Рішення

від 23.09.2024 по справі 700/545/24

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/545/24

Провадження № 2/700/280/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року Лисянський районний суд Черкаської області у складі

головуючого судді Бесараб Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Мельніченко Н.І.,

представника позивача - адвоката Трохименко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Лисянка цивільну справу №700/545/24, провадження №2/700/280/24 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради Черкаської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулався до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради Черкаської області про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 11.02.2003 року був зареєстрований шлюб між позивачем та відповідачем. Від шлюбу мають спільного сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 01.02.2024 року шлюб укладений між позивачем та відповідачем, було розірвано.Жодної матеріальної допомоги на утримання дитини відповідач не надає і не надавала, не піклується про фізичний, духовний розвиток дитини, не спілкується з дитиною взагалі, тобто не дбає про його нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч.1 ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства». Син жодного разу не отримував від матері будь-якого подарунку, як до розірвання шлюбу, так і після його розірвання. Відповідач у справі ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, не цікавиться його особистим життям, не відвідувала та не відвідує навчальний заклад, не приймала участі в забезпеченні його нормального розвитку. З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 батьківських відносно сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судові витрати просить покласти на відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася та не повідомила про причини неявки, хоча повідомлялася про дату, час та місце розгляду справ у встановленому законом порядку. Звернулася до суду із заявою про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає.

Представник третьої особи - служби у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради Черкаської області, у судове засідання не з`явився, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без участі представника, проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Заслухавши представника позивача, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 11.01.2011 року.

01.02.2024 року шлюб укладений між позивачем та відповідачем, було

розірвано за рішенням Лисянського районного суду Черкаської області №700/24/24 від 01.02.2024 року.

Згідно з висновком про визначення місця проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Лисянської селищної ради від 25.06.2024 року №190, вважається доцільним визначити місце проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про склад сім`ї виконавчого комітету Лисянської селищної ради №812 від 06.05.2024 року та акту обстеження умов проживання від 01.05.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку служби у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради Черкаської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Лисянської селищної ради від 25.06.2024 №191, щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 - ОСОБА_5 по відношенню до дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, у вказаному висновку вказано, що ОСОБА_5 на засідання комісії не з`явилася, звернулася із заявою, в якій не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно її сина.

Водночас, суд враховує, що такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (ч.ч. 5, 6 ст.19 СК України).

Подібний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справа № 742/710/19.

У відповідності до ст.150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні матір`ю обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Представник позивача в підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав посилається на те, що відповідач систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно сина, разом з дитиною не проживає, внаслідок чого притягувалася до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП 26.05.2024.

Між тим, в судовому засіданні так і не було встановлено, що відповідач є особою, яка свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Не підтверджено належними доказами те, що до відповідача застосовувалися заходи впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративного стягнення, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування. Сам лише факт притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП не є належним підтвердженням систематичної винної поведінки відповідача та ухилення матері від виконання батьківських обов`язків.

Обов`язковим елементом ухилення від виконання батьківських обов`язків, як підстава позбавлення батьківських прав, що передбачена п.2. ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.

Більше того, висновок комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Лисянської селищної ради Черкаської області, що затверджений рішенням виконавчого комітету Лисянської селищної ради від 25.06.2024 №191, щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 складений поверхнево і ґрунтується лише на заяві позивача та довідці з освітнього закладу, де навчається дитина про те, що мати дитини «не спілкується з учителем, не відвідує батьківські збори, не цікавиться успіхами та потребами дитини». На засіданні Комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_5 присутня не була. Позиція матері дитини, яка висловила згоду на позбавлення її батьківських прав, комісією не досліджувалася, заходи впливу до матері не застосовувалися.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем та предстником позивача не доведено, що поведінка відповідача відносно свого сина є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, не довели та не надали суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до сина батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини. Відсутні також докази ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків в частині матеріального забезпечення дитини.

Суд зазначає, що висновок органу опіки та піклування є одним із доказів, який відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України оцінюється у взаємному зв`язку з іншими доказами у справі. Проживання матері окремо від дитини не може слугувати підставою для позбавлення батьківських прав.

ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. В даній постанові суд касаційної інстанції підкреслив наступне, що при позбавленні батьківських прав суду слід не тільки встановити ухилення батька від виконання батьківських обов`язків, а також чи попереджувався батько офіційно про необхідність змінити ставлення до дитини. Позиція Верховного Суду у даній справі базується, серед іншого, на рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України». З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, не було достовірно доведено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідача батьківських прав, у зв`язку з чим, слід відмовити в задоволенні позову.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено саме на позивача.

Однак, ні позивач, ні відповідач в судове засідання не з`явилися. Беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачем, які б свідчили про злісне ухилення нею від виховання своєї дитини і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, у матеріалах справи відсутні.

На думку суду, позбавлення відповідача батьківських прав порушуватиме її права та не відповідатиме інтересам самої дитини, оскільки дитина залишилася без матері. Відсутність у дитини на цьому етапі життя психологічного зв`язку з матір`ю не виключає можливість налагодження між ними відносин у майбутньому.

Приймаючи до уваги, що судом не встановлено фактів умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, вчинення нею будь-якого негативного психологічного тиску на свою дитину, спричинення дитині будь-якої моральної чи фізичної шкоди, тому суд не знаходить достатніх підстав, передбачених ст.164 СК України для позбавлення її батьківських прав, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 143, 150, 164-166 СК України, ст.ст. 3, 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 200, 206, 258, 259, 260-265, 269, 273, 354 ЦПК України, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради Черкаської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 01.10.2024.

Реквізити сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання, АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа, служба у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради Черкаської області, місцезнаходження: пл.Миру, 27 селище Лисянка Звенигородського району Черкаської області, ЄДРПОУ: 44077491.

Суддя Наталія БЕСАРАБ