Рішення

від 19.09.2024 по справі 638/16450/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/16450/21

Провадження № 2/638/995/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Цвіри Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Пухно А.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в загальному позовному провадженні у залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, обґрунтувавши свої позовні вимоги тим, що 23 серпня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. про що внесено запис до реєстру за №4611 (належно завірена копія договору позики долучається до позову).

Згідно пункту 1 Договору позики від 23.08,2018 року позикодавець передав у власність позичальника, а позичальник прийняв грошові кошти в сумі 560000,00 гривень, що на момент укладення договору позики за згодою сторін складало еквівалент 20000,00 доларів США. Позичальник зобов`язався повернути позикодавцю грошові кошти у вигляді в натурі 20000,00 доларів США не пізніше 25 грудня 2018 року.

Сторони дійшли згоди про те, що відповідач ОСОБА_3 сплачує позивачеві гроші по договору позики повністю або частинами у доларах США, та/або у гривнях, за офіційним курсом НБУ відповідної валюти на день повернення грошей по цьому договору позики або їх частини.

Пунктом 2 договору позики від 23.08.2018 року сторони передбачили, що місцем виконання договору позики, а саме повернення грошових коштів повністю або в порядку, визначеному п.1 цього Договору має бути АДРЕСА_1 , приміщення приватного нотаріуса ХМНО Ємця І.О. за курсом НБУ на дату здійснення розрахунку.

Договір позики було укладено за згоди дружини відповідача ОСОБА_4 , справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О. 23.08.2018 року, реєстр №4610.

На виконання умов договору позики на адресу позичальника ОСОБА_3 за допомогою поштового зв`язку (Укрпошта Експрес) 16.09.2021 року було направлено рекомендованого листа з вимогою про усунення порушення зобов`язання за договором позики від 23.08.2018 року з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Згідно умов договору позики від 23.08.2018 року ОСОБА_3 як позичальник своїм підписом підтвердив, що простроченням виконання зобов`язання за цим договором буде недотримання строків повернення боргу (п.п. 4.2 Договору позики).

05 жовтня 2021 року позивачем у поштовому відділенні № НОМЕР_1 у м. Харкові було отримано поштову кореспонденцію раніше направлену на адресу відповідача ОСОБА_3 з відмітками "Повертається та "За закінченням терміну зберігання.

Згідно п.п.4,5 Поговору позики сторони домовились, що будь-яка кореспонденція на ім`я ОСОБА_3 має надсилатися на адресу його місця реєстрації та проживання, вказаної у Договору позики рекомендованим листом. У разі повернення поштового листа, або поштового документу, згідно з яким позичальник не проживає за зазначеною вище адресою, або який повернувся з відміткою За закінченням строку зберігання, має сприйматися крім того достатнім доказом: відмови від виконання зобов`язань за цим договором.

Повернення вимоги про усунення порушення зобов`язання за договором позики від 23.08.2018 року з відміткою За закінченням строку зберігання з урахуванням вимог п.п.4.5 Договору позики є достатнім доказом відмови відповідача ОСОБА_3 від виконання зобов`язань за цим договором (належно завірена копія конверта, повідомлення, квитанцій про оплату поштового відправлення долучаються до позову).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Станом на 25.10.2021 року заборгованість за договором позики від 23.08.2018 року складає 20000,00 доларів США, що еквівалентно 525 800,00 гривень за курсом НБУ 26,29 гривні за 1 долар США.

Беручи до уваги правову природу трьох процентів річних, передбачених ст.625 ЦПК України, як особливої міри відповідальності, позивач приходить до переконання, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача три відсотки річних обчислені із суми боргу, що утворилася станом на 25.10.2021 року, вираженої у валюті договору.

Сума трьох відсотків річних, що почали нараховуватись 26.12.2018 р. - на наступний день після граничного терміну повернення позики та до моменту звернення позивача до суду:

- за період з 26.12.2018 по 25.10.2021 року складає 1699, 73 доларів США (Розрахунок 3% річних додається до позовної заяви).

Таким чином загальна сума заборгованості за договором позики від 23.08.2018 року з урахуванням 3 відсотків річних складає 21699, 73 доларів США.

Ухвалою від 17.11.2021 позовну заяву прийнято до провадження та призначено у підготовче судове засідання.

28.04.2023 відповідачем подано через канцелярію суду відзив на позовну заяву, яким просив відмовити позивачу у задоволенні позову, обґрунтовуючи тим, що предметом договору позики є грошові кошти, які передаються від Позикодавця Позичальнику. Так, дійсн,о 23 серпня 2018 р. між Позивачем та Відповідачем було посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О. договір позики. В договорі позики п. 4.1. вказано, що Позичальник ще до підписання договору отримав від позикодавця грошові кошти , які зазначені в цьому договорі.

Але в п. 4.1. договору не вказана сума яка дійсно була отримана позичальником від позикодавця та нотаріусу при підписанні цього договору не надавалась розписка про передавання грошових коштів, яка могла б засвідчити той факт, що грошові кошти дійсно передані. До підписання договору позичальник (Позивач) не передавав позикодавцю (Відповідачу) грошові кошти. Ця обставина підтверджується відсутністю у нотаріуса відомостей (розписки) про передачу коштів. Відомості про те, що грошові кошти були передані позикодавцем позичальнику і в якому розмірі надані були нотаріусу зі слів позикодавця. Після підписання договору позикодавець передав позичальнику грошові кошти, але в іншому розмірі ніж вказано у договорі позики, оскільки грошові кошти були передані у валюті гривні, а не у волюті, яка зазначена у договорі - доларах США. При передачі грошових коштів розписка також у письмовій формі не складалась.

Таким чином, реальність передавання грошових коштів від позичальника позикодавцю та розмір грошових коштів за договором позики, який був посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О. не підтверджується жодним доказом по справі.

В позовній заяві Позивач стверджує, що Відповідач не виконав свої зобов`язання за договором позики в повному обсязі та прохає стягнути суму вказану договорі 20000 доларів США. Як було зазначено раніш сума договору позики не підтверджена жодним письмовим доказом. Але Відповідач стверджує, що Позивач передав йому за договором позики 560 000 грн. Свідком при передаванні грошових коштів була: ОСОБА_4 , яку Відповідач буде прохати викликати до суду для надання під присягою показів.

Позивач вводить суд в оману, щодо неповернення Відповідачем йому грошових коштів, оскільки є свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яких Відповідач буде прохати викликати до суду, які особисто були присутні при передаванні грошових коштів від Відповідача Позивачу у розмірі 271 000 грн.

Також в позовній заяві Позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України прохає суд стягнути з Відповідача 3% річних на суму заборгованості та надає розрахунок у доларах США та розрахунок проводить з 20000 доларів США.

Таким чином, вимоги Позивача, щодо стягнення з Відповідача коштів у розмірі 20000 доларів США боргу за договором позики, який був посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О. 23.08.2021р. та 1699,73 доларів США 3 % річних за несвоєчасне повернення боргу є необґрунтованими, та таким що не підлягають задоволенню.

У пункті 4.3. договору позики, який був посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О. 23.08.2021р. вказано, що при прострочені строку повернення позики зобов`язання Позичальника повинні бути виконані шляхом звернення стягнення на належне йому майно. Позивачу належить на праві власності наступне майно земельна ділянка ( АДРЕСА_2 кадастровий номер: 6522186500:01:001:0075, площею 0,1 га) на яке може бути звернено стягнення. Отримуючи грошові кошти від Позивача у розмірі 560 000 грн. Позивач знав та був запевнений, що в разі відсутності у нього цих коштів, які він повинен був повернути Позивачу він може в рахунок погашення боргу передати останньому майно, яке йому належить на праві власності. Позивач не вчиняв дій щодо задоволення своїх вимог за договором позики шляхом звернення стягнення на майно Відповідача, незважаючи на те, що Відповідач неодноразово пропонував йому це зробити та передати Позивачу майно земельна ділянка ( АДРЕСА_2 кадастровий номер: 6522186500:01:001:0075, площею 0,1 га) в рахунок погашення заборгованості. Позивач напроти відмовився від отримання боргу від Позивача шляхом передачі йому права власності на майно, чим порушив умови договору позики. Відповідач буде прохати викликати до суду ОСОБА_4 , яка особисто була присутня при розмовах Відповідача та Позивача, щодо передання у власність Позивача майна в рахунок погашення боргу. Позивач не надав суду відомостей про цю обставину, чим вів суд в оману.

Таким чином, твердження Позивача про те, що Відповідач відмовився від виконання умов договору позики є необґрунтованими.

24.05.2023 до суду надійшла поштою відповідь на відзив, направлена представником позивача, якою останній вказує, що Відповідач у відзиві на позов зазначає, що договір позики не є належним доказом, яким би підтверджувалися отримання відповідачем від позивача грошових коштів в сумі еквівалентній 20000,00 доларам США, оскільки позивач не надав судові розписку написану відповідачем про отримання коштів від позивача.

Як зазначає відповідач, гроші він отримав після підписання договору та у іншій сумі, а не у валюті США. При передачі коштів розписка також не надавалася.

Спростовуючи заперечення відповідача щодо неотримання ним грошових коштів від позивача в сумі 560000,00 грн., які на момент позички були еквівалентні сумі 20000,00 доларів, позивач звертає увагу суду на наступне.

Пунктом 2 договору позики від 23.08.2018 року сторони передбачили, що місцем виконання договору позики, а саме повернення грошових коштів повністю або в порядку, визначеному п.1 цього Договору має бути АДРЕСА_1 , приміщення приватного нотаріуса ХМНО Ємця І.О. за курсом НБУ на дату здійснення розрахунку.

Окрім того, договір позики було укладено за згоди дружини відповідача, ОСОБА_4 , справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О. 23.08.2018 року, реєстр №4610.

Істотною умовою договору позики відповідно до вимог законодавства є його предмет, а саме грошові кошти, факт передачі яких чітко викладений у договорі позики, який посвідчений нотаріально.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Пунктом 12 Договору позики передбачено, що сторони, діючи свідомо і добровільно, на власний розсуд, без збігу тяжких обставин, а саме: такий майновий або особистий стан сторін Договору чи їх близьких (крайня нужденність, хвороба та ін.), які примусили укласти Договір на вкрай невигідних для них умовах, без будь-якого примусу як фізичного так і психічного, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків обумовлених вище, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, не помиляючись щодо обставин обумовлених вище, діючи без впливу обману, попередньо ознайомлені з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений Договір, у тому числі, з вимогами, щодо недійсності Договору, уклали у двох примірниках - для кожної сторони.

Сторони домовились, що часткове або повне виконання договору позики, а саме повернення грошових коштів відповідачем буде відбуватися у присутності нотаріуса із видаванням відповідачеві нотаріально посвідченої заяви про прийняття зобов`язання повністю або частково.

Отже, своїм підписом у Договорі позики відповідач підтвердив, що за договором позики він отримав саме ту суму, яка у ньому зазначалася та погодився з тим, що буде сплачувати позивачеві повністю або частково борг у доларах США та/або у гривнях за курсом НБУ відповідної валюти на день повернення і повністю усвідомлював значення своїх дій та діяв без будь-якого примусу, без збігу тяжких обставин та добровільно.

Позивач стверджує, що передача грошових коштів в сумі 560000,00 грн. в еквіваленті 20000,00 доларів США за Договором позики від 23.08.2018 року дійсно мала місце.

Дані обставини підтверджуються змістом укладеного між сторонами договору, оскільки його письмова форма внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. Крім того, у самому тексті договору визначено, що: позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальника грошові кошти на суму 560000,00 грн., що на момент укладення договору позики за згодою сторін складає еквівалент 20000,00 доларів США; передача коштів була здійснена до підписання цього договору (пункт 1); повернення суми позики має бути здійснене не пізніше 25 грудня 2018 року (пункт 1).

Посилання відповідача на фактичне неотримання позики, з тих підстав, що позичальником не видавалась розписка про отримання від позивача коштів у розмірі еквівалентному 20000,00 США є необґрунтованими, оскільки частина друга статті 1047 ЦК України не передбачає обов`язкового складання розписки на підтвердження укладення договору позики та його умов. У даних спірних правовідносинах саме договір позики, який в тому числі підписаний відповідачем як позичальником, своїм змістом підтверджує фактичну передачу коштів від позикодавця.

Таким чином, позивачем на обґрунтування своїх позовних вимог надано достатні та беззаперечні докази отримання в борг грошових коштів в сумі еквівалентній 20000,00 доларам США відповідачем ОСОБА_3 .

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що передавання коштів в сумі 20000,00 доларів США жодним письмовим доказом у справі не підтверджується, але сам відповідач стверджує, що позивач передав йому за договором позики 560000,00 грн.

Тобто відповідач особисто підтверджує, що грошові кошти в сумі 560000,00 гривень ним були отримані в борг від позивача.

Відповідач лише заперечує, що мав повернути борг позивачеві у доларах США, оскільки у борг брав грошові кошти в гривні, але це спростовується Договором позики в пункті 1 якого зазначено, що відповідач повертає борг у доларах США повністю або частково або у гривні але за курсом НБУ щодо долару США на день повернення боргу.

Відповідач наполягає на тому, що позивач ввів суд в оману щодо невиконання зобов`язання по поверненню боргу відповідачем, оскільки у відповідача є свідки, які можуть підтвердити факт передачі відповідачем позивачеві 271000,00 грн.

Окрім клопотання про виклик свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , відповідач ОСОБА_3 не надає жодного належного та допустимого доказу, яким, наприклад, може бути розписка про повернення частини боргу, яка посвідчується підписами свідків або нотаріально засвідчена заява про отримання позивачем частини або всієї суми боргу.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Як зазначалося вище, сторони домовились, що повне або часткове виконання буде відбуватися за участю нотаріуса, який посвідчував договір позики та у його приміщенні шляхом видачі заяви про отримання боргу або його частини. І саме така процедура повернення позики буде вважатися належним виконанням зобов`язання.

Відповідач у своєму відзиві на позов надає суперечливі пояснення про те, що доказів надання йому грошових коштів позивачем взагалі немає, потім зазначає, що в борг брав 560000 гривень, а не долари США, а потім зазначає, що повернув частину боргу, що можуть підтвердити певні особи, яких відповідач вважає свідками.

Наявність у позивача боргового документа - договору позики, підписаного відповідачем та засвідченого нотаріально свідчить про невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що на виконання умов договору позики від 23.08.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 23.08.2018 року, також було укладено договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка, площею 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки 6522186500:01:001:0075, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Як зазначає відповідач, передаюча в іпотеку зазначену земельну ділянку він був упевнений, що у випадку відсутності в нього коштів, він може в рахунок повернення борг передати у власність позивачеві цю земельну ділянку, яка належать йому на праві власності.

Таке твердження відповідача надає позивачеві право зробити висновок, що укладаючи договір позики 23.08.2018 року та отримуючи у позику грошові кошти, відповідач заздалегідь не збирався їх повертати, тим самим ввів позивача в оману щодо добросовісності своїх дій по виконанню зобов`язань з повернення позики.

Відповідач зазначає, що позивач не вчиняв жодної дії щодо звернення стягнення на іпотечне майно у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх боргових зобов`язань, хоча відповідач неодноразово пропонував позивачеві передати іпотечне майно у власність позивача в якості виконання зобов`язання за Договором позики.

Відповідач вважає, що позивач ввів суд в оману тим, що не зазначив у позові, що між сторонами також було укладено договір іпотеки та тим, що не бажає звертати стягнення на предмет іпотеки.

В спростування заперечень відповідача проти позовних вимог у цій частині, позивач зазначає, що дійсно між сторонами з метою забезпечення виконання зобов`язання за договором позики від 23.08.2018 року на суму 560000,00 грн, що на момент укладення договору позики складає еквівалент 20000,00 доларів США, було укладено договір іпотеки 23.08.2018 року предметом якого стала земельна ділянка площею 0,1000 га розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Як передбачено п.12 Договору іпотеки від 23.08.2018 року у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги про порушення зобов`язання за договором іпотеки або договором позики у встановлений іпотекодержателем термін, таку вимогу іпотекодержатель може задовольнити за рахунок предмету іпотеки такими способами: 1) набуття права власності на предмет іпотеки; 2) продажу предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі- продажу в порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя належить іпотекодержателю.

Як передбачено п.5 Договору позики позичальник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання за цим договором.

Пунктом 6 договору позики передбачено, що відповідач не буде заперечувати проти звернення позивача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про безспірне стягнення заборгованості в разі невиконання умов цього договору.

Отже договорами позики та іпотеки сторони визначили декілька способів за яких зобов`язання за договором позики може бути виконане відповідачем.

Окрім того, законом позивачеві надано право звернення до суду із позовом про захист своїх порушених або оспорюваних прав та обранні належного способу захисту цих прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, право вибору яким способом отримати від відповідача повернення боргу (стягнення заборгованості в судовому порядку, безспірного стягнення заборгованості за виконавчим написом нотаріуса, позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки) належить саме позивачеві.

Укладення договору іпотеки є лише способом забезпечення виконання зобов`язання відповідачем і даний договір має стримувати відповідача від недобросовісних дій таких як ухилення відповідача від виконання зобов`язань за договором позики.

Законом України"Проіпотеку"визначено правоіпотекодержателя,а необов`язок на звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя передбачає таке право. Отже, позивач в праві але не зобов`язаний звертати стягнення на предмет іпотеки.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Згідно п.п.4.5 Договору позики сторони домовились, що будь-яка кореспонденція на ім`я ОСОБА_3 має надсилатися на адресу його місця реєстрації та проживання, вказаної у Договору позики рекомендованим листом. У разі повернення поштового листа, або поштового документу, згідно з яким позичальник не проживає за зазначеною вище адресою, або який повернувся з відміткою За закінченням строку зберігання, має сприйматися - крім того - достатнім доказом: відмови від виконання зобов`язань за цим договором.

Повернення вимоги про усунення порушення зобов`язання за договором позики від 23.08.2018 року з відміткою За закінченням строку зберігання з урахуванням вимог п.п.4.5 Договору позики є достатнім доказом відмови відповідача ОСОБА_3 від виконання зобов`язань за цим договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Станом на 11.10.2021 року заборгованість за договором позики від 23.08.2018 року складає 20000.00 доларів США, що еквівалентно 527000.00 гривень за курсом НБУ 26,35 гривні за 1 долар США.

Беручи до уваги правову природу трьох процентів річних, передбачених ст.625 ЦПК України, як особливої міри відповідальності, позивач приходить до переконання, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача три відсотки річних обчислені із суми боргу, що утворилася станом на 11.10.2021 року, вираженої у валюті договору.

Сума трьох відсотків річних, що почали нараховуватись 26.12.2018 р. - на наступний день після граничного терміну повернення позики та до моменту звернення позивача до суду:

- за період з 26.12.2018 по 11.10.2021 року складає 1678.35 доларів США.

Таким чином загальна сума заборгованості за договором позики від 23.08.2018 року з урахуванням 3 відсотків річних складає 21678.35 доларів США.

Відповідач зазначив, що декілька разів звертався до позивача із пропозицією щодо оформлення за позивачем права власності на предмет іпотеки, однак належних та допустимих доказів, які б підтвердили намагання виконати взяті на себе зобов`язання частково або в повному обсязі до суду не надав.

Окрім того, Указом Президента України №64/2022 на території України запроваджено воєнний стан у зв`язку із агресією РФ.

Починаючи з 24 лютого 2022 року село Щасливцеве Генічеського району Херсонської області де розташований предмет іпотеки земельна ділянка знаходиться під окупацією.

Також на даний час невідомо у якому стані зараз знаходиться предмет іпотеки, чи не є забрудненим вибухонебезпечними предметами, чи придатний для користування та чи належить він зараз на праві власності відповідачеві та чи не переоформлене право власності на представників держави агресора.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.08.2023 року, заяву відповідача про виклик свідків - задоволено.

У судове засідання 20.05.2024, відповідач забезпечив явку одного свідка ОСОБА_6 , але на клопотання представника відповідача, свідок не був допитаний у судовому засіданні, для запобігання розголошення свідком ОСОБА_6 свідчень, іншим свідкам. Судом було задоволено клопотання представника позивача, оголошено перерву.

У наступні судові засідання відповідач не з`явився, явку свідків не забезпечив.

Представник позивачка, в судовому засіданні позов підтримала, просила суд задовольнити його у повному обсязі.

Відповідач, будучи належнимчином повідомленимпро місце,дату тачас розглядусправи, у призначене судом судове засідання вкотре не з`явилась, про причини неявки та їх поважність суду не повідомив

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на такі встановлені у судовому засіданні обставини та відповідні ним докази.

Згідно із договором позики від 23 серпня 2018 року, що позикодавець ( ОСОБА_2 ) передав у власність позичальника ( ОСОБА_3 ), а позичальник прийняв грошові кошти в сумі 560000,00 гривень, що на момент укладення договору позики за згодою сторін складало еквівалент 20000,00 доларів США. Позичальник зобов`язався повернути позикодавцю грошові кошти у вигляді в натурі 20000,00 доларів США не пізніше 25 грудня 2018 року.

Представником позивача зазначено про те, що позика згідно вищевказаного договору до теперішнього часу позивачу не повернута.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст.16 ЦК України способами.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.1046ЦК України а договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до вимог ст.1049ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ст.526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 по справі №707/2606/16-ц (провадження № 61-28762св18), суд, досліджуючи питання виконання боргового зобов`язання при наявності оригіналу боргової розписки у кредитора, зробив наступний висновок, статтею 545ЦК Українивизначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 по справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зазначено, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першоїстатті 1046 ЦК України, а також частини першоїстатті 1049 ЦК Україниналежним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Встановивши наявність складеної відповідачем розписки про отримання в борг у позивача коштів, що було обумовлено сторонами у розписці, підписано власноручно відповідачем, факт неповернення цих коштів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 78 ЦПК Українивизначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 80 ЦП К України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надана позивачкою розписка є належним письмовим доказом укладення між позивачкою та відповідачкою договору позики у вказаній в ній сумі. Вона підтверджує як його укладення, так і умови договору, суму позики, дату отримання коштів у позику, зобов`язання та розмір суми, що підлягає поверненню в обумовлений в ній строк, а також засвідчує отримання відповідачкою (боржником) від кредитора (позивачки) вказаної грошової суми. Наявність оригіналу розписки у позивачки, як кредитора, підтверджує її право вимоги від відповідачки повернення суми боргу.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку із наведеним, враховуючи, що докази виконання відповідачем зобов`язання в добровільному порядку у строк до 25грудня 2018 року, в матеріалах справи відсутні, суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 20000,00 доларів США.

Крім того, з урахуванням положень другої статті 625 ЦК України, відповідно до яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суд також приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки на користь позивачки 3% річних від простроченої суми, розраховані за період з 26.12.2018по 25.10.2021 року, у розмірі 1699,73 доларів США.

Розв`язуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд виходить з вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, за якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов судом задоволений у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також понесені ним витрати зі сплати судового збору у сумі 5704 грн. 90 коп.

Керуючись ст.ст.4,12,81,141,263-265,273 Цивільного процесуального кодексу України, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , три проценти річних, у розмірі 1699,73 доларів США.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , судовий збір у сумі 5704 грн. 90 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 27.09.2024.

Суддя: Д.М.Цвіра