Ухвала

від 02.10.2024 по справі 910/18430/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/18430/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Житомирські ласощі" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2024 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024

за позовом Товариства

до Антимонопольного комітету України

про визнання протиправним та скасування рішення від 03.10.2023 №48-р/тк,

ВСТАНОВИВ:

Товариство 12.09.2024 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.

Відповідно до частини третьої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.

За приписами частини третьої статті 1312 Конституції України (в редакції Закону № 1401) виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно з підпунктом 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (в редакції Закону № 1401) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року.

Згідно з частиною третьою статті 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як у порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України.

Касаційна скарга подана до Верховного Суду через систему "Електронний суд" та підписана від імені Товариства Дяченко О.Л. на підставі довіреності, виданої керівником Товариства у порядку передоручення та сформованої за допомогою вказаної підсистеми.

Однак зі змісту вказаної довіреності не вбачається, що поіменована особа представляє інтереси Товариства саме як адвокат, який діє на підставі такої довіреності, оскільки до скарги не додано документів, що підтверджують право у поіменованої особи на зайняття адвокатською діяльністю, а також вказана довіреність (в порядку передоручення) не містить повної інформації щодо обсягу повноважень представника Товариства.

При цьому, Суд звертає увагу скаржника на ту обставину, що з огляду на системний аналіз змісту приписів Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, що визначає, зокрема, вчинення процесуальних дій в електронній формі свідчить про те, що особа, яка звертається з касаційною скаргою, не позбавлена можливості завантажити разом з касаційною скаргою на підтвердження повноважень на її підписання відповідний документ (довіреність/ордер), що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) такого паперового документа, який, в свою чергу, містить повну інформацію щодо обсягу повноважень представника (адвоката) на представництво інтересів довіреної особи.

Отже, до касаційної скарги Товариства не додано ні довіреності, яка містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) з необхідними підписами уповноважених осіб та повною інформацією щодо обсягу повноважень у Дяченко О.Л. на підписання цієї касаційної скарги, ані документів, що підтверджують наявність у поіменованої особи, яка діє на підставі такої довіреності, права на зайняття адвокатською діяльністю, або ж документів, які б свідчили б про те, що поіменована особа має право представляти інтереси Товариства в порядку самопредставництва юридичної особи згідно з приписами статті 56 ГПК України.

З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам частини третьої статті 290 названого Кодексу, оскільки до скарги не додано належних документів на підтвердження обсягу повноважень на її підписання.

Окрім того, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Як свідчить зміст касаційної скарги, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, які скаржник наводить у скарзі, що відповідає пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

При цьому з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду із формулюванням самого висновку щодо застосування такої норми.

Однак скаржником у скарзі не конкретизовано норм права, порушення або неправильного застосування яких припустилися, на його думку, суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних в касаційному порядку судових рішень та щодо застосування яких (норм) не було враховано висновків Верховного Суду, а саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких, на думку скаржника, такий висновок не був врахований, не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.

Разом з тим касаційна скарга містить посилання на те, що підставою касаційного оскарження судових рішень може бути також пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд встановив обставини на підставі недостовірних доказів (інформації), а також скаржник зазначає про те, що суд не дослідив зібрані у справі докази.

При цьому, у разі подання касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах першій, третій статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, повинно бути зазначено яке саме клопотання суд необґрунтовано відхилив про витребування, дослідження або огляд яких саме доказів або інше клопотання (заяву) щодо встановлення яких конкретно обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим Суд зауважує, що наведені скаржником посилання на частину третю статті 310 ГПК України не є підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки вказаний пункт наведеної норми є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а не підставою касаційного оскарження, передбаченою частиною другою статті 287 ГПК України.

Тобто вказана незгода скаржника із судовим рішенням наведена також без взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України та без зазначення чи є наведене порушення підставою для касаційного оскарження судового рішення відповідно до наведених приписів частини другої статті 287 цього Кодексу.

Також у поданій касаційній скарзі скаржник, зазначаючи про те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, не посилається на конкретний пункт частини третьої статті 310 ГПК України та на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- надати Суду довіреність, яка містить візуальне подання паперового документа, отриманого шляхом сканування (фотографування), та підписи уповноважених осіб з повною інформацією щодо обсягу повноважень у Дяченко О.Л. на право підписання цієї касаційної скарги, а також документи, що підтверджують у поіменованої особи наявність права на зайняття адвокатською діяльністю або ж документи, що підтверджують у нього право представляти інтереси скаржника в порядку самопредставництва згідно з приписами статті 56 ГПК України;

- належним чином обґрунтувати підстави для касаційного оскарження судових рішень та чітко зазначити норми права (пункт, частина, стаття) порушення яких, на думку скаржника, припустилися суди попередніх інстанцій та щодо застосування яких (норм) висновок Верховного Суду не був врахований судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, а також обґрунтувати належним чином процесуальні порушення, передбачені частиною третьою статті 310 ГПК України з посиланням на конкретний пункт/пункти наведеної норми, що призвели до ухвалення незаконного судового рішення у цій справі у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

З огляду на залишення касаційної скарги без руху клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку не розглядається до усунення недоліків.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Житомирські ласощі" на рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 зі справи № 910/18430/23 залишити без руху.

2. Надати акціонерному товариству "Житомирські ласощі" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити акціонерному товариству "Житомирські ласощі", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова