Ухвала

від 01.10.2024 по справі 910/10584/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10584/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Колос І.Б. та Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Швидак С.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФД" - Волокітін О.В. - адвокат (довіреність від 27.09.2023),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "ЛБ" - Крат В.Ф. - адвокат (ордер від 16.09.2023 АІ № 1398364),

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФД" (далі - ТОВ "ЮФД")

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023

(суддя Курдельчук І.Д.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024

(головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді Гончаров С.А. і Яковлєв М.Л.)

у справі № 910/10584/23

за позовом ТОВ "ЮФД"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "ЛБ" (далі - ТОВ "Видавничий дім "ЛБ")

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ "ЮФД" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Видавничий дім "ЛБ" про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Позовні вимоги обґрунтовано публікацією недостовірних відомостей у статті "Як (не)відокремити український ринок від впливу російського кінобізнесу" розміщені у мережі Інтернет - на сайті, власником якого є ТОВ "Видавничий дім "ЛБ" (36592561, вул. Мала Житомирська, 18-Б, 01001), з адресою https://lb.ua/culture/2023/05/03/553823_yak_nevidokremiti_ukrainskiy.html.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024, у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані необґрунтованістю позовних вимог з огляду на те, що інформація, яку позивач хоче спростувати, є оціночними судженнями з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів недостовірності поширеної інформації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ "ЮФД" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, статті 277, 302 Цивільного кодексу України та статтю 30 Закону України "Про інформацію", а також порушено норми процесуального права, зокрема, статті 74, 79 ГПК України без урахування висновків щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладених, у постановах Верховного Суду від 22.12.2023 у справі № 515/1408/22, від 14.03.2023 у справі № 903/5/22, від 01.10.2019 у справі № 910/13556/18, від 21.11.2019 у справі № 927/791/18, від 18.03.2021 у справі № 927/791/18, від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, від 07.11.2019 у справі № 344/3331/16-ц, від 20.05.2019 у справі № 591/7099/16-ц, від 23.12.2020 у справі №484/2781/19-ц, від 21.01.2021 у справі №914/371/19, від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20, постанова Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19.

Доводи іншого учасника справи

ТОВ "Видавничий дім "ЛБ" у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що підстава касаційного оскарження - пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, не знайшла свого підтвердження, а оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

На веб-сайті https://lb.ua/ за адресою у мережі Інтернет https://lb.ua/culture/2023/05/03/553823_yak_nevidokremiti_ukrainskiy.html, 03.05.2023 опубліковано статтю під назвою "Як (не)відокремити український ринок від впливу російського кінобізнесу", автором якої є Ксенія Білаш, редакторка відділу "Культура", вказаного сайту.

Позивач вказує, що вказана стаття містить недостовірну інформацію про ТОВ "ЮФД".

Так, у статті зокрема йдеться "У кінці березня 2023-го в український прокат вийшла популярна стрічка "Джон Уік 4". Вона йде на більш ніж 350 екранах по всій країні та є одним з лідерів за касовими зборами. На український ринок її випустила компанія UFD (Ukrainian Film Distribution)".

На думку позивача, неправдивими та такими, що підлягають спростуванню є такі твердження:

"І є підстави вважати, що ця компанія - український посередник російського дистриб`ютора";

"Тобто права на показ в Україні цього фільму UFD не купила безпосередньо у виробника, а отримала від російської компанії".

Позивач зазначає, що діє на підставі угод між "Лаєнс Гейт Інтренешщенл Лімітед" (Великобританія) та "Юнікорн Медіа Лімітед" (Мальта) від 10.12.2019 та "Пасат`ємпо Пікчерс" (США) від 11.06.2021, "Пасат`ємпо Пікчерс"(США) та ТОВ "ЮФД" (Україна) від 21.11.2022, а вказані юридичні особи не є резидентами російської федерації та не мають кінцевих бенефіціарних власників з цієї країни.

Оскільки, позивач не зміг ідентифікувати автора статті, то позов подано до ТОВ "Видавничий дім "ЛБ" як власника сайта. При цьому, відповідач не заперечував те, що є власником сайта та не оспорював факт розповсюдження інформації, однак заперечив проти задоволення позову, вказуючи, зокрема, на те, що інформація, яку просить визнати недостовірною позивач не викладена як факти, а є оціночними судженнями.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволення позову, виходили з того, що інформація "І є підстави вважати, що ця компанія - український посередник російського дистриб`ютора" є оціночним судженням, оскільки, є суб`єктивною оцінкою автора статті та не може бути витлумачена як така, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів, а саме вживання словосполучення "є підстави вважати".

Що ж до інформації "Тобто права на показ в Україні цього фільму UFD не купила безпосередньо у виробника, а отримала від російської компанії", то вказана інформація вирвана з контексту статті, яка містить низку фактичних відомостей на підставі яких автор і здійснює оціночне судження/виснуває про те, що ТОВ "ЮФД" отримало права на показ фільму не безпосередньо у виробника, а від російської компанії.

Позивач у судах попередніх інстанцій не спростував ті відомості, які містяться у статті, що і стали підставою для висновку про те, що ТОВ "ЮФД" отримало права на показ фільму не безпосередньо у виробника, а від російської компанії.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши низку договорів, які були надані позивачем на спростування вказаного, а саме: договору про продаж продукції від 10.12.2019 між компанією "ЛАЄНС ГЕЙТІНТЕРНЕШЕНЛ ЛІМІТЕД" (Великобританія) та компанією "ЮНІКОРН МЕДІАЛІМІТЕД" (Мальта); ліцензійної угоди від 11.06.2019 між компанією "ЮНІКОРН МЕДІА ЛІМІТЕД" (Мальта) та компанією "ПАСАТ`ЄМПО ПІКЧЕРЗ" (США); ліцензійної угоди від 21.11.2022 між компанією "ПАСАТ`ЄМПО ПІКЧЕРЗ" (США) та ТОВ "ЮФД" (Україна) із додатком від 07.02.2023 №2, встановили, що такі правочини не підтверджують того, що права на показ фільму не були передані компанією, що має зв`язок з російською федерацією. Водночас, подані суду правочини містять низку прихованої інформації, у тому числі, територію прокату фільму, а тому неможливо однозначно встановити, що права на прокат фільму не було надано компанією "Лаєнс Гейт Інтренешщенл Лімітед" і на територію російської федерації. А ліцензійна угода від 21.11.2022 укладена ТОВ "ЮФД" і "Пасат`ємпо Пікчерс", викладена двома мовами, а саме англійською та російською. Позивач не пояснив обрання російської мови для ліцензійної угоди, що укладена у м. Києві після початку повномасштабного вторгнення російської федерації юридичною особою України та компанією, що знаходиться у Великобританії.

Таким чином, позивачем не надано належних, допустимих, достовірних і вірогідних доказів того, що компанії, які передавали права на показ фільму не пов`язані з російською федерацією.

З огляду на відсутність доказів недостовірності поширеної інформації та те, що вказана інформація не є оціночними судженнями, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження за касаційною скаргою в даній частині у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;

- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;

- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Скаржник посилається на низку судових рішень Верховного Суду, які вказані у цієї постанови, зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій не було враховано правові висновки стосовно застосування статей 277, 302 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про інформацію".

Предметом розгляду у даній справі є визнання недостовірною і такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію ТОВ "ЮФД" інформацію, розміщену відповідачем на його веб-сайті та зобов`язання відповідача спростувати недостовірну інформацію.

У справі № 515/1408/22 розглядався спір про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Відповідач у справі поширив інформацію на власній сторінці у соціальній мережі "Facebook", у якій особисто та навмисно висвітлила інформацію, яка містила неправдиві та образливі відомості на адресу позивача. У даній справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій з відмовою у задоволенні позовних вимог, оскільки інформація, яку просив визнати недостовірною позивач, за своїм стилістичним викладом та емоційним забарвленням є вираженням суб`єктивної думки відповідачки щодо підстав вилучення навчального автомобіля та осіб, які проводили відповідні дії, що має ознаки оціночного судження.

У справі № 903/5/22 товариство з обмеженою відповідальністю "Верба-ВВ" звернулося з позовом до Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право та недоторканість ділової репутації Товариства, інформації, поширеної прес-службою Управління на власному інформаційному ресурсі (веб-сайті) lisvolyn.gov.ua у мережі Інтернет; зобов`язання спростувати та видалити інформацію, а також фотокопії товаро-транспортної накладної та специфікації-накладної від 15.06.2021, які додано до публікації і стягнути 100 грн моральної (немайнової) шкоди та судові витрати. У даній справі Верховний Суд зазначив, що поширення Управлінням частково недостовірної інформації щодо діяльності товариства, яка стосується порушень лісового господарства, тобто наявності факту порушення відповідачем особистих немайнових прав позивача, наслідком чого є відшкодування моральної шкоди, завданої у вигляді приниження ділової репутації позивача, а також виходячи з вимог розумності та справедливості вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку відносно розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 100 грн на підставі статті 23 ЦК України.

У справі № 910/13556/18 розглядався спір про визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ТОВ "Новини 24 години" інформацію, поширену 30.08.2018 у публікації партії "Блок Петра Порошенка "Солідарність" під назвою "Заява фракції Партії "Блок Петра Порошенка" у ВРУ щодо призначення нового керівництва телеканалу "NewsOne" на веб-сайті в мережі Інтернет. У даній справі Верховний Суд залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій зазначив, що інформація, яку просить спростувати позивач, викладена у відповідній заяві фракції партії "Блок Петра Порошенка" у Верховній Раді України, за своєю суттю є оцінкою роботи телеканалу "NewsOne" відповідачем та є оціночним судженням у розумінні статті 30 Закону України "Про інформацію", а не твердженням.

У справі № 927/791/18 розглядався спір про визнання недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації ТОВ "Шляхо-будівельне управління № 14", інформацію, поширену у мережі Інтернет у інформаційних статтях ТОВ "Челайн Медіа Груп" та спростування недостовірної інформації. Верховний Суд (постанова від 21.11.2019) з посиланням на статтю 86 ГПК України направляючи справу на новий розгляд зазначив, що господарськими судами не досліджено обставини, на які посилається скаржник, про те, що інформація наводилася у публікаціях із посиланням на першоджерело шляхом використання гіперпосилань. Суди при оцінці цих доводів відповідача у справі не дослідили змісту відповідних публікацій та відповідності оспорюваної інформації тексту публікацій за гіперпосиланнями. Після нового розгляду справи (постанова від 18.03.2021) Верховний Суд погодився з висновками попередніх судових інстанцій, що спірна інформація, поширена відповідачем у публікації від 19 вересня 2018 року, стосується позивача, є недостовірною, негативно характеризує його діяльність та шкодить його діловій репутації, і такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача в частині того, що позивач пов`язаний з Чернігівським міським головою Владиславом Атрошенком.

У справі № 904/4494/18 розглядався спір КП "Сансервіс" до ТОВ "Перший міський телеканал. Кривий Ріг" про визнання недостовірною й такою, що порочить ділову репутацію КП "Сансервіс", інформацію, поширену ТОВ "Перший міський телеканал. Кривий Ріг" (логотип "1 Первый городской") у межах проектів "Новини Кривбасу" та стягнення моральну шкоду за поширення інформації, що не відповідає дійсності й порочить ділову репутацію. У даній справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що поширена відповідачем інформація порушує особисті немайнові права підприємства позивача, зокрема право на ділову репутацію та її недоторканність. Поширена інформація підриває авторитет підприємства позивача у місті й області та позиціонує підприємство як таке, що жорстоко поводиться з безпритульними тваринами та порушує правила використання наркотичних препаратів у ветеринарній медицині.

У справі № 344/3331/16-ц розглядався спір про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що відповідач, який є керівником громадської організації "Всеукраїнське об`єднання "Голос", поширив відносно позивача в телепрограмі "Новий погляд" Телерадіокомпанії "РАІ" недостовірну інформацію. У даній справі Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, що позивач довів факт поширення про нього негативної та недостовірної інформації, яка не є оціночним судженням, порушує його немайнові права та принижує честь, гідність і ділову репутацію, що підлягає судовому захисту відповідно до приписів чинного законодавства України.

У справі № 591/7099/16-ц розглядався спір між двома фізичними особами про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди. На обґрунтування позовних вимог зазначено, на засіданні комісії інформаційно-консультаційного центру ПАТ "Сумиобленерго" відповідач звернувся до позивача з висловлюванням "Ви тупий?", чим умисно публічно образив та принизив честь, гідність та ділову репутації перед членами комісії, серед яких були працівники ПАТ "Сумиобленерго" та представники інших контролюючих органів, заподіявши йому моральні страждання та переживання. Суди відмовляючи у задоволенні позовних вимог про спростування недостовірної інформації, виходили з того, що запитання відповідача адресоване позивачу на засіданні комісії інформаційно-консультаційного центру ПАТ "Сумиобленерго" "Ви тупий?" є суб`єктивною думкою особи, а тому не є недостовірною інформацією, що підлягає судовому захисту шляхом її спростування, згідно визначеного статтею 277 ЦК України порядку.

У справі № 484/2781/19-ц розглядався спір між двома фізичними особами про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що на засіданні бюро Первомайської міської партійної організації Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина" відповідач у своєму виступі поширив інформацію, що він здійснив замах на його життя з власною помстою у зв`язку із викриттям корупційних діянь у засобах масової інформації. Така інформація є недостовірною і поширена з метою опорочити його честь, гідність та ділову репутацію як публічної особи - депутата Первомайської міської ради, члена партії Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина", оскільки цей наклеп справляє враження на суспільство, що його дії є аморальними та зневажливими щодо закону. Звинувачення у вчинені злочину спричинили моральні страждання і переживання, так як він був принижений в очах членів партії, депутатів, мешканців територіальної громади і був вимушений постійно виправдовуватися. У даній справі суди установивши, що висловлювання відповідача щодо дій позивача є такими, що можуть бути перевірені на предмет їх правдивості та підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, що у свою чергу виключає віднесення його слів до оціночних суджень чи критичних зауважень про його діяльність, дійшли висновку про задоволення позову.

Справа № 914/371/19 розглядалася за позовом громадської організації "Розвиток Громади" до товариства з обмеженою відповідальністю "Захід.Нет" про захист ділової репутації, в якому просила визнати недостовірною і такою, що порочить ділову репутацію, та зобов`язати спростувати інформацію стосовно ГО "Розвиток Громади", яка поширена у статтях в мережі Інтернет. Направляючи дану справу на новий розгляд Верховний Суд виходив з того, що суди попередніх інстанцій не встановили чи завдає спірна інформація шкоди особистим немайновим благам позивача та не здійснили розрізнення між оціночними судженнями і твердженнями щодо фактів, не звернувши увагу на критерії, закладені у практиці ЄСПЛ та національному законодавстві, у зв`язку з чим фактично зосередилися на поверхневому дослідженні опису дій, виокремлених з контексту спірних публікацій, не дослідивши їх у системному зв`язку з іншими, встановленими судами, обставинами справи.

Справа № 910/1255/20 розглядалася за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна група "Арей" до Військової частини НОМЕР_1 , яка є Центральним науково-дослідним інститутом озброєння та військової техніки Збройних Сил України про визнання недостовірною та спростування інформації, відповідно до вимог якого просило визнати недостовірною інформацію, поширену відповідачем про позивача у супровідному листі від 18.12.2019 №189/2/3889 та її спростування. Верховний Суд залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій погодився з їх висновками про те, що позивач не довів негативного впливу інформації, яка містилася в супровідному листі, на його ділову репутацію. Твердження позивача про порушення його особистих немайнових прав не доведено. Саме лише посилання позивача на ймовірну загрозу одностороннього розірвання державного контракту з Міністерством, через викладену в листі інформацію, не може бути підставою для захисту ще не порушеного права позивача на ділову репутацію.

У справі № 923/1379/20 ТОВ "С Клаус" звернулося до суду з позовом до адвокатського об`єднання, у якому адвокат Оганян Г.В. здійснював адвокатську діяльність, про визнання інформації, викладеної в повідомленні учасників, недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію товариства, та про спростування такої інформації. У даній справі від імені двох учасників ТОВ "С Клаус" низці його контрагентів електронною поштою було розіслане повідомлення, підписане адвокатом цих учасників. У листі йшлося про неправомірні дії директора цього товариства, відкриття кримінального провадження за фактами цих дій. Також контрагенти попереджалися про те, що директор товариства з 2018 року не уповноважений на вчинення значних правочинів і у випадку укладення договору з ТОВ "С Клаус" за підписом цього директора, такий правочин буде оскаржений до суду. Направляючи дану справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що вказане може мати наслідком негативний вплив на перспективу укладення відповідних угод між ТОВ "С Клаус" та вказаними підприємствами і відсутні правові підстави стверджувати, що особа, яка не перебуває в статусі засудженого відповідно до обвинувального вироку суду, є такою, що вчинила відповідне кримінальне правопорушення або дії, які становлять склад такого кримінального правопорушення.

У даній справі № 910/10584/23 суди попередніх інстанцій дослідивши і оцінивши доводи і заперечення сторін дійшли висновку, що поширена відповідачем інформація з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів є оціночними судженнями, які в силу частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" не підлягають доведенню їх правдивості.

Верховний Суд наголошує, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Суд зауважує, що від встановлення судом обставин справи слід відрізняти висновки, які робить суд на підставі таких обставин, у тому числі оціночні, а також слід розрізняти наявність висновків, щодо застосування норм права, які висловлені саме у подібних правовідносинах.

Колегія суддів виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19 звернула увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими право пов`язує виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належно відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Відповідно до частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

А висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

ТОВ "ЮФД" посилаючись на наведені вище судові рішення у справах, цитує надану судами певному факту при розгляді справи правову оцінку, однак не зазначає, який зроблений у цих справах саме правовий висновок щодо застосування норми права не застосований судами попередніх інстанцій у даній справі (не так в інший спосіб).

Верховний Суд виходить також з того, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.

Проаналізувавши судові рішення у справах №№ 515/1408/22, 903/5/22, 910/13556/18, 927/791/18, 927/791/18, 904/4494/18, 344/3331/16-ц, 591/7099/16-ц, 484/2781/19-ц, 914/371/19, 910/1255/20, 923/1379/20, Верховний Суд зазначає, що у вказаних справах позов про визнання недостовірною інформації та її спростування було задоволено або відмовлено у задоволенні, або справу направлено на новий розгляд зважаючи на встановлені судами обставини, за доводами і запереченнями наданими сторонами, але вагомим є те, що судами досліджувався зміст, сутність "висловлення" на предмет чи це оціночне судження чи фактичне твердження, і від цього залежало рішення суду щодо недостовірності/достовірності інформації про спростування якої заявлявся позов, або необхідності встановлення додаткових обставин справи, тоді як, у справі, що розглядається Верховним Судом на підставі встановлених судами обставин, яким надана правова оцінка, не було встановлено недостовірною інформацію, а навпаки суди вказали, що інформація, яку було розповсюджено відповідачем, в мережі Інтернет є оціночними судженнями відповідача.

Отже, з урахуванням зазначеного, суд касаційної інстанції констатує, що правовідносини у вищезазначених справах та у справі, що зараз розглядається Верховним Судом, є різними за встановленими судами обставинами справи, та наданими сторонами доказами, що свідчить про те, що вказані справи є різними за істотно - правовими ознаками.

Справа № 910/18036/17 розглядалася за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газ інвест" до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов`язання відповідача звільнити з під арешту та закрити рахунки; визнання договору банківського рахунку від 05.06.2008 № zф1i8c припиненим.

Спір у справі № 917/1307/18 розглядався про зобов`язання здійснити поставку товару і стягнення неустойки.

У справі № 902/761/18 ФГ "Агро-Вдалий" звернулося з позовом до ФОП Олійчук С.С. про стягнення 614 833,73 грн. збитків, з яких 589 210,33 грн. упущеної вигоди, 20 755,09 грн. орендної плати за землю, 4 865,31 грн. зобов`язання зі сплати земельного податку.

У справі № 917/2101/17 розглядався спір про визнання недійсним правочину щодо переходу права власності.

У справі № 923/875/19 розглядався позов між фізичними особами про переведення прав покупця за укладеним відповідачами договором купівлі-продажу корпоративних прав з мотивів порушення переважного права позивача на придбання частки у статутному капіталі ТОВ "Оздоровчий комплекс "Сонячний", передбаченого частиною першою статті 20 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Верховний Суд, зазначає, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги та аналізу висновків судів попередніх інстанцій Судом встановлено, що посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції наведених висновків Верховного Суду, які містяться у постановах Верховного Суду у справах №№ 910/18036/17, 917/1307/18, 902/761/18, 917/2101/17, 923/875/19, - не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах істотно відмінні (у справі, що розглядається, з одного боку, і в згаданих справах з іншого) за предметом позову, підставами позову і фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. Наведене виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним, суб`єктним, об`єктним критеріями.

Отже, наведена ТОВ "ЮФД" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

З урахуванням наведеного Судом приймаються доводи, наведені у відзиві ТОВ "Видавничий дім "ЛБ" на касаційну скаргу, у частині, яка узгоджується з даною ухвалою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФД" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 зі справи № 910/10584/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова