Ухвала

від 01.10.2024 по справі 922/975/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

01 жовтня 2024 року м. ХарківСправа № 922/975/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Колесніченко О.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром", м. Харків до Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком", м. Київ , Фізичної особи-підприємця Куплєвахської Єви Вячеславівни, м. Харків про визнання дійсним договору та визнання недійсним договору. за участю представників учасників справи:

позивача - Ганни Гусаченко,

відповідача (АТ "Укртелеком) - Катерини Полегенько,

відповідача (ФОП Куплєвахської Є. В.) - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" звернулось до суду з позовом до Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ «УКРТЕЛЕКОМ» та Фізичної особи-підприємця Куплєвахської Єви В`ячеславівни про визнання дійсним Договору № 46/7-юр від 01.01.2009 р. по наданню послуг з розміщення, укладеного між Виробничо-експлуатаційним підприємством «Держпром» та Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Харківської філії ВАТ «Укртелеком»; визнання недійсним Договору купівлі-продажу №63S000-1260/21 від 10.05.2021 р., укладений між Акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Харківської філії АТ «Укртелеком» та Фізичною особою-підприємцем Куплєвахською Є.В. Судові витрати просить покласти на відповідачів.

01.04.24 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/975/24, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

20.08.2024 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/975/24 до судового розгляду по суті.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

18.09.2024 від позивача до суду надійшло клопотання про повернення до розгляду справи № 922/975/24 на стадію підготовчого провадження, яке він обґрунтовує необхідністю залучити до розгляду даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації оскільки прийняте рішення по даній справі може вплинути на їх права або обов`язки, виходячи з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2018 р. № 32 Будинок держпромисловості (Держпром), розташований за адресою м-н. Свободи, 5 літера А7, А9, А13 в м. Харкові внесено до Переліку об`єктів культурної спадщини національного значення, які вносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України охоронний № 200031. Зазначеною Постановою визнано, що Держпром є пам`яткою архітектури, містобудування.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

На виконання вищенаведеної норми, Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" (далі - ОК ВЕП "Держпром"), як Уповноважений орган заключив з Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини (її частину) № 1228 від 31.08.2021 (далі - Охоронний договір) погоджений з Міністерством культури та інформаційної політики України (погодження №970/6.11.6 від 16.08.2021).

Відповідно до п.5 Охоронного договору, ОК ВЕП "Держпром" як уповноважений орган зобов`язаний не змінювати призначення будинку Держпром - Пам`ятки, її частин та елементів без погодження з Центральним органом охорони.

На теперішній час, на підставі розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 17.07.2023 № 357В, функції органу охорони культурної спадщини Харківської обласної державної (військової) адміністрації по пам`ятках архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтним, науки і техніки від Департаменту містобудування та архітектури обласної державної адміністрації передані до Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації.

Для всебічного, повного та неупередженого розгляду справи № 922/975/24 та для уникнення в подальшому скасування прийнятого рішення по зазначеній справі, позивач обгрунтовує необхідність залучення Центрального органу охорони культурної спадщини, яким на сьогоднішній день виступає Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації.

В судовому засіданні 01.10.2024 позивач своє клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та залучення третьої особи підтримав та просив суд його задовольнити.

Відповідач, Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком", АТ "Укртелеком" заперечував щодо залучення третьої особи, виходячи з наступного.

Конструктивну основу будівлі становлять багатоярусні монолітні залізобетонні рами. Отже, виходячи з того, що дана будівля є монолітною, телекомунікаційне обладнання яке розташовано на покрівлі 6 під`їзду не являється невід`ємною частиною будинку Держпром. Так, відповідач вказує, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що телекомунікаційне обладнання є частиною пам`ятки або ії елементом. Крім того, відповідач наполягає, що на момент укладення охоронного договору між позивачем та Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації - 31.08.2021 року № 1228, АТ "Укртелеком" вже не був власником даного телекомунікаційного обладнання, оскільки вежа була відчужена в травні 2021 року. Крім того, дана вежа не могла бути предметом даного охоронного договору, оскільки позивач не є власником цього обладнання. Відповідно до п. 5 охоронного договору, призначення будинку Держпрому - адміністративна - офісна будівля, та у спосіб, що забезпечує збереження предмету ії охорони, матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоблення тощо. В свою чергу, телекомунікаційне обладнання - вежа не має жодного відношення до призначення будинку, не являється елементом обладнання, упорядження та оздоблення тощо. Позовними вимогами є визнання договору з розміщення телекомунікаційного обладнання, яке належало АТ "Укртелеком" дійсним та визнання недійсним договору купівлі-продажу телекомунікаційного обладнання, яке на момент продажу належало АТ "Укртелеком". Отже, предметом даного судового спору не являється спір про право власності на телекомунікаційне обладнання або демонтаж даного обладнання. Відповідно до ч. 1 ст. 53 ЦПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо даної справи. Даний спір жодним чином не вплине на права та обов`язки Департаменту культури та туризму, оскільки телекомунікаційне обладнання не являється пам`яткою архітектури, та належить на праві приватної власності Фізійниій особі-підприємцю Куплевахській Є.В.

За ч.ч. 1 та 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 13 ГПК України встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 50 ГПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 51 ГПК України, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви додаються докази направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.

Відповідно до статті 168 ГПК України, у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову. Пояснення третьої особи підписуються третьою особою або її представником. До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановлені частинами третьою - сьомою, десятою статті 165 цього Кодексу. Пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк, який дозволить третій особі підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, та надати пояснення до позову або відзиву, а іншим учасникам справи - відповідь на такі пояснення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Співставляючи стадії процесу доказування та стадії судового процесу, суд враховує, що згідно із статтею 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

За змістом статей 181, 182 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, у тому числі, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У главі 3 розділу ІІІ ГПК України закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу "диспозитивності господарського судочинства" у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв`язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 910/17567/19, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

Відповідно до статті 194 ГПК України завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Тобто, вирішення спору на підставі матеріалів, які зібрані поза межами підготовчого провадження, не відповідає завданням, які визначені процесуальним законом для кожної стадії господарського процесу.

Стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя та завданням господарського судочинства. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Господарським процесуальним законодавством не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.

Втім, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 зроблено висновок, що: "при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду, як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".

Так, у Постанові від 26.07.2023 по справі №911/1638/22 (пункти 5.31., 5.32.) Верховний суд вказав, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть повернутися до стадії вчинення тих чи інших процесуальних дій, які за загальним правилом можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, й після закриття підготовчого провадження. Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до дій, що проводяться на стадії підготовчого провадження, з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21.

Також, подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 07.03.2023 у справі № 904/1252/22, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22 та в ухвалі Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 923/525/20.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На стадії розгляду даної справи по суті виникли обставини, які свідчать про необхідність реалізації прав позивача в частині залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Департамент культури і туризму Харківської обласної адміністрації.

Так, суд звертає увагу на те, що, не являючись частиною пам`ятки культурної спадщини, башта, разом з тим, входить до його загальної архітектурно-будівельної композиції Держпром та прикріплена і змонтована на самій пам`ятці архітектури, тобто пам`ятка архітектурної спадщини є основою, до якої прикріплено телекомунікаційне обладнання, отже архітектурна пам`ятка являється підпорою для телекомунікаційної башти, висотою 32,5 м, яка, в свою чергу, є об`єктом підвищеної небезпеки.

З огляду на вищевикладене, суд приймає посилання позивача, що в даному випадку існують правові підстави для необхідності залучення 3-ї особи, а, отже, і снують підстави для повернення на стадію підготовчого провадження.

Відтак, з метою недопущення порушення прав позивача, а також з метою запобігання скасування рішення по даній справі з підстав неможливості скористатися правами, які надані сторонам на стадії підготовчого провадження, суд доходить до висновку про існування законних підстав для повернення на стадію підготовчого провадження.

Керуючись ст. ст. 50, 51, 177, 233, 234, 235, 254, 255 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження по справі №922/975/24 після закриття підготовчого провадження - задовольнити.

Здійснити повернення на стадію підготовчого провадження.

Залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 1-й під`їзд, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 02230856).

Зобов`язати позивача направити залученій третій особі копію позовної заяви з додатками. Докази направлення надати суду.

Відкласти підготовче засідання на "17" жовтня 2024 року о 13:00 год.

Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, майдан Свободи 5, 8-й під`їзд, 1-й поверх, зал №113.

Встановити третій особі строк для подання до суду письмових пояснень щодо позову або відзиву, оформлених відповідно до ст. 168 ГПК України, - протягом семи днів з дня отримання даної ухвали.

Звернути увагу учасників справи, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повна ухвала підписана "02" жовтня 2024 р.

СуддяЛ.В. Шарко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.