Рішення

від 23.09.2024 по справі 740/6361/23

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/6361/23

Провадження № 2/740/143/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2024 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участю секретаря судового засідання Ісаєнко А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ,поданим представником адвокатом Ващенко Мариною Олександрівною, до Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , про визнання права власності,

установив:

У жовтні 2023 року представник позивача звернувся до суду з указаним позовом, вимоги якого під час розгляду справи уточнив, та остаточно просив визнати за позивачем право власності на житловий будинок з відповідними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є головою колгоспного двору, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та який станом на 31 грудня 2012 року зареєстровано в КП«Ніжинське МБТІ» за ОСОБА_1 у розмірі 1/1 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 13 січня 1988 року Ніжинською районною Радою народних депутатів на підставі рішення № 258 від 23 жовтня 1987року. При цьому станом на 15 травня 1991 року в указаному будинковолодінні були зареєстровані: ОСОБА_1 голова колгоспного двору, ОСОБА_5 дружина голови, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, в будинку зареєстрований лише позивач, якому відмовлено в державній реєстрації права власності на будинок. Дружина позивача за свого життя склала заповіт, відповідно до якого житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в рівних частинах заповіла дочці ОСОБА_2 та сину ОСОБА_3 , а земельні ділянки площею 2,15га та 1,07 га онуку ОСОБА_4 .

У встановленому законом порядку ОСОБА_4 та ОСОБА_2 прийняли спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 ; ОСОБА_1 відмовився від обов`язкової частки у спадщині, як пенсіонер, ОСОБА_3 пропустив строк на прийняття спадщини та повідомив, що не буде звертатися до суду із заявою про поновлення строку на прийняття спадщину.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 від спадщини відмовився, померла ОСОБА_5 за час свого життя не оформила право власності на будинок, а тому єдиним власником спірного домоволодіння є позивач, у зв`язку з чим він просив визнати за ним право власності на будинок вцілому, як за власником колгоспного двору.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08листопада 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12 грудня 2023 року 09-00 год.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 грудня 2023 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду на 25 січня 2024 року 09-00 год., яке у подальшому відкладено, востаннє - на 15 квітня 2024 року 11-30 год.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 квітня 2024 року постановлено повернутися на стадію підготовчого провадження за клопотанням представника позивача.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 квітня 2024 року задоволено клопотання представника позивача, залучено до участі в цивільній справі співвідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 ; підготовче засідання відкладено на 24 травня 2024 року 09-30 год., яке у подальшому відкладено на 19червня 2024 року 15-30 год. у зв`язку з неявкою учасників справи.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 червня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву (уточнену) ОСОБА_1 до Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , про визнання права власності; підготовче засідання в справі - відкладено на 05 серпня 2024 року 11-30 год., яке в подальшому відкладено на 15 серпня 2024 року 11-30 год.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 серпня 2024 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 23 вересня 2024 року 15-00 год.

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

Представник позивача адвокат Ващенко М. О. подала до суду заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду клопотання про розгляд справи без їхньої участі, проти задоволення позовних вимог не заперечували та просили їх задовольнити.

До суду надійшло клопотання секретаря Талалаївської сільської ради Ганни Ярмоленко, в якому вона просила справу розглянути без представника ради та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

Інші учасники справи до суду не з`явилися, жодних заяв/клопотань до суду не подавали.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, керуючись законом і своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що станом на 15.04.1991 у будинковолодінні АДРЕСА_2 , були зареєстровані: ОСОБА_1 голова колгоспного двору; ОСОБА_5 дружина, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою від 27.07.2023 №199/03-29, виданою старостою Безуглівського старостинського округу №1 Талалаївської сільської ради Ніжинського району ОСОБА_6 (а. с. 6).

Згідно з довідкою від 27.07.2023 №03-29/200, виданою старостою Безуглівського старостинського округу №1 Талалаївської сільської ради Ніжинського району ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з нею на день смерті був зареєстрований чоловік ОСОБА_1 (а. с. 7).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_7 від 17.08.2023 № 68927229 відмовлено позивачу у проведенні реєстраційних дій, а саме у державній реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам чинного законодавства, оскільки вказаний будинок має статус колгоспного двору, усі члени якого мають рівні частки, та у зв`язку з відсутністю чинного законодавства у частині реєстрації права власності на такий об`єкт нерухомого майна, як колгоспний двір (а.с. 9).

З копії спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що 01.02.2016 ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем Безуглівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, згідно з яким житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , заповідала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках кожному; земельні ділянки площею 2,15 га та 1,07 га ОСОБА_4

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_1 відмовився від обов`язкової частки у спадщині, що залишилася після смерті його дружини; ОСОБА_3 подав заяву про те, що строк для прийняття спадщини пропустив, на спадщину не претендує.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦКУРСР) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13квітня 1979 року № 112/5 (далі Вказівки № 112/5), а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі Вказівки № 69).

За змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Відповідно до абз. 2 п. 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників.

Після введення в дію Закону України «Про власність» 15 квітня 1991року у всіх членів колгоспного двору виникло право власності на все його майно в рівних частинах, в тому числі і на будинок з господарськими спорудами, які відносилися до цього колгоспного двору.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Указана норма встановлює об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушені, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України, згідно з якою кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що рівною мірою означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як передбачено ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 321 ЦК України регламентовано, що п раво власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановленихчастиною другою статті 353цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Отже, відповідно до законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, розмір часток членів двору визначався виходячи з рівності всіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних, тобто всі члени колгоспного двору, які станом на 15квітня 1991 року проживали в будинку мали рівні частки, незалежно від того, хто значився головою колгоспного двору і на чиє ім`я видано свідоцтво про право власності на житловий будинок.

Як установлено та підтверджується матеріалами справи, будинковолодіння АДРЕСА_2 має статус колгоспного двору, членами якого станом на 15 квітня 1991 року були ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , отже, відповідно до законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, їхні частки є рівними по , а тому помилковими є доводи позивача про те, що він одноосібно є власником указаного будинковолодіння.

Позивач не був і не є одноосібним власником указаного будинковолодіння, оскільки в силу закону його дружина, яка на цей час померла, станом на 15 квітня 1991 року теж набула у власність рівноправну частку в спірному нерухомому майні.

Вона за життя склала заповіт, яким на власний розсуд розпорядилася своїм майном, зокрема, часткою у вказаному житловому будинку, заповівши дітям відповідачам у справі. З копії спадкової справи убачається, зокрема, що відповідачка ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, а тому у подальшому має право на оформлення спадкових прав на житловий будинок.

Статтею 2ЦПК Українивстановлено, що завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

За положеннями ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме за позивачем слід визнати право власності на 1/2 частини будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , як за колишнім членом колгоспного двору. Позов в іншій частині вимог суд вважає недоведеним та необґрунтованим.

Керуючись ст.2,4,12,13,76 - 81,89,247,263 - 265,273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ,поданийпредставником адвокатомВащенко МариноюОлександрівною,до Талалаївськоїсільської радиНіжинського районуЧернігівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору, ОСОБА_4 ,про визнанняправа власності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 : АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частини будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 .

У задоволенні позову в іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. М. Шевченко