ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 554/8130/20 Номер провадження 22-ц/814/1066/24Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Одринської Т.В.,
Суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.В.,
представника позивача адвоката Бибика В.А.,
представника відповідача адвоката Курило Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика «Мода» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 жовтня 2023 року та додатковерішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика «Мода» про виділ частки нерухомого майна та визнання права власності
УСТАНОВИВ:
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив виділити в окремий об`єкт нерухомого майна та визнати за ним право власності, як на окремий об`єкт нерухомого майна належну йому частину громадського будинку (Ательє) по АДРЕСА_1 , загальною площею (по А-1) 414, 8 кв.м, що розташований на земельній ділянці площею 1 145 кв.м, яка перебуває в його користуванні.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що він є власником 27/50 частин громадського будинку по АДРЕСА_1 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 30 січня 2019 року (видавник ТОВ Фабрика «Мода»). У його фактичному користуванні знаходяться нежитлові приміщення загальною площею (по A-1 (Ательє) 414,8 кв.м у складі: кабінет (1) пл. 8,5 кв.м, коридор (2) пл. 4,7 кв.м, кабінет (3) пл. 16,1 кв.м, склад (4) пл. 13,5 кв.м, кабінет (4а) пл. 5,9 кв.м, побутове приміщення (5) пл. 6,2 кв.м, коридор (6) пл. 1,1 кв.м, склад (7) пл. 45,3 кв.м, теплогенераторна (7а) пл. 11,5 кв.м, тамбур (8) пл. 12,0 кв.м, склад (9) пл. 12,8 кв.м, коридор (10) пл. 6,5 кв.м, майстерня (11) пл. 18,3 кв.м, побутове приміщення (12) пл. 5,9 кв.м, коридор (12а) пл. 4,6 кв.м, кабінет (13) пл.10,8 кв.м, кабінет (14) пл. 6,8 кв.м, вбиральня (14а) пл. 3,6 кв.м, коридор (15) пл. 4,5 кв.м, кабінет (17) пл. 10,5 кв.м, шафа (17а) пл. 0,3 кв.м, коридор (18) пл. 4,3 кв.м, торгівельна зала (20) пл. 55,0 кв.м, підсобне приміщення (21) пл. 5,5 кв.м, кабінет (22) пл. 7,0 кв.м, операційна зала (23) пл. 57,1 кв.м, кабінет (24) пл. 11,3 кв.м, коридор (25) пл. 8,1 кв.м, склад (26) пл. 8,6 кв.м, склад (27) пл. 5,1 кв.м, кабінет (28) пл. 5,7 кв.м, коридор (29) пл. 10,7 кв.м, склад (30) пл. 10,3 кв.м, комора (31) пл. 1,9 кв.м, склад (32) пл. 4.9 кв.м, кабінет (33) пл. 7,4 кв.м, вбиральня (34) пл. 2,2 кв.м, шафа (35) пл. 0,3 кв.м.
Власником інших 23/50 частин є ТОВ Фабрика «Мода».
Належна позивачу частка будівель знаходиться на земельній ділянці площею 1 145 кв.м, кадастровий номер 5310137000:15:005:0064, яка перебуває в його користуванні згідно з договором оренди землі від 30.07.2019 строком з 12.07.2019 по 12.07.2024.
Зазначав, що на даний час він має намір виділити в натурі належну йому частку у праві спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна за вищевказаною адресою.
Його лист-пропозиція до ТОВ Фабрика «Мода» укласти відповідний договір, була залишення без реагування, що і стало підставою звернення до суду із вказаним позовом.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика «Мода» про виділ частки нерухомого майна та визнання права власності - задоволено.
Виділено в окремий об`єкт нерухомого майна та визнано право власності, як окремий об`єкт нерухомого майна, за ОСОБА_1 на частину громадського будинку (ательє) по АДРЕСА_1 загальною площею (по А-1) 414,8 кв.м, розташованого в громадському будинку А-1 у складі: кабінет (1) пл. 8,5 кв.м, коридор (2) пл. 4,7 кв.м, кабінет (3) пл. 16,1 кв.м, склад (4) пл. 13,5 кв.м, кабінет (4а) пл. 5,9 кв.м, побутове приміщення (5) пл. 6,2 кв.м, коридор (6) пл. 1,1 кв.м, склад (7) пл. 45,3 кв.м, теплогенераторна (7а) пл. 11,5 кв.м, тамбур (8) пл. 12,0 кв.м, склад (9) пл. 12,8 кв.м, коридор (10) пл. 6,5 кв.м, майстерня (11) пл. 18,3 кв.м, побутове приміщення (12) пл. 5,9 кв.м, коридор (12а) пл. 4,6 кв.м, кабінет (13) пл. 10,8 кв.м, кабінет (14) пл. 6,8 кв.м, вбиральня (14а) пл. 3,6 кв.м, коридор (15) пл. 4,5 кв.м, кабінет (17) пл. 10,5 кв.м, шафа (17а) пл. 0,3 кв.м, коридор (18) пл. 4,3 кв.м, торгівельна зала (20) пл. 55,0 кв.м, підсобне приміщення (21) пл. 5,5 кв.м, кабінет (22) пл. 7,0 кв.м, операційна зала (23) пл. 57,1 кв.м, кабінет (24) пл. 11,3 кв.м, коридор (25) пл. 8,1 кв.м, склад (26) пл. 8,6 кв.м, склад (27) пл. 5,1 кв.м, кабінет (28) пл. 5,7 кв.м, коридор (29) пл. 10,7 кв.м, склад (30) пл. 10,3 кв.м, комора (31) пл. 1,9 кв.м, склад (32) пл. 4.9 кв.м, кабінет (33) пл. 7,4 кв.м, вбиральня (34) пл. 2,2 кв.м, шафа (35) пл. 0,3 кв.м в загальному користуванні ворота № 1, що розташовані на земельній ділянці пл. 1145 кв.м, яка перебуває в його користуванні.
Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2023 року стягнуто з ТОВ Фабрика «Мода» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 14 000 грн.
Із вказаним рішенням та додатковим рішенням не погодився відповідач, ТОВ Фабрика «Мода», та оскаржив їх в апеляційному порядку через уповноваженого представника директора ОСОБА_2 .
Посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права, прохали оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , відповідно, відмовити у розподілі витрат останнього, пов`язаних із розглядом справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновок місцевого суду про те, що: «оскільки згідно із свідоцтвом про право власності на житло частки кожного із співвласників є рівними, кожен учасник спільної сумісної власності має право вимагати виділення ідеальних часток» - є необґрунтованим, оскільки предметом поділу є не житло, а нежитловий громадський будинок, та право власності сторін на нього є спільним частковим і частки не є рівними.
Вказували, що суд першої інстанції взяв до уваги лише докази позивача, не обґрунтувавши відхилення доводів відповідача про їх недопустимість та недостовірність у розумінні ст. ст. 78, 79 ЦПК України, а саме: висновок ПП «ПБТІ «Інвентаризатор» № 672 від 23.01.2020, Експертний висновок ОСОБА_3 № 3 від 25.05.2022. Натомість взагалі не надав оцінки Висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Полтавського відділення Національного Наукового центру «Інституту судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса» № 1544/1545 від 18.06.2021, яким встановлено неможливість відокремленого функціонування об`єктів.
Суд першої інстанції не звернув уваги, що висновок ПП «ПБТІ «Інвентаризатор» не є висновком експерта, а у висновку експерта ОСОБА_3 наявні недоліки, на які вказував відповідач, однак суд першої інстанції не надав цьому належної правової оцінки. Фактично експертом ОСОБА_3 проведено додаткову експертизу, замість призначеної судом повторної експертизи; його висновок щодо технічної можливості відокремленого тепло- та електропостачання двох виділених об`єктів є необґрунтованим та не ґрунтується на жодних належних доказах (дозвільних документах чи технічних), а відповідь Полтаваобленерго на адвокатський запит не є таким документом. Матеріали справи не містять доказів як можливості роздільного користування позивачем та відповідачем електричною енергією, так і можливості відокремлення мережі теплопостачання, що є спільною наразі.
Також, скаржник не погоджується з висновком експерта ОСОБА_3 про можливість демонтажу Воріт № 1, які перебувають у спільному користуванні. Це призведе до зниження рівня комфорту у користуванні, прибудинкова територія стане загальнодоступною для сторонніх осіб. У будь-якому випадку, переобладнання воріт, як припускав експерт ОСОБА_3 , з метою забезпечення незалежного доступу власників обох об`єктів до власних об`єктів, не змінить наявності єдиного проїзду до об`єктів, що не може бути за законодавчими нормативами меншим, ніж 5 метрів, а створити окремі проїзди неможливо через те, що спільна будівля розташована в зоні щільної забудови. Запропонована експертом ОСОБА_3 розробка проекту розподілу території мікрорайону відноситься до повноважень міської ради, і здійснюється відповідно до Законів України «Про основи містобудування», «Про планування і забудову територій» та «Про регулювання містобудівною діяльності», норми яких експертом ОСОБА_3 не враховувались. Тому висновки експерта в цій частині є необґрунтованими.
Скаржником звернуто увагу на те, що, у даному випадку, технічна можливість виділу частки майна відсутня, що підтверджується висновком експерта Полтавського відділення Національного Наукового центру «Інституту судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса» Дудник Т.Г. № 1544/1545 від 18.06.2021, яка також надавала пояснення у судовому засіданні щодо роз`яснення даного висновку.
Щодо оскарження додаткового рішення ТОВ Фабрика «Мода» зазначено, що всупереч вимогам ч. 8 ст. 141 ЦПК України відповідач подав докази понесених правничих витрат після ухвалення рішення по суті спору, не заявивши про це до закінчення судових дебатів. По-друге, копію вказаної заяви разом із долученими доказами не було надіслано позивачем на адресу місцезнаходження ТОВ Фабрика «Мода»: м. Полтава, вул. Раїси Кириченко 1, а в накладній, що долучена до заяви, зазначена інша адреса (м. Полтава, вул. Пушкіна 1). Тож, ТОВ Фабрика «Мода» не могло надати свої заперечення на заяву, чим порушено принцип змагальності, суд повинен був не приймати до уваги надані позивачем докази витрат на правничу допомогу відповідно вимог ч. 9 ст. 83 ЦПК України та відмовити у її задоволенні. Попереднього (орієнтовного) розрахунку також не було долучено позивачем до позовної заяви. У договорі про надання правничої допомоги сторони обумовили сплату гонорару у сумі 9000 грн у день підписання договору (31.08.2020), однак квитанції про оплату вказаної суми, датовану цим числом не надано. Додаткова угода до договору про надання правничої допомоги містить недоліки форми (немає дати).
Відзив на апеляційну скаргу від сторони позивача у встановлений апеляційним судом процесуальний строк не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Місцевим судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 27/50 частин громадського будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі: акту приймання-передачі нерухомого майна від 30 січня 2019 року видавник, ТОВ фабрика «МОДА».
У фактичному користуванні позивача знаходяться нежитлові приміщення загальною площею (по А-1) 414, 8 кв.м, розташовані в громадському будинку А-1 у складі: кабінет (1) пл. 8,5 кв.м, коридор (2) пл. 4,7 кв.м, кабінет (3) пл. 16,1 кв.м, склад (4) пл. 13,5 кв.м, кабінет (4а) пл. 5,9 кв.м, побутове приміщення (5) пл. 6,2 кв.м, коридор (6) пл. 1,1 кв.м, склад (7) пл. 45,3 кв.м, теплогенераторна (7а) пл. 11,5 кв.м, тамбур (8) пл. 12,0 кв.м, склад (9) пл. 12,8 кв.м, коридор (10) пл. 6,5 кв.м, майстерня (11) пл. 18,3 кв.м, побутове приміщення (12) пл. 5,9 кв.м, коридор (12а) пл. 4,6 кв.м, кабінет (13) пл. 10,8 кв.м, кабінет (14) пл. 6,8 кв.м, вбиральня (14а) пл. 3,6 кв.м, коридор (15) пл. 4,5 кв.м, кабінет (17) пл. 10,5 кв.м, шафа (17а) пл. 0,3 кв.м, коридор (18) пл. 4,3 кв.м, торгівельна зала (20) пл. 55,0 кв.м, підсобне приміщення (21) пл. 5,5 кв.м, кабінет (22) пл. 7,0 кв.м, операційна зала (23) пл. 57,1 кв.м, кабінет (24) пл. 11,3 кв.м, коридор (25) пл. 8,1 кв.м, склад (26) пл. 8,6 кв.м, склад (27) пл. 5,1 кв.м, кабінет (28) пл. 5,7 кв.м, коридор (29) пл. 10,7 кв.м, склад (30) пл. 10,3 кв.м, комора (31) пл. 1,9 кв.м, склад (32) пл. 4.9 кв.м, кабінет (33) пл. 7,4 кв.м, вбиральня (34) пл. 2,2 кв.м, шафа (35) пл. 0,3 кв.м
Власником інших 23/50 частин є відповідач у справі - ТОВ фабрика «МОДА».
Належна позивачу частка будівель знаходиться на земельній ділянці площею 1 145 кв.м, з кадастровим номером 5310137000:15:005:0064, яка перебуває в його користуванні згідно з договором оренди землі від 30.07.2019. Строк дії договору: з 12.07.2019 по 12.07.2024. Орендна плата розрахована відповідно до розміру ділянки, що перебуває в користуванні позивача, а саме 1 145 кв.м, що визначено рішенням позачергової двадцять п`ятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 12.07.2019 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками».
Згідно з Висновком щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна № 672 від 23.01.2020, виготовленим ПП «ПБТІ «Інвентаризатор» об`єкт - нежитлові приміщення в будівлі літ. «А-1» загальною площею 414,8 кв.м, в загальному користуванні Ворота № 1, є відокремленим, має окремий вихід і може бути виділений в натурі, як окремий об`єкт нерухомого майна.
Зміст висновку експерта ОСОБА_3 також говорить про можливість поділу (виділу), в розумінні ст. 183 ЦК України, кожній зі сторін відокремлених частин будинку з самостійним входом, а також наступний поділ земельних ділянок відповідно до часток співвласників у праві власності на такі.
Встановивши вказані обставини, місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів і вимог апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення місцевого суду не відповідає.
Суд першої інстанції не надав оцінки всім зібраним у справі доказам в їх сукупності, не навів обґрунтувань відхилення одних доказів та прийняття до уваги інших, допустивши однобічність оцінки доказів та неповноту встановлених обставин; неповно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зробивши висновки, що суперечать фактичним обставинам справи.
Так, місцевий суд в мотивувальній частині рішення зазначив: «… виключно позивачу належить право обирати спосіб захисту порушеного права, і що в результаті визначення розміру частки між позивачем і відповідачем припиняється право спільної сумісної власності та виникає право спільної часткової власності. Оскільки згідно із свідоцтвом про право власності на житло частки кожного із співвласників є рівними, кожен учасник спільної сумісної власності має право вимагати виділення ідеальних часток».
Таке обґрунтування є безпідставним, оскільки спірним об`єктом поділу у справі є нежитлова нерухомість, що перебуває у спільній частковій власності сторін і частки співвласників не є рівними.
Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
Місцевий суд неповно з`ясував обставини щодо технічної можливості виділу частки позивача в окремий об`єкт нерухомого майна, зокрема, з огляду на те, що фактично у даному випадку виділом здійснюється поділ спільного об`єкта нерухомості (оскільки тільки два співвласники) і кожному із співвласників має бути виділено його частину майна у праві спільної часткової власності, придатну для окремого функціонування одна від одної. Не надано оцінки тій обставини, що у спільному користуванні сторін перебувають Ворота № 1, що входять до складу об`єкту нерухомості, які відгорожують єдиний спільний проїзд, який використовується для під`їзду до обидвох об`єктів, який має відповідати нормам закону; не обґрунтував належним чином можливість виділених об`єктів незалежно функціонувати з огляду на наявність у них єдиної інженерної мережі та приладів обліку витрат електропостачання та опалення; не обґрунтував доцільність поділу спільного майна з огляду на значну частини земельної ділянки, що знаходиться у спільному користуванні сторін, як співвласників.
Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Частиною третьою статті 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно з частинами першою та другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести з несуттєвим відступленням від розміру ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. (див. постанову Верховного Суду від 22.08.2023 у справі № 128/2735/20)
Верховний Суд при вирішенні спорів про виділ частки в натурі неодноразово наголошував, що визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. (зокрема, постанови Верховного Суду від 09.08.2024 у справі № 442/8542/19, від 12.06.2024 у справі 521/4331/21, від 23.05.2024 у справі 303/5807/17).
Кожний з учасників спільної часткової власності має правомочності щодо належної йому частки, серед іншого, право на виділ (ст. 364 ЦК України) або поділ (ст. 367 ЦК України) в натурі майна, що є у спільній частковій власності.
У зв`язку із цим, кожен співвласник може вимагати виділу своєї частки зі спільного майна.
У тому випадку, коли таку вимогу висунуть усі співвласники (або якщо учасників спільної часткової власності тільки двоє), настає поділ майна, що знаходить в спільній частковій власності. (див. постанову Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 501/2148/17, від 08.03.2023 у справі № 559/1923/17, від 22.08.2023 у справі № 128/2735/20).
Як вбачається з матеріалів сторони є співвласниками на праві спільної часткової власності об`єкта нежитлової нерухомості (реєстраційний номер: 1625402753101) за адресою: АДРЕСА_1 у складі: Ательє літ. А-1, Господарський склад літ. Б-1-2, Вбиральня літ. Е-1, ворота № 1, огорожа № 2.
Право власності на частки зареєстровано за кожним із співвласників у передбаченому законом порядку, згідно з відомостями Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 13 т.1):
- власником 27/50 частини об`єкту нерухомого майна, а саме: будівля літ. «А-1» - громадська будівля (Ательє) загальною площею 414,8 кв.м - є ОСОБА_1 (право власності зареєстроване 14.02.2019; підстава: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 30.01.2019, видавник: ТОВ фабрика «Мода», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ; договір про заміну зобов`язань із сплати грошових коштів на зобов`язання із передачі майна, серія та номер: б/н, виданий 30.01.2019, видавник: ТОВ фабрика «Мода», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ; протокол, серія та номер: 1, виданий 30.01.2019, видавник: ТОВ фабрика «Мода»; висновок про розподіл часток, серія та номер: 9973, видавник: ПП «ПБТІ «Інвентаризатор»);
- власником 23/50 частини об`єкту нерухомого майна, а саме: будівля літ. «Б-1-2» Господарський склад загальною площею 357,8 кв.м; будівля літ. «Е-1» Вбиральня, загальна площа 2,6 кв.м; огорожа № 2 - є ТОВ фабрика «Мода» (право власності зареєстроване 15.08.2018);
- в загальному користуванні співвласників знаходяться ворота № 1.
Окрім цього, згідно з технічним паспортом на об`єкт спільного нерухомого майна, на території знаходяться дві тимчасові споруди, які також перебувають у спільному користуванні співвласників: Гараж тимчасовий літ. «Ж», Склад тимчасовий літ. «З». (а.с. 15-16 т. 1)
Спільний об`єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці комунальної власності, виділеної у користування на підставі рішення позачергової двадцять п`ятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 12 липня 2019 року «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками» для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень; кадастровий номер: 5310137000:15:005:0064; загальний розмір: 2120 кв.м, та частини якої передано в оренду кожному із співвласників на підставі договорів оренди. (а.с. 60-61, 63-66 т. 1)
З договорів оренди, укладених з Полтавською міською радою, вбачається, що: 975кв.м частини вказаної земельної ділянки орендує ТОВ фабрика «Мода» на підставі договору оренди від 01.08.2019 (а.с. 56 т. 1), строк дії договору з 12.07.2019 по 12.07.024; 1145кв.м - ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 30.07.2019 (а.с. 21 т. 1), строк дії договору з 12.07.2019 по12.07.2024.
Проїзд на територію спільного об`єкта по АДРЕСА_1 розташований зліва від будівлі літ. «А-1» (Ательє), який облаштований Воротами № 1, які знаходяться у спільному користуванні, що вбачається із Схеми розташування будівель та споруд (а.с. 16 т. 1).
Враховуючи наявність лише двох співвласників, фактично виділом частки позивача вирішується поділ спільного об`єкту нерухомості (нежитлової будівлі).
Встановлення факту наявності технічної можливості виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників потребує спеціальних знань і повинно бути доведено належними доказами у справі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надаєоцінку якзібраним усправі доказамв цілому,так ікожному доказу(групіоднотипних доказів),який міститьсяу справі,мотивує відхиленняабо врахуваннякожного доказу(групидоказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)
Відповідно до частин першої та другої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
Згідно зі статтями 1, 7 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Позивачем на підтвердження факту можливості виділу частки позивача в натурі надано Висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна № 672 від 23.01.2020, наданий Приватним підприємством «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»» (а.с. 25 т. 1). Вказаний висновок підписано директором підприємства ОСОБА_5 та виконавцем В.М. Дорофеєвою (зазначено, що остання діє на підставі сертифікату АЕ № 001047). Разом із тим, вказаного сертифікату не долучено до цього висновку, у зв`язку із чим повноваження виконавця встановити неможливо. Також, вказаний висновок не містить дослідницької частини, переліку досліджених документів (зокрема, документів щодо інженерних мереж спільного об`єкту, щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований спільний об`єкт нерухомості), не містить переліку застосованої нормативно-правової бази, а зроблений лише за технічними показниками частини, належній позивачу (як зазначено у Висновку), без висновків щодо можливості окремого функціонування іншої частини об`єкту, що залишиться у власності другого співвласника після поділу. Доводи апеляційної скарги щодо недостатності вказаного доказу є слушними.
З метою вирішення питання: «Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва виділити в окремі об`єкти нерухомого майна частини громадського будинку по АДРЕСА_1 , ательє літера А-1 площею 414, 8 кв.м та господарський склад літера Б-1-2 площею 357,8 кв.м відповідно до часток співвласників ОСОБА_1 (27/50) та ТОВ фабрика «Мода» (23/50)» та встановлення можливих варіантів виділу, у справі за клопотанням представника відповідача була призначена судова будівельно-технічна та земельно-технічна експертиза, проведення якої було доручено експертам Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. проф. Бокаріуса.
Згідно з Висновком експерта Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. проф. Бокаріуса Дудник Т.Г. від 18.06.2021 № 1544/1545 (а.с. 118-150 т. 1) вбачається:
«На час проведення дослідження не маєтьсятехнічної можливості відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва виділити вокремі об`єктинерухомого майначастини громадськогобудинку по АДРЕСА_1 ательє літера А-1 площею 414,8 кв.м та господарський склад літера Б-1-2 площею 357,8 кв.м відповідно до часток співвласників ОСОБА_1 (27/50) та ТОВ ФАБРИКА «МОДА» (23/50) у зв`язку з наступними факторами:
1. На даний час, частина громадського будинку ательє літ. А-1 та господарського складу літ. Б-1-2 не мають можливості незалежно функціонувати, так як об`єднані єдиними інженерними мережами та приладами обліку витрат електропостачання та опалення.
2. На земельну ділянку, де розташовані об`єкти дослідження, існує проїзд з АДРЕСА_1 , який облаштований воротами № 1, які знаходяться в загальному користуванні. Ворота № 1 та відповідно проїзд до земельної ділянки по АДРЕСА_1 фактично використовуються для експлуатації та обслуговування як будівлі громадського будинку літ. А-1, так і будівлі господарського складу літ. Б-1-2. Земельна ділянка, облаштована огорожею по периметру та знаходиться в зоні щільної забудови. Можливість передбачити додатково окремий проїзд до кожної з будівель, що розташовані на вказаній земельній ділянці, не вбачається можливим.
3. Відповідно Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з розподілу та порядку користування нерухомим майном: виділ (порядок користування) у відповідності до часток співвласників є неможливим або недоцільним, зокрема у зв`язку з необхідністю виділу значної частини земельної ділянки у спільне користування співвласників».
Вказаному висновку місцевий суд взагалі не надав оцінки.
Дослідивши вказаний висновок, апеляційним судом установлено наступне.
З дослідницької частини висновку вбачається, що, згідно з технічного паспорту БТІ та натурного обстеження встановлено, що громадська будівля (Ательє) літ. А-1 та господарський склад літ. Б-1-2 забезпечені системою індивідуального водяного опалення. Приміщення теплогенераторної(окременежитлове приміщеннядля розміщеннятеплогенератора (котла)і допоміжногоустаткування донього)розташоване вбудівлі ательєліт.А-1. Відповідно до Акту про розмежування балансової належності мереж водопостачання та водовідведення об`єкту ТОВ Фабрика «Мода» за адресою: вул. Пушкіна, 46, підведення мереж водопроводу виконано догромадського будинку(ательє)літ.«А-1» (зображено на рис. 2), в якому розташоване приміщення теплогенераторної, від якої іде розподілення теплопостачання мережею трубопроводів по громадському будинку літ. А-1 та господарському складу літ. Б-1-2. Будівлі господарського складу літ. Б-1-2 та громадського будинку літ. А-1 мають індивідуальне водяне опалення.
Щодо облікових приладів споживання електричної енергії, експертом ОСОБА_6 при натурному обстеженні встановлено, що ввідно-обліковий пристрій мережі електропостачання розташований та торці будівлі літ. «А-1» (Ательє) зі сторони воріт № НОМЕР_1 , та ще один лічильник розташований безпосередньо в приміщенні громадського будинку (ательє) літ. А-1, що вбачається також з фототаблиці, долученої до експертного висновку (а.с. 130, 141 т. 1).
Відповідно п. 13.2. ДБН В.2.5-74: 2014 Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди Основні положення проектування, експертом зазначено, що лічильники води слід установлювати на вводах трубопроводів холодного і гарячого водопроводу в кожний будинок, будівлю або споруду, у кожну квартиру житлового будинку і на відгалуженнях трубопроводів у будь-які нежитлові приміщення, вбудовані або прибудовані до житлових, виробничих або громадських будівель. Лічильники необхідно розмішувати так, щоб до них був доступ для зчитування показань, обслуговування, зняття для метрологічної перевірки. Ввід мережіводопостачання наявнийлише черезбудівлю літ.А-1. За умовинезалежного функціонуванняяк окремийоб`єкт нерухомостідля господарськогоскладу літ.Б-1-2необхідно влаштуватиокреме підведенняводи відмагістралі мережводопостачання,незалежне відмереж будівліліт.А-1.
Також,з дослідницькоїчастини висновкуексперта ОСОБА_6 вбачається,що відповідноМетодичних рекомендаційщодо проведеннядосліджень зрозподілу тапорядку користуваннянерухомим майном:Ворота №1та,відповідно,проїзд доземельної ділянкипо АДРЕСА_1 ,фактично використовуютьсядля експлуатаціїта обслуговуванняяк будівлігромадського будинкуліт.А-1так ібудівлі господарськогоскладу літ.Б-1-2,тобто фактичнов спільномукористуванні. Земельна ділянка, облаштована огорожею по периметру та знаходиться в зоні щільної забудови. Можливість передбачити додатково окремий проїзд до кожної з будівель, що розташовані на вказаній земельній ділянці, не вбачається можливим.
В ДБН Б 2.2-12:2019. Планування та забудова територій зазначено, що до громадських будинків необхідно передбачати проїзди завширшки не менше 3,5 м на відстані не ближче 5 м від стін, що придатні для проїзду пожежних машин. Посилаючись на дані технічного паспорту БТІ та дані топографо- геодезичної горизонтальної зйомки - протипожежні вимоги не витримані, так як відстань від стіни будівлі до проїзду менша 5 метрів. Ширина проїзду відповідає протипожежним вимогам нормативу. Але проїзд повинен бути забезпечений до обох будівель.
Громадський будинок літ. А-1 (Ательє) та Господарський склад літ. Б-1-2 мають спільну систему інженерних мереж електропостачання, водопостачання та опалення.
Будь-яких належних доказів, які б підтверджували можливість відокремлення технічних мереж електропостачання, водопостачання та опалення для окремого функціонування обох об`єктів матеріали справи не містять.
Не є таким доказом відповідь на адвокатський запит, надана Полтавською філіє АТ «Полтаваобленерго» № 14-4-13/406 від 17.02.2022, з якої не вбачається можливості роздільного електрокористування, а фактично роз`яснено можливість перенесення в інше місце вимірювально-облікового приладу. (а.с. 14 т. 2)
Будь-яких належних доказів, які б підтверджували можливість забезпечити роздільні проїзди до обох будівель матеріали справи також не містять.
Щодо Висновку експерта ОСОБА_3 у справі, апеляційний суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою місцевого суду від 10.09.2021 задоволено клопотання сторони позивача та призначено у справі повторну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту ОСОБА_3 . На вирішення експерта поставлено наступне питання: «Чи існує технічна можливість виділення в натурі 27/50 частин громадського будинку по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .?».
За результатом апеляційного перегляду вказану ухвалу постановою Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року залишено без змін.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що доводи скаржника про порушення експертом норм процесуального права є безпідставними і зводяться до незгоди із висновком апеляційного суду у постанові від 10 листопада 2021 року щодо призначення даної експертизи.
Згідно з Експертним висновком ОСОБА_3 № 3 від 25.05.2022 вбачається наступне:
«За результатами проведеного дослідження, на момент проведення дослідження частини, які належать кожному зі співвласників громадського будинку за адресою: АДРЕСА_1 - не мають можливості повністю незалежного функціонування, так якмають залежнумережу іприлади облікувитрат електропостачаннята опалення,але можутьбути переобладнанів окремі,ізольовані об`єкти,придатні длянезалежного функціонування, тому експерт робить висновок, що виділити в натурі 27/50 частин громадського будинку по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , - технічно можливо. До складу 27/50 частин, що можуть бути виділені ОСОБА_1 входять: - ательє літ.А-1 загальною площею приміщень 414,8 м2. До складу 23/50 частин, що можуть бути виділені ТОВ фабрика «Мода» входять: господарський склад літ.Б-1-2 загальною площею приміщень 357,8 м2; вбиральня літ. Е-1 загальною площею приміщень 2,6 м2; огорожа № 2. Склад і зміст необхідних переобладнань наведені у дослідницькій частині».
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що висновок експерта ОСОБА_3 про те, що переобладнання (демонтаж) спільних Воріт № 1 забезпечить незалежний доступ власників обох будівель об`єкта дослідження з метою обслуговування та проведення поточних ремонтів належних їм будівель - є необґрунтованим.
Фактичний демонтажнаявних успільному користуванніВоріт №1,що улаштованіна вказаномупроїзді,не спростовуєто факту,що заобставин розташуванняспільної нежитловоїбудівлі узоні щільноїзабудови,забезпечити окремийпроїзд до обох будівель, який би відповідав нормам ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», - є неможливим. Також, є слушними доводи апелянта про те, що фактичний демонтаж спільних воріт призведе до вільного доступу сторонніх осіб у двір спільної будівлі, відповідно, до зниження рівня комфорту користування.
При демонтажу воріт відстань від стіни будівлі до проїзду не зміниться і залишиться меншою, ніж 5 метрів.
Проєкт розподілу території є основою для визначення меж земельних ділянок на територіях існуючої забудови для розташування будинків і споруд, розроблення відповідної землевпорядної документації та оформлення в установленому законодавством порядку правовстановлюючих документів власникам, співвласникам, орендарям, а також встановлення меж земельної ділянки в натурі. Площі окремих земельних ділянок та територій при розробленні проєкту розподілу території визначаються з урахуванням державних будівельних норм і детального плану території (проєкту забудови території). Порядок розробки, погодження, затвердження та застосування містобудівної документації регулюється Законами України: "Про основи містобудування", "Про планування і забудову територій" та "Про регулювання містобудівної діяльності".
Висновок експерта про можливість розробки проєкту розподілу території мікрорайону без врахування вищезазначених правових норм є необґрунтованим. В матеріалах справи відсутнє рішення ради, яке дозволяє розроблення такого проєкту та про затвердження проєкту такого розподілу території.
Експерт ОСОБА_3 підтвердив аналогічний висновок експерта ОСОБА_6 про те, що система опалення Господарського складу Б-1-2 не є ізольованою від опалення Ательє А-1, однак стверджував, що вона може бути переобладнана в ізольовану без зниження рівня комфорту користування, з огляду на те, що опалення приміщення будівлі Господарського складу літ. Б-1-2 (як складів) може бути взагалі відсутнім, а окремі приміщення можуть підігріватися за допомогою індивідуальних електричних опалювальних приладів.
Такий висновок експерта суперечить п. 5.3 розд. 5 «Отопление, вентиляция и кондиционирование» СНиП 2.09.02-85* «Производственные здания» з національною зміною та не враховує, що будівля Господарського складу Б-1-2 є складською будівлею та має два поверхи і, згідно експлікації приміщень до плану поверхів (копія якої наявна в матеріалах справи), в цій будівлі знаходяться: майстерні в 6 приміщеннях, кабінети в 4 приміщеннях та в одному приміщенні кладова. Зазначеною будівельною нормою передбачено, що «в складских зданиях и помещениях следует предусматривать, как правило, воздушное отопление или воздушное совмещенное с местными нагревательными приборами».
На думку відповідача, позбавлення основних приміщень складу можливості опалення, яка існує на цей час, суттєво знижує комфорт користування ними, як і позбавлення можливості опалювати додаткові приміщення «воздушним отоплением», а лише за допомогою індивідуальних електричних опалювальних приладів.
В матеріалах справи відсутні дозволи на таке переобладнання та проекти такого переобладнання.
Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
З урахуванням вищевикладеного, оцінюючи Висновок експертизи № 3 від 25.05.2022, наданий експертом ОСОБА_3 , апеляційний суд вважає, що він не спростовує висновків, викладених в експертному висновку Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. проф. Бокаріуса від 18.06.2021 № 1544/1545 про те, що, на даний час, частина громадського будинку ательє літ. А-1 та господарського складу літ. Б-1-2 не мають можливості незалежно функціонувати, так як об`єднані єдиними інженерними мережами та приладами обліку витрат електропостачання та опалення, мають значний розмір земельної ділянки у спільному користуванні та єдиний можливий проїзд для доступу до обох об`єктів.
Можливість влаштування окремих інженерних мереж, окремих проїздів до кожного з об`єктів у справі не доведена належними і достатніми доказами.
Таким чином, суд першої інстанції без належної оцінки зібраних у справі доказів, без повного та всебічного встановлення всіх обставин справи, дійшов безпідставного висновку про технічну можливість поділу в натурі спільного об`єкту нерухомого майна в окремі індивідуальні об`єкти.
висновок за результатом розгляду апеляційних скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення;
Відповідно доп.п.1,3,4ч.1ст.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищезазначені висновки апеляційного суду, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. Тобто, у разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18)).
У зв`язку з цим підлягає скасуванню оскаржуване додаткове рішення у справі про розподіл судових витрат позивача у справі.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, підстави для відшкодування судових, понесених позивачем під час розгляду справи, - відсутні.
Оскільки позивач ОСОБА_1 є особою, яка на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як інвалід з дитинства (а.с. 28 т. 1), звільнений від сплати судового збору, витрати зі сплати судового збору, понесені відповідачем у справі у сумі 15 765,00 грн (а.с. 165, 169, 202 т. 2), на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України слід віднести на рахунок держави.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України
УСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика «Мода» - задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 жовтня 2023 року та додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2023 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика «Мода» про виділ частки нерухомого майна та визнання права власності відмовити.
Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика «Мода» зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 15 765,00 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2024 року.
Головуючий суддя Т.В. Одринська
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль
Суд | Полтавський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 01.10.2024 |
Оприлюднено | 04.10.2024 |
Номер документу | 122030784 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Синельников Євген Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Синельников Євген Володимирович
Цивільне
Полтавський апеляційний суд
Одринська Т. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні