Постанова

від 02.10.2024 по справі 235/3143/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6832/24 Справа № 235/3143/24 Суддя у 1-й інстанції - Філь О.Є. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Бондар Я.М., КорчистоїО.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської областіцивільну справу №235/3143/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, з апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 травня 2024 року, ухвалене у складі судді Філь О.Є., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до судуіз зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказав,щоз 25серпня2009року по 13 березня 2015року він перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», працюючи на посаді прохідника з повним робочим днем в шахті. Під час роботи отримав професійне захворювання, у зв`язку з чим йому 27.01.2022 року вперше встановлено за сукупністю 65% втрати професійної працездатності, безстроково, з них:35%-радикулопатія,25%-хронічнийбронхіт,5%-приглухуватість.Первинно визнано інвалідом 3 групи за професійними захворюваннями.

Зазначив також, що узв`язкузвказанимхронічнимпрофесійнимзахворюваннямпорушенотапорушуютьсянормальніжиттєвізв`язкипозивача,вінпозбавленийможливостіреалізовуватисвоїзвичкитабажання.Тривалийпроцеслікування,позбавляєможливостіпозивачавестиповноціннийспосібжиття.Змоментуотриманняхронічногопрофесійногозахворювання,вінпостійновідчуваєфізичністражданнятабіль, обґрунтовані важкістю самопочуттятаособливостями лікування.

Внаслідокотриманиххронічнихпрофесійнихзахворювань,щосупроводжуєтьсязначною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичноїдопомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевноїрівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху,поганомуснінафонісильнихбольовихвідчуттів.Всецепостійноінегативнопозначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На данийчас його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними,усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативніявищанеможутьневикликатипереживання,страждання,стрес,депресію.

Викладенні у позові обставини свідчать про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди за рахунок підприємства-відповідача, працюючи на якому позивач отримав декілька професійних захворювань, які суттєво змінили його життя.

Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у 245 000 грн. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, він виходить з тривалості та глибини моральних та фізичних страждань, тяжкості захворювань, з безлічі негативних наслідків для нього, які виникли внаслідок отримання професійних захворювань, а також незворотності значного погіршення стану здоров`я.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 травня 2024 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто зПриватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому в результаті професійних захворювань у розмірі115000грн. без утриманняз цієї суми податків та інших обов`язкових платежів. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Також стягнуто з Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське» судовий збір в доход держави у розмірі 568,05 грн.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду змінити, збільшивши його до заявленого ним у позові.

В обґрунтуванняапеляційної скаргизазначив,що припостановленні рішеннясудомне врахованоступінь втратипрацездатності,вину відповідачаупрофесійному захворюванні,вимушені змінив життіпозивача,у зв`язкуз ушкодженнямздоров`я єнезворотними.У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням та значною втратою професійної працездатності порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя

На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є значними та незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Зважаючи на те, що моральна шкода позивачу завдана втратою професійної працездатності, внаслідок набутого хронічного професійного захворювання, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача зумовлених вимушеною докорінною зміною організації його життя, що має безповоротну дію, тому душевні страждання, які призвели до істотних вимушених змін у житті позивача не можуть бути меншими, ніж оцінка судами розміру моральних страждань працівників в аналогічних справах.

В апеляційнійскарзіПрАТ «Шахтоуправління«Покровське» посилаючисьна порушеннянорм матеральногоправа,просить рішеннясуду скасувати,а вразі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, зменшити суму відшкодування моральної шкоди до 70 000 грн. із утриманням з цієї суми передбачених законодавством України податків та загальнообов`язкових платежів.

В обґрунтуванняапеляційної скаргивідповідач зазначив,щопри винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що підприємство відповідачане було останнім місцем роботи позивача в умовах шкідливих факторів.

Рішенням Димитровського міського суду від 06.05.2022 по справі №226/430/22 стягнуто з ДП «Мирноградвугілля» на користь позивача 35000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Тобто за 02 роки 09 місяців 19 днів роботи на ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» присуджено 35000 грн. Відповідно, обґрунтованою сумою компенсації за 05 років 06 місяців 17 днів роботи на ПрАТ «ШУ «ПОКРОВСЬКЕ» буде 70 000 грн. (34 міс. 35 тис.грн. = 67 міс. х тис.грн.).

Також вказує,що положеннямиЗакону Українивід 16січня 2020року №466-ІХ«Про внесеннязмін доПодаткового кодексуУкраїни щодовдосконалення адмініструванняподатків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі, якщо сума моральної шкоди, яка визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення.

Вважає, що сплачуючи податок не за рахунок коштів позивача, а за рахунок своїх коштів підприємство надає йому додаткове благо, яке також підлягає додатковому оподаткуванню. Тому стягнення грошових коштів без утримання податків суперечить діючому законодавству України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що ним доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, в позові зазначається, що моральна шкода йому заподіяна внаслідок набутих хронічних професійних захворювань, втрати професійної працездатності та встановлення інвалідності. На підтвердження цих обставин подано належні та допустимі письмові докази, а саме копії акту розслідування хронічного професійного захворювання на підтвердження встановлення захворювань та обставин їх виникнення, довідок МСЕК на підтвердження втрати професійної працездатності та встановлення інвалідності, документів із медичних установ на підтвердження необхідності лікування. Надані письмові докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Вважає, що в матеріалах справи були викладені всі обставини та страждання позивача у зв`язку з чим він вважає розумним, виваженим, справедливим та таким, що не призведе до збагачення відшкодування моральної шкоди у розмірі 245 000 грн. Просив апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»-залишити без задоволення; -апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАт«Шахтоуправління «Покровське» зазначило, що позивачем не надано доказів тяжких та незворотних змін в його житті, які б спричиняли йому страждання в розмірі 245 000 грн. Вважає, що відповідно до ч.5ст.23 ЦК України, розмірвідшкодування повинен визначатись з урахуванням вимог розумності, справедливості, а також інших істотних обставин. Вважають, що однією з таких обставин є послідовна робота позивача на декількох підприємствах гірничої галузі. Відповідно, обґрунтованою сумою компенсації за 05 років 06 місяців 17 днів роботи на ПрАТ «ШУ «ПОКРОВСЬКЕ» буде 70 000 грн. Просили залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.13ст.7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1ст.368ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1ст.369ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна у позову у даній справі є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що25серпня2009року ОСОБА_1 прийнятийпрохідником5розрядупідземнимзповнимробочимднемвшахтів ВАТ «Вугільнакомпанія«ШахтаКрасноармійськ-Західна№1».З07.09.2010р.ВАТ«Вугільнакомпанія«ШахтаКрасноармійськ-Західна№1»зміненонайменуваннянаПублічнеакціонернетовариство«ШАХТОУПРАВЛІННЯ«ПОКРОВСЬКЕ».13.03.2015р.позивачазвільнено,ззайманоїпосади на підставі ст.38КзПП(а.с.8-11).

Під час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 24.11.2021 року, згідно якому зазначений діагноз:хронічнийбронхітІІст.,ф.затихаючогозагострення,дифузнийпневмосклероз,ЛНІ-ІІ (першого-другого)ст.Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість 1 ступеню (початкові явища)зниженняслухузакласифікацієюВ.Є.Остапковичі ОСОБА_2 ). ХронічнарадикулопатіяL5,S1ліворучвст.неповноїремісіїстадіїзпомірнимистатико-динамічнимипорушеннямитабольовимсиндромом-захворюванняпрофесійні,встановленівперше(а.с.12-14).

Відповідно до п. 7 вказаного акту встановлено, що професійне захворювання виникло за такихобставин: підпадаввпливу шкідливих факторів виробничого середовища трудовогопроцесу,параметриякихперевищувалинормативнізначення,зокремаіуПрАТ«Шахтоуправління«Покровське».

У п.18 даного акту причинами виникнення професійного захворювання є: ОСОБА_3 вумовахтривалоговпливунаорганізмшкідливихфакторіввиробничогосередовищататрудовогопроцесу,рівнітаконцентраціяякихперевищувалидопустиміпараметри,зокремаіуПрАТ«Шахтоуправління«Покровське»уперіодз2009-2015роківпіддававсявпливунесприятливихвиробничихфакторів,асаме:Пилфіброгенноїдії:концентраціяпилупереважнофіброгенної дії складала наПРАТ«Шахтоуправління«Покровське-8,6мг/м3196,86мг/м3пригранично-допустимійконцентрації=2мг/м3.Виробничийшум:рівеньвиробничогошумупринормативномузначенні80дБАскладавзачасроботинаПРАТ«Шахтоуправління«Покровське»-88дБА.

Важкістьпраці,статичне навантаження: ПРАТ «Шахтоуправління «Покровське»:прироботізаучастюмязівнижніхкінцівоктатулуба194,4-298,4Вт,принормативномузначенні90Вт;-прироботіз плечовогопоясу89,0-90,6Вт,принормативномузначенні4540,0Втпереважною участю мязів;-масавантажу,щопостійно підіймається та переміщуєтьсякг,принормативному значенні30 кг.

Робочапоза:перебуванняунезручнійпозі30%часузміни,принормативномузначенні 25% часу зміни; нахили корпусу 140-145 разів за зміну, при нормативномузначеннінахили>30градусів50-100разівзазміну.

Висновком МСЕК від 27.01.2022 року позивачу впершевстановлено за сукупністю 65% втрати професійної працездатності, безстроково, з них:35%-радикулопатія,25%-хронічнийбронхіт,5%-приглухуватість.Первинно визнано інвалідом 3 групи за професійними захворюваннями безстроково (а.с.15, 16).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.153, ч.1ст.237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням та трудовим каліцтвом.

Судове рішення мотивоване тяжкістю наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, що становить 65% та встановлення 3 групи інвалідності, значний період роботи на підприємстві відповідача, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції визначив розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 115000 грн.

Апеляційний суд частково погоджується з такими висновками суду та розглянувши доводи апеляційних скарг виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 153 Кодексу законів про працю Українина всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частинами першою та третьоюстатті 13 Закону України "Про охорону праці"роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Устатті 173 КЗпП Українизакріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першоюстатті 237-1 КЗпП Українипередбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральні страждання, як правило, виявляються у відчуттях страху, сорому, приниження, переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також в інших, несприятливих для людини випадках психологічного дискомфорту.

Отже, під поняттям «моральна шкода» охоплюються негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов`язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів.

Фізичні страждання це фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно-вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров`я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права громадянина. Суд наголошує, що моральна, і фізична шкода після нанесення, по суті є непоправними і не завжди можуть бути відшкодовані. Неможливо відшкодувати (визначити еквівалент) втрати здоров`я, неможливо відшкодувати почуття страху, відчуття болю.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину фізичних і моральних страждань, та суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів.

Глибина переживань, викликаних ушкодженням здоров`я, ставиться в залежність від самої особи, тому призначення компенсації моральної шкоди полягає і в тому, аби певною мірою відновити втрату щастя особи і можливості насолоджуватися життям тепер і в майбутньому.

У пунктах 9, 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У п.4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004р. №1-рп/2004 Про офіційне тлумачення положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

У справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Як вбачається з 18 Акту причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є робота ОСОБА_1 вумовахтривалоговпливунаорганізмшкідливихфакторіввиробничогосередовищататрудовогопроцесу,рівнітаконцентраціяякихперевищувалидопустиміпараметри,зокремаіуПрАТ«Шахтоуправління«Покровське»уперіодз2009-2015роківпіддававсявпливунесприятливихвиробничихфакторів,асаме: Пилфібро генноїдії:концентраціяпилупереважнофіброгенної дії складала наПРАТ«Шахтоуправління«Покровське»-8,6мг/м3196,86мг/м3пригранично-допустимійконцентрації=2мг/м3.

Виробничийшум:рівеньвиробничогошумупринормативномузначенні80дБАскладавзачасроботинаПрАТ«Шахтоуправління«Покровське»-88дБА.Важкістьпраці,статичне навантаження: ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» :прироботізаучастюмязівнижніхкінцівоктатулуба194,4-298,4Вт,принормативномузначенні90Вт;-прироботізпереважною участю мязів плечовогопоясу89,0-90,6Вт,принормативномузначенні45Вт;-масавантажу,щопостійно підіймається та переміщується 40,0кг, принормативному значенні30 кг.Робочапоза:перебуванняунезручнійпозі30%часузміни,принормативномузначенні 25% часу зміни; нахили корпусу 140-145 разів за зміну, при нормативномузначеннінахили>30градусів50-100разівзазміну.

Отже, роботодавець ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці».

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли також з вини ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів.

Разом зтим,колегія суддівпогоджується здоводами апеляційноїскарги позивачащодо необґрунтованогорозміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 65 %, безстроково та його визнано особою з інвалідністю третьої групи, також на безстроковий термін. У зв`язку з отриманням хронічного професійного захворювання порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, останній позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі №210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третійстатті 23 ЦК Україникритеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

При цьому, суд констатував у справі №210/5258/16-ц, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (115000 грн.) не відповідає критеріям розумності, виваженості і справедливості з урахуванням встановлених обставин справи, а також висновкам суду касаційної інстанції (Великої Палати Верховного Суду) по аналогічним справам, рішення суду підлягає зміні в частині розміру матеріальної компенсаціїморальних страждань позивача.

При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Якщо втрачене здоров`я людини, то вона безумовно позбавляється в певній мірі повноцінного життя на який розраховує. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 безстроково встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 65%, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному так і у буденному житті позивача, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до п.2ч.1ст.376ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з115000грн. до 150 000грн., що на переконання колегії суддів більш відповідає встановленим судом обставинам справи (рівню моральних страждань позивача), та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що пунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України кошти, стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, а тому, грошові кошти, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження його здоров`я, мають бути стягнуті без утримання податків і обов`язкових платежів, та доводів апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів зазначає на наступне.

У пункті163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт164.1 статті 164 ПКУкраїнита підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українизі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаєтьсядохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, щодо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 рокупункт «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українидоповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Колегія суддів зауважує, що застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частинпункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК Україниу чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1)суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2)суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20 (провадження № 61-1св21).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21 (провадження №61-18490св21) викладено висновок про застосування нової редакції підпункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується, зокрема її батькам, згідно з яким такі суми не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, щоморальна шкода, у зв`язку з ушкодженням здоров`я та стійкою втратою працездатності, не є об`єктом оподаткування доходу платника податку

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення змінити в частині розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а також в частині розподілу судових витрат, а також зазначивши, що сума маральної шкоди підлягає стягненню без утримання податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.263ЦПК України.

Згідно ч.13ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Задовольняючі апеляційну скаргу позивача частково, з урахуванням вимог ст.141ЦПК України, ставок судового збору, передбачених ст.4 Закону України «Про судовий збір» та того, що позивач звільнений від сплати судового збору, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Держави суму судового збору у розмірі 1700грн., що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та суму судового збору у розмірі 2550грн., що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, а разом 4250грн. 00коп.

Керуючись статтями374,376,381-384ЦПК України,апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 травня 2024року в частині розміру моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, що підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 , та розподілу судових витрат, змінити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське`на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я у розмірі 170 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь Держави судовий збір у розмірі 1700 гривень, що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та судовий збір у розмірі 2550 гривень, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, а разом 4250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді: