Рішення

від 25.09.2024 по справі 159/3682/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/3682/24

Провадження № 2/159/1110/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді Шишиліна О.Г., із участю секретаря судового засідання Панечко К.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача «Приватбанк» Мельник В.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк, Ковельський відділ Державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції прозвільнення майна з під арешту

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до АТ КБ «Приватбанк», Ковельського ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції прозвільнення майна з під арешту. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що 10.04.2024 року з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо про накладення арешту на належне позивачу майно на підставі постанови державного виконавця ВДВС Ковельського МРУЮ. Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 01.11.2011 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № 407/К від 17.09.2007 року в розмірі 209813,68 доларів США та 856629 гривень, а також судові витрати. На підставі вказаного рішення суду видано виконавчий лист № 2/0306/1331/11. Позивач вказує що з відповіді Ковельським ВДВС вбачається, що при здійсненні пошуку інформації в Автоматизованій системі виконавчого провадження, щодо боржника ОСОБА_1 у розділі «Пошук ВД/ВП (спецрозділ)» було виявлено 4 виконавчих провадження № 32645412, № 32645652, № 34761111 та № 37186433 в стані ВП «Повернений стягувачу», яке не знаходяться у стані ВД «Виконано». У розділі «Пошук ВД/ВП» було виявлено 2 виконавчих провадження № 49720557 та № 49720587 в стані ВП «Відкрито». Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 06.02.2015 року у справі 159/7134/14-ц в позові про стягнення з позивача ОСОБА_1 , як поручителя, кредиторської заборгованості відмовлено. Справа розглядалась судами різних інстанцій. Відповідно до рішення апеляційного суду Волинської області від 01.07.2016 року, яке набрало законої сили, у справі № 159/7134/14-ц у задоволенні позовних вимогах ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, як з поручителів, відмовлено. Оскільки підстава для арешту майна відпала, з посиланням на норми ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», позивач просить скасувати арешт, накладений постановами державних виконавців ВДВС Ковельського МРУЮ.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у заяві, просить його задовольнити.

Представник АТ КБ «Приватбанк» Мельник В.М. в судовому засіданні позов не визнала, просить в його задоволенні відмовити.

Представник Ковельського ВДВС в судове засідання не з`явився, подав суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про таке.

Предметом розгляду справи № 2/0306/1331/11 за якою видано виконавчі листи було вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення в солідарному попряду з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № 407/к від 17.09.2007 року та договорами поруки № 407/к-2 та № 407/к-3 від 20.09.2007 року укладених між позивачем та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відповідно, станом на 09.08.2011 року в сумі 209813,68 доларів США кредитної заборгованості та 856629 грн., яка включає заборгованість з комісії в сумі 24668,73 гривень, пеня у розмірі 453627,84 гривень, штрафні санкції на суму 376412,43 гривень та 1920 гривень за буксирування авто. Рішення набрало законної сили 07.12.2011 року та набуло статусу остаточного.

Предметом розгляду справи № 159/7134/14-ц. стало звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_3 , ТзОВ "Технобудекспорт", ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 407/К, укладеним 17.09.2007 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_3 , за яким позичальнику надано кредит у сумі 170 тис. доларів США з терміном повернення кредиту не пізніше 15.09.2010 року, обґрунтовуючи свої позовні вимоги неналежним виконанням останнім умов згаданого договору та невиконанням ТзОВ «Технобудсервіс», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 умов договорів поруки № 407/к-2 та № 407/к-3 від 20.09.2007 року, предметами яких є надання поруки кожним поручителем перед кредитором за виконання боржником своїх обов`язків, які виникають з умов кредитного договору та додаткових угод до нього у тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж строки, що і боржник.

Апеляційний суд встановивши фактичні обставини, врахував, що Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 01.11.2011 року стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 09.08.2011 року і включає у себе 118969,64 доларів США заборгованість за кредитом, 90844,04 доларів США заборгованість по відсотках, 24668,73 грн. заборгованість з комісії, 56911,92 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань та 1920 грн. заборгованість за буксирування авто (справа Ковельського міськрайсуду № 2/0306/1331/11). Таким чином, до стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь банку за даним позовом підлягає заборгованість по відсотках за несвоєчасне виконання зобов`язань, що станом на 09.10.2014 року становить 121929,63 доларів США, що еквівалентно за курсом 12,93 грн. до 1 долара США 1576550,12 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову стосовно поручителів суд виходив із того, що строк повного погашення кредиту 15.09.2010 року. За таких обставин у банку виникло право пред`явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов`язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 16.09.2010 року, протягом наступних шести місяців. Отже суд вирішив, що станом на день пред`явлення позову 27.11.2014 року порука вже припинила свою дію, тому колегія суддів дійшла висновку, що вимоги банку про стягнення кредитної заборгованості з поручителів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , є безпідставними і у задоволенні позову банку в цій частині апеляційний суд відмовив.

З наведеного вбачається, що у рішенні Апеляційного суду Волинської області від 01 липня 2016 року, Справа № 159/7134/14-ц відсутні обставини, які б спростовували заборгованість боржника станом на 09.08.2011 року встановлену рішенням суду у справі №2/0306/1331/11 і стосується лише заборгованості ОСОБА_3 з подальшого нарахування відсотків за несвоєчасне виконання зобов`язань станом на 09.10.2014 року та цієї солідарної вимоги до ОСОБА_1 як поручителя.

Отже з наведеного вбачається, що у позивача існують перед відповідачем невиконане гошове зообов`язання.

З відповіді Ковельського ВДВС у Ковельському районі Волинської області № 708096/25 від 23.04.2024 вбачається, що при здійсненні пошуку інформації в Автоматизованій системі виконавчого провадження, щодо боржника ОСОБА_1 у розділі «Пошук ВД/ВП (спецрозділ)» було виявлено 4 виконавчих провадження № 32645412, № 32645652, № 34761111 та № 37186433 в стані ВП «Повернений стягувачу», яке не знаходяться у стані ВД «Виконано». У розділі «Пошук ВД/ВП» було виявлено 2 виконавчих провадження № 49720557 та № 49720587 в стані ВП «Відкрито». ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження боржником. Отже за таких підстав арешт з майна боржника державним виконавцем не знято.

Позивачем не додано доказів, що наявні виконавчі провадження не стосуються обставин боргового зобов`язання перед відповідачем та накладений на майно у виконавчому провадженні належного особі яка не є боржником у цьому провадженні.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач обґрунтувала свої вимоги тим, що накладення арешту на майно, порушує її права, як власника майна, відповідно до вимог ст.ст. 317, 321, 391 ЦК України.

В силу ч.1 ст. 81 ЦПК україни,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна боржника або його частини визначеност. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

За приписамист. 59 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби суб`єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов`язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Отже, за змістом наведених положень Закону України «Про виконавче провадження», в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Положеннямист. 59 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правиламирозділу VII ЦПК України.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду від 26.09.2019 року у справі № 607/3894/17, провадження № 61-34202св18.

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до АТ КБ Приватбанк, Ковельського ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального Управління МУЮ про звільнення майна з під арешту.

Однак, зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що між сторонами немає спору про право власності на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, тому заява ОСОБА_1 про звільнення майна з під арешту згідно вищенаведений правової позиції Верховного Суду належить розглядати в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України«Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦПК України.

Зважаючи на позицію Верховного Суду України, викладену уПостанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Обраний ОСОБА_1 спосіб захисту не відповідає вимогамст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки питання звільнення майна з під арешту під час здійснення виконавчого провадження, повинно вирішуватись за скаргою, поданою у порядку, визначеномурозділом VII ЦПК України, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.12, 81, 82, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, на підставі ч. 59 Закону України «Про виконавче провадження», суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.10.2024 року.

Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН