Постанова

від 02.10.2024 по справі 320/26616/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/26616/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до Державного підприємства «Державний науково-дослідний, проектно-конструкторський і проектний інститут вугільної промисловості «Укрндіпроект» про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Керівник Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві звернувся до Державного підприємства «Державний науково-дослідний, проектно-конструкторський і проектний інститут вугільної промисловості «Укрндіпроект», в якому просив:

- зобов`язати відповідача привести захисну споруду цивільного захисту - сховище № НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у стан готовності для використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом МВС України від 09 липня 2018 року № 579.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що не зважаючи на встановлені та зафіксовані у визначеному законом порядку порушення, відповідачем не вжито заходів з приведення захисної споруди (сховища) № НОМЕР_1 до відповідних стандартів та придатний стан для використання за цільовим призначенням, що, через напружену військово-політичну ситуацію в країні, ставить під загрозу захист життя та здоров`я цивільного населення району.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник керівника Київської міської прокуратури, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстації не враховано недопустимість обмеження центральних органів виконавчої влади у виборів способу захисту інтересів держави з метою реалізації своїх повноважень.

На думку скаржника, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню Закон України «Про правовий режим воєнного стану», та пункт 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України, що вказує про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Святошинською окружною прокуратурою міста Києва 26 липня 2022 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022102080000073 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 270-1 КК України за фактом зміни цільового призначення захисних споруд цивільного захисту, що призвела до втрати захисних властивостей та неможливості використання їх за цільовим призначенням.

Під час досудового розслідування встановлено, що на обліку у відділі з питань цивільного захисту Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації перебуває сховище II класу НОМЕР_1, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1.

Окремо розташоване сховище № НОМЕР_1 площею 625 кв.м. побудовано у 1970 році, є державним майном і перебуває на балансі ДП «Інститут «Укрндіпроект» та розраховано на укриття 600 осіб, що підтверджується паспортом сховища та обліковою карткою на нього, копії яких долучено до позовної заяви.

Приналежність сховища до державної форми власності та перебування на балансі саме ДП «Інститут «Укрндіпроект» підтверджується інформацією Фонду державного майна України (лист №10-15-16821 від 07 липня 2023 року), листами Міністерства енергетики України від 30 червня 2023 року та від 22 липня 2023 року, технічним паспортом, що виготовлений на замовлення даного підприємства.

У відповідності до акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту НОМЕР_1 від 08 червня 2023 року елементи системи життєзабезпечення споруди відсутні або знаходяться в неробочому стані, в приміщеннях зруйновані всі дерев`яні вироби, у тому числі двері і підлога, пошкоджені корозією елементи ребристого монолітного залізобетонного покриття - плита, ребра і головні балки, які спираються на колони, санітарний стан незадовільний, на стінах присутня сирість та прояви грибка, при цьому частина повітропроводів вентиляції, фільтрів і клапанів демонтована, фільтровентиляційні агрегати відсутні, аварійний вихід частково зруйнований, механізм задраювання (захисно-герметичні характеристики дверей) знаходиться в не робочому стані, системи водопостачання та опалення відключені від центральної, трубопроводи покриті корозією; електропостачання відключене, каналізаційна система в неробочому стані, стан гідроізоляції незадовільний, на стінах присутні ознаки просочування поверхневих та ґрунтових вод, системи зв`язку та оповіщення відсутні, приміщення не укомплектовано засобами пожежогасіння, схема евакуації відсутня. Стан сховища № НОМЕР_1 оцінено як не готове.

Аналогічні порушення виявлялись під час проведення оцінок стану готовності споруди 26 лютого 2020 року, 25 жовтня 2021 року та 01 жовтня 2022 року, що підтверджується відповідними актами.

Також, неналежний стан сховища також підтверджується протоколом огляду місця події від 01 жовтня 2022 року, проведеного в рамках кримінального провадження №42022102080000073 та фототаблицею до нього, яка наглядно демонструє неможливість його використання за призначенням.

Зокрема, в протоколі зазначено, що герметичні двері функціонал свій не забезпечують, інженерні мережі у непридатному стані, санітарні умови незадовільні, водопостачання не підведено, електропостачання відсутнє.

Отже, проведеними оглядами та перевірками встановлено, що стан сховища не відповідає вимогам щодо утримання захисних споруд цивільного захисту, при цьому виявлені порушення із року в рік є однаковими, що свідчить про їх тривалий характер та, як наслідок, невжиття відповідних заходів балансоутримувачем з метою усунення зафіксованих порушень та приведення захисної споруди у стан придатний до готовності.

Вважаючи, що відповідач не вжито заходи щодо приведення захисної споруди у належний для експлуатації стан, прокурор звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки законодавством установлено порядок забезпечення виконання вимог органів ДСНС про усунення порушень в сфері цивільного захисту саме шляхом звернення органів ДСНС до суду з предметом позову, визначеним статтею 68 Кодексу цивільного захисту України, а не шляхом зобов`язання вчинити певні дії відповідно до рекомендацій органу ДСНС, тому відсутність у ДСНС повноважень на звернення до суду з позовом про зобов`язання вчинити певні дії, відповідно, не надає прокурору право звертатися до суду із таким позовом, оскільки в даному випадку це є неналежним способом реалізації органом державної влади своїх повноважень та суперечить статтям 19, 131-1 Конституції України та статті 68 Кодексу цивільного захисту України.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог статті 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об`єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.

Згідно з частиною восьмою статті 32 Кодексу цивільного захисту (утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 (далі - Порядок №138) визначено, що утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням; балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Пунктом 9 Порядку №138 передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

Зі змісту пункту 10 Порядку №138 вбачається, що балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди, а саме: не більше 12 годин - для захисних споруд, призначених для укриття працівників (персоналу, найбільшої працюючої зміни) суб`єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту; не більше 24 годин - для інших захисних споруд, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.

Відтак, утримання захисних споруд здійснюється балансоутримувачем, який повинен підтримувати їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням.

Звертаючись до суду з вказаним позовом та обгрунтовуючи наявність підстав для представництва у цій справі керівник Святошинської окружної прокуратури міста Києва зазначив, що ДП «Інститут «Укрндіпроект» не вжито заходів, спрямованих на приведення сховища № НОМЕР_1 у стан, придатний для його використання за призначенням з метою захисту населення району, відповідно Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в місті Києві знало про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернулось.

Так, згідно зі ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У силу вимог пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

При вирішенні справи суд бере до уваги, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, а тому прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Пункт 8 частини першої статті 4 КАС України визначає позивача, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратора за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», а також суб`єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

При цьому, що у частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» відсутній такий випадок представництва прокурором інтересів держави в суді як відсутність у суб`єкта владних повноважень законного права на звернення до адміністративного суду, про який зазначає позивач.

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 46 КАС України юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень, може бути відповідачем лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право на звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень.

Тобто, суб`єкт владних повноважень, виступаючи позивачем, має бути уповноважений законом на звернення до суду за вирішенням спору прямо визначеного законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі № П/811/1067/17, де вказано, що звернення до адміністративного суду на виконання владних управлінських функцій передбачає, що така форма реагування має витікати безпосередньо з повноважень цього органу (у певній сфері правовідносин), а право на звернення до суду (з відповідним адміністративним позовом), зміст якого, коли це стосується суб`єкта владних повноважень, прирівнюється до його повноважень, має бути чітко передбачено законом.

У свою чергу, згідно з частиною першою статті 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

У силу вимог пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, зокрема, звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Підпунктом 48 пункту 4 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1052 від 16 грудня 2015 року, Державній службі України з надзвичайних ситуацій надано право складати акти перевірок, видавати приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертатись безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.

Згідно пункту 7 цього Положення ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Із наведеного випливає, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій та її територіальні органи можуть бути позивачами лише в адміністративних справах про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт.

Надання органам ДСНС права звернення до адміністративного суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб`єктів господарювання свідчить про виключність судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров`ю людей, з боку уповноваженого органу. У інших випадках передбачено застосування заходів адміністративного примусу.

З урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Звернення до адміністративного суду здійснюється суб`єктом владних повноважень виключно у випадках та порядку, встановлених законом. Це означає, що суб`єкт владних повноважень, виступаючи позивачем, має бути уповноважений законом на звернення до суду за вирішенням спору прямо визначеного законом (право звернення до суду із позовними вимогами, які передбачені законом).

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах неодноразово висловлені у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 18 жовтня 2019 року у справі № 320/1724/19, від 09 жовтня 2019 року у справі № 0440/4892/18, від 04 жовтня 2019 року у справі № 804/4728/18, від 30 липня 2019 року у справі № 0440/6927/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 804/4458/18, від 27 квітня 2020 року у справі № 826/10807/16, від 20 травня 2020 року у справі № 580/17/20, від 20 січня 2021 року у справі № 0440/6990/18, від 20 січня 2022 року у справі № 0440/6277/18, від 29 вересня 2021 року у справі № 580/6122/20 тощо.

Тобто, звернення з іншим позовом, ніж про застосування заходів реагування, передбачених статтею 68 Кодексу цивільного захисту України, чинним законодавством не передбачено, у зв`язку із чим прокурор у цій справі не може користуватися правом на звернення до суду з позовом, право на звернення з яким не має сам суб`єкт владних повноважень, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У період виникнення спірних правовідносин механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку було визначено вищевказаним Порядком створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10 березня 2017 року.

У силу вимог пункту 12 названого Порядку здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними центральними органами виконавчої влади, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до вимог законодавства

Згідно пункту 16 частини першої статті 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09 квітня 1999 року № 586-XIV місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за станом захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони).

Відповідно до пунктів 1, 4, 5 частини першої статті 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право:

- проводити перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і підпорядкування по напрямах, визначених статтею 16 цього Закону;

- давати згідно з чинним законодавством обов`язкові для виконання розпорядження керівникам підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і громадянам з контрольованих питань, порушувати питання про їх відповідальність у встановленому законом порядку;

- звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Із наведеного випливає, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в місті Києві не є тією особою, якій належить право вимоги за позовом до суб`єкта господарювання про зобов`язання привести захисну споруду цивільного захисту у стан готовності для використання за призначенням.

Звертаючись із даним позовом, прокурор фактично намагається розширити повноваження, надані такому суб`єкту чинним законодавством, що суперечить приписам статті 19 Конституції України про можливість органу державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зобов`язання відповідача привести захисну споруду цивільного захисту - сховище НОМЕР_1 у стан готовності до використання за призначенням є фактично його спонуканням усунути порушення, що зафіксовані в актах перевірок.

Водночас, законодавством установлено порядок забезпечення виконання вимог органів ДСНС про усунення порушень в сфері цивільного захисту саме шляхом звернення органів ДСНС до суду з предметом позову, визначеним статтею 68 Кодексу цивільного захисту України, а не шляхом зобов`язання вчинити певні дії відповідно до рекомендацій органу ДСНС.

Враховуючи викладене, відсутність у ДСНС повноважень на звернення до суду з позовом про зобов`язання вчинити певні дії, відповідно, не надає прокурору право звертатися до суду із таким позовом, оскільки в даному випадку це є неналежним способом реалізації органом державної влади своїх повноважень та суперечить статтям 19, 131-1 Конституції України та статті 68 Кодексу цивільного захисту України.

Викладене вище узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 0440/6619/18.

З огляду на вказане, колегія суддів погодужється з висновком суду першої інстанції про те, що прокурор звернувся до адміністративного суду не у спосіб, передбачений законом, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко