Рішення

від 19.09.2024 по справі 462/5233/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/5233/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова

у складі:

судді Ліуша А.І.

секретаря Шостак К.

представника заявника ОСОБА_1

заявниці ОСОБА_2

розглянувши заяву ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,-

В С Т А Н О В И В :

заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів. Вимоги заяви мотивовано тим, що 22 січня 2024 року, вона звернулася до державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, з питання щодо перереєстрації прав на нерухоме майно, де їй було відмовлено. Вказана відмова мотивована тим, що наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Враховуючи вищевикладене, просить суд: встановити факт належності правовстановлюючого документу ОСОБА_2 , - паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , де невірно зазначено її ім`я; встановити факт належності правовстановлюючого документу ОСОБА_2 , - довідки про присвоєння ідентифікаційного номера де невірно зазначено її ім`я; встановити факт належності правовстановлюючого документу ОСОБА_2 , - договору дарування квартири АДРЕСА_1 де невірно зазначено її ім`я; встановити факт належності правовстановлюючого документу ОСОБА_2 , - витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію приватним нотаріусом права власності на квартиру де невірно зазначено її ім`я.

Представник заявника в судовому засіданні вимоги заяви підтримав, просив такі задовільнити в повному обсязі.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах заяви суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити за безпідставністю.

Судом встановлено, що згідно висновку експерта від 06 лютого 2024 року, з урахуванням зазначеного записи імені Нілла (паспорт громадянина України, виданий 11 січня 2024 року, запис ОСОБА_2 ; картка платника податків, запис ОСОБА_2 ; довідка про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру, запис ОСОБА_2 ; актовий запис про шлюб, запис ОСОБА_3 / ОСОБА_2 ; пенсійне посвідчення, запис ОСОБА_2 ; лист ГУ ДМС у Львівській обл., запис ОСОБА_2 ), Ніла (паспорт громадянина України виданий 29.08.1997 р., запис ОСОБА_2 ; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, запис ОСОБА_2 ; лист ГУ ДМС у Львівській обл., запис ОСОБА_2 ) і російською ОСОБА_4 (свідоцтво про народження, запис російською мовою ОСОБА_5 ; паспорт громадянина України виданий 29.08.1997 р., запис російською мовою ОСОБА_2 ) в документах, наданих для експертизи, є ідентичними.

Згідно договору дарування квартири від 01 листопада 2017 року, ОСОБА_6 , подарувала, а ОСОБА_2 отримала квартиру АДРЕСА_1 . Вказане також стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, в якому ім`я заявниці значиться як ОСОБА_2 .

Згідно посвідки про народження, ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В картці платника податків заявниці від 19 січня 2024 року, паспорті громадянина України № НОМЕР_2 , довідці про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру анкетні дані заявниці значаться ОСОБА_2 .

Згідно довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, паспорті громадянина України НОМЕР_1 дані заявниці значаться ОСОБА_2

Відповідно до відповіді Державної міграційної служби України у Львівській області, згідно з інформацією зазначеною в ЄАІС УМП ДМС України, ОСОБА_2 документована паспортом у формі картки № НОМЕР_2 , у зв`язку з обміном паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , що виданий на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В матеріалах справи міститься відповідь Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області, згідно якої, їй відмовлено у виготовленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон у зв`язку з тим, що під час проведення процедури ідентифікації особи, виявлено розбіжність в імені в базі даних Державного реєстру актів цивільного стану. Паспорт громадянина України НОМЕР_1 видано з порушеннями вимог законодавства. Роз`яснено їй право звернення до відділу №3 в м. Львові з заявою про одночасне оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 22 січня 2024 року №71219327, відмовлено в проведенні реєстраційних дій за заявою у зв`язку наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Також, суду було надано актовий запис про шлюб №1230 від 26 серпня 1962 року, з якого вбачається, що ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , та після державної реєстраці, отримала прізвище ОСОБА_10 .

Так, частиною 3 ст. 315 ЦПК України передбачено, що справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.

Відтак, вимоги заявниці щодо: встановлення факт належності правовстановлюючого документу ОСОБА_2 , - паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , де невірно зазначено її ім`я та встановлення факту належності правовстановлюючого документу ОСОБА_2 , - довідки про присвоєння ідентифікаційного номера де невірно зазначено її ім`я, - не підлягають задоволенню в силу ч. 3 ст. 315 ЦПК України.

Крім того,суд вважаєза необхіднезазначити,що паспортгромадянина Українисерії НОМЕР_1 ,станом надень розглядузаяви єнедійсним,оскільки найого заміну,заявниці буловидано паспорту формікартки № НОМЕР_2 , який є чинним та в якому вірно зазначено анкетні дані заявниці.

Також, суд звертає увагу заявниці та її представника на те, що згідно відповіді Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області, заявниці вже було роз`яснено їй право звернення до відділу №3 в м. Львові з заявою про одночасне оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, з метою усунення причини, по якій їй було відмовлено у виготовленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон та наявності розбіжності в імені в базі даних Державного реєстру актів цивільного стану. Доказів звернення до відділу №3 в м. Львові, матеріали справи не містять.

Щодо встановлення факту належності правовстановлюючого документу ОСОБА_2 , - договору дарування квартири АДРЕСА_1 де невірно зазначено її ім`я, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1ст.315 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Згідно з п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" судам роз`яснено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище якої, зазначені в документі, не збігаються з прізвищем цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, як було встановлено під час розгляду справи, заявником та її представником не надано, а судом не здобуто жодних належних та допустимих доказів щодо неможливості внесення відповідних змін приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, яким посвідчено вказаний договір дарування квартири. Крім того, ними не надано доказів з приводу того, що приватний нотаріус припинив здійснювати свою діяльність, та/або позбавлений можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відтак, оскільки суд не може підміняти собою інші органи та установи, а також перебирати на себе їх повноваження, в задоволенні вказаної вимоги також слід відмовити.

Щодо встановлення факту належності правовстановлюючого документу ОСОБА_2 , - витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію приватним нотаріусом права власності на квартиру де невірно зазначено її ім`я, - суд зазначає наступне.

Правовстановлювальний документ,- це документ, який посвідчує правовий зв`язок конкретного майна з особою його власника та складений у порядку, передбаченому законодавством.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Так, суд зазначає, що витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не є правовстановлюючим документом, оскільки державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Про це зазначив Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 17 січня 2024 року по справі №522/3999/23.

Крім того, згідно роз`яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинена особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відтак, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію приватним нотаріусом права власності на квартиру не є правовстановлюючим документом, у зв`язку з чим факт про встановлення його належності певній особі не підлягає встановленню в порядку окремого провадження.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши подані заявником документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимог за безпідставністю.

а відтак, суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 10, 274, 279, 315, 319 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

в задоволенні вимог ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,- відмовити за безпідставністю.

Повний текст рішення складено 27 вересня 2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А.І. Ліуш