Постанова

від 24.09.2024 по справі 925/1293/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/1293/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Креатив Імоті" (далі - ТОВ "Компанія Креатив Імоті", позивач, скаржник) - Покровський Д.О. (адвокат), Бачинська А.Ю. (адвокатка),

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Ритейл" (далі - ТОВ "Делікат Ритейл", відповідач) - Чакалов А.К. (адвокат),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 третя особа) - Юрченко Т.Л. (адвокатка)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Компанія Креатив Імоті"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.04.2024 (головуюча - суддя Кучеренко О.І.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 (головуючий - суддя Яковлєв М.Л., судді: Станік С.Р., Гончаров С.А.)

у справі за позовом ТОВ "Компанія Креатив Імоті"

до ТОВ "Делікат Ритейл",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ,

про стягнення 8 662 296,30 грн.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача безпідставно утриманих коштів за користування нерухомим майном.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог просив стягнути з відповідача безпідставно утримані кошти за користування нерухомим майном за період з 10.05.2022 до 31.07.2023 у сумі 8 662 296,30 грн.

1.2. Позов мотивовано тим, що позивач на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.04.2021 є власником торгівельного комплексу загальною площею 8979,6 кв м, що знаходиться за адресою: вул. Гагаріна, 55/1, м. Черкаси. Частина цього торгівельного комплексу площею 2539,27 кв м перебуває у користуванні відповідача, який розмістив там магазин продовольчих товарів «ДЕЛИКАТ». Проте, оскільки відповідач не укладав з позивачем, як власником приміщення, договору оренди чи будь-якого іншого правочину щодо користування спірними приміщеннями площею 2539,27 кв м, відповідач, як фактичний користувач приміщенням площею 2539,27 кв м, без достатньої правової підстави за рахунок власника цього приміщення зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ним і на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язаний повернути ці кошти власнику приміщення.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.04.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024, у задоволенні позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Компанія Креатив Імоті" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 та рішення господарського суду Черкаської області від 03.04.2024 скасувати, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Ритейл" на користь ТОВ "Компанія Креатив Імоті" 8 662 296,30 грн.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Із посиланням з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано правову позицію, викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, постановах Верховного Суду від 07.06.2022 у cправі №903/142/21, від 24.09.2019 у справі №916/52/19, про те, що особа, яка як фактичний володілець та користувач нерухомим майном без достатньої правової підстави за рахунок власника цього приміщення зберегла у себе кошти, які мала заплатити за користування ним, зобов`язаний повернути ці кошти власнику приміщення на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Скаржник зазначив, що вказані правові висновки не були застосовані судами в наслідок порушення процесуальних норм в частині дослідження доказів, а саме: статей 76, 79, 81, 86 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України).

4.2. Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 1212 ЦК України у випадку коли: відповідач володіє майном на підставі договору з особою, якій майно передано на зберігання в кримінальному провадженні, яка проте не наділена повноваженнями щодо розпорядження таким майном; відповідач володіє майном на підставі договору з особою, якій майно передано на зберігання в кримінальному провадженні, якщо при цьому в рамках кримінального провадження судом встановлена заборона на відчуження, без заборони користуватися арештованим майном.

4.3. Із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункти 1, 2 частини першої статті 310 та пункти 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що директором ТОВ "Компанія Креатив Імоті" було заявлено відвід судді господарського суду, справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду, суд не дослідив зібрані у справі докази, а також суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Делікат Ритейл" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права. ТОВ "Делікат Ритейл" повідомило, що орієнтовний (попередній) розмір судових витрат (на правничу допомогу) складає 50 000,00 грн, остаточний розмір судових витрат та їх документальне підтвердження будуть надані суду протягом 5 днв з дня проголошення рішення суду.

5.2. Представник ОСОБА_1 - адвокатка Юрченко Т.Л. подала відзив на касаційну скаргу, у якому заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

5.3. ТОВ "Компанія Креатив Імоті" 18.09.2024 подало до Суду додаткові пояснення.

5.4. Суд протокольною ухвалою від 24.09.2024 долучив вказані пояснення, з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (продавець) та ТОВ "Компанія Креатив Імоті" (покупець) 26.04.2021 уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С. і зареєстрований в реєстрі за №2888 від 26.04.2021, в пункті 1.1 якого погодили, що продавець зобов`язується продати та передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується сплатити обумовлену грошову суму в обумовлені строки та прийняти у власність нерухоме майно: торгівельний комплекс, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м.Черкаси, вул. Гагаріна, буд. 55/1, що складається з торгового комплексу А-2, загальною площею 8979,6 кв м, дахової котельні В, загальною площею 51,7 кв м, огорожі 1,4, вимощення І, ІІ та трансформаторної підстанції Г-1, загальною площею 46,5 кв м та обладнання згідно з переліком визначеним у додатку №1 цього договору. Нерухоме майно належить продавцю на праві власності та підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.04.2021 індексний номер витягу 254236986.

6.2. На виконання умов договору АТ «Альфа-Банк» передало, а позивач прийняв об`єкт нерухомого майна, а саме торгівельний комплекс, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м.Черкаси, вул. Гагаріна, буд. 55/1, що складається з торгового комплексу А-2, загальною площею 8979,6 кв м, дахової котельні В, загальною площею 51,7 кв м, огорожі 1,4, вимощення І, ІІ та трансформаторної підстанції Г-1, загальною площею 46,5 кв м, що сторонами не заперечується та підтверджується актом приймання-передачі від 26.04.2021.

6.3. Право власності позивача на торгівельний комплекс загальною площею 8979,6 кв м за адресою: м.Черкаси, вул. Гагаріна, буд. 55/1, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.04.2021, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

6.4. Слідчими слідчого управлінням ГУНП в Черкаській області за процесуальним керівництвом прокурорів Черкаської обласної прокуратури на виконання вказівок Офісу Генерального прокурора, у досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні №42012250010000027 від 29.12.2012, під час проведення якого 03.12.2012 накладено арешт на Торгівельний центр «Гранд на Митниці», який розташований за адресою: м.Черкаси, вул. Гагаріна, буд. 55/1 (реєстраційний номер обтяження 39109571101).

6.5. Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 19.05.2021 у справі №712/4851/21 від 12.05.2021 накладено арешт на спірний торгівельний центр (реєстраційний номер обтяження 44719001).

6.6. Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від від 07.06.2021 у справі №757/30063/21-к також накладено арешт на спірний торгівельний центр (реєстраційний номер обтяження 48251498).

6.7. Обидва обтяження містяться в актуальній інформації про державну реєстрацію обтяжень на момент розгляду цієї справи та не зняті.

6.8. Постановою старшого слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України про визнання речовим доказом від 04.06.2021 у кримінальному провадженні №42012250010000027 від 29.12.2012 речовими доказами визнано:

- нежитлові приміщення (прим. з №1 до №8, №10, з №12 до №15, з №25 до №65 та приміщення підвалу з №1 до №16, №І) літери інвентарної справи Б-І, Б-ІV, б-І, б'-І загальною площею 1662,8 кв м, які розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Б.Хмельницького, 55, які належать на праві власності третій особі;

- частину комплексу будівель: прохідну, В, загальною площею 12,4 кв м гараж-зарядочну, «Г» загальною площею 162,3 кв м, склад та контору, А''-І, ''А-І'' загальною площею 973,7 кв м, навіс, К, склад-сарай, Е загальною площею 135,8 кв м, огорожу №1-3, замощення №I, II, склад-сарай, И загальною площею 65,4 кв м, які розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Б.Хмельницького, 55, які належать на праві власності третій особі;

- нежитлові будівлі: компресорну, Р загальною площею 11,2 кв м, котельню, П, п загальною площею 55,4 кв м, гараж з побутовими приміщеннями, М-2, м загальною площею 189,2 кв м, які розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Б.Хмельницького, 55, які належать на праві власності третій особі;

- торговий комплекс, А-2 загальною площею 8979,6 кв м, дахову котельню літ.В загальною площею 51,7 кв м, огорожу 1, 4; вимощення I, II, трансформаторну підстанцію Г-1 загальною площею 46,5 кв м, які розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1, який належать на праві власності позивачу;

- земельну ділянку з кадастровим номером 7110136400:01:005:0084, загальною площею 1,204 га, яка розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55, яка належить на праві власності Приватному підприємству «Бізнес-Гранд» (код 22797750).

6.9. Слідчим 14.09.2021 винесено постанову про передачу речових доказів на відповідальне зберігання потерпілому у кримінальному провадженні - третій особі.

6.10. Згідно з актом прийому-передачі речових доказів у кримінальному провадженні №42012250010000027 від 17.09.2021 старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Черкаській області Коваль О.О. передала, а третя особа прийняла на відповідальне зберігання речові докази, які зазначені у постанові старшого слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України про визнання речовим доказом від 04.06.2021. Третій особі роз`яснено про обов`язок вживати заходи щодо належного зберігання та письмово повідомляти слідчого, прокурора у кримінальному провадженні про стан збереження та всі незаконні дії, що стосуються вказаних об`єктів.

6.11. Постановою начальника відділу Черкаської обласної прокуратури Грекова А.І. від 23.06.2022 частково відмовлено у клопотанні представника Мовчана О.М. , який діє в інтересах потерпілого - третьої особи та визначено, що для належного зберігання речових доказів дозволено експлуатацію торгового комплексу А-2 загальною площею 8979,6 кв м, дахову котельню літ.В загальною площею 51,7 кв м, огорожу 1,4; вимощення I, II, трансформаторну підстанцію Г-1 загальною площею 46,5 кв м, які розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1, відповідно до його цільового призначення без мети отримання прибутку з метою виключного забезпечення цілісності комплексу в інтересах досудового розслідування та з цією метою укладати договори з комунальними підприємствами, що здійснюють постачання комунальних послуг: Публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго», Комунальним підприємством «Черкасиводоканал», Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз».

6.12. Третя особа (зберігач) та відповідач (виконавець) 27.06.2022 уклали договір про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території (далі - Договір), у якому погоджено, що:

- зважаючи на те, що нежитлові приміщення торгівельного комплексу, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1, передані на зберігання зберігачу, у рамках кримінального провадження №42012250010000027 від 29.12.2012, а за постановою від 23.06.2022 зберігачу надано право експлуатувати торговельний комплекс за цільовим призначенням без мети отримання прибутку та з метою виключного збереження цілісності комплексу в інтересах досудового розслідування, у зберігача виникла необхідність в укладенні цього договору, оскільки для забезпечення збереження всього торгівельного комплексу необхідні значні, щоденні зусилля та фінансові витрати, що складно зробити одному зберігачу. А тому єдиною метою цього Договору, є виконання зберігачем обов`язків покладених на нього за законодавством України (пунтк 1);

- зважаючи на мету цього договору, виконавець зобов`язується надати зберігачу послуги з утримання (далі - послуги) частини нежитлового приміщення першого поверху торговельного комплексу А-2, загальною площею 2539,27 кв м, що знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1 (далі - об`єкт) (пункт 2);

- сторони також домовилися про те, що протягом строку дії цього Договору, виконавець має право експлуатувати об`єкт за цільовим призначенням, тобто розмістити об`єкт роздрібної торгівлі (супермаркет «Делікат» чи інший), оскільки така діяльність сприятиме досягненню мети цього договору через те, що частина торговельного комплексу буде експлуатуватися відповідно до його цільового призначення і виконавець буде утримувати як сам об`єкт, так і загальнобудинкові інженерні та технічні мережі, а також прилеглу територію (пункт 3);

- з метою надання послуг, виконавець зобов`язаний: утримувати об`єкт, внутрішньобудинкові мережі та прибудинкову територію в належному санітарно-технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт відповідно до вимог нормативних документів; вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації; здійснювати контроль за технічним станом об`єкту та інженерного обладнання; утримувати місця загального користування в належному стані; до початку опалювального сезону проводити підготовку об`єкту та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; забезпечити своєчасне вивезення твердих побутових відходів з об`єкту; своєчасно сплачувати вартість комунальних послуг; вживати заходи охорони об`єкту; забезпечувати обмеження доступу третіх осіб до приміщень торгівельного комплексу, які знаходяться за межами об`єкту, окрім випадків погодження відповідного доступу із зберігачем (пункт 4);

- передання об`єкту виконавцю з метою виконання умов цього договору, здійснюється за відповідним актом приймання-передачі (пункт 7);

- якщо інше не буде узгоджено сторонами, надання виконавцем послуг за цим договором є безоплатним, тобто зберігач не здійснює на користь виконавця жодних платежів (пункт 8);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024, якщо раніше не буде припинений за згодою сторін або ж шляхом вилучення торгівельного комплексу зі зберігання у зберігача, в такому випадку виконавець зобов`язаний невідкладно звільнити об`єкт від власного майна та повернути об`єкт зберігачу (пункт 8).

6.13. На виконання умов Договору третя особа передала, а відповідач прийняв нежитлові приміщення торгівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2539,27 кв м, про що сторонами 01.07.2022 підписано акт приймання-передачі.

6.14. Звертаючись до суду з цим позовом позивач просить стягнути з відповідача безпідставно утримані кошти за користування нежитловими приміщеннями торгівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2539,27 кв м за період з 10.05.2022 до 31.07.2023 у сумі 8 662 296,30 грн.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 26.07.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №925/1293/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

7.2. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 29.08.2024 №32.2-01/2012 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з відпусткою суддів Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

7.3. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2024 для розгляду справи №№925/1293/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуюча), Булгакова І.В., Жайворонок Т.Є.

7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову, та постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатами перегляду рішення суду першої інстанції.

8.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

8.4. Скаржник означив підстави касаційного оскарження, які таким же чином сприймаються усіма учасниками, які означені у розділі 4 цієї постанови.

8.5. Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.6. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.7. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.8. Отже, за підставою касаційного оскарження за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПКУкраїни, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.9. Таким чином, як за пунктом 1 так і за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України важливими питаннями є подібність правовідносин. Так, для пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України - це наявність правового висновку про застосування норми права, який не був застосований судами, а для пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутність такого висновку.

8.10. Тому Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерії подібності правовідносин:

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;

- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;

- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.11. Щодо до того, що вважається правовим висновком Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

8.12. Підставою для касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.13. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, за цією підставою касаційного оскарження обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.14. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

8.15. Верховний Суд виходить також з того, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.

8.16. Верховний Суд зауважує, що за підставою касаційного оскрження за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України і в разі відсутності висновку необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як необхідної умови для надання висновку.

8.17. Верховний Суд встановив, що дійсно правовий висновок Верховного Суду, означений скаржником у касаційній скарзі (див. пункт 4.2. цієї постанови), відсутній. Враховуючи зазначені скражником підстави касаційного оскарження (пункти 4.1., 4.2. цієї постанови) у їх логічно-мовленевому викладенні, Верховний Суд вважає за доцільне розглянути ці доводи одночасно з доводами касаційної скарги, викладеними у пункті 4.3. цієї постанови.

8.18. Як установлено судами попередніх інстанцій, предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення коштів у порядку статей 1212-1214 ЦК України з відповідача, як фактичного користувача частини торгівельного комплексу, який на праві власності належить позивачу.

8.19. Верховний Суд зазначає, що загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

8.20. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

8.21. Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

8.22. Отже предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (схожі висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19)).

8.23. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

8.24. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

8.25. Основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

8.26. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

8.27. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

8.28. Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).

8.29. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).

8.30. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що необхідною передумовою для застосування судом до відповідних правовідносин сторін положень глави 83 ЦК України є встановлення наявності / відсутності договірного характеру таких правовідносин, а у спірних правовідносинах з огляду, що судом першої інстанції прийнята заява про зміну позовних вимог в частині визначення періоду нарахування коштів за користування нерухомим майном з 10.05.2022 до 31.07.2023, за весь вказаний період.

8.31. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач є власником торгівельного комплексу загальною площею 8979,6 кв м за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1, а відповідач користується частиною вказаного комплексу, а саме приміщеннями площею 2539,27 кв м з 01.07.2022.

8.32. Для вирішення спору сторін по суті судам необхідно дослідити та оцінити, з огляду на доводи сторін, чи користувався відповідач у спірний період частиною нерухомого майна, право власності на який зареєстровано за позивачем за наявності чи відсутності достатніх на те правових підстав та чи мав законне право та можливість сам позивач у цей період розпоряджатися цим майном шляхом передачі його в оренду іншим особам для отримання доходу у вигляді орендної плати, користуватись цим майном, враховуючи те, що позивач є власником нерухомого майна.

8.33. Суди попередніх інстанцій зазначили, що спірний торговельний комплекс у визначений позивачем період перебував під арештом згідно з ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси у справі №712/4851/21 від 12.05.2021 та ухвалою Печерського районного суду м.Києва у справі №757/30063/21-к від 07.06.2021.

8.33.1. Згідно з постановою слідчого вказаний торговий комплекс, який належать на праві власності позивачу, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та 14.09.2021 згідно з актом приймання-передачі речових доказів переданий на відповідальне зберігання третій особі у справі, який є потерпілим у кримінальному провадженні.

8.33.2. Для належного зберігання речових доказів постановою начальника відділу Черкаської обласної прокуратури третій особі дозволено експлуатацію спірного торгового комплексу загальною площею 8979,6 кв м, дахової котельні літ.В загальною площею 51,7 кв м, огорожи 1,4; вимощення I, II, трансформаторної підстанції Г-1 загальною площею 46,5 кв м, відповідно до його цільового призначення без мети отримання прибутку з метою виключного забезпечення цілісності комплексу в інтересах досудового розслідування та з цією метою укладати договори з комунальними підприємствами, що здійснюють постачання комунальних послуг та, з огляду на вказане відповідачем та третьою особою укладено Договір за умовами якого третя особа з метою виключного збереження цілісності комплексу в інтересах досудового розслідування передала відповідачу частину нежитлового приміщення першого поверху торговельного комплексу загальною площею 2539,27 кв м, а відповідач зобов`язався надавати третій особі послуги з утримання частини цього нежитлового приміщення, при чому відповідач набув права експлуатувати об`єкт за цільовим призначенням, тобто розмістити об`єкт роздрібної торгівлі, оскільки така діяльність сприятиме досягненню мети цього договору через те, що частина торговельного комплексу буде експлуатуватися відповідно до його цільового призначення і виконавець буде утримувати як сам об`єкт, так і загальнобудинкові інженерні та технічні мережі, а також прилеглу територію.

8.34. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що:

- наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що в межах кримінального провадження спірне майно було передано на відповідальне зберігання третій особі, яка для належного виконання постанови слідчого на підставі договору про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території передала спірну частину торговельного комплексу відповідачу;

- постанови слідчого управління та прокуратури про передачу речових доказів на відповідальне зберігання та про дозвіл на експлуатацію торговельного комплексу є чинними, ніким не оспорені, у тому числі і самим позивачем, як власником цього приміщення, та на момент прийняття рішення у справі не скасовані, будь-яких доказів іншого матеріали справи не містять;

- вказане свідчить про те, що у період з 01.07.2022 до 31.07.2023 відповідач користувався спірним приміщенням, власником якого є позивач, проте відповідач користувався частиною торговельного комплексу на законній правовій підставі - на підставі договору про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 27.06.2022, який був укладений на виконання постанов правоохоронних органів. Позивач за наявності встановлених судом обставин залишався власником спірного майна, на яке було накладено арешт та визнано речовим доказом, проте не довів суду своєї можливості чи наміру розпоряджатися цим майном з метою передачі його у користування іншим особам. Про відсутність такої можливості свідчить також той факт, що протягом періоду, який визначений позивачем, він, як власник, жодного разу не звертався до відповідача чи третьої особи з метою усунення порушень його права на розпорядження цією нерухомістю;

- щодо періоду, що передував моменту передачі спірного майна відповідачу третьою особою, то позивачем не доведено, що відповідач користувався цим майном у цей період, так як наведені позивачем доводи, зокрема, посилання на реєстрацію дозвільної документації про використання відповідачем потужностей за адресою місцязнаходження спірного майна чи реєстрації реєстраторів розрахункових операцій (РРО) не свідчить, що відповідач використовував це майно чи проводив свою діяльність за цією адресою, а підтверджує надання дозволу останньому на проведення відповідної реєстрації;

- суду не надано доказів того, що позивачу після 10.05.2022 надходили пропозиції на укладання договору оренди даного приміщення не лише за ціною 238,00 грн за 1 кв м, а взагалі за будь-якою;

- позивач з 01.07.2022 і до цього часу не звертався з позовом до суду з вимогами про звільнення відповідачем займаного приміщення, або про усунення перешкод в його користуванні.

8.34.1. Суд першої інстанції відхилив висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №16/10/23 від 16.10.2023, як належний доказ розміру безпідставно утриманих коштів, з посиланням на те, що:

- експертом для встановлення середньої ринкової вартості тимчасового користування об`єкта нерухомого майна для порівняння були обрані об`єкти нерухомості, площа яких значно менша за площу спірних приміщень, проте вказане має значення для визначення вартості за користування об`єктом нерухомості, оскільки така значна площа відповідно впливає і на розмір плати за його використання;

- не враховано експертом також ту обставину, що згідно з ухвалами суду на спірне майно накладено арешт у межах кримінального провадження. Отже, ці обставини не були враховані експертом під час проведення експертизи, оскільки для порівняння не були взяті об`єкти, що перебували під арештом або щодо яких існували спори про право;

- питання розміру плати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано нерухоме майно взагалі не досліджувалося і не порівнювалося експертом під час проведення експертизи.

8.35. Суд апеляційній інстанції в оскаржуваній постанові з-поміж іншого зазначив, що доказів визнання недійсним в судовому порядку Договору про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 27.06.2022, укладений відповідачем та терьою особою, матеріали справи не містять, а тому вказаний правочин, з огляду на приписи статті 204 ЦК України, яка встановлює презумпцію правомірності правочину, є дійсним і створює відповідні юридичні наслідки. Отже, відповідач користувався частиною торговельного комплексу на законній правовій підставі - на підставі Договору, який був укладений на виконання постанов правоохоронних органів.

8.35.1. Також апеляційний господарський суд відзначив і те, що під час розрахунку позовних вимог у цій справі позивачем не було враховано того, що весь час протягом якого спірний торгівельний комплекс було передано на зберігання третій особі, позивач не ніс витрати на утримання такого комплексу. При чому, за відсутності у матеріалах справи доказів наявності у позивача можливості передати приміщення торгівельного комплексу в оренду, фактичне користування ним цим комплексом мало наслідком понесення ним збитків, пов`язаних з утримання такого майна.

8.36. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частин першої-четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

8.37. Також, одним із принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, який відповідно до статті 14 ГПК України полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

8.38. Принцип змагальності не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою кожну обставину, про яку стверджує сторона. Відповідну обставину треба доказувати так, щоби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (пункт 81), від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 (пункт 9.58), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 102), Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (пункти 41, 43).

8.39. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

8.40. За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.41. Щодо стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

8.42. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

8.43. Водночас за положеннями частини другої статті 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.

8.44. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК України).

8.45. Таким чином законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

8.46. Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

8.47. Згідно із частиною першою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

8.48. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 ГПК України, визначено обов`язковість всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження судом під час вирішення спору доказів, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

8.49. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

8.50. У касаційній скарзі заявник зазначив, що судами попередніх інстанцій безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про витребування доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи на підтвердження факту здійснення діяльності відповідача у спірному приміщенні у відповідний період до укладення 27.06.2022 договору про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території, поданого як до суду першої інстанції після прийняття заяви про збільшення позовних вимог так і до суду апеляційної інстанції, поданого разом з апеляційною скаргою.

8.51. Верховний Суд виходить з того, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

8.51. Отже, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, таке порушення норм процесуального права, коли суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи, внаслідок чого обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не були встановлені.

8.52. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 910/2422/22, від 11.05.2023 у справі № 921/477/20, від 27.04.2023 у справі № 927/738/19, від 20.10.2022 у справі № 910/1554/19, від 20.10.2022 у справі № 910/9076/18, від 16.03.2021 у справі № 910/18774/15, від 23.02.2021 у справі № 907/62/18.

8.53. Верховний Суд зважає, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинне містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони [див. mutatis mutandis рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain)).

8.54. Як убачається з матеріалів справи, 12.12.2023 через систему «Електронний суд» ТОВ "Компанія Креатив Імоті" подано клопотання про збільшення позовних вимог, в якій позивач збільшив період початку нарахування та просив стягнути з відповідача безпідставно утримані кошти за користування нерухомим майном за період з 10.05.2022 до 31.07.2023 у сумі 8 662 296,30 грн.

8.55. ТОВ "Компанія Креатив Імоті" 22.01.2024 через систему «Електронний суд» подало до суду клопотання про витребування доказів, а саме витребування в ГУ ДПС у Черкаській області інформацію чи здійснювалась відправка Z-звітів РРО суб`єктом господарювання ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ», код ЄДРПОУ 42908375, за адресою місця здійснення діяльності: м.Черкаси, вул.Гагаріна, 55/1, в період з березня 2022 року по липень 2022 року.

8.55.1. Клопотання обґрунтовувалось тим, що позивач направив відповідний запит до ГУ ДПС у Черкаській області. Однак, на електронну пошту отримано відповідь ГУ ДПС у Черкаській області № 22661/6/23-00-07-06 від 15.12.2023, з якої можна зробити висновок, що запитувану інформацію ГУ ДПС у Черкаській області вважає конфіденційною. Копія відповіді долучена до матеріалів справи.

8.56. В судовому засіданні 23.01.2023 протокольною ухвалою Господарського суду Черкаської області заяву ТОВ "Компанія Креатив Імоті" про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду.

8.57. Також у цьому судовому засіданні судом відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів.

8.58. ТОВ "Компанія Креатив Імоті" 06.02.2024 через систему «Електронний суд» подало до суду клопотання про витребування доказів, а саме витребування з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків інформації чи здійснювалась відправка Z-звітів РРО суб`єктом господарювання ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ», код ЄДРПОУ 42908375, за адресою місця здійснення діяльності: м.Черкаси, вул.Гагаріна, 55/1, в період з 10 травня 2022 року по липень 2022 року.

8.58.1. Клопотання мотивовано тим, що 31.01.2024 ТОВ "Компанія Креатив Імоті" отримав відповідь ГУ ДПС у Черкаській області №1163/6/23-00-07-06-04 від 19.01.2024, згідно з якою ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ», код ЄДРПОУ 42908375, перебуває на обліку у Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків, тому рекомендовано звернутись за отриманням інформації до органу ДПС за місцем обліку (копія відповіді долучена до матеріалів справи). В той же день ТОВ "Компанія Креатив Імоті" звернулося з відповідним запитом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків засобами поштового зв`язку та на офіційну електронну пошту. В зв`язку з не отриманням відповіді на вказаний запит, ТОВ "Компанія Креатив Імоті" звернулось до суду з клопотання про витребування доказів.

8.59. В підготовчому судовому засіданні 07.02.2023 протокольною ухвалою Господарського суду Черкаської області відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Компанія Креатив Імоті" про витребування доказів.

8.60. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову, ТОВ "Компанія Креатив Імоті" подало апеляційну скаргу, до якої додало клопотання про витребування доказів, в якому просило витребувати з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків інформацію чи здійснювалась відправка Z-звітів РРО суб`єктом господарювання ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ», код ЄДРПОУ 42908375, за адресою місця здійснення діяльності: м.Черкаси, вул.Гагаріна, 55/1, в період з 10 травня 2022 року по липень 2022 року.

8.60.1. Клопотання мотивано таким:

- під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачу стало відомо про те, що відповідач почав використовувати спірне приміщення до 23.06.2022, з огляду на що позивачем було збільшено період нарахування безпідставно утриманих коштів. За таких обставин виникла необхідність у наданні доказів на підтвердження вказаних обставин, а саме доказів щодо відправки Z-звітів РРО суб`єктом господарювання ТОВ «Делікат Ритейл» за адресою: вул. Гагаріна, 55/1, м. Черкаси , проте такі докази самостійно позивач отримати не зміг;

- у зв`язку з не отриманням відповіді таких доказів, в підготовчому судовому засіданні 23.01.2024 позивач звертався до суду з клопотанням про витребування інформації, чи здійснювалась відправка 2-звітів РРО суб`єктом господарювання ТОВ «Делікат Ритейл», за адресою місця здійснення діяльності: м.Черкаси, вул.Гагаріна, 55/1, в період з березня 2022 року по липень 2022 року, проте у задоволенні клопотання було відмовлено з посиланням на те, що період за який позивач просить витребувати інформацію не відповідає періоду нарахування коштів за безпідставне користування майном, що зазначений в заяві про збільшення позовних вимог;

- позивачем було повідомлено суд, що він має намір подати повторне клопотання з урахуванням підстав відмови, а 07.02.2024 в підготовчому судовому засіданні позивачем було заявлено уточнене клопотання про витребування інформації, чи здійснювалась відправка 2-звітів РРО суб`єктом господарювання ТОВ «Делікат Ритейл», код ЄДРПОУ 42908375, за адресою місця здійснення діяльності: м.Черкаси, вул.Гагаріна, 55/1, в період з 10.05.2022 по липень 2022 року, проте протокольною ухвалою господарського суду Черкаської області в повторному уточненому клопотання відмовлено з незрозумілих причин, після чого закрито підготовче засідання;

- на думку заявника вказана інформація має істотне значення для вирішення справи для встановлення періоду користування відповідачем спірним приміщенням.

8.61. Верховний Суд зауважує, що до предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

8.62. За змістом статті 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи.

8.62.1. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення обставин справи.

8.62.2. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору.

8.62.3. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

8.62.4. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

8.63. Згідно з частиною третьою статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

8.64. Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

8.65. Верховний Суд висновує, що відповідність процесуальної дії щодо оцінки доказів у справі має здійснюватись на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідженні наявних у справі доказів, у порядку передбаченому статтею 86 ГПК України, з огляду на те, що встановлення фактичних обставин у конкретній справі залежить від всіх юридично значущих фактів і обставин, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується виходячи з предмету спору та підстав і заперечень сторін.

8.66. Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання ТОВ "Компанія Креатив Імоті" про витребування доказів, виходив з того, що заяву про збільшення позовних вимог, у якій позивач збільшив період початку нарахування з 01.07.2022 на 10.05.2022, подано 12.12.2023, саме з поданням цієї заяви позивач мав подати і відповідне клопотання про витребування доказів, проте фактично подав його 06.02.2024. При цьому у поданій 12.12.2024 заяві про збільшення позовних вимог позивачем не було зазначено як про те, що він має намір подати додаткові докази, так і дій, як ним вчиняються для отримання таких доказів.

8.67. Водночас, з огляду на обставини цієї справи, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог в частині визначення періоду для стягнення з відповідача безпідставно утримані кошти за період з 10.05.2022 до 31.07.2023, суди попередніх інстанцій не розглянули вказане клопотання з точки зору (1) предмета доказування у цій справі; (2) належності, допустимості доказів, про які клопоче витребувати позивач; (3) наявності/відсутності перешкод у реалізації права на надання доказів сторонами. З огляду на наведене, у Суду відсутні підстави для однозначного висновку, що докази, про які зазначив позивач у своїх клопотаннях, не мають значення для правильного вирішення справи, а суди попередніх інстанцій розглянули клопотання по суті та обґрунтовано їх відхилили.

8.68. З огляду на зазначене, Суд вважає передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи, висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

8.69. За таких обставин, доводи касаційної скарги свідчать про обґрунтованість підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 (пункт 3 частини третьої статті 310) ГПК України.

8.70. Таким чином, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою положення статей 2, 76, 79, 80, 81, 86, 236, 237, 282 ГПК України щодо обов`язку, визначеного процесуальним законом, стосовно повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи; не встановили дійсний характер спірних правовідносин; поза увагою залишили підстави позову у їх контексті з правовими підставами, означеними у позовній заяві та з урахуванням принципу «jura novit curia» («суд знає закони»).

8.71. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

8.72. Суд наголошує, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.73. Ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, з огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі для вирішення даного спору, з огляду на предмет і підстави позову, на підставі доказів і доводів сторін, беручи до уваги, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які імперативно визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню та передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.74. Що ж до решти доводів касаційної скарги, то їх розгляд є передчасним, адже, встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що за доводами касаційної скарги конкретно у цій справі, є самодостатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.75. Остаточного правового висновку Верховний Суд у цій справі не формулює та за наведеного вище у цій постанові питання подібності є передчасним, з огляду на зваємозв`язок з підставами касаційного оскарження та характера спірних правовідносин в контексті заявлених предмету та підстав позову, встановленого Верховним Судом порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що стало наслідком неповного з`ясування обставин справи, за доводами та запереченнями сторін.

8.76. Доводи ТОВ "Делікат Ритейл" та ОСОБА_1 , викладені у відзивах на касаційну скаргу, відхиляються Касаційним господарським судом з огляду на мотиви, викладені у цій постанові, адже не спростовують висновку щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

8.77. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, з огляду на доводи касаційної скарги та характер спірних правовідносин.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли часткове підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Спочатку суд першої інстанції, а потім суд апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 2, 76, 79, 80, 81, 86, 236, 237, 282 ГПК України.

9.3. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

9.4. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.5. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

9.6. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції, а потім і суд апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права.

9.7. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, ураховуючи період з 10.05.2022 до 31.07.2023, визначити характер спірних правовідносин з огляду на період з 10.05.2022 до 31.07.2023, з`ясувати наявність / відсутність правової підстави, юридичне розуміння якої означено у пункті 8.29. цієї постанови, перевірти доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону, в редакції, яка підлягає застосуванню.

10. Судові витрати

10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу цього судового збору.

10.2. Щодо означеного ТОВ "Делікат Ритейл" у відзиві розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, то суд касаційної інстанції зазначає, що в останньому наведено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які сторона очікує понести у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. З огляду на викладене вказане клопотання буде розглянуто у строки і спосіб, передбачені ГПК України. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого ГПК України, наступатимуть наслідки, передбачені абзацом 3 частини восьмої статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Креатив Імоті" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі №925/1293/23 скасувати.

3. Справу №925/1293/23 передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок