Рішення

від 26.09.2024 по справі 490/2874/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

490/2874/23

н\п 2/490/312/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючого суддіЧулуп О.С.

присекретарі судового засіданняРебрина Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держава України в особі Державної Казначейської служби України, Миколаївської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органів досудового розслідування та прокуратури

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідачів в якому просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України на його користь компенсацію моральної шкоди завдану незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудудового розслідування, прокуратури і суду в розмірі 3417000 грн

В обгрунтування позову позивач вказує, що 04 листопада 2018 року його було затримано працівниками поліції в місті Миколаєві. Під час затримання йому були нанесенні тілесні ушкодження, внаслідок яких він отримав черепно-мозкову травму, струс головного мозгу, забій та ссадини голови, тулуба та паху. 05 листопада 2018 року під час стаціонарного лікування позивачу було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 345 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150020004261 від 04.11.2018 року. 06 листопада 2018 року ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.11.2018 року було відмовлено у застосуванні запобіжного заходу до позивача у зв`язку з необгрунтованістю підозри. 28 листопада 2018 року позивачу було вручено повідомлення про заміну підозри у кримінальному провадженні № 12018150020004261 за ч. 2 ст. 342 КК України. З 04 грудня 2018 року по 22.12.2022 року Центральним районним судом м. Миколаєва здійснювався розгляд обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 342 КК України.

Позивач вказує, що згідно вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2022 року його визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Таким чином, позивач вказує, що він знаходився під судом та слідством з 04 листопада 2018 року по 24 січня 2023 року, що становить 51 місяць. Позивач вказує, що з 04 листопада 2018 року по 24 січня 2023 року він зазнав значних тяжких морально-душевних страждань та зазнав сильної психологічної травми. В нього погіршились відносини з родиною та сусідами, погіршилось самопочуття, позивач не міг вести свій звичайний спосіб життя.

Крім того позивач вказує, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень завданих працівниками поліції в нього погіршився стан здоров`я. В позивача були часті головні болі, слабкість, поморочення голови, низька концентрація уваги, швидка втомлюваність, погіршився зір, внаслідок чого він був змушений звернутись за медичною допомогою.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Миколаївської обласної прокуратури не заперечував проти факту перебування позивача під слідством і судом протягом 51 місяця. Проте зазначив, що розмір моральної шкоди має бути розрахований з урахуванням суми мінімальної заробітної плати.

Представник Головного управління національної поліції в Миколаївській області у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. У відзиві на позов представник відповідача зазначила, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували зміни в психологічному або моральному стані позивача.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився про дату, час та місце судового засідання був повідомлений судом.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом досліджено реєстр матеріалів досудового розслідування № 12018150020004261з якого вбачається, що 04.11.2018 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018150020004261, 05.11.2018 року було повідомлено про підозру ОСОБА_1 , 28.11.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну підозри.

Судом досліджено протокол затримання особи від 04.11.2018 року згідно якого ОСОБА_1 було затримано у зв`язку з підозрою у вчиненні останнім кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Судом досліджено ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 листопада 2018 року згідно якої в задоволенні клопотання слідчого СВ Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з недоведеністю обгрунтованої підозри. Крім того вказаною ухвалою доручено Територіальному Управлінню ДБР у м. Миколаєві дослідити факти, викладені затриманим ОСОБА_1 щодо застосування відносно нього фізичного насилля з боку працівників поліції.

Cудом досліджено вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2022 року згідно якого ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення. Вирок набрав законної сили 24.01.2023 року.

Судом досліджено зворотнє повідомлення приймального відділення Міської лікарні швидкої медичної допомоги від 04.11.2018 року згідно висновку якого ОСОБА_1 має струс головного мозгу, забій і ссадини м`яких тканин голови, гіпертонічний криз.

Судом досліджено виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 8648/1040 від 07.11.2018 року згідно якої ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні з 04.11.2018 року по 07.11.2018 року.

Судом досліджено листки непрацездатності серії АДЖ № 157477, серії АДЖ № 082283, серії АДЖ № 140386 згідно яких вбачається, що ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 04.11.2018 року по 07.11.2018 року, з 08.11.2018 року по 13.11.2018 року, з 25.01.2019 року по 29.01.2019 року.

Судом досліджено висновок експерта № 1199 від 19.11.2018 року згідно якого встановлено, що у ОСОБА_1 мають місце тілесні ушкодження у вигляді садин м`яких тканин голови, які могли утворитись від дії тупих твердих предметів. По ступеню тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень. Діагноз: струс головного мозку. Висновок містить посилання на виписку слідчого СВ Центрального ВП ГУНП О.С.Щавленого від 04.11.2018 року з журналу доставлених до ЛЩМД на ім`я ОСОБА_1 , 1975 р.н. відомо, шо зі слів його побили працівники поліції.

Відповідно до статті 56Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За правилами пункту 2 частини другої статті 1167ЦК України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з частинами першою та другою статті 1176ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні злочину, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно з пунктами 1, 1-1 частини першої статті 2Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні злочину, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»у наведених встатті 1 цього Законувипадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 (частина перша статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Таким чином, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої у нього виникло у зв`язку з визнанням ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України у зв`язку з недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Відповідно дост. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»з 1 квітня 2024 року установлено мінімальну заробітну плату в розмірі 8000 грн.

Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17 період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання виправдувальним вироком законної сили.

У даній справі судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом 51 місяць (з 04 .11.2018 року по 24 січня 2023 року)набрання виправдовувальним вироком законної сили.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі №6-2203цс15, від якого Верховний Суд не відступав та підтримує у своїх постановах, відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.»

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №705/4489/20 Верховний Суд щодо застосування ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»зазначив, що тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

При визначенні розміру компенсації морального відшкодування суд враховує обсяг заподіяної шкоди, ступінь, глибину та характер душевних страждань позивача, тривалість перебування позивача під слідством і судом,істотність вимушених змін у йог житті, принципи розумності і справедливості, а тому приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 408000 грн, яка визначена з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати (8000 грн), встановленої законодавством на момент відшкодування.

Крім того суд враховує, що позивач перебував на лікуванні у зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень завданих працівниками поліції, то суд вважає за можливе збільшити вищевказану суму компенсації моральної шкоди до 508000 грн.

Вказаний розмір не менший, ніж передбачений законом, і не більший ніж достатній для розумного задоволення потреб позивача як особи, яка має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»та не призводить до його збагачення.

Відповідно достатті 2 ЦК Україниучасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставістатті 1174 ЦК Україниє держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженогоуказом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина другастатті 2 ЦК України). Відповідно до частини першоїстатті 170 ЦК Українидержава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органами у цій справі є Миколаївська обласна прокуратура і ГУ НП у Миколаївській області. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16).

Відтак, суд стягує кошти з Державного бюджету України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст.12,13,258-259,263 - 265,354Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію моральної шкоди заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у розмірі 508 000 (П`ятсот вісім тисяч) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки передбаченіст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя