Постанова

від 02.10.2024 по справі 440/429/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 р. Справа № 440/429/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 р., (ухвалене суддею С.С. Бойко) по справі № 440/429/24

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області, в якому просив: визнати протиправною та скасувати відмову відповідача оформлену листом від 08.01.2024 р. № 47.05-12, щодо зарахування до вислуги років для обчислення стажу служби в Службі судової охорони, періоди роботи в державних органах; зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Полтавській області перерахувати ОСОБА_1 вислугу років у Службі судової охорони, відповідно до пункту 5 розділу І Положення про проходження Служби співробітниками Служби судової охорони, з урахуванням змін, внесених рішенням Вищої ради правосуддя № 2236/0/15-21 від 18.11.2021 р., та зарахувати до вислуги років для обчислення стажу служби в Службі судової охорони час роботи в державних органах, а саме: в органах прокуратури (прокуратура Кобеляцького району Полтавської області) з 07.08.2001 р. по 03.11.2004 р. (3 роки 02 місяці 27 днів); державна виконавча служба Полтавської області з 13.12.2005 р. по 13.03.2007 р. (1 рік 3 місяці 1 день); головне управління юстиції у Полтавській області з 14.03.2007 по 25.04.2008 (1 рік 1 місяць 12 днів); головне територіальне управління юстиції у Полтавській області з 07.07.2017 р. по 12.12.2019 р. (2 роки 5 місяців 6 днів); територіальне управління Служби судової охорони у Полтавській області з 16.12.2019 р. по 18.05.2020 р. (0 років 5 місяців 3 дні); територіальне управління Служби судової охорони у Полтавській області з 19.05.2020 р. по 01.01.2024 р. ( 3 роки 7 місяців 13 днів).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною відмову Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області щодо зарахування до стажу служби у Службі судової охорони часу роботи ОСОБА_1 у державних органах: органах прокуратури (прокуратура Кобеляцького району Полтавської області) з 07.08.2001 р. по 03.11.2004 р.; Державній виконавчій службі Полтавської області з 13.12.2005 р. по 13.03.2007 р.; Головному управлінні юстиції у Полтавській області з 14.03.2007 р. по 25.04.2008 р.; Головному територіальному управлінні юстиції у Полтавській області з 07.07.2017 р. по 12.12.2019 р.; Територіальному управлінню Служби судової охорони у Полтавській області з 16.12.2019 р. по 18.05.2020 р.; зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Полтавській області зарахувати до стажу служби ОСОБА_1 у Службі судової охорони час роботи в органах прокуратури (прокуратура Кобеляцького району Полтавської області) з 07.08.2001 р. по 03.11.2004 р.; Державній виконавчій службі Полтавської області з 13.12.2005 р. по 13.03.2007 р.; Головному управлінні юстиції у Полтавській області з 14.03.2007 р. по 25.04.2008 р.; Головному територіальному управлінні юстиції у Полтавській області з 07.07.2017 р. по 12.12.2019 р.; Територіальному управлінню Служби судової охорони у Полтавській області з 16.12.2019 р. по 18.05.2020 р.; в іншій частині позов залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 р. № 1052/0/15-19, Кодексу адміністративного судочинства України та на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що у рішенні суд першої інстанції зробив правильний висновок про часткове задоволення позовних вимог. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 16.12.2019 р., відповідно до наказу Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області від 13.12.2019 р. № 85к прийнятий на роботу до Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області на посаду завідувача складу (зв`язку та ТЗО) господарського взводу.

18.05.2020 р. ОСОБА_1 на підставі наказу Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області від 18.05.2020 р. № 114к звільнений за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП.

19.05.2020 р. ОСОБА_1 , на підставі наказуТериторіального управління Служби судової охорони у Полтавській області від 19.05.2020 р. № 118к , як переможець конкурсу, прийнятий на службу у Службу судової охорони у Полтавській області та призначений на посаду контролера І категорії (завідувач складу зв`язку та ТЗО) відділення зберігання господарського взводу та йому присвоєно звання молодшого складу - рядовий Служби судової охорони.

07.06.2020 р. ОСОБА_1 звільнений зі служби у зв`язку із скороченням штату.

01.01.2021 р. ОСОБА_1 призначений на посаду контролера І категорії 2 відділення комендантського взводу Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області.

07.06.2021 р. ОСОБА_1 , наказом Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області № 321к від 07.06.2021 р. призначений на посаду контролера І категорії (інженера інформаційно-телекомунікаційних систем) господарського взводу.

Наказом Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області від 01.08.2023 р. № 561/ос ОСОБА_1 з 01.08.2023 р. призначений на посаду головного спеціаліста (служби зв`язку, інформації та ТЗО).

Наказом Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області від 03.01.2024 р. № 6/ос "Про оголошення вислуги років співробітникам" до вислуги років для виплати надбавки за стаж служби ОСОБА_1 , зараховано 03 роки 07 місяців 13 днів.

05.01.2024 р. позивач звернувся до керівництва Управління з рапортом № 47.23-26/вн щодо зарахування до стажу служби в ССО періодів роботи в державних органах, а саме: в органах прокуратури (прокуратура Кобеляцького району Полтавської області) з 07.08.2001 р. по 03.11.2004 р. роки (3 роки 02 місяці 27 днів); Державній виконавчій службі Полтавської області з 13.12.2005 р. по 13.03.2007 р. (1 рік 3 місяці 1 день); Головному управлінні юстиції у Полтавській області з 14.03.2007 р. по 25.04.2008 р. (1 рік 1 місяць 12 днів); Головному територіальному управлінні юстиції у Полтавській області з 07.07.2017 р. по 12.12.2019 р. (2 роки 5 місяців 6 днів); Територіальному управлінню Служби судової охорони у Полтавській області з 16.12.2019 р. по 18.05.2020 р. (0 років 5 місяців 3 дні); Територіальному управлінню Служби судової охорони у Полтавській області з 19.05.2020 р. по 01.01.2024 р. (3 роки 7 місяців 13 днів).

За результатами розгляду вищезазначеного звернення позивача, листом начальник Управління від 08.01.2024 р. № 47.05-12, повідомлено позивача, що на теперішній час наказом тимчасового виконувача обов`язків Голови Служби судової охорони від 24.10.2022 р. № 454 «Про затвердження переліку посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах», посада «головний спеціаліст (служби зв`язку, інформатизації та ТЗО) територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області в даному переліку відсутня, у зв`язку з чим зазначений час роботи в державних органах не може бути зарахований до стажу служби в Службі судової охорони. Також зазначено, що наказом Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області від 03.01.2024 р. № 6/ос "Про оголошення вислуги років співробітникам" ОСОБА_1 до вислуги років для виплати надбавки за стаж служби зарахований період служби в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Полтавській області з 19.05.2020 р. по 01.01.2024 р.

Позивач не погодився з вищезазначеною відмовою відповідача у зарахуванні до стажу служби в Службі судової охорони спірних періодів роботи та звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до служби в Службі судової охорони попередні спірні періоди роботи позивача в державних органах, а саме періоди: в органах прокуратури (прокуратура Кобеляцького району Полтавської області) з 07.08.2001 по 03.11.2004 роки; Державній виконавчій службі Полтавської області з 13.12.2005 по 13.03.2007; Головному управлінні юстиції у Полтавській області з 14.03.2007 по 25.04.2008; Головному територіальному управлінні юстиції у Полтавській області з 07.07.2017 по 12.12.2019; Територіальному управлінню Служби судової охорони у Полтавській області з 16.12.2019 по 18.05.2020.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Служба судової охорони, відповідно до ст. 161 Закону України від 02.06.2016 р. № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (в подальшому - Закон № 1402-VIII), є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.

Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України (ч. 2 ст. 1621 Закону № 1402-VIII).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 р. № 1052/0/15-19 затверджено Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (в подальшому - Положення).

Відповідно до п. 5 Положення у попередній редакції, час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах.

До стажу служби у Службі зараховується стаж служби в поліції, органах внутрішніх справ, військова служба в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 18.11.2021 р. № 2236/0/15-21 були внесені зміни до Положення, згідно з якими пункт 5 розділу І викладено в такій редакції:

"Час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах.

Стаж служби у Службі дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби у Службі (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей."

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в подальшому - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до п. "и" ч. 1 ст. 17 Закону № 2262-ХІІ, особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" ст. 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро України, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 р. № 435 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393" доповнено порядок обчислення вислуги років у новоствореному державному органі - Службі судової охорони. Зокрема, абз. 12 п. 1 Постанови № 393 зі змінами викладений у наступній редакції: "час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу або службу в органи Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, що затверджуються відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, Міністерством юстиції, Міністерством фінансів, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони".

Отже, особам, які мають право на призначення пенсії на підставі Закону № 2262-ХІІ, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи у державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується головою Служби судової охорони, і відповідно до стажу служби у Службі судової охорони.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судовим розглядом встановлено, що позивач працював: у Прокуратурі Полтавської області на посаді помічника прокурора Кобеляцького району з 07.08.2001 р. по 03.11.2004 р.; Державної виконавчої служби Полтавської області на посаді старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Полтавської області та на посаді головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Полтавської області з 13.12.2005 р. по 13.03.2007 р.; Головному управлінні юстиції у Полтавській області на посаді провідного спеціаліста відділу державної виконавчої служби з 25.07.2007 р. по 25.04.2008 р.; Головному територіальному управлінні юстиції у Полтавській області на посаді оператора комп`ютерного набору І категорії та на посаді головного спеціаліста відділу матеріально-технічного забезпечення з 12.05.2017 р. по 12.12.2019 р.; Територіальному управлінні служби судової охорони у Полтавській області на посаді завідувача складу (зв`язку та ТЗО) господарського взводу з 16.12.2019 р. по 18.05.2020 р. З 19.05.2020 р. прийнятий на службу до Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На момент виникнення спірних правовідносин перелік посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах, ще не був затверджений.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта, що позивач не обіймав посад за переліком, затвердженим наказом Служби судової охорони "Про затвердження Переліку посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах" № 454 від 24.10.2022 р. виходячи з наступного.

Верховний Суд, вирішуючи спори щодо призначення пенсій та зарахування стажу для осіб, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", неодноразово зазначав про те, що цей Закон для окремих категорій осіб передбачає гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами, покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для окремих категорій осіб як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Крім того, принцип юридичної визначеності, закріплений у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності - в даному випадку відсутність визначеного переліку посад середнього і вищого складу Служби судової охорони для обрахунку стажу.

Якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання для співробітників Служби судової охорони певних гарантій, а саме - реалізацію права на зарахування до вислуги років для призначення пенсії часу роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується головою Служби судової охорони за правилами, встановленими п. "и" ч. 1 ст. 17 Закону № 2262-ХІІ, держава, в даному випадку в особі Управління, безпідставно відступаючи від гарантованих позивачу прав та правомірних сподівань не зарахувала до стажу періоди служби у державних органах особі, на яку поширюється дія Закону № 2262-ХІІ.

Такі висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 14.08.2019 р. у справі № 1740/2508/18, від 20.09.2019 р. у справі № 813/904/15, від 18.11.2019 р. № 813/5876/15.

Статтею 164 Закону "Про судоустрій і статус суддів" установлюються спеціальні звання співробітників Служби судової охорони.

Зокрема, спеціальними званнями середнього складу є молодший лейтенант Служби судової охорони; лейтенант Служби судової охорони; старший лейтенант Служби судової охорони; капітан Служби судової охорони; майор Служби судової охорони; підполковник Служби судової охорони; полковник Служби судової охорони; (п. 2 ч. 1 ст. 164 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Суд апеляціної інстанції зазначає, що, відповідно до наказу Управління від 01.08.2023 р. № 421о/с ОСОБА_1 присвоєно перше спеціальне звання середнього складу співробітникам служби судової охорони - лейтенант Служби судової охорони, відповідно до наказу Управління № 651-к ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста (служби зв`язку, інформації та ТЗО) Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області.

Наказом Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області від 03.01.2024 р. № 6/ос "Про оголошення вислуги років співробітникам", до вислуги років для виплати надбавки за стаж служби ОСОБА_1 , зараховано період служби в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Полтавській області з 19.05.2020 р. по 01.01.2024 р. - 03 роки 07 місяців 13 днів.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновко суду першої інстанції, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до служби в Службі судової охорони періодів роботи позивача в державних органах, а саме періодів: в органах прокуратури (прокуратура Кобеляцького району Полтавської області) з 07.08.2001 р. по 03.11.2004 р.; Державній виконавчій службі Полтавської області з 13.12.2005 р. по 13.03.2007 р.; Головному управлінні юстиції у Полтавській області з 14.03.2007 р. по 25.04.2008 р.; Головному територіальному управлінні юстиції у Полтавській області з 07.07.2017 р. по 12.12.2019 р.; Територіальному управлінню Служби судової охорони у Полтавській області з 16.12.2019 р. по 18.05.2020 р., у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язння відповідача зарахувати вказані періоди роботи позивача у державних органах до служби у Службі судової охорони, у зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не обгрунтовані та не підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006 р.; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010 р.; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 р., пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 р. по справі № 440/429/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич