Постанова

від 01.10.2024 по справі 643/9727/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 жовтня 2024 року

м. Харків

справа № 643/9727/23

провадження № 22-ц/818/2833/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участі секретаря Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелті Некст»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Некст» про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Чумака Романа Васильовича на рішення Московського районного суду м.Харкова від 16 травня 2024 року, постановлене суддею Тимош О. М.,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому в якому відповідно до уточнень від 29.09.2023 року, просила стягнути з ТОВ «Ріелті Некст» на її користь заборгованість у сумі 39 418,77 доларів США, з яких: 36 360 доларів США - тіло боргу та 3 058,77 доларів США 3% річних.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 16 травня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Чумак Роман Васильович просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки матеріалам справи та наданим доказам. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що вказані кошти передавалися позивачем відповідачу у готівковій формі разом із підписанням договору. Обставини справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем 26 лютого 2020 року було укладено попередні договори № 26/02/2020-02 (далі попередній договір-1) та № 26/02/2020-03 (далі попередній договір-2). Відповідно до попереднього договору-1, позивач (як майбутній покупець) та відповідач (як майбутній продавець) зобов`язувалися на правилах і умовах, встановлених у попередньому договорі, у строк до 30листопада 2020року укласти договір/договори купівлі-продажу за якими майбутній продавець зобов`язується продати майбутньому покупцю, а майбутній покупець зобов`язується купити у майбутнього продавця належні йому апартаменти № НОМЕР_1 в літ. Л-1 загальною площею 22,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони погодили, що в цілому загальна сума основного договору складає 18160 доларів США. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладання основного договору позивач передала відповідачу 9100 доларів США. Сторони погодили, що дана сума є забезпечувальним платежем, який підлягає зарахуванню до загальної суми основного договору та не є видом забезпечення виконання зобов`язання (тобто не є неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком). Також, попереднім договором № 26/02/2020-02 встановлено, що позивач, починаючи з 26 березня 2020 року, перераховує відповідачу до 10 числа кожного календарного місяця по 1294 доларів США протягом семи календарних місяців. Умови попереднього договору-2 були аналогічними до попереднього договору-1. Відповідно до попереднього договору-2, позивач (як майбутній покупець) та відповідач (як майбутній продавець) зобов`язувалися на правилах і умовах, встановлених у попередньому договорі, у строк до 30листопада 2020року укласти договір/договори купівлі-продажу за якими майбутній продавець зобов`язується продати майбутньому покупцю, а майбутній покупець зобов`язується купити у майбутнього продавця належні йому апартаменти № НОМЕР_2 в літ. Л-1 загальною площею 22,75 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони погодили, що в цілому загальна сума основного договору складає 18200 доларів США. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладання основного договору позивач передала відповідачу 9100 доларів США. На виконання даних попередніх договорів, передала відповідачу грошову суму у розмірі 9100 доларів США за попереднім договором-1, та 9100 доларів США за попереднім договором-2. Відповідачем дана обставина не заперечувалася під час розгляду справи, що судом першої інстанції помилково не взято до уваги. Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що такі розписки не є належним доказом сплати позивачем відповідачу коштів за попередніми договорами-1, -2. Зазначений висновок не відповідає обставинам справи, такого висновку суд першої інстанції дійшов через неправильне застосування норм матеріального права. Крім того на виконання попереднього договору-1, позивач передала відповідачу наступні грошові кошти : 25 березня 2020 року 1300 доларів США, 17 квітня 2020 року 1300 доларів США, 27 травня 2020 року 1300 доларів США, 22 червня 2020 року 1300 доларів США, 28 липня 2020 року 1300 доларів, 20 серпня 2020 року 1260 доларів, 20 серпня 2020 року (повторно) 1300 доларів, а загалом 9060 доларів США, даний факт підтверджується виданими відповідачем розписками на ім`я позивачки. Тобто позивач передала відповідачу всю суму, погоджену у попередньому договорі-1, а саме 18160 доларів США (9100 + 9060). На виконання попереднього договору-2, позивач передала відповідачу наступні грошові кошти: 25 березня 2020 року 1300 доларів США, 17 квітня 2020 року 1300 доларів США, 27 травня 2020 року 1300 доларів США, 22 червня 2020 року 1300 доларів США, 28 липня 2020 року 1300 доларів, 20 серпня 2020 року 1300 доларів США, 20 серпня 2020 року (повторно) 1300 доларів, а загалом 9100 доларів США, підтверджується виданими відповідачем розписками на ім`я позивачки. Отже позивачка передала відповідачу всю суму, погоджену у попередньому договорі-2, а саме 18200 доларів США (9100 + 9100).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що суд не може вважати належними доказами сплати коштів за договором надані суду копії розписок, оскільки вони не підтверджують зарахування коштів за договорами на рахунок ТОВ «Ріелті Некст» відповідно до укладених договорів. Кошти нібито передавалися директору ТОВ «Ріелті Некст» за розписками, проте доказів подальшого зарахування на поточний рахунок відповідача суду не надано, тому суд достовірно не може встановити обставину отримання відповідачем коштів за попередніми договорами купівлі продажу апартаментів №177 загальною площею 22,7 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 в літ. Л-1, та апартаментів №188 загальною площею 22,75 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 в літ. Л-1. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ «Ріелті Некст» на користь ОСОБА_1 заборгованості у сумі 36 360 доларів США за недоведеністю надходження цих коштів на рахунок відповідача на виконання попередніх договорів. Також суд відмовив у стягненні 3% річних в сумі 3058,77 доларів США, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, як похідній вимозі.

Такі висновки суду першої інстанції не в повні мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 26.02.2020 року між ТОВ «Ріелті Некст» як майбутнім продавцем та ОСОБА_1 як майбутнім покупцем укладено попередній договір №26/02/2020-02, згідно з яким сторони зобов`язалися в порядку і на умовах, встановлених попереднім договором, у строк до 30.11.2020 року укласти договір/договори купівлі-продажу, за яким майбутній продавець зобов`язується продати майбутньому покупцю, а майбутній покупець зобов`язується купити у майбутнього продавця належні йому апартаменти № НОМЕР_1 в літ. Л-1 загальною площею 22,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та сплатити їх вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі загальна сума договору складає 18 160,00 доларів США.

Відповідно до п. 2.1 на підтвердження дійсних намірів про наступне укладання основного договору майбутній покупець перераховує майбутньому продавцю грошову суму у розмірі 9100 доларів США. Зазначена сума перераховується на поточний рахунок майбутнього продавця, який зазначено в розділі «місцезнаходження і реквізити сторін» протягом 10-и робочих днів. Зазначена сума розцінюється сторонами як забезпечувальний платіж, який підлягає зарахуванню до загальної суми основного договору у день підписання основного договору. З 26 березня 2020 року майбутній покупець перераховує майбутньому продавцю на вищезазначений розрахунковий рахунок до 10 числа кожного календарного місяця по 1294 доларів США протягом семи календарних місяців.

26.02.2020 року між ТОВ «Ріелті Некст» як майбутнім продавцем та ОСОБА_1 як майбутнім покупцем укладено попередній договір №26/02/2020-03, згідно з яким сторони зобов`язалися в порядку і на умовах, встановлених попереднім договором, у строк до 30.11.2020 року укласти договір/договори купівлі-продажу, за яким майбутній продавець зобов`язується продати майбутньому покупцю, а майбутній покупець зобов`язується купити у майбутнього продавця належні йому апартаменти № НОМЕР_2 в літ. Л-1 загальною площею 22,75 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та сплатити їх вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі загальна сума договору складає 18 200,00 доларів США.

Відповідно до п. 2.1 на підтвердження дійсних намірів про наступне укладання основного договору майбутній покупець перераховує майбутньому продавцю грошову суму у розмірі 9100 доларів США. Зазначена сума перераховується на поточний рахунок майбутнього продавця, який зазначено в розділі «місцезнаходження і реквізити сторін» протягом 10-и робочих днів. Зазначена сума розцінюється сторонами як забезпечувальний платіж, який підлягає зарахуванню до загальної суми основного договору у день підписання основного договору. З 26 березня 2020 року майбутній покупець перераховує майбутньому продавцю на вищезазначений розрахунковий рахунок до 10 числа кожного календарного місяця по 1300 доларів США протягом семи календарних місяців.

Вказані договори підписані позивачкою та директором ТОВ «Ріелті Некст» - ОСОБА_2 та скріплені печаткою ТОВ «Ріелті Некст».

ОСОБА_2 , що діє на підставі статуту та в інтересах ТОВ «Ріелті Некст», складено розписки про отримання від ОСОБА_1 щомісячного платежу за попереднім договором №26/02/2020-02 купівлі продажу апартаментів №177 загальною площею 22,7 кв.м, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Чигиріна Юлія, 13 в літ. Л-1 для внесення грошових коштів через установу банку на рахунок ТОВ «Ріелті Некст»: від 25.03.2020 року в сумі 1300 доларів США; від 17.04.2020 року в сумі 1300 доларів США; від 27.05.2020 року в сумі 1300 доларів США; 22.06.2020 року в сумі 1300 доларів США; 28.07.2020 року в сумі 1300 доларів США; 20.08.2020 року в сумі 1260 доларів США; 20.08.2020 року в сумі 1300 доларів США (а.с. 15-18).

Також ОСОБА_2 , що діє на підставі статуту та в інтересах ТОВ «Ріелті Некст», складено розписки про отримання від ОСОБА_1 щомісячного платежу за попереднім договором №26/02/2020-02 купівлі продажу апартаментів №188 загальною площею 22,75 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 в літ. Л-1 для внесення грошових коштів через установу банку на рахунок ТОВ «Ріелті Некст»: від 25.03.2020 року в сумі 1300 доларів США; від 17.04.2020 року в сумі 1300 доларів США; від 27.05.2020 року в сумі 1300 доларів США; 22.06.2020 року в сумі 1300 доларів США; 28.07.2020 року в сумі 1300 доларів США; 20.08.2020 року в сумі 1300 доларів США; 20.08.2020 року в сумі 1300 доларів США (а.с. 15-18).

Проте у вказані у договорах строки договори купівлі - продажу укладені не були.

Відповідно до листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тригуб Є. О. №32/01-16 від 28.02.2024 року ТОВ «Ріелті Некс» не є стороною договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 10.10.2018 року за реєстровим №6088.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що ОСОБА_1 та ТОВ «Ріелті Некст» 26 лютого 2020 року було укладено попередні договори №26/02/2020-02 (далі попередній договір - 1) та №26/02/2020-03 (далі попередній договір - 2), які мали неналежну форму були укладені письмово, але не були нотаріально посвідчені. Відповідно до попереднього договору-1, позивач (як майбутній покупець) та відповідач (як майбутній продавець) зобов`язувалися на правилах і умовах, встановлених у попередньому договорі, у строк до 30 листопада 2020 року укласти договір/договори купівлі-продажу за якими майбутній продавець зобов`язується продати майбутньому покупцю, а майбутній покупець зобов`язується купити у майбутнього продавця належні йому апартаменти № НОМЕР_1 в літ. Л-1 загальною площею 22,7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони погодили, що в цілому загальна сума основного договору складає 18160 доларів США. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладання основного договору позивач перерахувала відповідачу 9100 доларів США. Сторони погодили, що дана сума є забезпечувальним платежем, який підлягає зарахуванню до загальної суми основного договору та не є видом забезпечення виконання зобов`язання (тобто не є неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком). Крім того, попереднім договором № 26/02/2020-02 встановлено, що позивач, починаючи з 26 березня 2020 року, перераховує відповідачу до 10 числа кожного календарного місяця по 1294 доларів США протягом семи календарних місяців. Відповідно до попереднього договору-2, позивач (як майбутній покупець) та відповідач (як майбутній продавець) зобов`язувалися на правилах і умовах, встановлених у попередньому договорі, у строк до 30 листопада 2020 року укласти договір/договори купівлі-продажу за якими майбутній продавець зобов`язується продати майбутньому покупцю, а майбутній покупець зобов`язується купити у майбутнього продавця належні йому апартаменти № НОМЕР_2 в літ. Л-1 загальною площею 22,75 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони погодили, що в цілому загальна сума основного договору складає 18200 доларів США. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладання основного договору позивач перерахувала відповідачу 9100 доларів США. Сторони погодили, що дана сума є забезпечувальним платежем, який підлягає зарахуванню до загальної суми основного договору та не є видом забезпечення виконання зобов`язання (тобто не є неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком). Крім того, попереднім договором-1 встановлено, що позивач, починаючи з 26 березня 2020 року, перераховує відповідачу до 10 числа кожного календарного місяця по 1300 доларів США протягом семи календарних місяців. Позивач, на виконання даних попередніх договорів, перерахувала відповідачу грошову суму у розмірі 9100 доларів США за попереднім договором-02, та 9100 доларів США за попереднім договором-03. На виконання попереднього договору-1, позивач передала відповідачу наступні грошові кошти (що підтверджується виданими відповідачем розписками): 25 березня 2020 року 1300 доларів США, 17 квітня 2020 року 1300 доларів США, 27 травня 2020 року 1300 доларів США, 22 червня 2020 року 1300 доларів США, 28 липня 2020 року 1300 доларів, 20 серпня 2020 року 1260 доларів, 20 серпня 2020 року (повторно) 1300 доларів, а загалом 9060 доларів США. Тобто позивач передала відповідачу усю суму, погоджену у попередньому договорі-1, а саме 18160 доларів США (9100 + 9060). На виконання попереднього договору-2, позивач передала відповідачу наступні грошові кошти (що підтверджується виданими відповідачем розписками): 25 березня 2020 року 1300 доларів США, 17 квітня 2020 року 1300 доларів США, 27 травня 2020 року 1300 доларів США, 22 червня 2020 року 1300 доларів США, 28 липня 2020 року 1300 доларів, 20 серпня 2020 року 1300 доларів США, 20 серпня 2020 року (повторно) 1300 доларів, а загалом 9100 доларів США. Загалом позивач перерахувала відповідачу на виконання договорів 36360 доларів США, тобто суму, яка була встановлена даними договорами. Водночас, відповідач ухилився від укладення основного договору та перестав виходити на зв`язок з позивачем, внаслідок цього основні договори за попереднім договором-1, попереднім договором-2 не було укладено як у встановлений строк до 30 листопада 2020 року, так і станом на день подання даної позовної заяви. Позивач вважає, що попередній договір-1 та попередній договір-2 є нікчемними з огляду на недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення таких договорів, а тому передане позивачем майно 36360 доларів США, підлягає поверненню зі сплатою 3% річних, нарахованих відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 01.12.2020 року по день подання позову.

Відповідно до вимог ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

У відповідності з ч. 1 ст. 1212 ЦК України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту.

Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України, правочин може вичинятися усно або в письмовій формі.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Отже, системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1 , ст. 205, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України звужено застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 , стверджувала, що 26.02.2020 року між ТОВ «Ріелті Некст» як майбутнім продавцем та ОСОБА_1 як майбутнім покупцем укладено попередній договір №26/02/2020-02, згідно з яким сторони зобов`язалися в порядку і на умовах, встановлених попереднім договором, у строк до 30.11.2020 року укласти договір/договори купівлі-продажу, за яким майбутній продавець зобов`язується продати майбутньому покупцю, а майбутній покупець зобов`язується купити у майбутнього продавця належні йому апартаменти № НОМЕР_1 в літ. Л-1 загальною площею 22,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та сплатити їх вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі та попередній договір №26/02/2020-03, згідно з яким сторони зобов`язалися в порядку і на умовах, встановлених попереднім договором, у строк до 30.11.2020 року укласти договір/договори купівлі-продажу, за яким майбутній продавець зобов`язується продати майбутньому покупцю, а майбутній покупець зобов`язується купити у майбутнього продавця належні йому апартаменти № НОМЕР_2 в літ. Л-1 загальною площею 22,75 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та сплатити їх вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі.

В матеріалах справи наявні розписки про отримання коштів директором ТОВ «Ріелті Некст» - Чорним В.І. від ОСОБА_1 за двома договорами на загальну суму 18160,00 доларів США.

Доказів на підтвердження переказу коштів за попередніми договорами від 26.02.2020 року на суму 18200,00 доларів США матеріали справи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.11.2023 року за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення 1-3 є відомості про об`єкт: АДРЕСА_2 власник ТОВ «Парковий-7».

В Державному реєстрі речових прав, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстру іпотек станом на 08.11.2023 року відомості щодо майна: АДРЕСА_3 відсутні .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.11.2023 року за юридичною особою з ЄДРПОУ 43328902 зареєстровані об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_10 .

Ані 30.11.2020 року, ані на час звернення до суду із позовом дані умови договорів виконані не були.

Зазначені договори купівлі- продажу щодо апартаментів №177 та № 188 в літ. Л-1 загальною площею 22,7 кв. м та 22,75 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 укладено не було, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Ріелті Некст» не є власником вищевказаного майна. Дане майно станом на 08.11.2023 року взагалі не зареєстроване Державному реєстрі речових прав, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстру іпотек

Загальна умова частини першої статті 1212ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Таким чином, оскільки предметом позову у цій справі є стягнення із ТОВ «Ріелті Некст» коштів фактично переданих позивачкою на купівлю апартаментів №177 та № 188 в літ. Л-1 загальною площею 22,7 кв. м та 22,75 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , але ТОВ «Ріелті Некст» не є власником вищевказаного майна, то судова колегія доходить висновку, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника коштів зберіг у себе кошти, зобов`язаний повернути ці кошти власнику на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Для кондиційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 12121214 ЦК України).

Такий правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19 (провадження № 61-2105св20); та у постанові Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18.

Як на час подачі позову, так і на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції договори купівлі продажу апартаментів №177 загальною площею 22,7 кв.м та № 188 загальною площею 22,75 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 -1 укладені не були.

З розписок долучених до матеріалів справи вбачається, що кошти у загальному розмірі 18160,00 доларів США отримані керівником ТОВ «Ріелті Некст» - ОСОБА_2 від ОСОБА_1 за двома попередніми договорами (а.с. 12-14).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що ОСОБА_2 є керівником ТОВ «Ріелті Некст» з 04.11.2019 року (а.с. 19).

Зі змісту розписок убачається, що керівник ТОВ «Ріелті Некст» - ОСОБА_2 отримав кошти для внесення на рахунок через установу банку.

Висновки суду про відсутність підстав для стягнення коштів з ТОВ «Ріелті Некст» у зв`язку із відсутністю доказів внесення їх на рахунок ТОВ «Ріелті Некст», не відповідають фактичним обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є керівником ТОВ «Ріелті Некст», за розписками від 25 березня 2020 року, 17 квітня 2020 року, 27 травня 2020 року, 22 червня 2020 року, 28 липня 2020 року, 20 серпня 2020 року отримав від позивачки грошові кошти за попередніми договорами від 26.02.2020 року, для внесення коштів на банківський рахунок (а.с.15-18).

Той факт, що кошти не були або не в повному обсязі внесені директором на банківський рахунок, не є підставою для відмови у позові про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі, що підтверджений належними доказами.

Разом з тим доказів на підтвердження перерахування позивачкою коштів за попередніми договорами від 26.02.2020 року на суму 18200,00 (по 9 100,00 за кожний договір) доларів США згідно п.2.1 договорів на поточний рахунок ТОВ «Ріелті Некст» матеріали справи не містять.

На спростування факту отримання ТОВ «Ріелті Некст» коштів у загальному розмірі 18160,00 доларів США за двома попередніми договорами купівлі продажу апартаментів відповідно до розписок, ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій належних та допустимих доказів надано не було.

Виходячи з вищевикладеного судова колегія доходить висновку, що стягненню на користь позивачки підлягає сума коштів фактично переданих Товариству, а саме 18160,00 доларів США.

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як укладення, так і виконання договірних зобов`язань, зокрема позики, виражених через іноземну валюту, не суперечить законодавству України.

У разі отримання коштів у іноземній валюті позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути таку ж суму грошей, тобто таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав (частина перша статті 1046, частина перша статті 1049 ЦК України;

Оскільки Відповідачу передано 18160,00 доларів США, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 533 ЦК України.

Що стосується вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 3% річних, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.1214ЦК Україниу разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 526ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 598ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, статтею 599ЦК України закріплено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Правилами ст.12ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст.533ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Частина 1 ст.530ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На час постановлення судового рішення судом першої інстанції відповідач ТОВ «Ріелті Некст» договори купівлі продажу не уклав, кошти не повернув.

Статтею 610ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статті 625ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже судова колегія приходить до висновку, що стягненню підлягає 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов`язання щодо повернення позивачу коштів за невиконання попередніх договорів від 26.02.2020 року в розмірі 1524,27 доларів США.(прострочення виконання зобов`язання становить 1 023 дні, та з урахуванням безпідставно збережених коштів 18160,00 доларів США).

Виходячи з вищевикладеного стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Некст» на користь ОСОБА_1 підлягає сума безпідставно збережених коштів в розмірі 18160,00 доларів США та 3% річних від суми безпідставно збережених коштів у сумі 1524,27 доларів США, а всього 19684,27 доларів США.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 при подачі позовної заяви сплачено судовий збір 10736,00 грн.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково на 49,94%, з ТОВ «Ріелті Некст» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 5361,56 грн(49,94% від 10736,00).

Під час звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою до суду сплаті підлягав судовий збір у розмірі 12882,20 грн.

Відповідно до копії довідки МСЕК Серія 10 ААА № 728367 від 10 листопада 2023 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи (а.с. 190).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ст. 2 Закону).

Статтею 5 Закону встановлено пільги щодо сплати судового збору, зокрема, згідно з п. 9 ч. 1 даної норми від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю 1 та 2 групи.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Зважаючи на те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково на 49,94% і вона згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, відповідно до вищенаведених правил та положень ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України належить провести розподіл судових витрат, а саме, стягнути з ТОВ «Ріелті Некст» в дохід держави судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 8042,34 грн.

Відповідно до п. 4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю/або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст.367,368,374,376,381,382,383,384ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чумака Романа Васильовича задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 16 травня 2024 року -скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Некст» на користь ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти та 3% річних у розмірі 19684,27 доларів США.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Некст» на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені при розгляді справи в суді першої інстанції у сумі 5361,56 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Некст» в дохід держави судовий збір в розмірі 8042,34 грн за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повний текст постанови складено 03.10.2024 року.