Постанова

від 28.11.2024 по справі 910/18430/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/18430/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Жайворонок Т.Є. та Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Швидак С.В.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства "Житомирські ласощі" - не з`яв.,

відповідача - Антимонопольного комітету України - Бабченко Ю.Ю. - у порядку самопредставництва),

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Житомирські ласощі" (далі - Товариство)

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024

(суддя Зеленіна Н.І.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024

(головуючий суддя - Скрипка І.М., судді Мальченко А.О. і Хрипун О.О.)

у справі № 910/18430/23

за позовом Товариства

до Антимонопольного комітету України (далі - АМК)

про визнання протиправним та скасування рішення від 03.10.2023 №48-р/тк.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство звернулося до суду з позовом до АМК про визнання протиправним та скасування рішення тимчасової адміністративної колегії АМК "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 03.10.2023 №48-р/тк у справі № 126-26.13/75-20 (далі - Рішення АМК).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішення АМК є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства; спірну вимогу АМК позивач не отримував та не був обізнаний про необхідність надання відповіді на вимогу; АМК не надано належних та допустимих доказів на отримання Товариством вимоги.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини антомонопольної справи, досліджено подані документи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Товариство просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на те, що:

- судами попередніх інстанцій застосовані норми права, а саме положення статей 2, 74, 78, 79, 236 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.12.2022 у справі № 910/15275/21 та не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.10.2021 у справі №915/296/20, щодо застосування статей 50 і 59 Закону;

- суди попередніх інстанцій не дослідили всі зібрані у справі докази щодо неотримання позивачем вимоги про надання інформації. Оскаржувані судові рішення прийняті на підставі недостовірної інформації, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, судами попередніх інстанцій не доведені обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими.

Доводи іншого учасника справи

АМК у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

Рішенням АМК:

- визнано, що Товариство вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону, у вигляді неподання АМК інформації на вимогу Голови АМК - державного уповноваженого від 31.05.2021 №126-26.13/01-8081 у встановлений ним строк (пункт 1);

- за зазначене порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 2 030 125 грн. (пункт 2).

АМК розглядалася справа №126-26.13/75-20 за ознаками вчинення групою суб`єктів господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13, пунктом 2 частини другої статті 12 та пунктом 2 статті 50 Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку первинної реалізації патоки крохмальної кукурудзяної та глюкозних сиропів.

Під час розгляду справи №126-26.13/75-20, керуючись статтями 7, 16, 22 та 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Голова АМК - державний уповноважений на адресу Товариства направив вимогу про надання інформації від 31.05.2021 №126-26.13/01-8081 (далі - Вимога); строк надання відповіді, зазначений у Вимозі, становив 10 днів із дня її отримання.

Вимогу Товариство отримало 08.06.2021, представником Товариства - Кирилюк, що вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0303504594486.

Отже, останній день строку надання відповіді на Вимогу припадав на 18.06.2021.

Від Товариства до АМК не надходило клопотань щодо продовження та/або перенесення строку надання відповіді на Вимогу.

Суди попередніх інстанцій, з посиланням на положення пунктів 89, 105 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (у редакції, чинній становим на день вручення вимоги), дійшли висновку, що правилами надання послуг поштового зв`язку передбачено можливість відділення поштового зв`язку видачі рекомендованого поштового відправлення одержувачу у випадку відсутності попереднього узгодження порядку доставки відповідної кореспонденції суб`єктів господарювання (його представнику) на загальних умовах у випадку пред`явлення документів, що посвідчують особу, і власноруч зазначеного прізвища та підпису одержувача в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. При цьому, обов`язок перевірки повноважень представника на отримання поштового відправлення покладено на працівників АТ "Укрпошта" і лише після цього представнику має бути видано поштове відправлення.

Порядок доставки пошти між АТ "Укрпошта" та Товариством не узгоджувався та уповноважених осіб не було визначено, пошта для Товариства доставлялася на загальних умовах. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у матеріалах антимонопольної справи наявні повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №0303504594486, копія листа книги для запису поштових відправлень і повідомлень із наявним відповідним записом, та відомості, що фізична особа Кирилюк була пов`язана трудовими відносинами із Товариством на момент отримання позивачем Вимоги.

За висновками судів попередніх інстанції: законодавство про захист економічної конкуренції не містить переліку підстав, які давали б можливість позивачу не надавати або частково надавати інформацію на вимогу державного уповноваженого АМК або звільняють від відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції; матеріалами справи доведено, що Товариство не надало відповіді на Вимогу АМК, яка була отримана представником позивача, чим допустило порушення законодавства про захист економічної конкуренції; АМК накладено штраф на Товариство у розмірі, що відповідає приписам статті 52 Закону.

Крім того, судами попередніх інстанцій не встановлено допущення АМК процесуальних порушень повідомлення відповідача у антимонопольній справі про розгляд справи. Оскільки, листом АМК від 08.08.2023 №126-26.13/01-8881е Товариству надіслано копію подання з попередніми висновками у справі від 07.08.2023 №126-26.13/30-23/210-спр. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення подання вручено Товариству 15.08.2023. Листом від 25.08.2023 №487 Товариство надало заперечення до змісту подання. Так як вбачається із матеріалів справи, листом від 27.09.2023 №126-26.13/01-10465е АМК направив Товариству запрошення щодо участі у засіданні тимчасової адміністративної колегії АМК 03.10.2023.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження за касаційною скаргою в даній частині у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;

- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;

- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Причиною виникнення спору у даній справі № 910/18430/23 стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання протиправним та скасування Рішення АМК. Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, дії Товариства АМК кваліфіковано за пунктом 13 статті 50 Закону.

У справі № 917/1307/18 розглядався спір між приватним акціонерним товариством "АПК-Інвест" та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Полтавська паляниця" про зобов`язання здійснити поставку товару і стягнення неустойки у розмірі 1 000 000 грн.

У справі № 910/18036/17 розглядався спір товариства з обмеженою відповідальністю "Газ інвест" до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов`язання відповідача звільнити з під арешту та закрити рахунки; визнання договору банківського рахунку від 05.06.2008 № zф1i8c припиненим.

У справі № 902/761/18 розглядався спір про стягнення 614 833,73 грн. збитків, з яких 589 210,33 грн. упущеної вигоди, 20 755,09 грн. орендної плати за землю, 4 865,31 грн. зобов`язання зі сплати земельного податку.

Справа № 917/2101/17 розглядалася за позовом приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" до публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" про визнання недійсним правочину щодо переходу права власності. Спір між сторонами виник щодо ціни (вартості) набуття відповідачем права власності на предмет іпотеки.

У справі № 910/15275/21 розглядався спір за позовом компанії "Смарт Холдинг (Сайпрус) Лтд" до АМК про визнання недійсним рішення від 22.07.2021 № 436-р "Про перегляд рішення Комітету від 28 січня 2021 року № 51-р". Позов мотивовано тим, що АМК неправильно застосував приписи статті 58 Закону, оскільки переглянув та скасував власне рішення за відсутності передбачених цією нормою підстав; не з`ясував, чи була достовірною інформація про АТ "Харківобленерго", яка була подана до АМК та на підставі якої прийнято рішення про концентрацію; не застосував пункт 5 розділ XIV Положення про концентрацію, яке затверджене розпорядженням АМК від 19.02.2002 № 33-р, у зв`язку з чим порушив порядок перегляду та скасування рішення про надання дозволу на концентрацію; не дотримався принципу "належного урядування", оскільки намагався виправити власну помилку за відсутності відповідних правових підстав.

Верховний Суд, зазначає, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

Верховний Суд зазначає, що застосування статті 86 ГПК України як процесуальної норми є універсальним для розгляду справи у господарських судах, незалежно від характеру спірних правовідносин, однак її застосування (стаття 86 ГПК України) залежить саме від наданих доказів і їх відповідність статтям 74, 76-79 ГПК України.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги та аналізу висновків судів попередніх інстанцій Судом встановлено, що посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції наведених висновків Верховного Суду, які містяться у постановах Верховного Суду у справах №№ 917/1307/18, 910/18036/17, 902/761/18, 917/2101/17, 910/15275/21- не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах істотно відмінні (у справі, що розглядається, з одного боку, і в згаданих справах з іншого) за предметом позову, підставами позову і фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. Наведене виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм.

У справі № 915/296/20 позивача було притягнуто до відповідальності за порушення, передбачені пунктом 13 статті 50 Закону, а саме: неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлений головою територіального відділення строк.

Верховний Суд виходить з того, що вказана справи № 915/296/20 і дана справа № 910/18430/23 є схожими в частині, що стосується предмета позову (визнання недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції), за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за пунктом 13 статті 50 Закону.

Однак, судом у розгляді даного спору, в контексті доводів касаційної скарги та встановлених судом апеляційної інстанції обставин, ураховується висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.01.2020 у справі № 910/6507/19 зокрема: "що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині".

Водночас питання, які є спірними за доводами скаржника при розгляді справи № 915/296/20, а саме щодо дискреційних повноважень органів АМК, при розгляді даної справи не вирішувалися. Таким чином, за результатами розгляду матеріалів касаційної скарги та аналізу висновків судів попередніх інстанцій Судом встановлено, що посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції наведених висновків Верховного Суду, які містяться у постанові № 915/296/20 - не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначеній скаржником справі відмінні за підставами позову і фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення.

Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано правові позиції викладені в низці постанов, зокрема, Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №910/13869/19, від 01.10.2020 у справі №920/890/19, від 15.04.2021 у справі №910/17929/19, від 15.07.2021 у справі №904/4598/20, в яких відображено, що "дискреційні повноваження органу Антимонопольного комітету України не повинні використовуватися ним свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу".

Проте зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається їх невідповідності зазначеній скаржником правовій позиції.

Крім того, касаційне провадження у даній справі відкрито на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до положень Закону:

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації, зокрема, АМК у встановлені органами АМК строки (пункт 13 статті 50);

- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 13 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф (частина друга статті 52);

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).

Згідно з приписами ГПК України:

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя, четверта статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 73);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74).

Суди попередніх інстанцій, з`ясувавши відсутність (недоведеність) визначених Законом підстав для скасування Рішення АМК, дійшли і висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

Відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Зокрема, скаржник акцентує увагу на тому, що вручення поштового відправлення №0303504594486 Вимоги Кирилюку 08.06.2021 не є доказом, що підтверджує отримання Вимоги позивачем. Однак такі доводи касаційної скарги, пов`язані із встановленням обставин справи та дослідженням доказів у ній, вже, відповідно, встановлених та досліджених судами попередніх інстанцій, та не можуть бути предметом перевірки в суді касаційної інстанції.

Крім того, доводи скаржника про те, що АМК порушив його право на захист під час прийняття Рішення АМК вже належним чином спростовані судом апеляційної інстанції з посиланням докази обізнаності позивача про існування стосовно нього антимонопольної справи № 126-26.13/30-23.

У розгляді даного спору судами попередніх інстанцій у повній мірі було надано оцінку доводам позивача щодо відсутності передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання Рішення АМК недійсним та саме за результатами такої оцінки і зроблено відповідні висновки. Оскаржувані судові рішення у повній мірі відповідають вимогам процесуальних норм щодо повноти дослідження обставин справи та застосування категорій стандартів доказування.

З урахуванням наведеного Судом приймаються доводи, наведені у відзиві АМК на касаційну скаргу, у частині, яка узгоджується з даною постановою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли своє підтвердження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Суд вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не підтвердилися, та не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України понесені Товариством у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати зі сплати судового збору покладаються на Товариство, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Житомирські ласощі" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі № 910/18430/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок

Суддя І. Колос