Рішення

від 01.10.2024 по справі 918/803/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/803/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом"

до відповідача: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про: стягнення в сумі 159 826,80 грн

секретар судового засідання: С.Коваль

представники:

від позивача: Ю.Шевер

від відповідача: С.Шолом

ОПИС СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення в сумі 159 826,80 грн, з яких: 107 171,20 грн основний борг, 9 084,71 грн відсотки річних, 43 570,89 грн відсотки річних.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 7 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" та ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська АЕС" було укладено договір поставки №53-122-01-21-10830.

Позивач здійснив поставку відповідачу продукції на загальну суму 169 298,80 грн Частину продукції на суму 128 605,44 грн відповідач прийняв без зауважень, частина продукції на суму 40 785,36 грн визнана неналежної якості та повернута.

Оскільки, відповідачем не отримано податкової накладної з Єдиного реєстру податкових накладних, на підставі якої в видатковій накладній визначений ПДВ і останній не має жодного джерела на відшкодування ПДВ, крім податкового кредиту, позивач вважає за потрібне зменшити суму заборгованості відповідача за отриману якісну продукцію у розмірі 128 605,44 грн на суму ПДВ від зазначеної суми, що складає 21 434, 24 грн.

Відповідно, сума, яку заявляє позивач для стягнення з відповідача за поставлену продукцію складає 107 171,20 грн без ПДВ.

Окрім того, керуючись положеннями статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 43 570,89 грн та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 9 084, 71 грн.

Відповідач у своєму відзиві позов не визнав, зазначивши, що умовами договору було передбачено, що обов`язок зі сплати поставленого товару виникає лише за умові реєстрації податкових накладних, а оскільки реєстрація податкових накладних була зупинена ДПС України, відповідно у відповідача не виникло обов`язку з їх оплати до надання доказів їх реєстрації.

На переконання відповідача, останнім не порушено строків оплати отриманого товару, а тому позов про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних не обґрунтований.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 5 вересня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 1 жовтня 2024 року.

12 вересня 2024 року відповідачем подано заву про залишення позову без руху, яка аргументована тим, що позов пред`явлено до державного підприємства "Енергоатом" в особі ВП "РАЕС" ДП "Енергоатом".

Щодо вказаної заяви суд відзначає наступне.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд урахував, що 29 грудня 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1420 "Про утворення акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Пунктом 3 вказаної постанови передбачено, що товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства. Відокремлені підрозділи державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

Державна реєстрація змін була проведена 11 січня 2024 року, таким чином з 11 січня 2024 року Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" стало правонаступником прав та обов`язків ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Суд звертає увагу заявника, що ідентифікаційні коди Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" ідентичні кодам які мали державне підприємство та його відокремлений підрозділ.

Тобто, відбулась зміна організаційно-правової форми відповідача, а тому в ухвалі суду суд зазначив актуальне, станом на час винесення ухвали суду, найменування сторони.

А тому суд не приймає до уваги доводи відповідача про наявність підстав для залишення позову без руху.

23 вересня 2024 року відповідачем подано відзив на позов.

30 вересня 2024 року відповідачем подано заперечення щодо розміру понесених стороною судових витрат.

У судовому засіданні позивач позов підтримав

У судовому засіданні відповідач позов не визнав.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Як видно з матеріалів справи, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" уклали договір поставки за №53-122-01-21-10830 від 07 червня 2021 року (надалі - договір), відповідно до умов якого відповідач взяв па себе обов`язок поставити позивачу продукцію, яка передбачена специфікацією (додаток 1 до договору) на суму 180 840,00 грн.

Згідно із пунктом 4.2 договору якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації (додаток 2 до договору).

Відповідно до пункту 8.1 договору сторони передбачили, що приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно-супровідних документів, передбачених пунктом 8.2 даного договору.

Вищевказаний стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді (з можливістю завантаження) і знаходиться на офіційному сайті ДП "НАЕК "Енергоатом" в розділі Стандарти "Енергоатом" за адресою: https://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/misia- 7/company_standards-82.

Пунктом 8.3 договору сторони визначили, що успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" СОУ НАЕК 038:2021.

Згідно з умовами пункту 6.1. договору, оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії". Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика. (п. 6.2 договору).

Датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоотримувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до замовника з моменту поставки продукції. (п. 8.4 договору).

На виконання умов договору за видатковою накладною №379 від 25 серпня 2021 року позивач поставив, а позивач прийняв товар, передбачений специфікацією №1 до договору, на загальну суму 169 298,80 грн з ПДВ.

Частину продукції на суму 128 605,44 грн відповідач прийняв без зауважень, частина продукції на суму 40 785, 36 грн визнана неналежної якості та повернута позивачу, що підтверджується актом №1/1 приймання-передачі матеріально-технічних цінностей від 03.07.2024 року.

Вказані обставини встановлені постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 вересня 2023 року у справі №918/378/23.

Ярлик на придатну продукцію оформлено 14 вересня 2021 року.

Позивач вказує, що після поставки та прийняття продукції, на виконання умов договору та вимог чинного законодавства, 15 вересня 2021 року подав на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 28 від 25 серпня 2021 року. А проте позивачу було зупинено реєстрацію податкової накладної №28 від 25 серпня 2021 року.

Рішенням комісії Державної податкової служби України від 1 червня 2022 року №6889704/41853226 відмовлено у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надалі позивач подав скаргу щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та пояснення до скарги на відмову у розблокуванні податкової накладної. Однак рішенням від 30 червня 2022 року №15170/41853226/2 контролюючий орган відмовив у задоволенні скарги на підставі "ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.".

Не погодившись з таким рішенням контролюючого органу, позивач оскаржив рішення про відмову у реєстрації податкової накладної до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Проте, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду віл 28 травня 2024 року у справі №160/9594/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

Оскільки, відповідачем не отримано податкової накладної з Єдиного реєстру податкових накладних, на підставі якої в видатковій накладній визначений ПДВ і останній не має жодного джерела на відшкодування ПДВ, крім податкового кредиту, позивач вважає за потрібне зменшити суму заборгованості відповідача за отриману якісну продукцію у розмірі 128 605,44 грн на суму ПДВ від зазначеної суми, що складає 21 434,24 грн.

Відповідно, сума, що підлягає стягненню з відповідача за поставлену якісну продукцію складає 107 171,20 грн без ПДВ.

Окрім того, керуючись положенням статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 43 570,89 грн та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 9 084,71 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару порушеними.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив, що на виконання своїх зобов`язань за договором поставки, ТОВ "Компанія "Діом" провело поставку (передало у власність) відповідачу продукції на загальну суму 107 171,20 грн без ПДВ, що стверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною.

Як визначено умовами договору (пункт 6.1), оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії". Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Проте, як слідує з пояснень позивача, реєстрація податкової накладної за товар, що був поставлений згідно умов договору була зупинена податковим органом.

З врахуванням наведеного, позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості без врахування ПДВ.

Згідно з положеннями статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням оплати поставленого товару, позивач керуючись положеннями статті 625 ЦК України нарахував відповідачу за період з листопада 2021 року по серпень 2024 року 43 570,89 грн. інфляційних втрат та за період з 30 жовтня 2021 року по 26 серпня 2024 року 9 084,71 грн. три відсотки річних.

Судом враховано, що ярлик на придатну продукцію оформлено 14 вересня 2021 року, тобто 45 день з дня оформлення припадає на 28 жовтня 2021 року.

Суд здійснив перевірку розрахунку позивача та встановив, що розрахунок інфляційних втрат та відсотків річних виконано правильно.

Щодо доводів відповідача про відсутність прострочення оплати з огляду на наявність відкладальної обставини, яка полягала у тому що обов`язок зі сплати поставленого товару виникав за умови реєстрації податкових накладних суд відзначає наступне.

За результатами розгляду спору суд встановив, що матеріали справи не містять доказів реєстрації податкової накладної за поставленим товаром. Водночас суд відзначає, що позивачем не заявлено вимог про стягнення заборгованості з врахуванням податкового зобов`язання.

Надана позивачем видаткова накладна містять найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". А тому ці видаткові накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд зауважує, що у розділі 6 договору сторони визначили порядок проведення розрахунків. Окрім умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, пункт 6.1. договору містить чітке визначення, що перебіг строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію і триває 45 календарних днів.

В цьому випадку ярлик на придатну продукцію оформлено 14 вересня 2021 року, а отже строк оплати розпочався 15 вересня 2021 року.

Нормами статті 599 ЦК України вказано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зазначення ціни договору з урахуванням ПДВ свідчить про обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну з метою отримання покупцем податкових вигод. Такий обов`язок також підтверджується положеннями пунктів 6.1, 8.8 договору.

Отже, платник податку - постачальник з настанням першої з умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач вказує, що за фактом відвантаження товару за вказаними господарськими операціями складено та направлено до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні, реєстрацію яких було зупинено.

Таким чином, дії платника податків зі складення податкової накладної за фактом відвантаження товарів, підтвердженого виписаною видатковою накладною, відповідають вимогам статей 185, 187 Податкового кодексу України щодо визначення першої з подій, з настанням якої у постачальника виникає обов`язок скласти податкову накладну.

За приписами абзаців 2, 5, 6 та 10 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

За таких обставин, відповідно до абзаців 23, 25, 26 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Разом з тим, позивач не заявив вимог про стягнення заборгованості з урахуванням податку на додатну вартість.

Крім того, за приписами абзаців 3, 4, 7 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, за яким обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків.

Водночас суд підкреслює, що покупець (відповідач) не є стороною публічно-правових відносин між продавцем (позивачем) і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що зупинення реєстрації податкової накладної, як і відсутність її реєстрації, жодним чином не нівелює обов`язок покупця зі сплати вартості поставленого товару саме у строк, обумовлений договором, оскільки відсутність квитанції про реєстрацію податкової накладної та будь-яких інших документів не може вважатись відкладальною умовою та не звільняє покупця від обов`язку оплатити поставлений товар у визначений договором строк.

Умовами договору сторони не погоджували відтермінування строку оплати вартості товарів саме до моменту/чи з моменту реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН.

Натомість, у пункті 6.1 договору сторони чітко визначили початок перебігу строку оплати - з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Отже, якщо постачальник товару виконав свій обов`язок щодо передачі товару у власність покупця, а визначений умовами договору строк оплати настав, однак реєстрація поданої постачальником податкової накладної в ЄРПН зупинена податковим органом, то у покупця відсутні підстави для ухилення від оплати прийнятого товару.

Висновки суду

Встановлені обставини щодо прострочення виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленого товару свідчать про порушення відповідачем прав позивача.

А тому суд зробив висновок, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 107 171,20 грн заборгованості, 9 084,71 грн відсотків річних, 43 570,89 грн інфляційних втрат є законними та обґрунтованими, а отже такими, що мають бути задоволені.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору за подання позову складає 2 422,40, грн, які у зв`язку з задоволенням позову покладаються на відповідача.

Також у своєму позові позивач завив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до правил частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 2-6 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано копії: договору про надання професійної правничої допомоги №32 від 22 серпня 2024 року, опис наданих послуг від 22 серпня 2024 року, квитанцію про оплату №1 від 22 серпня 2024 року, ордер, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно з умовами договору про надання професійної правничої допомоги, детальний перелік видів правової допомоги, розмір та порядок оплати може визначатися описом наданих послуг (пункт 6.1.).

Описом наданих послуг до договору №32 від 22 серпня 2024 року передбачено надання наступних послуг: вивчення та аналіз документів 0,5 годин (1 500,00 грн), розрахунок відсотків річних та інфляційних втрат 1 година (3 000,00 грн), складення позовної заяви 2,5 годин (3 500,00 грн).

Вартість наданих послуг складає 8 000,00 грн, які сплачені клієнтом 22 серпня 2024 року, про що свідчить квитанція №1 від 22 серпня 2024 року.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

У своїх запереченнях щодо розміру судових витрат відповідач вказує, що заявлені позивачем витрати не відповідають критеріям реальності, оскільки аналіз документів щодо стягнення заборгованості та складення розрахунку інфляційних втрат та відсотків річних не може розглядатися як окрема робота адвоката, більш того здійснення розрахунку не могло тривати 1 годину, а вартість підготовки позовної заяви не може становити 3 500,00 грн.

Проте суд не погоджується з тезами відповідача, що покладені в основу заперечень на розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу.

На переконання суду наданий опис виконаних робіт та їх вартість є співрозмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

З врахуванням наведеного, судові витрати на професійну правничу допомогу позивача є доведеними, а твердження відповідача про неспівмірність суд відхиляє.

Суд звертає увагу відповідача, що заявлена до стягнення сума витрат становить лише близько 1/20 від заявленої до стягнення суми заборгованості та не перевищує розумного розміру. Тому такі витрати за оцінкою суду є співрозмірними, а отже покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська область, м. Вараш, ідентифікаційний код 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" (51925, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, тупик Прохідний 2, офіс 9, ідентифікаційний код 41853226) 107 171 (сто сім тисяч сто сімдесят один) грн 20 коп. заборгованості, 9 084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) грн 71 коп. відсотків річних, 43 570 (сорок три тисячі п`ятсот сімдесят) грн 89 коп. інфляційних втрат, 8 000(вісім тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп. судового збору.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" (51925, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, тупик Прохідний 2, офіс 9, ідентифікаційний код 41853226).

Відповідач (Боржник): Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська область, м. Вараш, ідентифікаційний код 05425046).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 02 жовтня 2024 року.

Суддя Андрій КАЧУР