Ухвала

від 26.09.2024 по справі 761/26976/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/26976/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/5821/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ "СКАЙЛУМ АКТИВ" - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 серпня 2024 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

представників володільців майна ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 серпня 2024 рокузадоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 72023000310000014, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 березня 2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 204 КК України, та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 23 липня 2024 під час обшуку земельних ділянок, приміщень, будівель, споруд та резервуарів автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: наземний резервуар для газу фірми «VPS», заводський номер НОМЕР_1 , наземний резервуар для газу фірми «VPS», заводський номер 40731, резервуар для газу виробника «ОДО Северодонецкий завод химического нестандартизованого оборудования» заводський номер 6763, паливно-роздавальна станція, яка складається із наземного резервуара виробництва ТОВ «НВК ІНТРГАЗ» серійний номер 195 та паливно-роздавальної колонки фірми «АЗТ СЛАВУТИЧ» серійний номер 1182, модульна паливно-роздавальна станція, яка складається із наземного резервуара виробництва ТОВ «НВК ІНТРГАЗ» серійний номер 194 та паливно-роздавальної колонки фірми «АЗТ СЛАВУТИЧ» серійний номер 1239, рідина з характерними ознаками нафтопродуктів в об`ємі 628 л., рідина з характерними ознаками нафтопродуктів в об`ємі 3954 л., речовина - «скраплений газ» в об`ємі 7410 л., з тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник ТОВ "СКАЙЛУМ АКТИВ" - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить при розгляді справи здійснити відео відтворення відеозапису (перегляд) обшуку, який було проведено 23.07.2024 в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 72023000310000014 від 14.03.2023 детективами БЕБ за адресою: АДРЕСА_1 , яке оформлено протоколом обшуку від 23.07.2024, скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт описаного та тимчасово вилученого майна за результатами обшуку, проведеного 23.07.2024 в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 72023000310000014 від 14.03.2023 за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги апелянт вказує на те, що слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали не врахував та не дослідив обставини справи, доводи і клопотання захисту, що призвело до помилкового застосування норм процесуального права.

Так, слідчим суддею не було враховано, що описані та вилучені речі, які перебували у володінні ТОВ "Скайлум Актив" не зазначені в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на обшук, тобто ці речі вилучені без відповідного процесуального дозволу.

Апелянт зазначає, що ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.06.2024, якою надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , підлягала виконанню у строк, що не перевищує один місяць з дня її постановлення, тобто до 23.07.2024 року та надавала право на проникнення до приміщень лише один раз.

При цьому, дійсно 23.07.2024 за адресою: АДРЕСА_1 прибули співробітники Головного підрозділу БЕБ, проте яким чином вони стосуються цієї справи та можливості проводити обшук не пояснили та підтверджуючих документів не пред`явили.

Також, дозвіл надавав право один раз проникати в обшуковане приміщення уповноваженим особам, що проводять обшук, проте, вказані особи неодноразово покидали приміщення під час обшуку, а потім повертались. Крім того, була порушена процедура зливу пального.

До того ж, на думку апелянта, обшук за адресою: АДРЕСА_1 міг закінчитись 24.07.2024, тобто поза межами дії в часі наданого процесуального дозволу для проведення обшуку.

Апелянт наголошує на тому, що в клопотанні про арешт не обґрунтовано, яким чином арешт та вилучення цього майна допоможе здійснити доказування стороною обвинувачення в кримінальному розслідуванні, тобто реалізувати принцип, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що під час обшуку та вилучення не було повідомлено власника ТОВ "КП "Земельні ресурси 2" та власника нерухомого майна ТОВ "Електроенерджі".

Апелянт зауважує, що майно належним чином не ідентифіковано, зокрема розміри, об`єм, колір, вага, марка, стан тощо, а тому це може призвести до заміни, пошкодження та можливих збитків для власника.

Також апелянт вказує на те, що це майно вже було арештовано як речовий доказ, а тому потреби його арештовувати знову немає.

На переконання апелянта, орган досудового розслідування, у розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні в частині, що стосується майна на яке просить накласти арешт, а тому у клопотанні не доведено таку мету арешту майна, як збереження речових доказів.

Заслухавши доповідь судді, доводи представників володільців майна, які підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги представника ТОВ "СКАЙЛУМ АКТИВ" - адвоката ОСОБА_6 , колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023000310000014, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 березня 2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 204 КК України.

Так, протягом 2023-2024 років на території Київської області група невстановлених осіб, діючи за попередньою змовою, в порушення вимог ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального», організували незаконну діяльність з виготовлення підакцизних товарів, а саме пального (бензину та дизелю) з нафтопродуктів невідомого походження без відповідної ліцензії, яке в подальшому за відсутності будь-яких дозвільних документів реалізовується через мережу автозаправних станцій на території м. Києва.

Зокрема встановлена мережа автозаправних станцій «Evrogaz», які розташовуються за адресами: м. Київ, пр. Григоренко Петра, 40-Б, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , на яких з 04.10.2023 здійснює свою господарську діяльність ТОВ «СКАЙЛУМ АКТИВ» (код ЄДРПОУ: 45309171), основним видом економічної діяльності якого є - роздрібна торгівля пальним. При цьому відповідно до положень статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» визначено, що роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю, також суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним, однак ОСОБА_9 , як директор ТОВ «СКАЙЛУМ АКТИВ» (код ЄДРПОУ: 45309171), не вжила відповідних організаційних заходів та не отримала ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за вказаними адресами, як того вимагає Закон, так само не було отримано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, якими обладнані автозаправні станції.

03.01.2024 в ході проведення на підставі ухвали слідчого судді обшуків автозаправних станцій, які використовує ТОВ «СКАЙЛУМ АКТИВ» (код ЄДРПОУ: 45309171) виявлено та вилучено незаконно придбане з метою збуту пальне, а саме:

- за адресою: м. Київ, пр. Григоренко Петра, 40-Б - легкі дистиляти (бензин) в об`ємі 2800 (дві тисячі вісімсот) літрів, які не відповідають «ДСТУ 7687:2015 «Бензини автомобільні Євро. Технічні умови», щодо бензину автомобільного ЄВРО 5;

- за адресою: м. Київ, вул. Тепловозна, 22 - легкі дистиляти (бензин) в об`ємі 2800 (дві тисячі вісімсот) літрів, які не відповідають «ДСТУ 7687:2015 «Бензини автомобільні Євро. Технічні умови», щодо бензину автомобільного ЄВРО 5, важкі дистиляти, газойль (паливо дизельне) в об`ємі 800 (вісімсот) літрів, які не відповідають «ДСТУ 7688:2015 «Паливо дизельне Євро. Технічні умови», щодо дизельного палива ЄВРО 5;

- за адресою: м. Київ, пр. Георгія Нарбута (колишня назва - пр. Визволителів), 19-А - легкі дистиляти (бензин) в об`ємі 2467 (дві тисяча чотириста шістдесят сім), 67 літрів, які не відповідають «ДСТУ 7687:2015 «Бензини автомобільні Євро. Технічні умови», щодо бензину автомобільного ЄВРО 5, важкі дистиляти, газойль (паливо дизельне) в об`ємі 2869 (дві тисячі вісімсот шістдесят дев`ять), 92 літрів, які не відповідають «ДСТУ 7688:2015 «Паливо дизельне Євро. Технічні умови», щодо дизельного палива ЄВРО 5, також за вказаними адресами було вилучено та арештовано обладнання призначене для відпуску незаконно виготовленого пального, а саме модульні паливо-роздавальні комплекси.

11.04.2024 за адресами вказаних автозаправних станціях, у зв`язку з тим, що службові особи не припинили свою злочину діяльність пов`язану з незаконним обігом підакцизних товарів (пальним) і продовжили на вказаних АЗС здійснювати незаконне придбання з метою збуту, зберігання з цією метою та збут незаконно виготовленого пального, на підставі ухвал слідчого судді проведені повторні обшуки під час яких виявлено та вилучено резервуари наповнені скрапленим газом, які після вилучення були опломбовані та передані на відповідальне зберігання згідно акту представникам ТОВ «СКАЙЛУМ АКТИВ», однак 12.04.2024 пломби були зірвані та службовими особами ТОВ «СКАЙЛУМ АКТИВ» продовжено діяльність з реалізації пального.

13.04.2024 на підставі достатньо зібраних доказів, директора ТОВ «СКАЙЛУМ АКТИВ» - ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України та 31.05.2024 матеріали відносно підозрюваної виділені в окреме провадження для завершення.

На даний момент встановлено, що автозаправні станції «Evrogaz», які розташовуються за адресами: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , на яких здійснює свою діяльність ТОВ «СКАЙЛУМ АКТИВ», без відповідних дозвільних документів безпосередньо ліцензії на право провадження діяльності пов`язаної з обігом пального, продовжують здійснювати реалізацію пального, в т.ч. незаконно виготовленого, оскільки відсутні можливості здійснювати офіційне придбання пального для подальшої реалізації.

З метою виявлення та фіксації обставин вчинюваного кримінального правопорушення, детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України в період часу з 11:12 годин по 23:46 годин 23.07.2024, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.06.2024 проведено обшук земельних ділянок, приміщень, будівель, споруд та резервуарів автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого було виявлено та вилучено речі та документи в т.ч.

Крім цього, під час обшуку так саме не було виявлено діючої ліцензії на роздрібну торгівлю пальним за вищевказаною адресою розташування АЗС, а саме на ТОВ «СКАЙЛУМ АКТИВ» (код ЄДРПОУ 45309171), які фактично здійснює діяльність з роздрібної торгівлі пальним, а також будь-яких документів щодо походження пального, в тому числі згідно облікового Х-звіту № 0625 за 23.07.2024 на вказаній АЗС обліковується 627 л. - «Газ пропан-бутан», 100 л. - «Дизельне паливо», 54,61 л. - «Бензин».

24.07.2024 старшим детективом Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України - ОСОБА_10 , враховуючи той факт, що виявлені та вилучені вищезазначені речі, а саме резервуари, модульні станції, пальне відповідають критеріям ст. 98 КПК України, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

25.07.2024 прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 72023000310000014, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 березня 2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 204 КК України.

08.08.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора про арешт майна та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 23 липня 2024 під час обшуку земельних ділянок, приміщень, будівель, споруд та резервуарів автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: наземний резервуар для газу фірми «VPS», заводський номер НОМЕР_1 , наземний резервуар для газу фірми «VPS», заводський номер НОМЕР_2 , резервуар для газу виробника «ОДО Северодонецкий завод химического нестандартизованого оборудования» заводський номер 6763, паливно-роздавальна станція, яка складається із наземного резервуара виробництва ТОВ «НВК ІНТРГАЗ» серійний номер 195 та паливно-роздавальної колонки фірми «АЗТ СЛАВУТИЧ» серійний номер 1182, модульна паливно-роздавальна станція, яка складається із наземного резервуара виробництва ТОВ «НВК ІНТРГАЗ» серійний номер 194 та паливно-роздавальної колонки фірми «АЗТ СЛАВУТИЧ» серійний номер 1239, рідина з характерними ознаками нафтопродуктів в об`ємі 628 л., рідина з характерними ознаками нафтопродуктів в об`ємі 3954 л., речовина - «скраплений газ» в об`ємі 7410 л., з тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя як вбачається зi змісту оскаржуваної ухвали виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту так як стороною обвинувачення на даному етапі доведено, що майно, на яке необхідно накласти арешт, відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України. Вилучені предмети можуть бути доказами ймовірного кримінального правопорушення і відносяться до категорії речових доказів.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому в судовому засіданні були досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів ociб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішені питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі i спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх ociб.

Відповідні дані мають міститися i у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого icнyє сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх ociб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичноїособи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинен вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органiв місцевого самоврядування, фізичних i юридичних ociб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримiнального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно вимогам ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішені питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у paзi задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170- 173 КПК України, наклав арешт на тимчасово вилучене майно 23 липня 2024 під час обшуку земельних ділянок, приміщень, будівель, споруд та резервуарів автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_1 ,з тих підстав, що зазначене у клопотанні майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а саме є майном, щодо якого є наявність розумних підозр вважати, що воно може бути предметом та знаряддям кримінального правопорушення, а тому, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення, передачі та відчуження такого майна, прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права третьої особи, в такий спосіб, з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оскільки у даному кримінальному провадженні на даний час, з урахуванням обставин кримінального провадження №72023000310000014, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 березня 2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 204 КК України, є всі підстави вважати, що зазначене майно, відповідає ознакам, зазначеним в статті 98 КПК України, що згідно з частиною третьою статті 170 КПК України дає підстави для їх арешту, як речового доказу з метою збереження, а тому слідчим суддею арешт накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.

Тердження апелянта, що слідчим суддею не було враховано, що описані та вилучені речі, які перебували у володінні ТОВ "Скайлум Актив" не зазначені в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на обшук, тобто ці речі вилучені без відповідного процесуального дозволу, колегія суддів не вважає безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно положень ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Відтак, згідно протоколу обшук земельних ділянок, приміщень, будівель, споруд та резервуарів автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено 23.07.2024, а із клопотанням про накладення арешту прокурор звернувся 25.07.2024, тобто в межах строку, визначеногоч. 5 ст. 171 КПК України, тобто протягом 48 годин після вилучення майна.

Твердження апелянта, що обшук за адресою: АДРЕСА_1 міг закінчитись 24.07.2024, тобто поза межами дії в часі наданого процесуального дозволу для проведення обшуку, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки з протоколу обшуку від 23.07.2024 вбачається, що обшук закінчено 23.07.2024 о 23 годин 46 хвилин, тобто в межах дії в часі наданого процесуального дозволу для проведення обшуку.

Щодо доводів апелянта, що під час обшуку та вилучення не було повідомлено власника ТОВ "КП "Земельні ресурси 2" та власника нерухомого майна ТОВ "Електроенерджі", колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.ст. 233, 234 КПК України обшук може бути проведено або за добровільною згодою власника житла, приміщення чи іншого володіння особи, або на підставі судового рішення.

А тому, на переконання колегії суддів, враховуючи, що обшук 23.07.2024 за адресою: АДРЕСА_1 було проведено на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.06.2024, а також беручи до уваги, що вказана процесуальна дія була проведена за участі користувача приміщення ОСОБА_11 , участь власника ТОВ "КП "Земельні ресурси 2" та власника нерухомого майна ТОВ "Електроенерджі" не була обов`язковою.

При цьому, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на те, що майно належним чином не ідентифіковано, так як це суперечить матеріалам кримінального провадження, оскільки як у протоколі обшуку, так і у оскаржуваній ухвалі майно ідентифіковано належним чином.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу, - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 серпня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ТОВ "СКАЙЛУМ АКТИВ" - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4