Рішення

від 02.10.2024 по справі 160/8908/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 рокуСправа №160/8908/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши питання щодо ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/8908/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АДІТОН до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АДІТОН до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

11.09.2024 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АДІТОН до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення задоволено, а саме:

- визнано протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 1803627/21870366 року від 05.08.2020 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №351 від 16.07.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №351 від 16.07.2020, датою подання на реєстрацію.

17.09.2024 представником Товариства з обмеженою відповідальністю АДІТОН, адвокатом Корніловою Еліною Юріївною подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/8908/21, яким просить стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АДІТОН» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що наведена в позові сума попереднього розрахунку судових витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн відповідає фактичній сумі витрат.

18.09.2024 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було призначено до розгляду питання щодо ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі 160/8908/21 без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) на 02.10.2024.

19.09.2024 представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. В обґрунтування якого зазначено, що предметом спору у справі №160/8908/21 є оскарження одного рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо відмови у реєстрації податкових накладних, та зобов`язання ДПС України зареєструвати відповідну податкову накладну. Дана категорія справ є далеко не новою для судової практики, а відтак не потребує значних зусиль з боку представника позивача щодо складання позову, збирання доказів, та таке інше. Первинні документи зібрані для позовної заяви наявні у позивача. Відповідно копії даних документів не потребували жодних зусиль щодо їх збирання. На супроводженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувають справи №160/14579/20; №160/8908/21; №160/8909/21; №160/8910/21; №160/8911/21; №160/8912/21; №160/8913/21; №160/8914/21; №160/8915/21 за позовом ТОВ «Адітон» до ГУ ДПС у Дніпропетровській області та ДПС України про визнання протиправними рішень, та зобов`язання зареєструвати розрахунки коригування. Ці справи є тотожними, та на думку відповідача витребовувати за кожну із 9 майже однакових справ по 5000 грн, кожна з яких розглядається у порядку письмового провадження, є надмірним та невиправданим. Зазначена у позовній заяві сума витрат на правничу допомогу, ані доведена документально, ані є співмірною, оскільки жодних дій з боку особи яка нібито здійснює правничу допомогу здійснено не було, та заявлено прохання про розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Предмет позову для судової практики є далеко не новим. Відтак, описані вище факти свідчать про неспівмірність заявлених (орієнтовних) витрат із складністю самої справи.

Відповідно до ч.3ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З урахуванням ч.3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення за відсутності представників сторін.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши питання щодо ухвалення додаткового рішення, зазначає наступне.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АДІТОН до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення задоволено, а саме:

- визнано протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 1803627/21870366 року від 05.08.2020 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №351 від 16.07.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №351 від 16.07.2020, датою подання на реєстрацію.

Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначеністаттею 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Частина перша статті 252 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адітон» було укладено Договір б/н про надання правової (правничої) допомоги.

Відповідно до п.1.1. Договору, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну (правову) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору юридичну (правову) допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми (згідно я.4.2.1) до 5 числа кожного поточного місяця на протязі дії договору.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору юридична (правова) допомога адвоката по даному договору оплачується в формі авансу в розмірі визначеному у протоколі узгодження розміру гонорару, який є невід`ємною частиною Договору. В розмір даної оплати включена правова допомога, зазначена в пунктах 2.1.1-2.1.3; 2.1.6; 2.1.7 даного Договору.

4.3.Юридична (правова) допомога адвоката , визначена у пунктах 2.1,4 та 2.1.5 даного Договору оплачується окремо, додатково до гонорару, визначеному у п.4.2. даного Договору , на умовах укладеної Сторонами відповідної Додаткової угоди. 4.4. По закінченню кожного календарного місяця, в якому адвокат надав клієнтові юридичну (правову) допомогу, складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. Акт надсилається клієнту адвокатом факсимільним зв`язком або поштою.

Відповідно до умов договору від 01.02.2017, сторонами була укладена Додаткова угода № б/н від 01.02.2024 року, згідно п. 1 якої: «На виконання пункту 2.1.4 Договору про надання правової допомоги від 01.02.2017 року Сторони узгодили, що адвокат надає клієнту наступну правову (правничу) допомогу:

Представлення інтересів Клієнта у Дніпропетровському окружному адміністративному суді, суд апеляційної та/або касаційної інстанції щодо визнання протиправним та скасування рішення про відмові в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування № 1803627/21870366 про відмову реєстрації розрахунку коригування №351 від 16.07.2020 року по справі №160/8908/21».

Згідно п. 3 даної додаткової угоди: «Гонорар адвоката за надання правничої допомоги, визначеної у п. 1 даної Додаткової угоди визначається у відповідному протоколі узгодження розміру гонорару».

10 квітня 2024 року сторони уклали протокол, яким узгодили, що правова допомога адвоката по даному договору та додатковій угоді від 10.04.2024 оплачується в формі попередньої оплати в сумі 5000 грн.

Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) від 16.09.2024, адвокатом надана наступна правова (правнича) допомога по справі №160/8908/21: ознайомлення зі справою, узгодження правової позиції з клієнтом, підготовка, написання, формулювання апеляційної скарги на ухвалу суду від 10.04.2024, подання доказів (через підсистему Електронний суд) по справі на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2024.

Доказом оплати послуг є платіжна інструкція №16269 від 31.07.2024 року на суму 5000 грн.

Суд зазначає, що надані докази у сукупності доводять понесення позивачем витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи, оскільки предмет наданої правової допомоги, визначений у Додатковій угоді від 01.02.2024 до договору від 01.02.2017.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогуце гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в акті приймання-передачі наданих послуг, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 у справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.

Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Загальна вартість наданих послуг склала 5000,00 грн.

Отже, позивачем доведені понесені витрати та сплату коштів за надання правничої допомоги у межах адміністративної справи № 160/8908/21.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Вищевказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Дослідивши адміністративний позов, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є співмірними зі складністю даної справи.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, суд доходить висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Оскільки оскаржуване рішення, яким відмовлено у реєстрації податкових накладних прийнято саме Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат.

Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись ст. ст.139, 241, 252, 292, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю АДІТОН - адвоката Корнілової Еліни Юріївни про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/8908/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АДІТОН до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення у справі №160/8908/21, яким:

стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІТОН» (49000, м. Дніпро, вул. Грушевського Михайла, буд. 9, код ЄДРПОУ 21870366) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець