Постанова

від 16.09.2024 по справі 910/987/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2024 р. Справа№ 910/987/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

згідно з протоколом судового засідання від 16.09.2024:

за клопотанням Приватного підприємства "ТК-РЕНЕССАНС" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

за результатами розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "ВП "Запорізька АЕС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2024

у справі № 910/987/24 (суддя - Удалова О.Г.)

за позовом Приватного підприємства "ТК-РЕНЕССАНС"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "ВП "Запорізька АЕС"

про стягнення 915 053,89 грн.

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст постанови

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 було апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "ВП "Запорізька АЕС" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 у справі № 910/987/24 - залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 у справі №910/987/24 (в оскаржуваній частині) - залишено без змін; судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покладено на скаржника; призначено заяву Приватного підприємства "ТК-РЕНЕССАНС" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на 16.09.2024.

2. Надходження заяви на розгляд Північного апеляційного господарського суду

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем було зроблено заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який орієнтовно сторона визначила в розмірі 9 000,00 грн з долученням наступних доказів: ордер, рахунок на оплату правничої допомоги та квитанція про оплату рахунку. В подальшому 09.09.2024 позивачем було подано заяву про ухвалення додаткової постанови у даній справі про стягнення правничої допомоги. В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що подана заява, яка викладена у відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 178, т. 4) про покладання на відповідача судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої (правової) допомоги була заявлена адвокатом позивача до судових дебатів, а інші докази було долучено в строк, установлений ч. 8 ст. 129 ГПК України з урахуванням того, що останній день на подання доказів (08.09.2024 - є вихідним днем). А тому подання таких доказів 09.09.2024 є правомірним з урахуванням приписів ст. 116 ГПК України.

У судове засідання 16.09.2024 з`явились представники обох сторін. Представник позивача підтримав раніше подану заяву про стягнення витрат на професійна правничу допомогу. Представник відповідача проти задоволення поданої заяви заперечив, просив відмовити у її задоволенні.

3. Клопотання відповідача про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення

У поданих 11.09.2024 запереченнях щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідним клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу сторона зазначила, що понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

Відповідач зазначив, що вважає, що вартість виконаних адвокатом робіт встановлена в розмірі 9 000,00 грн є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру, у розумінні приписів частини п`ятої статті 129 ГПК України, не є співмірною зі складністю справи та не враховує витрачений адвокатом час, оскільки: справа є малозначною; спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору, даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності; у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту невиконання зобов`язання та нарахування 3% річних та інфляційних втрат, судова практика є сталою; застосування великої кількості законів та підзаконних актів спірні правовідносини не передбачають; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час; справа №910/978/24 не викликає суспільного інтересу; додаткових дій (окрім дублювання позиції в першій інстанції) представник позивача не вчинив.

З огляду на зазначені обставини адвокат відповідача вважає, що у задоволенні заяви про розподіл витрат на правову допомогу слід відмовити у повному обсязі.

4. Позиція Північного апеляційного господарського суду

Нормою ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками, зокрема: зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 908/574/20, від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Приватне підприємство "ТК-РЕНЕССАНС" на підтвердження повноважень представництва адвокатом та понесених витрат було долучено договір № 173/3/2023-ГП про надання правничої допомоги від 08.01.2024; додаток № 1 до договору № 173/3/2023-ГП про надання правничої допомоги від 08.01.2024; додаткову угоду від 17.01.2024 № 1 до договору № 173/3/2023-ГП про надання правничої допомоги від 08.01.2024; рахунок № 173/3/2024-ГП-02 від 25.03.2024, платіжна інструкція від 25.03.2024; ордер № 1529845 від 17.01.2024 до договору; звіт про надану правничу допомогу за договором № 173/3/2023-ГП, а також акт № 173/3/2023-ГП-03 від 04.09.2024.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону).

Водночас, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою та другою статті 30 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Разом з цим, зі звіту про надану правничу допомогу за договором № 173/3/2023-ГП від 04.09.2024 вбачається, що позивач просив стягнути витрати в суді апеляційної інстанції за наступні надані послуги: моніторинг даних судової влади щодо надходження апеляційної скарги, розподілу суддів, інформування клієнта; аналіз апеляційної скарги, консультування клієнта; аналіз ухвали суду від 09.07.2024 про відкриття апеляційного провадження, консультування клієнта; підготовка відзиву на апеляційну скаргу та подання до суду; підготовка до участі та участь в судовому засіданні 03.09.2024, консультування клієнта про проточний стан справи; підготовка заяви про долучення доказів судових витрат і подання до суду.

Водночас, щодо обґрунтованості розміру заявлених витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічні правові позиції зазначені Верховним Судом та викладені в постановах: 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 29.09.2020 у справі № 910/7127/19 про застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою. Так, у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2024 року у cправі № 904/220/22, від 05 вересня 2024 року у cправі № 910/9998/23 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

А тому, дослідивши наданий детальний розрахунок судових витрат, суд апеляційної інстанції дійшов про його часткову обґрунтованість, виходячи з наступного.

Щодо витрат на послуги адвоката, зокрема на моніторинг даних судової влади щодо надходження апеляційної скарги, розподілу суддів, інформування клієнта; аналіз апеляційної скарги, консультування клієнта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

На підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові 19 травня 2022 року у справі № 824/152/21, та зазначає, що ознайомлення з апеляційною скаргою, пошук та аналіз судової практики, інформування та консультування клієнта - фактично має охоплюватись адвокатом при складанні відзиву на апеляційну скаргу. Оскільки при складанні відзиву адвокат має ознайомитись зі змістом апеляційної скарги, відхилити кожен аргумент апеляційної скарги (з посиланням на актуальну судову практику). Таким чином, необґрунтованим є виділення вказаних етапів та оплати коштів за них без фактичної прив`язки до підготовки відзиву апеляційної скарги. Таким чином, обґрунтованим є стягнення вартості послуги за складення відзиву на апеляційну скаргу.

Також, суд апеляційної інстанції вважає правомірним стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в частині участі адвоката позивача у судовому засіданні 03.09.2024.

Водночас, щодо послуг із складення заяви про долучення доказів судових витрат і подання їх до суду, варто зазначити наступне.

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що включення витрат на підготовку та друк заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути стягнуті, через наступне.

Оскільки позивач звернувся до суду із заявою про відшкодування правової допомоги у суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що підготовка тексту саме заяви про відшкодування витрат не входить у компенсування витрат на професійну правничу допомогу іншою стороною.

Такі висновки апеляційного господарського суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі № 922/838/22, від 14.09.2023 у справі № 911/3076/21, від 06.09.2023 у справі № 914/131/22, від 30.08.2023 у справі № 911/3586/21, від 25.07.2023 у справі № 914/4092/21, від 07.02.2023 у справі № 922/4022/20, від 23.08.2022 у справі № 909/328/18, від 05.07.2022 у справі № 910/10507/21. У зазначених постанові та додаткових постановах Верховний Суд зазначив, що витрати на підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення не підлягають відшкодуванню, оскільки така заява, відповідно до вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, фактично є заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги. Тобто, це витрати, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги. Суд враховує положення ч. 4 ст. 236 ГПК України, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що погоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі № 922/838/22, від 14.09.2023 у справі № 911/3076/21, від 06.09.2023 у справі № 914/131/22, від 30.08.2023 у справі № 911/3586/21, від 25.07.2023 у справі № 914/4092/21, від 07.02.2023 у справі № 922/4022/20, від 23.08.2022 у справі № 909/328/18, від 05.07.2022 у справі № 910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України, про те, що витрати на підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення не відносяться до витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи. Також, аналогічна правова позиція зазначена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2023 у справі № 910/9714/22.

У справі, що розглядається, вирішуючи питання, чи є розмір заявлених витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд апеляційної інстанції ураховує, що звернення сторони із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу це є право сторони, а не обов`язок. Тобто, підготовка тексту самої заяви та надання доказів понесених стороною витрат на переконання суду апеляційної інстанції не входить у розуміння компенсування даних витрат іншої стороною, оскільки у даному випадку, позивач просто скористався своїм правом. А тому в цій частині в задоволенні заяви слід відмовити.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, виходячи з оцінки критерію складності справи, обсягу наданих адвокатом обсягу робіт, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини даної справи, дійшов висновку, що обґрунтований розмір витрат позивача на правничу допомогу є 4 500,00 грн. Вказаний розмір відповідає критерію пропорційності, розумності та справедливості. Тоді як заява представника відповідача про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - не підлягає задоволенню. Тому клопотання заявника підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статями 2, 86, 123, 126, 129, 244, 270, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання Приватного підприємства "ТК-РЕНЕССАНС" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код 24584661) на користь Приватного підприємства "ТК-РЕНЕССАНС" (просп. Героїв України, буд. 17, кв. 107, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54025, код 32819771) 4 500,00 (чотири тисячі п`ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

У задоволенні решти клопотання Приватного підприємства "ТК-РЕНЕССАНС" про відшкодування витрат на правничу допомогу - відмовити.

3. Доручити суду першої інстанції видати відповідний наказ.

4. Матеріали справи № 910/987/24 повернути до суду першої інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження до Верховного Суду передбачені ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.10.2024 (в перший робочий день після виходу колегії суддів з відпустки).

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко