Ухвала

від 03.10.2024 по справі 635/7262/24

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2024 року с-ще Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 21 в с-щі Покотилівка Харківського району Харківської області, подання начальника Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: міста Харкова, до засудження мешкав: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, раніше судимого:

-28.08.2009 Жовтневим районним судом міста Харкова за ст. 309 ч.1, 75 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком 1 рік.

-01.10.2009 Ленінським районним судом міста Харкова за ст. 198, 75 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком 1 рік.

-02.02.2011 Дзержинським районним судом міста Харкова за ст. 185 ч.3, 198, 71, 72 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі. Звільнений 02.11.2012 року умовно-достроково на 11 місяців 12 днів з ВК-12.

-02.12.2013 Жовтневим районним судом міста Харкова за ст. 185 ч.2, 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки.

-19.02.2014 Ленінським районним судом міста Харкова за ст. 185 ч.2, 71 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі, Законом України «Про амністію» від 08.04.2014 строк скорочено на 1/2. Звільнений 10.02.2015 року умовно-достроково на 3 місяці 2 дні з ВК-43.

-23.09.2015 Жовтневим районним судом міста Харкова за ст. 187 ч.1, 187 ч.2, 70 ч.1, 71 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі.

-14.12.2015 Ленінським районним судом міста Харкова за ст. 186 ч.2, 71 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі

-23.02.2016 Московським районним судом міста Харкова за ст. 186 ч.2, 70 ч.4 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі.

-17.07.2000 Харківським районним судом Харківської області за ст. 186 ч.2, 70 ч.4 КК України 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Засудженого : 16 червня 2021 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі

про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,-

В С Т А Н О В И В:

19липня 2024рокуначальник Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» ОСОБА_4 звернувся з поданням про умовно-дострокове звільнення від призначеного покарання засудженого ОСОБА_5 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2024 року вищевказане клопотання передано в провадження судді ОСОБА_1 .

Згідно частини 1 статті 539 Кримінального процесуального Кодексу України (далі- КПК України), питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до положень частини 4 статті 539 КПК України при вирішенні судом питань, пов`язаних із виконанням вироку у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час місця розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, інші особи у разі необхідності.

Засуджений ОСОБА_5 , всудове засіданняне з`явився,надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Прокурор ОСОБА_3 , у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання засудженого ОСОБА_5 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Представник Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» ОСОБА_6 , в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Встановлені обставини, застосовані норми права та мотиви суду.

Суд, заслухавши прокурора, дослідивши матеріали клопотання та матеріали особової справи засудженого, вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком року Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.06.2021 ОСОБА_5 засуджено за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі.

Вирок суду набрав законної сили 08 лютого 2022 року.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_5 29 березня 2021року, кінець строку 29 березня 2025 року.

З 14 червня 2022 року засудженийвідбуває строкпокарання в Державній установі «Темнівська виправна колонія (№100)».

Станом на 17 липня 2024 засуджений ОСОБА_5 , фактично відбув 3 роки 3 місяці 9 днів фактичного строку покарання.

Відповідно до положень ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Слід зазначити, що виконання призначеного покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним досягається поставлена в законі мета: крім кари ще і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Якщо ця мета може бути досягнута ще до закінчення призначеного судом строку покарання, то в подальшому у його виконанні відпадає необхідність. З огляду на це, закон передбачає можливість застосування судом умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

За змістом цього кримінального закону умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом, а не обов`язком суду і можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, а умовно-достроковому звільненню підлягають лише ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення. Для цього всі дані про особу беруться у сукупності, в тому числі й дані, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а саме виправлення засудженого.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» №2 від 26 квітня 2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення. Матеріали про умовно дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв`язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради.

Тобто, умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.

У відповідності до положень п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміни не відбутої частини покарання більш м`яким» № 2 від 26 квітня 2002 року, суду слід ретельно з`ясувати: ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо залучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.

Згідно до положень ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Сумлінна поведінка засудженого означає зразкове дотримання вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку; додержанні дисципліни; виконанні вказівок і розпоряджень адміністрації пенітенціарної установи; наявності заохочень і відсутності стягнень; участі у самодіяльних організаціях засуджених; товариському ставленні до інших засуджених.

Крім того, сумлінна поведінка передбачає не тільки наявність у засудженого заохочень, застосованих у порядку, визначеному законодавством, а і те, що він подає позитивний приклад для поведінки інших засуджених.

Під сумлінним ставленням до праці слід розуміти добропорядне, відповідальне та чесне ставлення до покладених на особу трудових обов`язків; працьовитість, додержання правил трудового розпорядку, вимог трудового законодавства, правил охорони праці та техніки безпеки; бережливе використання певного обладнання, інструментів, матеріалів тощо.

При визначенні сумлінності в поведінці засудженого та його ставленні до праці мають значення не окремі вчинки, а стабільна, постійна лінія поведінки та спосіб життя засудженого за весь час відбування ним покарання.

Судом встановлено, що згідно характеристики на засудженого, наданої заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи-начальником відділу соціально-виховної та психологічної роботи полковником внутрішньої служби ОСОБА_7 , затвердженою начальником Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» полковником внутрішньої служби ОСОБА_8 від 17 липня 2024 року, засуджений ОСОБА_5 раніше дев`ять разів притягувався до кримінальної відповідальності, три рази відбував покарання у місцях позбавлення волі, двічі звільнявся умовно-достроково, один раз звільнявся за відбуттям строку покарання. Має постійне місце проживання. У засудженого відсутні прояви неадекватної поведінки, відсутні явні ознаки нервового збудження чи пригнічення. Самооцінка адекватна. Він здатен прогнозувати наслідки своїх вчинків, усвідомлював, що його можуть спіймати і позбавити волі, але все рівно скоював злочини, хоча ситуація в якій він опинився не була безвихідною. Здатен робити правильні висновки із того що сталося, так як його неодноразово притягували до відповідальності та карали, але навіть після цього він скоював злочини, тому що жадоба до легких грошей переважала самоконтроль. Під час спілкування на зауваження інших реагує спокійно, в більшості випадків відстоює свою точку зору. Усвідомлює необхідність змін його соціально-психологічних установок в сторону самокерованої правослухняної поведінки. Мали місце випадки вживання алкоголю. До позбавлення волі зі слів особа вживала алкоголь помірно, злочин скоєно у стані алкогольного сп`яніння.

За час відбування покарання засуджений не притягувався до дисциплінарної відповідальності щодо виготовлення, зберігання, та вживання наркотичних речовин. Також за час відбування покарання в установі засуджений не вживав спиртних напоїв та не притягався до дисциплінарної відповідальності.

До позбавлення волі особа мала про кримінальне оточення. Після проведення бесід виховного та профілактичного характеру засуджений має бажання змінювати свої погляди на майбутнє, розуміє негативні наслідки маргінального оточення. Має середній рівень впливу антисоціального оточення, соціальна ізоляція відсутня, підтримує позитивні стосунки з широким колом засуджених. Відбуваючи покарання в державній установі виконання покарань засуджений підтримує доброзичливі стосунки з матір`ю, братом та батьком шляхом телефонних розмов, побачень, отримує посилки та передачі, стосунки доброзичливі. Відповідальність за вчинені дії бере на себе. Усвідомлює наслідки вчиненого правопорушення. Не має негативної спрямованості у відношенні до працівників органів та установ виконання покарань. Вину у скоєному злочині визнав повністю, щиро розкаюється.

За оцінюваний період відбування покарання не зафіксовано спроб втечі, на профобліку не перебуває. За час відбування покарання характеризується позитивно, дотримується норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи, підтримує дружні стосунки з засудженими позитивної і нейтральної спрямованості. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, виконує їх законні вимоги. За оцінюваний період засуджений чотири рази порушував режим тримання, але в наслідок проведеної виховної роботи змінив поведінку на кращу, заохочувався п`ять раз. Засуджений приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу «Професія», до реалізації програми ставиться позитивно, у грудні 2022 року отримав кваліфікацію оператора крану. Засуджений не в повній мірі усвідомлює, що саме треба змінювати, має високій рівень мотивації змінити своє життя на краще, бере участь в реалізації плану індивідуальної роботи. Має позитивні плани на майбутнє, отримує підтримку від родичів. Засуджений вживав алкоголь та в стані сп`яніння здатен вчинити злочин, має середній рівень впливу на поведінку антисоціального оточення. Даний фактор впливає на ризик вчинення повторного кримінального правопорушення. Проте засуджений вмотивований до змін і самовдосконалення, приймає активні дії щодо реалізації даних цілей. Нестабільна робота та відсутність грошових коштів може підштовхнути до вчинення протиправних дій та скоєння нового злочину.

Питання щодо можливого застосування ст. ст. 100, 101 КВК України було розглянуто 10 серпня 2022 року. Засудженому відмовлено у застосуванні передбаченої законодавством заохочувальної норми, як особі яка не стає на шлях виправлення.

Згідно витягу з протоколу № 16 від 05 квітня 2023 року засідання комісії Державної установи «Темнівська виправна колонія (№ 100)» по розгляду матеріалів щодо заміни невідбутої частини покарання більш м`яким на підставі ст.82 К України, засудженому відмовлено у застосуванні передбаченої законодавством заохочувальної норми, як особі яка не стала на шлях виправлення.

Питання щодо можливого застосування ст. 81 КК України було розглянуто 27 грудня 2023 року. Засудженому відмовлено у застосуванні передбаченої законодавством заохочувальної норми, як особі яка не довела свого виправлення.

Згідно витягу з протоколу № 35 від 17 липня 2024 року засідання комісії Державної установи «Темнівська виправна колонія (№ 100)» по розгляду матеріалів щодо умовно-дострокового звільнення на підставі ст.81 К України, засуджений може бути представлений до умовно-дострокового звільнення, як особа, яка довела своє виправлення.

Згідно довідки про заохочення та стягнення на засудженого ОСОБА_5 , останній за час відбуття покарання, а саме з квітня 2023 року по квітнень 2024 року має п`ять заохочень та протягом 2021-2022 р.р. чотири стягнення.

Згідно довідки про працевлаштування засудженого ОСОБА_5 в Державній установі «Темнівська виправна колонія (№ 100)» останній працював з березня 2023 року по теперішній час та отримував заробітну плату.

За вироком суду ОСОБА_5 мав судові витрати на суму 1307,6 грн, які відшкодовано засудженим достроково у повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Водночас, дослідивши матеріали особової справи засудженого, які відображають процес його виправлення за весь час відбування покарання, судом встановлено, що виправлення засудженого не мало систематичного характеру, оскільки останній, як вбачається із його характеристик затверджених 10 серпня 2022 року, 05 квітня 2023, 27 грудня 2023 року за час відбування покарання - характеризувався негативно, порушував режим тримання, за що має чотири стягнення, за час відбування покарання працював з березня 2023 року по червень 2024 року, не в повній мірі усвідомлює, що саме треба змінювати, має середню мотивацію змінити своє життя на краще.

Відтак, вважати, що засуджений протягом всього періоду часу відбування покарання сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення підстав немає.

Наявність заохочень, або їх відсутність, факт залучення засудженого до праці, дотримання ним правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, дбайливого ставлення до майна установи та численних заохочень протягом останнього року не є безумовною підставою для прийняття рішення про його умовно-дострокове звільнення з урахуванням наведеного вище. Наявність місця проживання у засудженого заслуговує на увагу, проте не є визначальною підставою для застосування до засудженого положень ст.81КК України з огляду на всі обставини у сукупності.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу засудженого, його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, поведінку та спосіб життя за весь час відбуття покарання, суд приходить до висновку про відсутність достатніх та переконливих даних, які б свідчили про виправлення засудженого та досягнення цілей покарання в більш короткий термін, а тому суд вважає неможливим застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, ст. 81 КК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні подання начальника Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від призначеного покарання засудженого ОСОБА_5 відмовити.

Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області, а засудженим в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Суддя ОСОБА_1