Постанова

від 02.12.2024 по справі 478/443/13-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

02.12.24

22-ц/812/1697/24

Справа №478/443/13-ц

Провадження № 22-ц/812/1697/24

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 листопада 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

за відсутності учасників справи повідомлених належним чином про дату, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 ,

подану адвокатом Мотальовою-Кравець Валерією Юріївною

на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2024року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Томашевським О.О., повний текст складено того ж дня, за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), стягувач: ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просить визнати незаконними дії державного виконавця Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 53030452, які полягають у відмові у зняті арешту з грошових коштів заробітної плати на картковому рахунку ОСОБА_1 та зобов`язати державного виконавця скасувати арешт зарплатного рахунку.

Обґрунтовуючи скаргу вказував, що на виконанні Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) перебуває виконавчий лист № 2/478/122/2013, виданий Казанківським районним судом Миколаївської області 13 травня 2013 року про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

По здійсненню примусового виконання рішення суду державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №53030452 та розпочато виконавчі дії.

В ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем було накладено арешт на всі банківські рахунки Боржника, в тому числі, заробітний.

З метою відновлення порушеного права боржника на отримання заробітної плати та зняття арешту із заробітного рахунку останнього, через інститут представництва на адресу Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відправлено відповідну вимогу (запит) з доказами належності банківського рахунку до категорії зарплатного.

Відповіддю від 11 вересня 2024 року № 235 на адвокатський запит, Високопільський відділ державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надав представнику скаржника розрахунок заборгованості та відмовив у знятті арешту із зарплатного рахунку скаржника, у зв`язку з наявною заборгованістю.

Із моменту відкриття провадження та станом на дату подачі скарги боржник в міру своєї матеріальної можливості виплачує заборгованість.

Крім того, вказує, що державним виконавцем несвоєчасно було направлено виконавчий документ за місцем роботи (служби) скаржника, а саме у військову частину НОМЕР_1 , у зв`язку з чим утворилася заборгованість по сплаті аліментів, яку скаржник добросовісно погашає.

Також, скаржник вказує, що накладення арешту на зарплатний рахунок є незаконним, а проведення стягнення із заробітної плати боржника може проводитись лише за відсутності іншого майна та у розмірі, не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів.

Враховуючи вищевикладене, просив визнати незаконними дії державного виконавця Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по виконавчому провадженню № 53030452 щодо відмови у знятті арешту грошових коштів заробітної плати на картковому рахунку ОСОБА_1 та зобов`язати державного виконавця Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по виконавчому провадженню № 53030452 скасувати арешт зарплатного рахунку належного ОСОБА_1 .

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса).

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції вказав, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (постанова Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі №2-812/11 (провадження № 61-7824св21).

В ході судового розгляду скарги скаржника, судом не було встановлено наявності доказів чи обставин, що зарплатний рахунок підпадає під спеціальний режим використання чи звернення стягнення на нього заборонено законом. Напроти, банком не було складено відповідне повідомлення виконавцю, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом та прийнято постанову виконавця про арешт рахунку до виконання. Боржником також не було надано відповідних документів на підтвердження статусу такого рахунку, як не було й виявлено обставин самим виконавцем, що вказували на неможливість застосування арешту або необхідності його зняття з рахунку.

Законом України від 11 квітня 2023 року № 3048-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» викладено в новій редакції, зокрема визначено, що, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX:

1) фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Боржником реалізовано його право навизначення його рахунку для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки державним виконавцем винесено відповідну постанову.

З врахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що державним виконавцем було виконано норми пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», та за відсутності встановлених підстав для зняття арешту з рахунку, державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений наведеним вище Законом, з урахуванням особливостей його застосування на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Належних та допустимих доказів того, що грошові кошти боржника на рахунку в банку не підлягали арешту та списанню в порядку примусового виконання судового рішення скаржником надано не було, а судом за результатами дослідження матеріалів справи не встановлено таких обставин.

Посилання скаржника на неможливість проведення стягнення із заробітної плати боржника у розмірі, більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів судом також не приймаються, оскільки при конкуренції правових норм слід застосовувати спеціальні норми закону, якими в даному випадку є норми пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про виконавче провадження».

В апеляційній скарзі, яка за змістом є тотожною скарзі з якою боржник звернуся до суду першої інстанції, ОСОБА_1 , діючи через адвоката Мотальову-Кравець В.Ю., не погоджується з оскаржуваною ухвалою та вважає, що наведені судом обставини не відповідають дійсності, а тому просив оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його скарги.

Так, вказував, що отримувана боржником зарплата є засобом для існування не лише його, а й членів його сім`ї. Як військовослужбовець із даної заробітної плати він не в змозі придбати вкрай необхідну захисну амуніцію та медичні препарати.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не зазначив аргументів та доводів, якими б спростував належність долученої скаржником довідки АТ "Ощадбанк" про те, що дійсно перший отримує на вказаний картковий рахунок заробітну плату із військової частини.

Також суд першої інстанції зобов`язаний враховувати практику по аналогічним справам викладену в рішеннях Верховного суду України.

Так, в своїй постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) Велика Палата Верховного Суду не погодилася з доводами скаржника (органу виконання рішень) про те, що "рахунок, на якому перебували кошти, не є таким, на який Законом України «Про виконавче провадження» заборонено накладення арешту, оскільки:

1) арешт може накладатися на кошти, а не на рахунок (абз. 1 ч. 2 ст. 4Н цього Закону);

2) обмеження звернення стягнення на кошти заробітної плати, які перебувають на рахунку боржника, стосуються категорії «кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту ти/або звернення стягнення на які заборонено законом» (абз. 2 ч. 2 ст. 48 зазначеного Закону).

При цьому виконавець у касаційній скарзі не вказав, а суди не встановили, що кошти, які перебувають на картковому рахунку, не є заробітною платою."

Зазначає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не встановив природи походження коштів, що перебувають на рахунку скаржника, відносно зняття арешту якого стоїть вимога.

В своїй постанові від 11 вересня 2023 року по справі № 203/4189/22 Верховний Суд України погодився з висновками Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) де вказано, що не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий.

Також звертає увагу, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» від 11 квітня 2023 року № 3048-ІХ, під час дії воєнного стану фізичним особам - боржникам, на кошти які накладено арешт виконавцями, можуть здійснюватися видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим Законом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється. Про визначення вказаного рахунку, як такого державним виконавцем виноситься окремий процесуальний документ (постанова) та в подальшому може бути предметом судового розгляду, однак в даній справі вказана обставина не виступає предметом розгляду, не впливає на права та інтереси скаржника та не стосується відновлення його прав саме в цьому контексті. Відтак посилання суду на вказаний факт, як на одну з відмов в задоволенні скарги є надуманою.

Правом на подачу відзиву Високопільській відділ ДВС у Бериславському районі Херсонської області, стягувач ОСОБА_2 не скористалися.

Про дату, час та розгляд справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином. Проте у судове засідання не з`явилися, що в силу приписів частини 2 статі 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконанні Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) перебуває виконавчий лист № 2/478/122/2013, виданий Казанківським районним судом Миколаївської області 13 травня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку( а.с.17).

Постановою начальника Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02 грудня 2016 року за вказаним виконавчим листом було відкрито виконавче провадження № 53030452 ( а.с.15).

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, станом на 19 вересня 2024року сукупний розмір заборгованості боржника - ОСОБА_1 складає 364225,39 грн. Сплачена сума заборгованості за весь період примусового виконання судового рішення про стягнення аліментів складає 83635,03 грн., в тому числі: в липні 2024 року в розмірі 40253,81грн.; в серпні 2024 року в розмірі 83635,03 грн( а.с.10-14).

Із довідки про наявність карткового рахунку, наданої філією Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк»( далі- філія Дніпропетровського ОУ АТ «Ощадбанк») вбачається відкриття ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_2 на який здійснюються цільові зарахування грошового забезпечення військовослужбовця(а.с.8).

Боржник звертався до державного виконавця із заявою про зняття арешту з грошових коштів, проте арешт не був знятий.

Із листа Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 11 вересня 2024 року № 235 адресованого адвокату Мотальовій-Кравець В.Ю. вбачається, що винести постанову про зняття арешту з банківських рахунків, включаючи спеціальний (зарплатний/соціальний) рахунок боржника по виконавчому провадженню № 53030452 немає підстав, оскільки, відповідно до частини 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт може бути знятий за рішенням суду. Законом не передбачено заборони щодо звернення стягнення на кошти військовослужбовців( а.с.9).

Із дослідженої судом інформації про виконавче провадження № 53030452 (отриманої судом за допомогою наданого скаржником Ідентифікатору доступу до інформації про виконавче провадження) встановлено, що з 15 листопада 2017 року виконавче провадження було зупинено до розшуку боржника та було поновлено 28 травня 2024 року за заявою стягувача про місце проходження служби боржника ( а.с.36-38).

28 травня 2024 року державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої звернено стягнення на доходи боржника, які він отримує від військової частини НОМЕР_1 ; здійснювати відрахування у розмірі 70% до виплати; розмір заборгованості станом на 01 квітня 2024 року складає 709604 грн.26 коп.; після утримання заборгованості проводити утримання в розмірі визначеному виконавчим документом

Іншою постановою державного виконавця від 28 травня 2024 року, у зв`язку з заборгованістю по аліментам, було накладено арешт на грошові кошти боржника на відкритих рахунках, а також на кошти, що будуть відкриті після винесення постанови та належать боржникові ОСОБА_1 , із застереженням щодо коштів, що містяться на рахунках, що мають спеціальний режим використання або звернення на які заборонено законом); передачу виконавчого провадження на виконання до підприємства, установи, організації( а.с.34,35).

На адресу Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 06 червня 2024 року надійшла заява від ОСОБА_1 щодо визначення поточного рахунку боржника для здійснення видаткових операцій у банківській установі - філії Дніпропетровського ОУ АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , у зв`язку з чим, вказаною постановою було визначено даний рахунок для здійснення видаткових операцій на суму, в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України» на 1 січня відповідного календарного року.

06 червня 2024 року, державним виконавцем було винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій, якою було визначено вищевказаний поточний рахунок для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України» на 1 січня відповідного календарного року.

Вважаючи існування арешту на рахунок боржника, призначеного для виплати заробітної плати, незаконним, боржник і звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції дійшов висновку, що державний виконавець, накладаючи арешт на кошти боржника (в межах суми стягнення), а в подальшому визначивши рахунок на який накладено арешт, на підставі заяви самого боржника, для здійснення видаткових операцій, діяв в межах та спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей його застосування на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Однак, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов таких за неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно достатті 376 ЦПК Україниє підставою для скасування ухвали суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно достатті 447 ЦПК України,сторони виконавчогопровадження маютьправо звернутисядо судуіз скаргою,якщо вважають,що рішенням,дією абобездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зістаттею 449 ЦПК України,скаргу нарішення,дії чибездіяльність приватноговиконавця можебути поданодо суду:у десятиденнийстрок здня,коли особадізналася абоповинна буладізнатися пропорушення їїправа абосвободи;у триденнийстрок здня,коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Частинами 2, 3статті 451 ЦПК Українипередбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу незгоди скаржника з постановою приватного виконавця про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на рахунок, на який здійснюється нарахування його заробітної плати.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до статті 94 КЗпП Українизаробітна платаце винагорода,обчислена,як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійноділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

За змістом статей1,5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII(даліЗакон № 1404-VIII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частин першої та другоїстатті 18 Закону № 1404-VIIIвиконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені якЗаконом № 1404-VIII, так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженоюнаказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року(далі - Інструкція).

Відповідно до частини сьомоїстатті 26 Закону № 1404-VIIIу разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеномустаттею 56 цього Закону.

Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то у відповідності достатті 36 Закону № 1404-VIIIрозшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Частиною першоюстатті 48 Закону № 1404-VIIIвизначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 56 Закону № 1404-VIIIарешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до частини першоїстатті 48 Закону № 1404-VIIIпро звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четвертастатті 56 Закону № 1404-VIII).

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (абзац перший частини другоїстатті 48 Закону № 1404-VIII).

Крім того, частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

При цьому частина перша та другастаття 48 Закону № 1404-VIIIчітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Законом №1404-VIII також визначено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижніщодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяціщодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частина восьмої статті 48).

У пункті 10 Розділу VIII Інструкції вказується також, що саме після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.

При цьому пунктами 3, 14, 21 частини третьоїстатті 18 Закону № 1404-VIIIвизначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахункахвідомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності достатті 18 Закону № 1404-VIIIта розділу VIII Інструкції.

Аналіз вище зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеномустаттею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання»,статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно доЗакону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другоїстатті 48 Закону № 1404-VIII).

Відтак, частиною другоюстатті 48 Закону № 1404-VIIIвстановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункт 7.13 постанови).

Відповідно до частин першої та другоїстатті 68 Закону № 1404-VIIIстягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржниказа письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначаєтьсяЗаконом № 1404-VIIIта розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особіпідприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третястатті 68 Закону № 1404-VIII).

При цьому у відповідності до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особамипідприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.

Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Відрахування, зокрема із заробітної плати, насамперед здійснюють підприємства установи та організації тощо, які й здійснюють нарахування цих виплат і відповідно частини першоїстатті 70 Закону № 1404-VIIIрозмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьоюстатті 70 Закону № 1404-VIIIпередбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням,50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом,20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь-яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Постановою державного виконавця від 28 травня 2024 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої звернено стягнення на доходи боржника, які він отримує від військової частини НОМЕР_1 ; здійснювати відрахування у розмірі 70% до виплати

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIIIпідставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першоїстатті 34 цього Закону(абзац другий частини другоїстатті 59 Закону № 1404-VIII).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьоїстатті 52 Закону України «Про виконавче провадження»повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертоюстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четвертастатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови), а також підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) викладено висновки про те, що, передбачене абзацом другим частини другоїстатті 59 Закону № 1404-VIIIзобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертоїстатті 59 цього законупідставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

ОСОБА_1 надав державному виконавцю підтверджуючі документи про те, що останнім було накладено арешт на картковий рахунок, на який зокрема надходять кошти, які є його заробітною платою, однак останній у порушення пункту 1 частини 4статті 59 Закону №1404-VIIIарешту з грошових коштів не зняв, що свідчить про обґрунтованість заявленої у справі скарги про визнання неправомірною відмову державного виконавця про зняття арешту та скасування арешту грошових коштів.

Доводи апеляційної скарги за вказаних обставин є такими, що заслуговують на увагу.

Вищевказані обставини суд першої інстанції в повній мірі до уваги не взяв, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому оскаржувана ухвала про відмову у задоволенні скарги підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 .

В силу приписів частини 13 статті 141, 452 ЦПК України з Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) підлягає стягненню сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 605 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Мотальовою-Кравець Валерією Юріївною задовольнити.

Ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), стягувач: ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати неправомірною відмову державного виконавця Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) у знятті арешту з грошових коштів, що надходять як заробітна плата ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».

Зобов`язати державного виконавця Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) скасувати арешт грошових коштів, що надходять як заробітна плата ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».

Стягнути з Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (ЄДРПОУ 34863120) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 02 грудня 2024 року.