Ухвала

від 02.10.2024 по справі 308/11912/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/11912/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Шепетко І.О.,

за участі секретаря судових засідань Петришина Н.А.,

розглянувши заяву представника позивача адвоката Горбенка Костянтина Олеговича, який представляє інтереси позивачки ОСОБА_1 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 провизнання договору дарування удаванимта таким,що приховуєдоговір купівлі-продажута провизнання майна спільним майном подружжя, -

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору дарування удаваним та таким, що приховує договір купівлі-продажу та про визнання майна спільним майном подружжя.

Ухвалою суду від 24.09.2024 залучено ОСОБА_5 до участі у справі в якості співвідповідача.

01.10.2024 на адресу суду надійшла заява представника позивача адвоката Горбенка Костянтина Олеговича про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку площею 0,08 га, кадастровий номер 2110100000:30:001:0074 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 247872321101);

- заборони вчинення реєстраційних дій щодо земельної ділянки площею 0,08 га, кадастровий номер 2110100000:30:001:0074 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 247872321101);

- заборони ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які юридично значущі дії щодо земельної ділянки площею 0,08 га, кадастровий номер 2110100000:30:001:0074 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 247872321101).

Заяву прозабезпечення позовумотивовано тим,що в провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває справа №308/11912/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (надалі Відповідач-1) та ОСОБА_4 (надалі Відповідач-2) про визнання договору дарування удаваним та таким, що приховує договір купівлі-продажу та про визнання майна спільним майном подружжя

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2024 було задоволено заяву позивача та залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_5 (надалі Відповідач-3). Підставою для залучення ОСОБА_5 в якості співвідповідача стала та обставина, що відповідна земельна ділянка (кадастровий номер 2110100000:30:001:0074), яка є предметом спору, 12.07.2024 року о 18:24 (тобто вже після подання позову до Суду, яке відбулося 11.07.2024 року) була Відповідачу-3 подарована Відповідачем-1 (його рідним братом).

Звертає увагу, що станом на момент подання позову (11.07.2024 року), право власності на спірну земельну ділянку ще було зареєстровано за ОСОБА_3 (Відповідачем-1), а наступного дня (12.07.2024 року) о 18:24 право власності було на підставі договору дарування терміново «перереєстровано» на рідного брата Відповідача-1 - ОСОБА_5 (Відповідача-3). І в судовому засіданні по справі, яке відбулося 23.09.2024 року, (коли Судом на обговорення було поставлено питання про залучення брата ( ОСОБА_5 ) в якості співвідповідача) ОСОБА_3 зазначив, що підстав для залучення «брата» в якості співвідповідача нібито немає, бо той вже нібито взагалі продав отриману в дар земельну ділянку.

Враховуючи вищенаведене вважає, що хоча інформація про продаж земельної ділянки відповідачем 3 наразі не підтверджена, але вбачається ризик «подальшого» відчуження, оскільки це може як утруднити ефективний захист прав та інтересів позивачки (бо виникне необхідність в залучення «наступного» співвідповідача) так і утруднити (чи навіть унеможливити) виконання потенційного рішення суду по даній справі в частині визнання земельної ділянки об`єктом права спільної сумісної власності.

Також додатково зазначає, що позивачка ще до подання позову по даній справі зверталася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з заявою про забезпечення позову, втім ухвалою суду від 08.07.2024 по справі №308/11320/24 заяву позивачки про забезпечення позову було залишено без задоволення.

Підсумував, що таким чином, існує досить висока ймовірність «подальшого» відчуження відповідачем-3 на користь третіх осіб спірної земельної ділянки, яка фактично є спільною сумісною власністю позивача та відповідача-1 (право спільної власності на яку позивач просить суд визнати). При цьому, для проведення дій з відчуження спірного майна відповідачем-3 жодних перешкод не існує, а тому в разі невжиття заходів забезпечення позову вказане майно (земельна ділянка) може бути досить легко й швидко відчужена на користь третіх осіб, що в свою чергу істотно ускладнить розгляд справи.

Додатково зазначив, що відповідач-3 може як відчужити вказане спірне майно (земельну ділянку), так і вжити щодо нього заходи, спрямовані не на безпосередню зміну власника такого майна, а на втрату таким майном ринкової вартості (наприклад - передати його в оренду, заставу тощо).

А отже, вважає, що ефективними та достатніми заходами забезпечення позову є: накладення арешту, заборона вчинення реєстраційних дій, заборона вчиняти будь-які юридично значущі дії щодо спірного майна.

На підставі ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи, а відтак керуючись ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши подану заяву та додані до неї документи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Крім того, ч. 3ст. 150 ЦПК Україниімперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч. 1ст. 153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вимогамистатті 124КонституціїУкраїни визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей2,18,153 ЦПК Українипоширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Згідно вимог п. 4постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза не виконання та утруднення можливого рішення про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась із такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Так, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору дарування удаваним та таким, що приховує договір купівлі-продажу та про визнання майна спільним майном подружжя.

Предметом вказано позову є визнання договору дарування земельної ділянки від 31.07.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу КапітулоюГ.Д. за реєстровим номером 454, удаваним правочином, який було вчинено для приховання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,08 га, кадастровий номер 2110100000:30:001:0074 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 247872321101), за ціною 32046,56 грн. та визнання земельної ділянки площею 0,08 га кадастровий номер 2110100000:30:001:0074 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 247872321101) об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

До матеріалів позову була долучена інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до якої станом на 24.06.2024 спірна земельна ділянка належала на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Як вбачається з доданих до матеріалів справи представником позивача документів, а саме, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, дата формування 26.08.2024 та копії договору дарування земельної ділянки від 12.07.2027, запис в реєстрі №2156, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:30:001:0074, площею 0,08 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі договору дарування №2156, посвідченого 12.07.2024 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ЄгерНаталією Дмитрівною.

Суд вважає обґрунтованими побоювання позивача щодо можливості подальшого відчуження спірного майна,що можеістотно ускладнитияк розглядсправи,так, в подальшому, і виконання рішення суду або ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у разі ухвалення рішення його на користь.

Вивчивши подану заяву про забезпечення позову, враховуючи те, що предметом позову, який перебуває в провадженні суду є визнання договору дарування удаваним та таким, що приховує договір купівлі-продажу та про визнання майна спільним майном подружжя, суд, виходячи з принципів здійснення цивільного судочинства, співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, вважає, що вимоги представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, заборона вчиненняреєстраційних дій,заборона вчинятибудь-якіюридично значущідії щодоспірного майна є співмірними із заявленими позовними вимогами, вбачає імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у випадку незадоволення судом в заяви представника позивача.

Таким чином, виходячи з предмету спору та суб`єктивного складу сторін, враховуючи вимоги ч.2 ст.149, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, з`ясувавши обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову та співмірність із заявленими позивачем вимогами, суд приходить до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Як передбачено положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляд судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.149-154,259,260 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Заяву представника позивача адвоката Горбенка Костянтина Олеговича, який представляє інтереси позивачки ОСОБА_1 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 провизнання договору дарування удаванимта таким,що приховуєдоговір купівлі-продажута провизнання майна спільним майном подружжя задовольнити.

У порядку забезпечення позову, до вирішення справи по суті:

- накласти арешт на земельну ділянку площею 0,08 га, кадастровий номер 2110100000:30:001:0074 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 247872321101);

- заборонити вчинення реєстраційних дій щодо земельної ділянки площею 0,08 га, кадастровий номер 2110100000:30:001:0074 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 247872321101);

- заборонити ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які юридично значущі дії щодо земельної ділянки площею 0,08 га, кадастровий номер 2110100000:30:001:0074 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 247872321101).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя І.О. Шепетко