Постанова

від 14.01.2025 по справі 918/803/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року Справа № 918/803/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.10.2024 р. у справі №918/803/24, ухвалене суддею А. Качур, повний текст рішення складено 02.10.2024 р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом"

до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення в сумі 159 826,80 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення в сумі 159 826,80 грн, з яких: 107 171,20 грн основний борг, 9 084,71 грн відсотки річних, 43 570,89 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.10.2024 р. - позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" 107 171 грн 20 коп. заборгованості, 9 084 грн 71 коп. відсотків річних, 43 570 грн 89 коп. інфляційних втрат, 8 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2 422 грн 40 коп. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 01.10.2024 у справі № 918/803/24 та ухвалити у даній справі нове рішення, яким: у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити у повному обсязі; відмовити у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, а у разі якщо апеляційний суд дійде висновку, що дані витрати слід покласти на відповідача, то в такому разі їх розмір просимо зменшити до 2 000,00 грн. Вирішити питання розподілу судових витрат за результатами апеляційного розгляду цієї справи.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/803/24 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В..

Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував їх у Господарського суду Рівненської області.

30.10.2024 матеріали справи №918/803/24 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.10.24 р. у справі №918/803/24 - залишено без руху. Запропоновано Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати належні докази доплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

08 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" від представника філії "Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до суду апеляційної інстанції надійшла заява про усунення недоліків до якої додав платіжну інструкцію №12321 від 05.11.24р. на суму 908,00 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 р. у справі №918/803/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.10.2024 р. у справі №918/803/24 в порядку письмового провадження. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" у строк до 06.12.2024р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів апелянту. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться без повідомлення учасників справи в строк передбачений ч.1 ст.273 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" не скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.10.2024 р. у справі №918/803/24.

Згідно з табелем обліку робочого часу Північно-західного апеляційного господарського суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" суддя член-колегії по справі Маціщук А.В. з 10 січня 2025 року по 14 січня 2025 року є тимчасово непрацездатною (на лікарняному).

Відповідно до ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи вищенаведені обставини, з метою дотримання приписів ч.10 ст.32 ГПК України та у зв`язку із тимчасово непрацездатною судді члена-колегії по справі Маціщук А.В. вбачається необхідність внести зміни до складу колегії суддів.

Розпорядженням керівника апарату №01-05/36 від 14.01.2025 р. з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №918/803/24.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №918/803/24 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б..

Відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційна скарга на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи ( абзац 2 частина 10 статті 270 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.10.2024 р. у справі №918/803/24 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Північно західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, надавши оцінку наявним доказам дійшов висновку, що в даному випадку обставини щодо прострочення виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленого товару свідчать про порушення відповідачем прав позивача. А тому суд зробив висновок, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 107 171,20 грн заборгованості, 9 084,71 грн відсотків річних, 43 570,89 грн інфляційних втрат є законними та обґрунтованими, а отже такими, що мають бути задоволені. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу позивача в розмірі 8 000 грн., є доведеними.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" вказує на те, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а зроблені висновки обставинам справи не відповідають. Окрім цього, суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає наступне.

ТОВ «Компанія «Діом» у позовній заяві вказало найменування відповідача, яке не відповідає дійсності, тобто такої юридичної особи на час звернення до суду не існувало. Отже, позивачем не дотримано вимог статті 162 ГПК України, а тому, на нашу думку, така позовна заява підлягала залишенню без руху і до усунення її недоліків суд не мав підстав для її розгляду. Втім, не зважаючи на це, суд таку позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі і самостійно з власної ініціативи зазначив найменування відповідача як Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція», цим самим, вважаємо, порушив норми процесуального права.

Що стосується стягнення із філії «ВП «Рівненська АЕС» заборгованості по договору поставки, інфляційних втрат та 3 % річних, то апелянт зазначає наступне.

Між філією «ВП «Рівненська АЕС» і ТОВ «Компанія «Діом» укладено договір поставки №53-122-01-21-10830 від 07.06.2021 на суму 180 840,00 грн з ПДВ (далі - Договір).

На виконання Договору позивач поставив для філії «ВП «Рівненська АЕС» продукцію на суму 128 605,44 грн з ПДВ. Решта продукції на суму 52 234,56 грн з ПДВ поставлена нам не була.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію, згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії».

Таким чином, сторони договору погодили між собою конкретний порядок здійснення розрахунків по Договору і однією із умов здійснення оплати за поставлену якісну продукцію є реєстрація постачальником податкової накладної у ЄРПН. Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Компанія «Діом» реєстрацію податкової накладної на поставлену частину продукції не проведено. Як наслідок, відповідно до положень пункту 6.1 Договору, підстави для здійснення оплати поставленої частини продукції після оформлення ярлика на придатну продукцію, враховуючи відсутність реєстрації податкової накладної на поставлену частину продукції, були відсутні. Також відсутні були підстави й для сплати вартості продукції без суми ПДВ, оскільки в договорі сторони таку можливість не обумовили, а будь-яких звернень від позивача до філії «ВП «Рівненська АЕС» стосовно оплати поставленої продукції без суми ПДВ не надходило. Враховуючи те, що податкова накладна на поставлену частину продукції не зареєстрована і до теперішнього часу, то підстав для оплати продукції, згідно положень договору, не має.

В той же час, судом взято до уваги положення другого речення пункту 6.1 Договору, де сторони погодили, що початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію. В даному випадку сторони дійсно узгодили між собою момент початку перебігу строку оплати продукції, а саме з наступного дня після дня, коли було оформлено ярлик на придатну продукцію. Однак, вказане положення Договору не можна розглядати окремо від першого речення даного пункту, в якому чітко зазначено, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН. Таким чином, оформлення ярлика на придатну продукцію не є єдиною умовою для оплати поставленої продукції. Відтак, висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи.

Що стосується стягнення з нас у даній ситуації інфляційних втрат та 3 % річних, то таке їх стягнення є безпідставне, оскільки, як наведено вище, у нас не виник з дати оформлення ярлика на придатну продукцію обов`язок оплати за поставлену продукцію через відсутність реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Відтак, станом на 46-тий день з дати оформлення ярлика порушення грошового зобов`язання філією «ВП «Рівненська АЕС» не допущено.

При цьому, як вбачається із долучених до позовної заяви розрахунків інфляційних втрат і 3 % річних ТОВ «Компанія «Діом» розрахувало такі компенсаційні нарахування за період з 30.10.2021 по 26.08.2024, тобто, на думку позивача, першим днем порушення в цій ситуації є 46-тий календарний день з дня оформлення ярлика на придатну продукцію (враховуючи те, що строк на оплату продукції становить 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію). З такою позицією позивача погодився й суд першої інстанції.

Однак, така позиція повністю нівелює погоджений сторонами порядок розрахунку між сторонами, оскільки в договорі чітко обумовлено, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється лише за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН. Таким чином, станом на 46-тий день з дати оформлення ярлика на придатну продукцію порушення грошового зобов`язання зі сторони філії «ВП «Рівненська АЕС» не було, а тому й підстав для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних не має.

Щодо сплати вартості продукції без суми ПДВ, то такого обов`язку наше товариство не мало і умовами Договору така сплата сторонами не передбачена. Відтак, жодних підстав для оплати нами вартості поставленої частини продукції без суми ПДВ станом на 30.10.2021 не було. Як зазначено вище, будь-яких звернень від позивача щодо сплати вартості поставленої продукції без суми ПДВ на адресу філії «ВП «Рівненська АЕС» також не надходило.

За таких умов, суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача суми інфляційних втрат та 3 % річних. Враховуючи викладені нами доводи, в задоволенні таких вимог позивачу слід було відмовити.

Також, скаржник вказує на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції є завищеним. Філія «ВП «Рівненська АЕС» наводила вказану аргументацію у запереченнях, однак суд не надав оцінки таким аргументам, а лише провів порівняння суми, яку позивач просив стягнути із ціною позову, вказавши при цьому, що сума таких витрат становить лише близько 1/20 від заявленої до стягнення суми заборгованості, що саме по собі свідчить про те, що відхилення наших доводів не було належним чином обґрунтовано.

Отже, апелянт вважає, що у стягненні з філії «ВП «Рівненська АЕС» витрат на професійну правничу допомогу у даній справі слід відмовити. В той же час, якщо суд дійде висновку, що ці витрати все таки підлягають стягненню з нашого товариства, то просить апеляційний суд зменшити їх розмір до обґрунтованого. При цьому, розмір таких витрат не може становити більш як 2 000,00 грн.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" уклали договір поставки за №53-122-01-21-10830 від 07 червня 2021 року (надалі - договір), відповідно до умов якого відповідач взяв на себе обов`язок поставити позивачу продукцію, яка передбачена специфікацією (додаток 1 до договору) на суму 180 840,00 грн.

Згідно із пунктом 4.2 договору якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації (додаток 2 до договору).

Відповідно до пункту 8.1 договору сторони передбачили, що приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно-супровідних документів, передбачених пунктом 8.2 даного договору.

Вищевказаний стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді (з можливістю завантаження) і знаходиться на офіційному сайті ДП "НАЕК "Енергоатом" в розділі Стандарти "Енергоатом" за адресою: https://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/misia- 7/company_standards-82.

Пунктом 8.3 договору сторони визначили, що успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" СОУ НАЕК 038:2021.

Згідно з умовами пункту 6.1. договору, оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії". Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика. (п. 6.2 договору).

Датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоотримувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до замовника з моменту поставки продукції. (п. 8.4 договору).

На виконання умов договору за видатковою накладною №379 від 25 серпня 2021 року позивач поставив, а позивач прийняв товар, передбачений специфікацією №1 до договору, на загальну суму 169 298,80 грн з ПДВ.

Частину продукції на суму 128 605,44 грн відповідач прийняв без зауважень, частина продукції на суму 40785,36 грн визнана неналежної якості та повернута позивачу, що підтверджується актом №1/1 приймання-передачі матеріально-технічних цінностей від 03.07.2024 року.

Вказані обставини встановлені постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 вересня 2023 року у справі №918/378/23.

Ярлик на придатну продукцію оформлено 14 вересня 2021 року.

Позивач вказує, що після поставки та прийняття продукції, на виконання умов договору та вимог чинного законодавства, 15 вересня 2021 року подав на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 28 від 25 серпня 2021 року. А проте позивачу було зупинено реєстрацію податкової накладної №28 від 25 серпня 2021 року.

Рішенням комісії Державної податкової служби України від 1 червня 2022 року №6889704/41853226 відмовлено у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надалі позивач подав скаргу щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та пояснення до скарги на відмову у розблокуванні податкової накладної. Однак рішенням від 30 червня 2022 року №15170/41853226/2 контролюючий орган відмовив у задоволенні скарги на підставі "ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.".

Не погодившись з таким рішенням контролюючого органу, позивач оскаржив рішення про відмову у реєстрації податкової накладної до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Проте, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду віл 28 травня 2024 року у справі №160/9594/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

Оскільки відповідачем не отримано податкової накладної з Єдиного реєстру податкових накладних, на підставі якої в видатковій накладній визначений ПДВ і останній не має жодного джерела на відшкодування ПДВ, крім податкового кредиту, позивач вважає за потрібне зменшити суму заборгованості відповідача за отриману якісну продукцію у розмірі 128 605,44 грн на суму ПДВ від зазначеної суми, що складає 21 434,24 грн.

Відповідно, сума, що підлягає стягненню з відповідача за поставлену якісну продукцію складає 107 171,20 грн без ПДВ.

Окрім того, керуючись положенням статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 43 570,89 грн та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 9 084,71 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.10.2024 р. позов задоволено.

4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з положеннями статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, виходячи з аналізу положень чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Рівненської області, при цьому врахувавши наступне.

Судом апеляційної інстанції встановив, що на виконання своїх зобов`язань за договором поставки, ТОВ "Компанія "Діом" провело поставку (передало у власність) відповідачу продукції на загальну суму 107 171,20 грн без ПДВ, що стверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною.

Як визначено умовами договору (пункт 6.1), оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії". Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, реєстрація податкової накладної за товар, що був поставлений згідно умов договору була зупинена податковим органом.

З врахуванням наведеного, позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості без врахування ПДВ.

У зв`язку з простроченням оплати поставленого товару, позивач керуючись положеннями статті 625 ЦК України нарахував відповідачу за період з листопада 2021 року по серпень 2024 року 43 570,89 грн. інфляційних втрат та за період з 30 жовтня 2021 року по 26 серпня 2024 року 9 084,71 грн. три відсотки річних.

Колегією суддів враховано, що ярлик на придатну продукцію оформлено 14 вересня 2021 року, тобто 45 день з дня оформлення припадає на 28 жовтня 2021 року.

Суд апеляційної інстанції здійснив перевірку розрахунку позивача та встановив, що розрахунок інфляційних втрат та відсотків річних виконано правильно.

Щодо доводів апелянта про відсутність прострочення оплати з огляду на наявність відкладальної обставини, яка полягала у тому що обов`язок зі сплати поставленого товару виникав за умови реєстрації податкових накладних колегія суддів зазначає наступне.

За результатами розгляду спору судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів реєстрації податкової накладної за поставленим товаром. Водночас суд відзначає, що позивачем не заявлено вимог про стягнення заборгованості з врахуванням податкового зобов`язання.

Надана позивачем видаткова накладна містять найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". А тому ці видаткові накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Колегія суддів зауважує, що у розділі 6 договору сторони визначили порядок проведення розрахунків. Окрім умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, пункт 6.1. договору містить чітке визначення, що перебіг строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію і триває 45 календарних днів.

В цьому випадку ярлик на придатну продукцію оформлено 14 вересня 2021 року, а отже строк оплати розпочався 15 вересня 2021 року.

Нормами статті 599 ЦК України вказано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зазначення ціни договору з урахуванням ПДВ свідчить про обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну з метою отримання покупцем податкових вигод. Такий обов`язок також підтверджується положеннями пунктів 6.1, 8.8 договору.

Отже, платник податку - постачальник з настанням першої з умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач вказує, що за фактом відвантаження товару за вказаними господарськими операціями складено та направлено до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні, реєстрацію яких було зупинено.

Таким чином, дії платника податків зі складення податкової накладної за фактом відвантаження товарів, підтвердженого виписаною видатковою накладною, відповідають вимогам статей 185, 187 Податкового кодексу України щодо визначення першої з подій, з настанням якої у постачальника виникає обов`язок скласти податкову накладну.

За приписами абзаців 2, 5, 6 та 10 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

За таких обставин, відповідно до абзаців 23, 25, 26 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Разом з тим, позивач не заявив вимог про стягнення заборгованості з урахуванням податку на додатну вартість.

Крім того, за приписами абзаців 3, 4, 7 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, за яким обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків.

Водночас суд підкреслює, що покупець (відповідач) не є стороною публічно-правових відносин між продавцем (позивачем) і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що зупинення реєстрації податкової накладної, як і відсутність її реєстрації, жодним чином не впливає на обов`язок покупця зі сплати вартості поставленого товару саме у строк, обумовлений договором, оскільки відсутність квитанції про реєстрацію податкової накладної та будь-яких інших документів не може вважатись відкладальною умовою та не звільняє покупця від обов`язку оплатити поставлений товар у визначений договором строк.

Умовами договору сторони не погоджували відтермінування строку оплати вартості товарів саме до моменту/чи з моменту реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН.

Натомість, у пункті 6.1 договору сторони чітко визначили початок перебігу строку оплати - з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Отже, якщо постачальник товару виконав свій обов`язок щодо передачі товару у власність покупця, а визначений умовами договору строк оплати настав, однак реєстрація поданої постачальником податкової накладної в ЄРПН зупинена податковим органом, то у покупця відсутні підстави для ухилення від оплати прийнятого товару.

Відтак, встановлені обставини щодо прострочення виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленого товару свідчать про порушення відповідачем прав позивача.

А тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 107 171,20 грн заборгованості, 9 084,71 грн відсотків річних, 43 570,89 грн інфляційних втрат є законними та обґрунтованими, а отже такими, що мають бути задоволені.

Апелянт вважає, що Господарським судом Рівненської області було порушено норми процесуального права, оскільки судом першої інстанції прийнято позовну заяву, в якій зазначено найменування відповідача, яке не відповідає дійсності, оскільки такої юридичної особи на час звернення до суду не існувало.

На вказаний довід колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд першої інстанції врахував, що 29 грудня 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1420 "Про утворення акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Пунктом 3 вказаної постанови передбачено, що товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства. Відокремлені підрозділи державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

Державна реєстрація змін була проведена 11 січня 2024 року, таким чином з 11 січня 2024 року Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" стало правонаступником прав та обов`язків ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Суд звертає увагу заявника, що ідентифікаційні коди Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" ідентичні тим кодам, які мали державне підприємство та його відокремлений підрозділ.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку відбулась реорганізація шляхом зміни організаційно-правової форми відповідача, якого було перетворено в акціонерне товариство, із збереженням структурних підрозділів, та встановлено правонаступництво перетвореної юридичної особи. Таким чином суд першої інстанції замінив відповідача правонаступником, що цілком відповідає ст.52 ГПК України.

Також, в апеляційній скарзі скаржник стверджує, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції є завищеним.

На вказаний довід колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при поданні позовної заяви заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано копії: договору про надання професійної правничої допомоги №32 від 22 серпня 2024 року, опис наданих послуг від 22 серпня 2024 року, квитанцію про оплату №1 від 22 серпня 2024 року, ордер, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно з умовами договору про надання професійної правничої допомоги, детальний перелік видів правової допомоги, розмір та порядок оплати може визначатися описом наданих послуг (пункт 6.1.).

Описом наданих послуг до договору №32 від 22 серпня 2024 року передбачено надання наступних послуг: вивчення та аналіз документів 0,5 годин (1500,00 грн), розрахунок відсотків річних та інфляційних втрат 1 година (3000,00 грн), складення позовної заяви 2,5 годин (3500,00 грн).

Вартість наданих послуг складає 8 000,00 грн, які сплачені клієнтом 22 серпня 2024 року, про що свідчить квитанція №1 від 22 серпня 2024 року.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Колегія суддів не погоджується з тезами відповідача, що покладені в основу заперечень на розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, оскільки дослідивши наданий позивачем опис виконаних робіт та їх вартість, колегія суддів приходить до висновку про їх співрозмірність зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Також колегія суддів акцентує увагу на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Дослідивши подані позивачем в суд першої інстанції докази стосовно розміру понесених витрат на правову допомогу, враховуючи доцільність цих витрат з урахуванням складності справи та обсягу наданої послуги, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення клопотання позивача та про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи в місцевому господарському суді.

Враховуючи вище викладене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Відтак, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.10.2024 р. у справі №918/803/24 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №918/803/24 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "14" січня 2025 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.