Постанова

від 27.09.2024 по справі 740/190/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

27 вересня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/190/24

Головуючий у першій інстанції - Гагаріна Т. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1080/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,

із секретарем - Піцан В.М.,

учасники справи: позивач - виконавчий комітет Ніжинської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 червня 2024 року (місце ухвалення - м. Ніжин, повний текст рішення складено 13.06.2024) у справі за позовом виконавчого комітету Ніжинської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2024 року виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області в інтересах малолітньої ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування посилались на те, що матір`ю дитини малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є відповідачка - ОСОБА_2 , у якої за рішенням суду у 2021 році відібрано дитину без позбавлення батьківських прав. Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 12.08.2021 дитині надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування та у 2021 році її влаштовано до прийомної сім`ї в смт. Холми Корюківського району Чернігівської області. Позивач посилається, що за час перебування дитини в прийомній сім`ї за період понад ніж два роки матір відвідала доньку лише один раз, та в телефонних розмовах з прийомною матір`ю відповідачка її ображає, навчає дитину брехати, не цікавиться її життям, друзями, успіхами у школі, матір має низький виховний потенціал.

Станом на 10.11.2023 відповідачка ОСОБА_2 не звернулась із заявою до служби у справах дітей виконавчого комітету Ніжинської міської ради щодо повернення їй на виховання та спільне проживання доньки та не усунула причини, які перешкоджали належному вихованню нею дитини. Комісія з питань захисту прав дитини дійшла висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачку стосовно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, ОСОБА_2 неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності та заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 14.05.2021 позбавлена батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У позові виконавчий комітет Ніжинської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_1 просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дитини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03.06.2024 у задоволенні позову виконавчого комітету Ніжинської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено.

Попереджено відповідачку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області обов`язок контролю стосовно виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування рішення суд прийшов до висновку про недостатність наданих позивачем доказів для застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав щодо малолітньої дитини, при цьому судом враховано поведінку матері до дитини, навідування її в прийомній сім`ї, спілкування в телефонному режимі, сплату аліментів, надсилання посилок, працевлаштування, позитивні характеристики за місцем роботи, взято до уваги думку дитини щодо спору, з`ясовано, що у дитини наявне спілкування з матір`ю проти чого вона не заперечує та бажає в подальшому спілкуватися з нею.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області - Кодола О.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03.06.2024, та ухвалити нове, яким ухвалити нове рішення щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції не взяв до уваги те, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06.07.2021 малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано від матері без позбавлення її батьківських прав, та розпорядженням голови Корюківської районної державної адміністрації від 21.09.2021 року № 284 дитину влаштовано до прийомної сім`ї.

Апелянт посилається, що відповідачка ОСОБА_2 за понад більше ніж 3 роки відвідала доньку в прийомній сім`ї лише один раз, в телефонних розмовах з прийомною матір`ю відповідачка ображає її, а дитину навчає брехати, не цікавиться її життям, друзями, успіхами в школі, негативно впливає на дитину, яка після розмов стає некерованою, не слухає прийомних батьків.

Зазначає, що ОСОБА_2 має низький виховний потенціал, неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності, вчиняє сварки та бійки з рідною сестрою та її співмешканцем. Причини, які призвели до відібрання дитини, так і не усунені, на підставі чого рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 16.11.2023, затверджено висновок про те, що ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування скасування оскаржуваного рішення суду апелянт посилається на те, що станом на червень 2024 року відповідачка не звернулась із заявою до служби у справах дітей щодо надання висновку про доцільність (недоцільність) повернення їй на виховання та спільне проживання доньки та не усунула причини, які перешкоджали належному вихованню нею дитини, не звернулась із заявою до суду з позовом про повернення їй на виховання та спільне проживання доньки.

Крім того, ОСОБА_2 має неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно якого вона заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 14.05.2021 позбавлена батьківських прав. Підставою для позбавлення слугувало те, що мати втратила вплив на сина, який через низку скоєних ним злочинів потрапив до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків - загальноосвітньої школи соціальної реабілітації, до його виправлення, а після повернення з виправного закладу проживає в патронатній родині. Неповнолітній не має бажання повертатися в родину матері. Навчається в ДНЗ «НПАЛ ЧО». Претензій до хлопчика з боку служб не має. ОСОБА_2 не зверталася до відповідних служб з заявами про встановлення графіка побачень та про поновлення в батьківських правах стосовно свого сина.

В апеляційній скарзі заявник посилається, що відповідачка у 2024 році на день народження доньки висилала подарунок (смарт годинник, солодощі та декілька подарункових дрібничок), відвідувала свою доньку один раз за весь період перебування дитини у прийомній сім`ї, з дитиною спілкується в телефонному режимі, проте участі у вихованні своєї доньки не приймає, батьківських зборів не відвідує, здоров`ям та навчанням дитини жодного разу не цікавилась. Разом з тим, відповідачка повідомила, що останнім часом не проживає у місті Ніжині, а орендує кімнату у гуртожитку у місті Києві куди і хоче забрати свою доньку, проте під час судового засідання в суді першої інстанції з`ясовувалась думка малолітньої ОСОБА_1 та дитина повідомила, що хотіла б залишитися проживати у прийомній сім`ї і не виявила бажання повернутися до біологічної матері.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу виконавчого комітету Ніжинської міської ради залишити без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03.06.2024 - залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість судового рішення та безпідставність апеляційної скарги. Зазначає, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06.07.2021 відібрано дитину без позбавлення її батьківських прав та передано дитину органу опіки та піклування Ніжинської міської ради Чернігівської області, та крім того, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на малолітню дочку, які перераховувати на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Зазначає, що хоча на даний час донька проживає у прийомній сім`ї, проте відповідачка намагається приймати участь у вихованні та утриманні доньки ОСОБА_1 та категорично проти позбавлення батьківських прав стосовно доньки. У відзиві посилається, що вона офіційно працевлаштована у виробничому підрозділі "Вокзал" станції Київ-Пасажирський "Філії "Вокзальна компанія" АТ "Укрзалізниця" на посаді прибиральник виробничих приміщень, та щомісячно з неї стягуються аліменти на користь доньки ОСОБА_1 та сина ОСОБА_3 . В телефонному режимі щодня телефонує доньці та цікавиться її життям, надсилає доньці через Нову Пошту посилки з подарунками, продуктами харчування, тощо.

Посилається, що до доньки приїздила один раз, тому що прийомна сім`я ОСОБА_7 , де проживає донька, заборонили їй навідувати доньку, як і забороняють спілкуватися з донькою в телефонному режимі. Навіть заборонили спілкуватися сину ОСОБА_3 з його сестрою ОСОБА_1 . ОСОБА_2 у відзиві вказує, що на даний час займається питанням поновлення своїх батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та повернення доньки ОСОБА_1 . Заявниця категорично заперечує щодо позбавлення її батьківських прав, оскільки неодноразово зверталася в орган опіки та піклування Ніжинської міської ради з проханням допомогти повернути доньку. З висновком про доцільність позбавлення батьківських прав не погоджується, оскільки він є недостатньо обґрунтованим, на засідання комісії з питань захисту прав дитини її не викликали. В квартирі створені належні умови проживання, має стабільний заробіток, збирає документи для повернення доньки.

Щодо неодноразового притягнення до адміністративної відповідальності з приводу вчинення сварок та бійок з сестрою та її співмешканцем, зазначає, що такі ситуації виникали з приводу вживання останніми алкогольних напоїв та несплати комунальних послуг, тому відповідачка була вимушена орендувати кімнату в гуртожитку в м. Києві.

Посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», постанови Верховного Суду завниця у відзиві зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 115-116), у відзиві на апеляційну скаргу судове засідання просила провести без її участі, оскільки працюватиме та не має можливості прибути в судове засідання (а.с. 121-122).

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (а.с. 4).

З копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрації народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України відомості про батька записано за вказівкою матері, відповідно до ч.1 ст.135 СК України (а.с. 8).

Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06.07.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано від матері - ОСОБА_2 , без позбавлення її батьківських прав. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) (а.с. 10-12).

Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 12.08.2021 № 291 малолітній дитині ОСОБА_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с. 9).

Розпорядженням голови Корюківської районної державної адміністрації від 21.09.2021 № 284 малолітню дитину ОСОБА_1 влаштовано до прийомної сім`ї в смт. Холми Корюківського району Чернігівської області (а.с. 133).

З листа служби у справах дітей виконавчого комітету Холминської селищної ради № 01-18/77 від 01.09.2022 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на вихованні у прийомній сім`ї ОСОБА_7 , де виховується ще одна дитина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , з якою вони проводять дозвілля та навчаються. ОСОБА_1 забезпечена всім необхідним для навчання. Стосовно матері повідомила, що від неї отримує багато дзвінків, за рік не отримала жадного подарунку та гостинця, на запитання про матір від відповіді утримується та переводить розмову на інші теми (а.с. 16, 133 зворот).

06.02.2023 ОСОБА_7 зверталась з письмовою заявою до начальника служби у справах дітей Ніжинської міської ради, в якій просила вжити заходів щодо обмеження дзвінків ОСОБА_2 до малолітньої ОСОБА_1 (а.с. 15, 137).

З довідки-характеристики Холминської ЗОШ І-ІІІ ступенів вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 2 класі, пропусків з неповажних причин немає. Читає та пише на достатньому рівні, проявляє інтерес до навчання, старанна, чемна, відверта, чесна, добра, має друзів у колективі. Відвідує гурток «Основи хореографічного мистецтва». Дитина забезпечена всім необхідним. Прийомна мати ставиться відповідально до виховання дитини, постійно допомагає у навчанні, цікавиться справами, успіхами та невдачами (а.с. 17).

Матеріали справи містять характеристику здобувача освіти 3 класу Холминської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 , з якої вбачається, що дитина проживає у прийомній сім`ї ОСОБА_7 з 22.09.2021, дитина навчається з 1 класу у Холминській ЗОШ І-ІІІ ступенів, відвідує школу систематично, пропусків без поважних причин нема. Загалом дана характеристика має позитивну характеристику як щодо дитини, так і її виховання з боку прийомної матері (а.с. 19, 134)

З листа Ніжинського РВП ГУНП від 09.02.2023 вбачається, що в період часу з серпня 2021 по грудень 2022 відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.183 КУпАП (а.с. 14).

Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 16.11.2023 № 518 затверджено висновок виконавчого комітету про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якого вбачається, що причини, які призвели до відібрання дитини, так і не усунені. Станом на 10.11.2023 ОСОБА_2 не зверталася із заявою до служби у справах дітей щодо повернення їй на виховання та проживання дочки ОСОБА_1 та не усунула причини, які перешкоджали належному вихованню дитини. ОСОБА_2 жодного разу за 2022 рік не провідала дочку у прийомній сім`ї, в телефонних розмовах з прийомною матір`ю ображає її, навчає дитину брехати, не цікавиться її життям, друзями, успіхами у школі (а.с. 20-21).

З листа служби у справах дітей Корюківської районної державної адміністрації № 11-18/66 від 25.04.2024 вбачається, що у ході бесіди з ОСОБА_7 було з`ясовано, що ОСОБА_2 спілкується з дитиною в телефонному режимі, а починаючи з 21 березня 2024 року і по теперішній час дане спілкування відбувається майже щодня. ОСОБА_2 може телефонувати дитині в будь який час, навіть під час навчального процесу, чим відволікає дитину. Після прохання прийомної матері не телефонувати дитині під час уроків, ОСОБА_2 почала спілкуватись з ОСОБА_1 у позаурочний час. Зі слів ОСОБА_7 , останнім часом після телефонних розмов ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , дівчинка починає грубити прийомній матері, не реагує на зауваження, сперечається з нею та іншою прийомною дитиною, яка виховується в цій сім`ї. ОСОБА_7 вважає, що саме спілкування матері з дитиною має такий негативний вплив на ОСОБА_1 . ОСОБА_1 раніше не виявляла бажання спілкуватися зі своєю біологічною матір`ю, на теперішній час вона не відмовляється спілкуватися, але у разі якщо та телефонує їй. Сама дитина ініціативи не проявляє. В сім`ю рідної матері ОСОБА_1 за слів прийомної матері ОСОБА_7 , для спільного проживання та виховання не бажає повертатися. Вона хоче і далі проживати з ОСОБА_7 , яку називає мамою. У зв`язку з тим, що спілкування ОСОБА_2 , негативно впливає на поведінку ОСОБА_1 , ОСОБА_7 вважає необхідним, провести бесіду з біологічною матір`ю щодо обмеження телефонних дзвінків дитині (а.с. 51).

Згідно листа служби у справах дітей Холминської селищної ради Корюківського району № 01-18/60 від 15.03.2024 вбачається, що за період 2024 року ОСОБА_2 на день народження дитини ОСОБА_1 висилала подарунок (годинник, солодощі та подарункові дрібниці). ОСОБА_2 відвідала дитину 1 раз за весь період перебування у прийомній сім`ї. З початку 2024 року спілкування між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не відбувалося, через постійні претензії ОСОБА_2 , але з дитиною спілкується по телефону (а.с. 52).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 станом на 02.06.2023 отримувала одноразові послуги інформування, консультування та юридичні консультації з питання повернення доньки ОСОБА_1 в біологічну родину, послугу соціального супроводу в НМЦСС ОСОБА_2 не отримує (а.с. 13).

Згідно довідки Управління «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Ніжинської міської ради ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 24).

З акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає відповідачка ОСОБА_2 , від 27.05.2022, умови проживання задовільні, житло умебльоване, наявні речі загального вжитку, побутова техніка. Члени комісії вважають, що житлове приміщення зберігається в належному стані (а.с. 30).

Матеріали справи містять довідку № 12 від 21.02.2023 про те, що ОСОБА_2 працює у виробничому підрозділі вокзал станції Київ-Пасажирський з 13.09.2021 по теперішній час, та отримує доходи з яких здійснюються відрахування у вигляді аліментів (а.с. 31-32).

Згідно характеристики на ОСОБА_10 , за період роботи остання зарекомендувала себе старанним, дисциплінованим, відповідальним працівником. Добросовісно відноситься до виконання своїх посадових обов`язків. Ввічлива у спілкуванні із колегами по роботі, користується повагою у колективі (а.с. 33).

З копій квитанцій «Нова Пошта» від 20.01.2024, 21.12.2023, 04.01.2024, 21.01.2023, 09.05.2023, 27.04.2023 вбачається, що ОСОБА_2 надсилала посилки на ім`я ОСОБА_7 в смт Холми Корюківського району (а.с. 35-36).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на те, що позивачем не надано доказів, які б давали достатньо підстав для застосування до відповідачки такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав щодо малолітньої доньки, а тому прийшов до висновку, що в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав слід відмовити. Разом з тим, судом враховано поведінку матері до дитини, навідування її в прийомній сім`ї, спілкування в телефонному режимі, сплату аліментів, надсилання посилок, працевлаштування, позитивні характеристики за місцем роботи, взято до уваги думку дитини щодо спору, з`ясовано, що у дитини наявне спілкування з матір`ю проти чого вона не заперечує та бажає в подальшому спілкуватися з нею, тому суд вважає за необхідне попередити відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання своєї доньки з покладенням на орган опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області обов`язок контролю стосовно виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог погоджується апеляційний суд виходячи з наступного.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення вищенаведеної статті дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

У підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, позивач посилався на те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків, пов`язаних з вихованням дитини, а саме та, що за рішенням суду у 2021 році у відповідачки відібрано дитину без позбавлення батьківських прав, що стало наслідком надання дитині статусу позбавленої батьківського піклування та у 2021 році її влаштовано до прийомної сім`ї, за час перебування дитини в прийомній сім`ї матір відвідача доньку лише один раз, в телефонних розмовах з прийомною матір`ю відповідачка її ображає, навчає дитину брехати, не цікавиться її життям, друзями, успіхами у школі, матір має низький потенціал, причини, які призвели до відібрання дитини відповідачкою не усунуті, та крім того, ОСОБА_2 неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності та заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 14.05.2021 позбавлена батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом з тим, у справі відсутні докази застосування до відповідачки будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, також у справі відсутні докази, що дитина насправді усвідомлює наслідки позбавлення батьківських прав її матері.

Надавши оцінку фактичним обставинам справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що налагодження стосунків між матір`ю та донькою відповідає інтересам дитини, яка обмежена у можливості спілкування з матір`ю.

Частиною 4 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно висновку виконавчого комітету про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що причини, які призвели до відібрання дитини, так і не усунені. Станом на 10.11.2023 ОСОБА_2 не зверталася із заявою до служби у справах дітей щодо повернення їй на виховання та проживання дочки ОСОБА_1 та не усунула причини, які перешкоджали належному вихованню дитини. ОСОБА_2 жодного разу за 2022 рік не провідала дочку у прийомній сім`ї, в телефонних розмовах з прийомною матір`ю ображає її, навчає дитину брехати, не цікавиться її життям, друзями, успіхами у школі (а.с. 20-21).

Як вбачається, суд першої інстанції до вказаного висновку поставився критично, дійшов висновку про неможливість покладення його в основу рішення про позбавлення батьківських прав відповідачки, оскільки такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (ч. 5,6 ст.19 СК України), від такого висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом - таких висновків дійшов Верховний Суд у справі № 753/2025/19. У наданому суду висновку доцільність позбавлення батьківських прав органом опіки та піклування належно не аргументовано, оскільки засідання комісії з вирішення вказаного питання відбувалося без урахування думки відповідачки та її ставлення до вирішення спору.

Колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду про те, що висновок виконавчого комітету про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не є достатнім доказом у цій справі, який беззаперечно підтверджує наявність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав за відсутності інших належних доказів.

У даному висновку не зазначено жодних мотивів та підстав, з яких орган опіки та піклування прийняв рішення про позбавлення батьківських прав. У висновку не вказано які заходи вживалися для вирішення проблемних питань, чи проводилися співбесіди з матір`ю, чи обговорювалася поведінка матері на засіданнях і чи приймалися відповідні рішення та наслідки таких заходів, чи збиралися та враховувалися характеризуючі дані щодо матері, чи проводилися обстеження умов проживання, а також не вказано чи враховувалися зазначені обставини при прийнятті рішення про позбавлення батьківських прав.

Не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду посилання заявника на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06.07.2021 згідно якого малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано від матері без позбавлення її батьківських прав та на заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду від 14.05.2021 про позбавлення батьківських прав відповідачки щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки позбавлення відповідачки батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, тому з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, за обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення її батьківських прав, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд враховує, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Позбавлення батьківських прав можливе лише за рішенням суду і тільки при наявності підстав, передбачених Сімейним кодексом України.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що відповідачка не виконує свої обов`язки матері протягом тривалого часу по відношенню до дитини, є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 отримувала одноразові послуги інформування, консультування та юридичні консультації з питання повернення доньки ОСОБА_1 в біологічну родину (а.с. 13), відповідачка працює у виробничому підрозділі вокзал станції Київ-Пасажирський з 13.09.2021 та отримує доходи з яких здійснюються відрахування у вигляді аліментів (а.с. 31-32), за період роботи зарекомендувала себе старанним, дисциплінованим, відповідальним працівником, добросовісно відноситься до виконання своїх посадових обов`язків, ввічлива у спілкуванні із колегами по роботі, користується повагою у колективі (а.с. 33), та у 2023-2024 роках ОСОБА_2 надсилала посилки на ім`я ОСОБА_7 в смт.Холми Корюківського району (а.с. 35-36), таким чином спростованими є доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не виконує свою функцію матері по відношенню до дитини та не намагається усунути причини, які призвели до відібрання дитини, навпаки вбачається, що ОСОБА_2 прикладає зусилля для виправлення ситуації та повернення доньки на виховання матері та спільне проживання з донькою.

Щодо доводів апеляційної скарги як підставу для скасування оскаржуваного рішення суду про те, що відповідачка неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності, вчиняє сварки та бійки з рідною сестрою та її співмешканцем, судом встановлено що згідно листа Ніжинського РВП ГУНП від 09.02.2023 вбачається, що в період часу з серпня 2021 по грудень 2022 відносно ОСОБА_2 , мешканки АДРЕСА_1 , було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.183 КУпАП (а.с. 14), що було одноразово та інших відомостей про притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять та крім того, з пояснень ОСОБА_2 вбачається, що останнім часом вона не проживає у місті Ніжині, а орендує кімнату у гуртожитку у місті Києві, місце роботи в м. Києві підтверджується довідкою № 12 від 21.02.2023 (а.с. 31-32) та характеристикою (а.с. 33).

Доводи апеляційної скарги щодо того, що відповідачка свідомо не виконує свою функцію матері протягом тривалого часу по відношенню до дитини, що свідчить про самоусунення від виховання дитини є необґрунтованими з огляду на відсутність належних і допустимих доказів в матеріалах справи на підтвердження вказаних посилань.

Позивачем належними та допустимими доказами як в суді першої, так і апеляційної інстанціях не доведено, що позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки є обґрунтованим заходом впливу і буде слугувати якнайкращим інтересам самої дитини та не доведено, що змінити поведінку матері по відношенню до дитини немає можливості.

З огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема в частині її права на спілкування з матір`ю та збереження зв`язків із нею, суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідачки такого крайнього (виняткового) заходу впливу, як позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), проте, наявності таких обставин у цій справі не доведено.

З урахуванням викладеного вище не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що судом не взято до уваги думку малолітньої дитини, висновок органу опіки та піклування, не надано оцінку рішенню суду Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06.07.2021 згідно якого малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано від матері без позбавлення її батьківських прав та заочному рішенню Ніжинського міськрайонного суду від 14.05.2021 про позбавлення батьківських прав відповідачки батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розпорядженню голови Корюківської районної державної адміністрації про влаштування дитини до прийомної сім`ї, висновку органу опіки та піклування щодо позбавлення батьківських прав дитини оскільки розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Рішення місцевого суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області залишити без задоволення.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 02.10.2024.

Головуючий Судді: