Постанова

від 01.10.2024 по справі 910/19304/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. Справа№ 910/19304/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024

у справі № 910/19304/23 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдінг Трейд»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»

про стягнення 10 278,16 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі за текстом - ПрАТ «СК «АРКС», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдінг Трейд» (далі за текстом - ТОВ «Метал Холдінг Трейд», Відповідач) про стягнення 10 278,16 грн сплаченого страхового відшкодування.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 40341а1к5 від 15.04.2021, укладеного з ОСОБА_1 здійснено виплату страхового відшкодування за пошкодження застрахованого вказаним договором транспортного засобу Hyundai, державний номер НОМЕР_1 у зв`язку з чим згідно із доводами позивача до нього перейшло право вимоги безпосередньо до винної в ДТП особи оскільки страховиком останнього не покрито всієї вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/19304/23 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» відмовлено. Судові витрати Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «АРКС» не відшкодовано.

Рішення мотивоване тим, що враховуючи ліміти відповідальності страховика Відповідача, суд дійшов висновку, що у ТОВ «Метал Холдінг Трейд» не настав передбачений статтею 1194 ЦК України обов`язок з відшкодування шкоди (різниці суми страхового відшкодування), а тому належним відповідачем у даній справі має бути саме ПрАТ «СК «Країна» в межах взятих на себе зобов`язань за укладеними з ТОВ «Метал Холдінг Трейд» договорами страхування у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні. У відповідача не виник обов`язок відповідальності в межах заявленої до стягнення різниці суми фактичної шкоди і виплаченим страховим відшкодуванням оскільки понесені позивачем витрати на відновлення пошкодженого та застрахованого транспортного засобу не виходять за межі встановлених страховиком винної особи (третьою особою) лімітів відповідальності, що відповідно є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки такі вимоги фактично заявлені до неналежного відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішеннями Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/19304/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що оскільки виплата за полісом № АР005783119 в розмірі 77 484,90 грн не покриває суму виплати за договором добровільного страхування наземного транспорту № 40341а1к5, яка становить 87 763,06 грн, то різницю в розмірі 10 278,16 грн слід стягнути з відповідача, як з роботодавця особи, яка завдала шкоди - водія автомобіля МАЗ 642208, дрн НОМЕР_2 .

На думку скаржника, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини даної справи, що відповідно до приписів ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення.

Узагальнені доводи пояснення до апеляційної скарги

Позивач у поясненнях від 27.03.2024 вказав на те, що страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 у справі № 910/6094/17, від 12.03.2018 у справі № 910/5001/17, від 14.05.2018 у справі № 910/5092/17, від 01.06.2018 у справі № 910/20199/17, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16 та від 02.10.2018 у справі № 910/171/17.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, зазначив про те, що оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована в межах ліміту 230 000,00 грн, а вартість відновлювального ремонту автомобіля д.р.н. НОМЕР_1 становить 87 763,06 грн, у відповідача відсутні підстави, передбачені ст. 1194 ЦК України для сплати позивачу різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), оскільки ліміт відповідальності відповідача не перевищує розміру шкоди, таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Відповідач вказує на те, що позивач ані в суді першої інстанції, ані під час подання апеляційної скарги не подав до матеріалів справи жодних пояснень чи розрахунків, на підставі яких можна було б зробити висновок про застосування АТ СК «Країна» коефіцієнту фізичного зносу, і встановити правомірність виплаченої суми і застосованого коефіцієнту, крім того, розмір визначеної останнім шкоди та розмір страхового відшкодування позивач не оспорював, не надав доказів про реально понесені витрати на відновлювальний ремонт автомобіля Hyundai, д.р.н. НОМЕР_1 2015 року випуску.

Відповідач зазначає, що позивачем не враховано, що коефіцієнт фізичного зносу застосовується виключно до страхових виплат, що регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто до відносин, що підпадають під сферу регулювання обов`язкового страхування, але жодним нормативно-правовим актом, що регулює сферу добровільного страхування - його (коефіцієнту зносу) не встановлено.

На думку відповідача, навіть якби позивач зміг обґрунтувати правомірність розрахунків АТ «СК «Країна», в тому числі коефіцієнту фізичного зносу, на який позивач робить акцент, але не надає його розрахунок - різниця між реальними збитками (відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу) і страховою виплатою мала б відшкодовуватися АТ «СК «Країна» за рахунок договору добровільного страхування.

Також на думку відповідача, додана до позовної заяви ремонтна калькуляція та розрахунок страхового відшкодування та інші зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву документи - складені всупереч вимогам ДСТУ 4163-2020, оскільки не містять обов`язкових реквізитів, встановлених для документів, що складаються юридичними особами - вони не відповідають критеріям належності та допустимості, а отже, не можуть бути прийняті до уваги судом.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у відзиві на апеляційну скаргу просив задовольнити подану апеляційну скаргу у повному обсязі та зазначив про те, що на виконання приписів ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», АТ «СК «Країна» було здійснено розрахунок коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу Hyundai, д.р.н. НОМЕР_1 , що становить 0,417, і на підставі викладеного, третя особа виконала свої зобов`язання перед позивачем відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у повному обсязі.

Третя особа, із посиланням на постанову Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 359/2309/17, зазначила про те, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, а у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок із відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно із ст. 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодування), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого з вини відповідача (його працівника), перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із останнього, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу передачі судової справи, справу № 910/19304/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/19304/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/19304/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, періодичні відключення електроживлення, тимчасові непрацездатності суддів та перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/19304/23 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 15.04.2021 між позивачем, як страховиком та ОСОБА_1 , як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 40341а1к5, відповідно до умов якого застраховано транспортний засіб Hyundai, державний номер НОМЕР_1 .

Період дії вказаного договору - 15.04.2021 по 14.04.2022.

31.01.2022 у м. Києві сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля Hyundai, державний номер НОМЕР_1 та автомобіля МАЗ 642208, державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована ПрАТ «СК «Країна».

За наслідками зазначеної ДТП пошкоджено застрахований позивачем автомобіль.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 17.02.2022 у справі № 760/3047/22 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно із доводами позивача, які не заперечуються відповідачем, ОСОБА_2 станом на момент спричинення ДТП був працівником відповідача, що також зазначено у постанові Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/3047/22 та відповідно встановлено судом.

Актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) зафіксовано пошкодження транспортного Hyundai, державний номер НОМЕР_1 .

31.01.2022 страхувальник повідомив позивача про ДТП, звернувся до нього із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.

Згідно з ремонтною калькуляцією № 1.003.22.0 від 09.03.2022 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Hyundai, державний номер НОМЕР_1 становить 109 703,83 грн.

На підставі розрахунку страхового відшкодування позивача та страхового акту № ARX3190116 від 12.03.2022 позивачем здійснено виплату суми страхового відшкодування в розмірі 87 763,06 грн на користь ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 877370 від 16.03.2022.

З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля МАЗ 642208, державний номер НОМЕР_2 застраховано ПрАТ «СК «Країна», останньою на підставі полісу № АР/005783119 здійснено виплату страхового відшкодування на користь Позивача в розмірі 77 484,90 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 10569 від 08.09.2022, однак, матеріали справи не містять обґрунтувань та підстав сплати третьою особою суми страхового відшкодування в розмірі 77 484,90 грн.

Позивач, керуючись статтям 993, 1194, 1172 ЦК України, статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначає, що оскільки ОСОБА_2 станом на дату ДТП працював на посаді водія відповідача, останній зобов`язаний відшкодувати Позивачу різницю суми, яка не покриває вартість відновлювального ремонту (87 796,06 грн - 77 484,90 грн) і складає 10 278,16 грн.

Відповідач, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог зазначає, про те, що його майнові інтереси щодо відшкодування шкоди, заподіяної Позивачу (страхувальнику Позивача) транспортним засобом МАЗ 642208, державний номер НОМЕР_2 застраховані ПрАТ «СК «Країна» в межах суми 130 000 грн за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/5783119 від 22.07.2021 та в межах суми 100 000 грн за договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № УА249852 від 22.07.2021, що в загальному становить 230 000 грн та повністю покриває відповідальність відповідача.

Згідно пункту 3 договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № УА249852 від 22.07.2021 виплата страхового відшкодування по даному договору здійснюється у випадку недостатності ліміту (страхової виплати) по договору обов`язкового страхування.

Пунктом 6.2.1 вказаного договору також визначено, що страховим випадком є подія у результаті якої транспортним засобом, визначених у договорі страхування, заподіяно шкоду життя, здоров`ю чи майну третіх осіб, цивільну відповідальність за заподіяння якої несе страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована.

Позивач звертався до відповідача з метою досудового врегулювання спору із претензією № 5975 АРКС від 12.04.2023 про необхідність сплати 10 278,16 грн в рахунок погашення заборгованості за спричинену працівником шкоду, у відповідь на яку (№ 19-1/04-23 від 19.04.2023) відповідачем відмовлено у виплаті із зазначенням вказаних вище причин.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996, № 85/96-ВР (далі - Закон № 85/96-ВР) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Така ж норма закріплена і в ч. 1 ст. 979 ЦК України.

Згідно із ст. 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV із змінами та доповненнями (далі Закон № 1961).

Згідно із ч. 22.1 ст. 22 Закону № 1961 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961 у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України; якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно із ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. (стаття 979 ЦК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що у встановлених судом правовідносинах позивача та його страхувальника відбулася передача (перехід) права вимоги від страхувальника до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Як вже зазначалось, вина водія (працівника відповідача) МАЗ 642208, державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 17.02.2022.

Як вбачається із матеріалів справи, до позивача перейшло право вимоги до страховика винної особи (відповідача) в розмірі 87 763,06 грн.

Також із матеріалів справи вбачається, що страховиком відповідача здійснено відшкодування заявленої суми в розмірі 77 484,90 грн. за полісом № АР/005783119, що підтверджує факт визнання ПрАТ «СК «Країна» ДТП 31.01.2022 страховим випадком та відсутність підстав для відмови у здійснення такої виплати.

Так, понесені позивачем витрати у вигляді виплаченої ним суми страхового відшкодування не перевищують встановлений ліміт відповідальності страховика відповідача (ПрАТ «СК «Країна») за полісом № АР/5783119 від 22.07.2021, в тому ж числі з урахуванням укладеного між сторонами договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів № УА249852 від 22.07.2021, яким в тому числі передбачено доплату у випадку недостатності ліміту за договором обов`язкового страхування.

Враховуючи викладене, ліміти відповідальності страховика відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що у відповідача не виникло обов`язку, передбаченого ст. 1194 ЦК України з відшкодування шкоди (різниці суми страхового відшкодування), водночас, належним відповідачем у даній справі має бути саме ПрАТ «СК «Країна» (третя особа у даній справі) в межах взятих на себе зобов`язань за укладеними з відповідачем договорами страхування, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із тим, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на те, що у відповідача не виник обов`язок відповідальності в межах заявленої до стягнення різниці суми фактичної шкоди і виплаченим страховим відшкодуванням, оскільки понесені позивачем витрати на відновлення пошкодженого та застрахованого транспортного засобу не перевищують межі встановлених страховиком винної особи (третьою особою) лімітів відповідальності, погоджується із висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки такі вимоги фактично заявлені до неналежного відповідача, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/19304/23, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу до транспортного засобу Hyundai, державний номер НОМЕР_1 .

Зазначення третьою особою у відзиві на апеляційну скаргу про застосування коефіцієнту зносу КТЗ у розмірі 0,417 не підтверджено жодним доказом.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/19304/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/19304/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/19304/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/19304/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/19304/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

Є.Ю. Пономаренко