73 тони на загальну суму 690 522,80 грн із ПДВ;

- №673 від 09.05.2023 року 49,22 тони на загальну суму 743 221,77 грн із ПДВ;

- №674 від 11.05.2023 року 48,80 тони на загальну суму 736 879,78 грн із ПДВ;

- №675 від 12.05.2023 року 23,36 тони на загальну суму 352 735,89 грн із ПДВ;

- №676 від 17.05.2023 року 46,53 тони на загальну суму 702 602,78 грн із ПДВ;

- №677 від 18.05.2023 року 45,72 тони на загальну суму 690 371,79 грн із ПДВ;

- №731 від 21.05.2023 року 46,91 тони на загальну суму 708 340,79 грн із ПДВ;

- №732 від 26.05.2023 року 40,26 тони на загальну суму 607 925,82 грн із ПДВ;

- №733 від 27.05.2023 року 23,74 тони на загальну суму 358 473,89 грн із ПДВ;

- №869 від 05.06.2023 року 128,87 тони на загальну суму 1 946 011,91 грн із ПДВ.

Видаткові накладні підписана Замовником та Постачальником (а.с. 12-21, 52, 54).

Позивачем у підтвердження наявності господарських відносин по Договору поставки №100323 від 10.03.2023 надано ряд документів. А саме, копії податкових накладних:

№227 від 28.04.2023р. на загальну суму 1 611 333,00 грн., в т.ч. ПДВ 197 883,00 грн.;

№249 від 03.05.2023р. на загальну суму 729 027,78 грн., в т.ч. ПДВ 89 529,73 грн.;

№253 від 12.05.2023р. на загальну суму 352 735,89 грн., в т.ч. ПДВ 43 318,44 грн.;

№250 від 04.05.2023р. на загальну суму 690 522,80 грн., в т.ч. ПДВ 84 801,05 грн.;

№252 від 11.05.2023р. на загальну суму 736 879,78 грн., в т.ч. ПДВ 90 494,01 грн.;

№254 від 17.05.2023р. на загальну суму 702 602,78 грн., в т.ч. ПДВ 86 284,55 грн.;

№255 від 18.05.2023р. на загальну суму 690 371,79 грн., в т.ч. ПДВ 84 782,50 грн.;

№272 від 27.05.2023р. на загальну суму 358 473,89 грн., в т.ч. ПДВ 44 023,11 грн.;

№294 від 05.06.2023р. на загальну суму 1 946 011,91 грн., в т.ч. ПДВ 238 983,92 грн.;

№270 від 21.05.2023р. на загальну суму 708 340,79 грн., в т.ч. ПДВ 86 989,22 грн.;

№251 від 09.05.2023р. на загальну суму 743 221,77 грн., в т.ч. ПДВ 91 272,85 грн.;

№271 від 26.05.2023р. на загальну суму 607 925,82 грн., в т.ч. ПДВ 74 657,56 грн., які були прийняті ДПС України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, і відповідні податкові накладні були прийняті позивачем до складу податкового кредиту (арк.с.30-37, 41, 50, 51, 55).

Як встановлено судом, поставлений товар прийнятий Відповідачем у повному обсязі. Заперечень Замовника щодо якості та/або кількості поставленого товару на адресу Постачальника не надходило.

Як вказує Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРІДІАН" не виконало свої зобов`язання щодо оплати за поставку Товару.

У подальшому, 01 липня 2024 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРІДІАН" позивачем надіслано претензію про погашення заборгованості за Договором поставки № 100323 від 10 березня 2023 року на суму 9 877 448,00 грн.

Листом № 10072024 від 10 липня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРІДІАН" надало відповідь в якій визнає заборгованість в сумі 9 877 448,00 грн, та просить надати розстрочку на погашення заборгованості.

Також ДП "ДГ "КОМСОМОЛЕЦЬ" ІСГ ПС НААН" проведено звірку взаємних розрахунків із ТОВ "ВЕРІДІАН" за договором №100323 від 10.03.2023 року, згідно якого Відповідач визнає заборгованість перед Позивачем в сумі 9 877 448,00 грн. за Договором поставки №100323 від 10.03.2023 року (а.с. 27).

В той же час, не зважаючи на прострочення оплати за Договором, а також не заважаючи на визнання боргу в повному обсязі Відповідач досі не здійснив погашення боргу, через що Позивач змушений звернутись до суду з даним позовом, та просить стягнути з відповідача 9 877 448,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

Станом на час розгляду справи, матеріали даної справи не містять доказів сплати 9 877 448,00 грн - заборгованості.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати Товару згідно умов Договору Покупець сплачує Постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховувалась, від загальної варточті неоплаченого Товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання Покупцем свого зобов`язання за цим Договором.

Посилаючись на умови п. 4.2. Договору та ст.625 ЦК України позивач нарахував Відповідачу 3 753 824,37 грн. пені за період 27.06.2023 - 16.08.2024, 470 339,06 грн. інфляційних втрат за період 27.06.2023 - 16.08.2024.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає порушеними свої права в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, наявність простроченої заборгованості підтверджена належними та допустимими доказами .

Водночас, враховуючи ті обставини що відповідачем основна заборгованість в розмірі 9 877 448,00 грн. визнана, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з правилами статті 46 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з правилами частини 4 статті 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З врахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги ті обставини що позивач виконав свої зобов`язання з постачання Товару на суму 9 877 448,00 грн. Докази сплати заборгованості за постачання Товару відповідачем в матеріалах справи відсутні, а зважаючи на визнання відповідачем заборгованості у вказаному розмірі, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення 9 877 448,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 470 339,06 грн інфляційних втрат.

Що стосується вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат, суд вказує наступне.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 р. у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 р. у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 р. у справі № 912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018р. у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 р. у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 р. у справі №903/962/17, від 23.05.2018 р. у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 р. у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 р. у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 р. у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 р. у справі № 911/2845/18.

Перевіривши за допомогою онлайн-системи "Ліга-Закон" здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 470 339,06 грн. інфляційних втрат законними та обґрунтованими.

За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення 470 339,06 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В ст. 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.2. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати Товару згідно умов Договору Покупець сплачує Постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховувалась, від загальної варточті неоплаченого Товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання Покупцем свого зобов`язання за цим Договором.

Позивачем нараховано 3 753 821,37 грн пені. Здійснивши перерахунок суд встановив, що позивачем вірно нараховано суму пені.

10 вересня 2024 року від відповідача надійшло клопотання, у якому вказує що визнає наявність заборгованості в сумі 9 877 448,00 грн перед позивачем. Просить застосувати ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України до вимог про стягнення пені в даній справі шляхом зменшення сукупного розміру пені в даній справі до розміру 5% від суми основного боргу у випадку задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Положення ст. 225 Господарського кодексу України конкретизують, що саме належить до складу збитків: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Відповідно до ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України, сторони господарського зобов`язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов`язання чи строків порушення зобов`язання сторонами.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності.

При цьому, позивачу слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Крім того, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем за не доведено понесення збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором. Поряд з цим, суд зазначає, що пеня та штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що є підстави для зменшення розміру пені на 70%, та стягнути з відповідача 1 126 146,41 грн. пені (що становить 30% від нарахованої позивачем).

В задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРІДІАН" на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "КОМСОМОЛЕЦЬ" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України" 2 627 674,96 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки суду.

За результатами розгляду спору та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що позов Державного підприємства "Дослідне господарство "КОМСОМОЛЕЦЬ" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України" до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІДІАН» підлягає задоволенню частково у розмірі 9 877 448 грн 00 коп - основного боргу, 470339 грн 06 коп.- інфляційних втрат та 1 126 146 грн 41 коп. - пені. В частині стягнення 2 627 674 грн 96 коп. пені слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Державне підприємство "Дослідне господарство "КОМСОМОЛЕЦЬ" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України" сплатило 169 219,30 грн. судового збору за подання позову. Інших витрат заявлено не було.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є наслідком виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Згідно п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, сума судового збору, яку Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРІДІАН" має відшкодувати Державному підприємству "Дослідне господарство "КОМСОМОЛЕЦЬ" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України" за подання позову становить 169 219,30 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРІДІАН" (33001, Рівненська область, місто Рівне, вул. Біла, буд. 5А, оф. 1, код ЄДРПОУ 44772281) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "КОМСОМОЛЕЦЬ" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України" (64644, Харківська обл., Лозівський район, с. Комсомольське(п), вул. Жовтнева, буд. 19-А, код ЄДРПОУ 05460462)

- 9 877 448 (дев`ять мільйонів вісімсот сімдесят сім тисяч чотириста сорок вісім) грн 00 коп - основного боргу,

- 470 339 (чотириста сімдесят тисяч триста тридцять дев`ять) грн 06 коп. - інфляційних втрат,

- 1 126 146 (один мільйон сто двадцять шість тисяч сто сорок шість) грн. 41 коп. пені та

- 169 219 (сто шістдесят дев`ять тисяч двісті дев`ятнадцять) грн. 30 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРІДІАН" на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "КОМСОМОЛЕЦЬ" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України" - 2 627 674 грн 96 коп. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 02 жовтня 2024 року.

Суддя Бережнюк В.В.