Ухвала

від 02.10.2024 по справі 478/443/13-ц

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 478/443/13-ц пров.№4-с/478/1/2024

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2024 року.Казанківський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Григоренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в с-щі Казанка, цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), стягувач: ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В:

23 вересня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотальова-Кравець В.Ю., звернувся зі скаргою, у якій просить визнати незаконними дії державного виконавця Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 53030452, які полягають у відмові у зняті арешту з грошових коштів заробітної плати на картковому рахунку ОСОБА_1 та зобов`язати державного виконавця скасувати арешт зарплатного рахунку.

В обґрунтування скарги зазначено, що на виконанні Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) перебуває Виконавчий лист № 2/478/122/2013, виданий Казанківським районним судом Миколаївської області 13.05.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина, в розмірі частини заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В ході виконавчого провадження державним виконавцем було накладено арешт на всі рахунки боржника ОСОБА_1 , в тому числі й зарплатний рахунок. З метою відновлення порушеного права ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем ЗС України, скаржник звернувся до державного виконавця із заявою про скасування арешту зарплатного рахунку, проте йому було відмовлено. Вважає арешт зарплатного рахунку таким, що порушує чинне законодавство, тому змушений звертатися до суду з цією скаргою.

Також, скаржник вказує, що накладення арешту на зарплатний рахунок є незаконним, а проведення стягнення із заробітної плати боржника може проводитись лише за відсутності іншого майна та у розмірі, не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів.

У судове засідання боржник, стягувач та державний виконавець не з`явилися, повідомлені належним чином про дату та час розгляду справи. Будь-яких клопотань щодо відкладення судового засідання, поважності причин неявки чи інших до суду надано не було.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача та боржника, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали заяви скаржника та дослідивши надані та отримані судом докази, судом встановлено наступне.

З наданого скаржником Виконавчого листа від 18.04.2013 року вбачається, що розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , суд вирішив: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнення проводиться з 13.03.2013 року до досягнення дитиною повноліття.

Як вбачається з постанови начальника Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02.12.2016 року за вказаним Виконавчим листом було відкрито виконавче провадження № 53030452.

З наданого скаржником розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, станом на 19.09.2024 року сукупний розмір заборгованості боржника ОСОБА_1 складає 364225,39 грн. Сплачена сума заборгованості за весь період примусового виконання судового рішення про стягнення аліментів складає 83635,03 грн., в тому числі: в липні 2024 року в розмірі 40253,81 грн.; в серпні 2024 року в розмірі 83635,03 грн.

З довідки про наявність карткового рахунку, наданої Філією Дніпропетровського ОУ АТ «Ощадбанк» вбачається відкриття ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 на який здійснюються цільові зарахування грошового забезпечення військовослужбовця.

З листа Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 11.09.2024 року № 235 адресованого адвокату Мотальовій-Кравець В.Ю. вбачається, що винести постанову про зняття арешту з банківських рахунків, включаючи спеціальний (зарплатний/соціальний) рахунок боржника по виконавчому провадженню № 53030452 немає підстав, оскільки, відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт може бути знятий за рішенням суду. Законом не передбачено заборони щодо звернення стягнення на кошти військовослужбовців.

Таким чином, з наданих скаржником матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні № 53030452, станом на 19.09.2024 року має заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримує виплати з грошового забезпечення військовослужбовця на картковий рахунок, відкритий Філією Дніпропетровського ОУ АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 . З огляду на лист Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 11.09.2024 року № 235, судом також встановлено, що орган державної виконавчої служби повідомив представника скаржника про неможливість зняття арешту з банківських рахунків боржника, в тому числі з зарплатного рахунку.

Будь-які інші документи скаржником суду надано не було.

Натомість, з дослідженої судом інформації про виконавче провадження № 53030452 (отриманої судом за допомогою наданого скаржником Ідентифікатору доступу до інформації про виконавче провадження) встановлено, що з 15.11.2017 року виконавче провадження було зупинено до розшуку боржника та було поновлено 28.05.2024 року за заявою стягувача про місце проходження служби боржника.

28 травня 2024 року державним виконавцем було винесено постанови, за якими, зокрема: було звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; було звернуто стягнення на кошти на рахунках боржника; накладено арешт коштів боржника на рахунках (із застереженням щодо коштів, що містяться на рахунках, що мають спеціальний режим використання або звернення на які заборонено законом); передачу виконавчого провадження на виконання до підприємства, установи, організації.

6 червня 2024 року, державним виконавцем було винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій.

З дослідженої судом постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій від 06.06.2024 року у виконавчому провадженні № 53030452 вбачається, що на адресу Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява від ОСОБА_1 щодо визначення поточного рахунку боржника для здійснення видаткових операцій у банківській установі Філії Дніпропетровського ОУ АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , у зв`язку з чим, вказаною постановою було визначено даний рахунок для здійснення видаткових операцій на суму, в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України» на 1 січня відповідного календарного року.

Встановивши наведене, суд враховує наступне.

Відповідно до статей 447, 451 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Заходами примусового виконання рішень є, в тому числі: звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (ст. 10 Закону).

За змістом пункту 7 частини третьої статті 18 зазначеного Закону, виконавець має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з вимогами статті 68 Закону стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до статті 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Не допускається накладення арешту на кошти, що знаходяться в Національному банку України або іноземних банках на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам для забезпечення здійснення грошових розрахунків.

Не допускається накладення арешту, звернення стягнення за власними зобов`язаннями Центрального депозитарію цінних паперів як суб`єкта господарювання на кошти, що знаходяться в Національному банку України або іноземних банках на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів для забезпечення виплати доходів за цінними паперами, при погашенні боргових цінних паперів чи при здійсненні емітентом інших корпоративних операцій, що передбачають виплату коштів.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) сформульовано висновок про те, що, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.

При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця, повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд у постанові від 07 липня 2021 року у справі №712/9660/20 (провадження №61-5453св21) вважав, що аналогічний підхід повинен застосовуватися і під час виконання судових рішень при зверненні стягнення на кошти боржників-фізичних осіб, а саме: перевірка режиму використання рахунків, а також походження коштів (заробітна плата, пенсія, соціальні виплати тощо) здійснюється банківською чи фінансовою установою, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено звернення стягнення, або коштів щодо яких законом визначено обмеження щодо стягнення, накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (постанова Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі №2-812/11 (провадження № 61-7824св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) між іншим, вказано, що виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. 3 ст. 52 Закону, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Статтею 56 Закону передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

За абзацом другим частини другої статті 59 Закону виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону, підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Таким чином, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили за виключенням тих рахунків та коштів на них, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».

В ході судового розгляду скарги скаржника, судом не було встановлено наявності доказів чи обставин, що зарплатний рахунок підпадає під спеціальний режим використання чи звернення стягнення на нього заборонено законом. Напроти, банком не було складено відповідне повідомлення виконавцю, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом та прийнято постанову виконавця про арешт рахунку до виконання. Боржником також не було надано відповідних документів на підтвердження статусу такого рахунку, як не було й виявлено обставин самим виконавцем, що вказували на неможливість застосування арешту або необхідності його зняття з рахунку.

Судом також враховується, що Законом України від 11 квітня 2023 року № 3048-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» викладено в новій редакції, зокрема визначено, що, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX:

1) фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановленихЗаконом України"Про електронні документи та електронний документообіг".

Державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи - боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови: надає/надсилає відповідну постанову банку (обслуговуючому банку).

У разі надходження від державного, приватного виконавця постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника для здійснення видаткових операцій банк за визначеним у постанові рахунком здійснює видаткові операції на суму коштів у розмірі, встановленому цим підпунктом.

Як було встановлено судом, то боржником реалізовано його право навизначення його рахунку для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки державним виконавцем винесено відповідну постанову.

При цьому, на момент арешту стягнення на заробітну плату боржника та арешт його рахунків, заборгованість по аліментам боржника складала 483320,23 грн, що вбачається з розрахунку заборгованості наданим скаржником.

Виходячи з наведеного, судом встановлено, що державним виконавцем було виконано норми пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», та за відсутності встановлених підстав для зняття арешту з рахунку, державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений наведеним вище Законом, у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для задоволення скарги.

Як вже зазначалося вище, належних та допустимих доказів того, що грошові кошти боржника на рахунку в банку не підлягали арешту та списанню в порядку примусового виконання судового рішення скаржником надано не було, а судом за результатами дослідження матеріалів справи не встановлено таких обставин.

Посилання скаржника на неможливість проведення стягнення із заробітної плати боржника у розмірі, більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів судом також не приймаються, оскільки при конкуренції правових норм слід застосовувати спеціальні норми закону, якими в даному випадку є норми пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, на думку суду, державний виконавець, накладаючи арешт на кошти боржника (в межах суми стягнення), а в подальшому визначивши рахунок на який накладено арешт, на підставі заяви самого боржника, для здійснення видаткових операцій, діяв в межах та спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей його застосування на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 447-452 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Ухвала суду складена і підписана 02 жовтня 2024 року .

Суддя