Постанова

від 01.10.2024 по справі 640/36719/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/36719/21 Головуючий у 1 інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Грибан І.О.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Фонду державного майна України, третя особа: Державне підприємство «Макіїввугілля» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Головне управління ДПС у м. Києві звернувся до суду з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Фонду державного майна України, третя особа: Державне підприємство «Макіїввугілля» (далі - ДП «Макіїввугілля»), в якому просив суд звернути стягнення на кошти Міністерства енергетики та вугільної промисловості України за рахунок погашення податкового боргу Державного підприємства «Макіїввугілля» у сумі 757 261794,30 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, позивач - Головне управління ДПС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що Головним управлінням ДПС у м. Києві направлено подання до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України щодо прийняття рішення, відповідно п. 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України. Зазначає, що станом на момент звернення до суду відповідь від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України не надходила. Таким чином, на переконання апелянта, контролюючий орган має право звернутися з позовом до суду, якщо орган управління підприємства не вживає заходів щодо погашення податкового боргу.

28 серпня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

03 вересня 2024 року до суду апеляційної інстанції від позивача - Головного управління ДПС у м. Києві надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

09 вересня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Фонду державного майна України надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

01 жовтня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Головного управління ДПС у м. Києві надійшли додаткові пояснення.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві перебуває ДП «Макіївугілля», як платник податків за основним місцем обліку.

Засновником (органом управління) ДП «Макіївугілля» є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Станом на момент звернення до суду, відповідно до даних інформаційно-телекомунаційних систем контролюючого органу, у ДП «Макіїввугілля» обліковуються податковий борг у розмірі 757 261 794,30 грн, а саме:

- з податку на додану вартість у розмірі 546 189 649,08 грн, в тому числі, пеня у розмірі 7 565 499,97 грн;

- з податку на прибуток підприємств у розмірі 183 096 660, 1 грн, в тому числі, пеня у розмірі 324 994,56 грн;

- з частини чистого прибутку у розмірі 17 787 465,20 грн, в тому числі, пеня 17 787 465,20 грн;

- з рентної плати за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води водних об`єктів місцевого значення) у розмірі 2 531 032,22 грн, в тому числі, пеня у розмірі 3 066,90 грн;

- зі штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, з порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 231 752,49 грн;

- з адміністративних штрафів та інших санкцій у розмірі 19 284,84 грн, в тому числі, пеня у розмірі 172,84 грн;

- надходження податків і зборів (обов`язкових платежів), які справлялися до 1 січня 2011 року, але не визначені ПКУ у розмірі 7 405 410,16 грн, в тому числі, пеня у розмірі 16 886,22 грн.

Про стягнення податкового боргу з ДП «Макіїввугілля» Донецьким окружним адміністративним судом прийнято наступні постанови:

- у справі №2а-32725/08/0570 від 09.01.2009 про стягнення 592 846,43 грн;

- у справі №2а-3 820/09/0570 від 07.04.2009 про стягнення 618 759,07 грн;

- у справі №2а-3821/09/0570 від 07.04.2009 про стягнення 57 841,09 грн;

- у справі №2а-9226/09/0570 від 28.07.2019 про стягнення 84 711,41 грн;

- у справі №2а-14819/09/0570 від 05.10.2009 про стягнення 630 051,96 грн;

- у справі №2а-22539/09/0570 від 11.01.2010 про стягнення 602 564,73 грн;

- у справі №2а-12359/10/0570 від 15.06.2010 про стягнення 14 347 124,00 грн;

- у справі №2а-18283/10/0570 від 10.08.2010 про стягнення 5 983 342,00 грн;

- у справі №2а-18614/10/0570 від 18.08.2010 про стягнення 578 239,18 грн;

- у справі №805/3792/13-а від 10.04.2013 про стягнення 50 482 349,00 грн;

- у справі №805/7072/13-а від 22.05.2013 про стягнення 112 073,19 грн;

- у справі №805/15260/13-а від 12.11.2013 про стягнення 2 747 499,90 грн;

- у справі №805/16489/13-а від 09.12.2013 про стягнення 211 026,51 грн.

Податковим органом неодноразово вживались заходи щодо списання коштів з рахунків платника, шляхом направлення до банківських установ, що обслуговують боржника, інкасових доручень. Проте, інкасові доручення повернуті банками без виконання.

04 січня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення №04/01/18 про опис майна ДП «Макіїввугілля» у податкову заставу. На підставі цього рішення складено акти опису майна в податкову заставу №2/26-15-17-02-17 від 15.01.2018 та №3/26-15-17-02-17 від 15.01.2018.

31 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, в якому зафіксовано, що встановлено фактичну наявність описаних активів, згідно актів опису майна в податкову заставу від 15.01.2018 № 2/26-15-17-02-17 та від 15.01.2018 № 3/26-1-15-17-02-17, які фактично знаходиться за адресою: Київська обл. Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Київська, будинок 38 та Київська обл. Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Вишнева, будинок 37.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2019 року відкрито провадження у справі № 640/11002/19 за позовом Головного управління ДФС до ДП «Макіїввугілля» про надання дозволу на погашення податкового боргу у загальному розмірі 663 585 181,97 грн за рахунок майна ДП «Макіїввугілля», що перебуває у податковій заставі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року у справі № 640/11002/19 за позовом Головного управління ДПС у місті Києві до Державного підприємства «Макіїввугілля» адміністративний позов задоволено повністю. Надано дозвіл на погашення суми податкового боргу Державного підприємства «Макіїввугілля» у загальному розмірі 663 585 181,97 грн за рахунок майна Державного підприємства «Макіїввугілля», що перебуває у податковій заставі.

Головним управлінням ДПС у м. Києві направлено до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України подання щодо прийняття рішення відповідно до п. 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України.

Позивач зазначає, що станом на момент звернення до суду, відповідь від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України до нього не надходила.

Головне управління ДПС у м. Києві, з метою звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває державне підприємство, звернулось до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.3 статті 6 ПК України, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Підпунктами 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня;

податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України;

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

За правилами статті 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

У відповідності до пункту 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Водночас, особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації визначені положеннями статті 96 ПК України.

Пунктом 96.2 статті 96 ПК України передбачено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

96.2.1. надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

96.2.2. досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

96.2.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

96.2.4. виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Згідно пункту 96.3 статті 96 ПК України, відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Отже, положення статті 96 ПК України зобов`язують контролюючий орган звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство у тому випадку, якщо: а) не отримано відповіді органу виконавчої влади протягом 30 календарних днів з дня направлення відповідного подання контролюючого органу; б) отримано відповідь про відмову у задоволенні його вимог.

Аналіз вищевказаних норм також дає підстави вважати, що обов`язковою умовою для звернення контролюючого органу до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків-боржник, з поданням щодо прийняття рішення, є неможливість погашення податкового боргу з суми коштів, отриманої від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації.

Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до суду першої інстанції з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Фонду державного майна України, третя особа: Державне підприємство «Макіїввугілля» щодо звернення стягнення на кошти Міністерства енергетики та вугільної промисловості України за рахунок погашення податкового боргу Державного підприємства «Макіїввугілля» у сумі 757 261 794,30 грн.

При цьому, звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на наявність підстав, передбачених пунктом 96.3 статті 96 ПК України, а саме, відсутність відповіді Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, як органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків, на подання контролюючого органу щодо прийняття одного із рішень, зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 статті 96 ПК України.

Проте, колегія суддів зазначає, що стаття 96 ПК України передбачає особливості погашення податкового боргу саме державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

Таким чином, з позовом про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває державне підприємство, можливо звернутися лише за умови, якщо таке підприємство не підлягає приватизації.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суд у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 13 грудня 2023 року у справі № 640/36438/21 та від 25 липня 2023 року у справі № 826/19356/15.

Згідно Переліку, затвердженого Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999 № 847-XIV (втратив чинність 20.10.2019 на підставі Закону № 145-ІХ), Державне підприємство «Макіїввутілля» не належить до об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Беручи до уваги викладене, оскільки, ДП «Макіїввугілля» не відноситься ні до державного підприємства, яке не підлягає приватизації, ні до комунального, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність, в даному випадку, передбачених статтею 96 ПК України підстав для звернення контролюючого органу з цим позовом до суду.

Крім того, як було вищезазначено, Головне управління ДПС у м. Києві посилалось на відсутність відповіді Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, як органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків, на подання щодо прийнятт рішення, відповідно до п. 96.2 ст. 96 ПК України.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що на вказане подання Головного управління ДПС у м. Києві від 21.07.2021 № 27865/5/26-15-133-05-19 Міністерством енергетики України була надана надано відповідь листом від 03.08.2021 № 26/1.3-23.1-12070. При цьому, у даному листі Міністерство енергетики України роз`яснило, що не має можливості впливати на ДП «Макіївквугілля» щодо погашення зобов`язань, зазначених в листі Головного управління ДПС у м. Києві (Т. 1 а.с. 181-182).

Отже, доводи апелянта про відсутність відповіді органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків є необґрунтованими.

Також, як свідчать матеріали справи, 04.01.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення № 04/01/18 про опис майна ДП «Макіїввугілля» у податкову заставу, на підставі якого складено акти опису майна в податкову заставу від 15.01.2018 № 2/26-15-17-02-17 та № 3/26-15-17-02-17. В подальшому, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2020 у справі №640/11002/19 надано дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна ДП «Макіїввугілля», що перебуває у податковій заставі (Т. 1 а.с. 165-166, 168, 170-171).

Однак, згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 25.03.2021 зареєстровано право власності на житловий будинок № 38, який розташований по вул. Київській, в селі Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинському районі Київської області та на житловий будинок № 37, який розташований по вул. Вишневій, в селі Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинському районі Київської області зареєстровано за державою в особі Міністерства енергетики України на підставі рішення Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 у справі № 911/1572/18 (Т. 1 а.с. 167, 169).

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.2 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно п. 87.5 ст. 87 ПК України, у разі якщо здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, не привело до повного погашення суми податкового боргу або у разі недостатності у платника коштів для погашення податкового боргу, контролюючий орган визначає дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав, джерелом погашення податкового боргу такого платника податків.

Контролюючий орган укладає з платником податків договір щодо переведення права вимоги такої дебіторської заборгованості. Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, про що зазначається в договорі між платником податків і контролюючим органом, та повинна бути відповідним чином розкрита в примітках до фінансової звітності.

За приписами п. 95.22 ст. 95 ПК України, контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Сума коштів, що надходить у результаті стягнення дебіторської заборгованості, в повному обсязі (але в межах суми податкового боргу) зараховується до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. Сума дебіторської заборгованості, що стягнута понад суму податкового боргу, передається у розпорядження платника податку.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, контролюючим органом не досліджено можливість погашення податкового боргу за рахунок дебіторської заборгованості, наявної в державного підприємства.

Враховуючи вищевказане, судом першої інстанції правильно відмовлено у задоволенні позову про звернення стягнення на кошти Міністерства енергетики та вугільної промисловості України за рахунок погашення податкового боргу Державного підприємства «Макіїввугілля».

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Головного управління ДПС у м. Києві та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Грибан І.О.

Повний текст постанови виготовлено 02.10.2024 р.