Постанова

від 11.09.2024 по справі 910/16014/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2024 р. Справа№ 910/16014/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,

представників сторін:

від позивача: Юхман Ю.М., Анголенко А.В.

від відповідача: Сажієнко І.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 (повний текст складено 26.02.2024)

у справі № 910/16014/23 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юхман і партнери"

до Державного підприємства "Сервіс"

про стягнення 935 831,49 грн,

встановив таке

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юхман і партнери" (далі - ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери», Фірма) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Державного підприємства «Сервіс» (далі - ДП «Сервіс», Підприємство) 935 831,49 грн заборгованості за надані юридичні послуги.

На обґрунтування заявлених вимог Фірма зазначає, що Підприємство ні у визначені договором строки, ні станом на день подачі цього позову, надані йому на підставі договору №107/1 послуги повністю не оплатило.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ДП «Сервіс» на користь ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери» заборгованість у розмірі 677 196,94 грн, інфляційні втрати у розмірі 217 747,09 грн, 3% річних у розмірі 40 887,46 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 14 037,47 грн. Повідомлено органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/16014/23 здійснювати нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму основного боргу у розмірі 677 196,94 грн, яка підлягає стягненню з ДП «Сервіс» на користь ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери», з моменту набрання рішенням законної сили до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: 3% річних : «Борг х Кількість днів прострочення х 3 / 100% / 365 днів», та інфляційних збитків за формулою: «Сума збитку (за 1 місяць) = Сума боргу х Індекс інфляції / 100% - Сума боргу; загальна сума інфляційних збитків визначається шляхом додавання щомісячних сум збитків».

Суд дійшов висновку про порушення Підприємством умов укладеного сторонами договору в частині проведення повної оплати за надані послуги, а тому позовні вимоги Фірми про стягнення 677 196,94 грн заборгованості за договором є обґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням, ДП «Сервіс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/16014/23 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Скаржник вважає, що суд прийняв оскаржуване рішення без повного та всебічного розгляду всіх матеріалів справи.

На думку апелянта, позовні вимоги належними доказами не підтверджені, актів здачі-прийняття робіт за спірний період та на вказані у позові суми не існує. В оскаржуваному рішенні суд взагалі не зазначив мотивів, з яких був визначений розмір додаткової винагороди і яким пунктом договору вона передбачена. Жодним пунктом договору не передбачено, що сума додаткової винагороди береться у % від суми ППР, що оскаржується, тому не правомірним є стягнення такої винагороди у розмірі, що не погоджений сторонами.

Скаржник вважає, що у оскаржуваному рішенні суду повністю відсутні будь-які доводи та обґрунтування своєї позиції відповідачем, а лише твердження позовної заяви.

Позиції учасників справи.

Фірма надала відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечує, наводить власні доводи на їх спростування; просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

ДП «Сервіс» надало додаткові письмові пояснення, у яких не погоджується з доводами та аргументами відзиву на апеляційну скаргу та вважає, що вони не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства у спірних правовідносинах.

Фірма надала додаткові пояснення до відзиву, у яких вважає, що у додаткових письмових поясненнях ДП «Сервіс» змінило підстави оскарження судового рішення. Фірма також відзначає, що Підприємство не заперечує надання йому послуг за договором та визнає належне надання послуг.

Також Фірма заявила клопотання визнати поважними причини неподання доказів у справу та приєднати ці докази до матеріалів справи.

На обґрунтування заявленого клопотання Фірма зазначила, що подає частину з доказів у зв`я зку з новими аргументами та поясненнями, наведеними скаржником у додаткових письмових поясненнях; інша частина доказів з`явилась вже після відкриття апеляційного провадження, а тому не могла бути подана до суду першої інстанції.

ДП «Сервіс» надало заперечення щодо додаткових пояснень та клопотання Фірми про долучення нових доказів, у якому просить клопотання Фірми залишити без задоволення визнати поважними причини неподання доказів у справу та приєднати ці докази до матеріалів справи визнати поважними причини неподання доказів у справу та приєднати ці докази до матеріалів справи; у разі їх прийняття - надати час для надання заперечень на них; апеляційну скаргу ДП «Сервіс» задовольнити.

Фірма надала додаткові пояснення, у яких зазначає, що у додаткових поясненнях від 20.06.2024 надала інформацію щодо справи №320/1565/24, яка на той момент знаходилась в Київському окружному адміністративному суді.

ДП «Сервіс» надало додаткові письмові пояснення щодо питань, які порушувались у судовому засіданні 07.08.2024.

Фірма надала письмові пояснення щодо доводів Підприємства про неотримання від позивача та не підписання у зв`язку із цим актів виконаних робіт (наданих послуг).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16014/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ДП «Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 до надходження матеріалів справи №910/16014/23.

18.04.2024 матеріали справи №910/16014/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 апеляційну скаргу ДП «Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/16014/23 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024у справі №910/16014/23. Розгляд справи призначено на 27.05.2024.

27.05.2024 колегія суддів у судовому засіданні оголосила перерву до 24.06.2024 згідно зі ст. 216 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 на задоволення відповідного клопотання представників відповідача відкладено судове засідання до 07.08.2024.

У судових засіданнях 07.08.2024 та 04.09.2024 колегія суддів оголосила перерву до 04.09.2024 та до 11.09.2024 відповідно на підставі ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 11.09.2024 суд проголосив вступну та резолютивну частини постанови, повний текст якої виготовлено та підписано після виходу головуючого судді Євсікова О.О. з планової щорічної основної відпустки.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Щодо наданих Фірмою з додатковими поясненнями доказів апеляційний суд зазначає таке.

За змістом ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Отже, суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, але лише якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Враховуючи наведене, а також те, що Фірма не обґрунтувала, в чому полягає винятковість випадку неподання відповідних доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, з доказами неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї, колегія суддів дійшла висновку, що подані Фірмою доказу не можуть бути прийняті апеляційним судом.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

11.01.2026 ДП «Сервіс» (замовник) та ТОВ «Юридична фірма «Юхман і партнери» (виконавець) уклали договір про надання юридичних послуг №107/1 (далі - договір) за умовами п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання щодо надання юридичних послуг в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, пов`язаних із представництвом інтересів замовника перед юридичними та фізичними особами з приводу захисту майнових та немайнових прав та охоронюваних законом інтересів довірителя, перелік яких наведено у цьому пункті договору (з урахуванням доповнень, внесених додатковими угодами №1 від 07.03.20216, №2 від 05.09.2016, №3 від 01.07.2017).

Згідно з п. 4.1.4 та 4.1.5 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 01.12.2017) виконавець за цим договором надає змовнику такі види послуг:

« 4.1.4. представництво інтересів в судах (господарських, загальної юрисдикції, адміністративних) у всіх інстанціях;

4.1.5. складання документів правового характеру, що стосуються ведення справ у судах всіх інстанцій».

Цією ж додатковою угодою сторони доповнили договір підп. А п. 5.1 в такій редакції:

«А) винагорода Виконавця розраховується почасово з розрахунку:

- 50 (п`ятдесят) Євро* за одну годину роботи спеціаліста Виконавця щодо представництва інтересів Замовника перед третіми особами (окрім судового представництва) необхідного для досягнення предмету Договору;

- 70 (сімдесят) Євро* за одну годину роботи спеціаліста Виконавця щодо підготовки всіх документів, необхідних для досягнення предмету Договору;

- 100 (сто) Євро* за одну годину роботи спеціаліста Виконавця щодо підготовки всіх документів, необхідних для судового представництва;

- 150 (сто п`ятдесят) Євро* за одну годину роботи (мінімум 1 год) спеціаліста Виконавця щодо представництва інтересів Замовника в судах (незалежно від інстанції).

*Розрахунок здійснюється в гривнях України за офіційним курсом Національного банку України на момент виставлення рахунку.

Зазначена винагорода сплачується на підставі рахунку Виконавця протягом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Виконавець зобов`язаний надати Замовнику розрахунок часу, затраченого на досягнення мети договору».

Сторони підписують Акт виконаних робіт (наданих послуг) щомісяця чи після завершення виконання кожного етапу даного Договору чи щомісяця за домовленістю.».

17.01.2018 сторони уклали додаткову угоду №5 до договору, якою доповнили договір п. 4.1.6 в такій редакції:

« 4.1.6. В разі винесення судом (загальної юрисдикції, господарським, адміністративним) рішення (постанови, ухвали), що набрали законної сили, по справі, представництво інтересів в якій здійснювалось Виконавцем в рамках цього Договору, Замовник зобов`язується сплатити на користь Виконавця додаткову винагороду в розмірі, що становить відсоток (залежно розміру грошових вимог, що визначається з врахуванням нижчезазначених умов), від різниці розміру заявлених позовних вимог, та суми задоволених позовних вимог (в справах де Замовник - Відповідач), чи відсоток від суми задоволених на користь Замовника вимог (у справах де Замовник - Позивач), зокрема:

- до 1 000 000 (один мільйон) грн, - 10 (десять) %;

- від 1 000 000 (один мільйон) грн до 5 000 000 (п`ять мільйонів) грн - 7 (сім) %;

- понад 5 000 000 (п`ять мільйонів) грн - 5 (п`ять) %.

Зазначена Винагорода Виконавця сплачується Замовником також у випадку завершення розгляду справи в суді шляхом укладення мирової угоди, та її наступного затвердження судом.».

Фірма стверджує, що до 01.01.2020 Підприємство своєчасно та в повному обсязі здійснювало оплату за надані послуги.

У період з 01.01.2020 по 21.07.2022 ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери» здійснювало представництво інтересів ДП «Сервіс» в судових справах:

- №640/23900/19 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ДП «Сервіс» про стягнення з ДП «Сервіс» частини чистого прибутку (доходу) господарських операцій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету у сумі 5 646 099,21 грн;

- №640/17770/20 за позовом ДП «Сервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 11.06.2020 №50327-10 про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) у сумі 11 186 404,43 грн;

- №640/30086/20 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ДП «Сервіс» про стягнення коштів платника податків ДП «Сервіс» з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 10 728 053,55 грн;

№640/20131/18 за позовом ДП «Сервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08ю08.2018 №0502201213 та №0502211213; зобов`язання ГУ ДПУ у м. Києві виключити з інтегрованої картки платника податків ДП «Сервіс» облікові показники (операції) щодо застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 352 591,10 грн на підставі податкових повідомлень-рішень від 08 серпня 2018 року №0502211213 та №0502201213.

Представництво інтересів відповідача в судах згідно з договором №107/1 здійснювали директор Фірми адвокат Юхман Ю.М. (займає посаду з 08.09.2003) та головний юрисконсульт адвокат Анголенко А.В. (займає посаду з 29.12.2015).

22.07.2022 Фірма направила ДП «Сервіс» розрахунок (Звіт) щодо вартості юридичних послуг за період з 01.01.2020 по 21.07.2022, а також рахунок на сплату за надані послуги на суму 182 617,61 грн.

Фірма зазначає, що ДП «Сервіс» на виконання зобов`язання за договором в частині оплати наданих послуг сплатило Фірмі додаткову винагороду виконавцю за представництво інтересів в судовій справі №826/5841/18 (не є предметом вимог у справі, що розглядається) та 100 000,00 грн заборгованості.

Фірма зазначає, що неодноразово направляла на адресу ДП «Сервіс» претензії щодо сплати заборгованості за надані послуги, зокрема 22.06.2022, 01.09.2022 та 15.12.2022.

Так, у претензії від 15.12.2022 Фірма зазначила, що ДП «Сервіс» не оплатило надані Підприємству послуги на суму 182 617,61 грн, а також 559 320,22 грн винагороди виконавця, що разом складає 741 937,83 грн, та вимагало сплатити зазначену суму.

Листом від 17.01.2023 №10/2023 у відповідь на претензію від 15.12.2022 ДП «Сервіс» повідомило, що перебуває у скрутному фінансовому становищі, пов`язаному із затримками в розрахунках перед ДП «Сервіс» його контрагентами. Підприємство також зазначило, що має надію на своєчасні розрахунки його дебіторами, що дасть йому (Підприємству) змогу виконати взяті на себе зобов`язання за договором №107/1 від 11.01.2016 про надання юридичних послуг щодо вартості юридичних послуг за період з 01.01.2020 по 21.07.2022, а також в частині виплати додаткової винагороди по завершеному на користь ДП «Сервіс» судовому провадженню у справі №640/17770/20. Щодо проваджень у справах №640/30086/20 та №640/20131/18 ДП «Сервіс» свої зобов`язання підтвердило та просило Фірму продовжувати здійснювати представництво інтересів Підприємства.

04.08.2023 ДП «Сервіс» направило ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери» лист «Щодо погашення заборгованості за надані юридичні послуги та необхідності представництва інтересів ДП «Сервіс» перед ДПС України», в якому зазначило, що Підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, пов`язаному із затримками в розрахунках з ним контрагентами. Підприємство також зазначає, що ДПС не враховує постановлені на користь ДП «Сервіс» судові рішення, представництво інтересів Підприємства у яких здійснювало ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери», та розрахунки щодо яких є предметом позовної заяви. Крім того, ДП «Сервіс» зазначило, що на підтвердження намірів щодо проведення розрахунку за існуючою заборгованістю та з метою досудового врегулювання претензії Фірми, Підприємство бере на себе зобов`язання сплатити у найближчий час 100 000,00 грн заборгованості за раніше надані послуги за договором №107/1 від 11.01.2016, а також просило надати йому (Підприємству) звіт до договору, рахунок, акти виконаних робіт на вище зазначену суму. Щодо іншої частини заборгованості ДП «Сервіс» просило Фірму розглянути можливість розстрочення боргу та продовжувати здійснювати представництво інтересів Підприємства у спорах з ДПС, а також підтвердило свої зобов`язання.

У позовній заяві Фірма зазначила, що 08.08.2023 ДП «Сервіс» сплатило 100 000,00 грн заборгованості за надані юридичні послуги, що підлягають зарахуванню в рахунок зобов`язань, що виникли найпізніше (до додаткової винагороди по справі №640/17770/20).

Згідно з наданим Фірмою розрахунком заборгованість ДП «Сервіс» за надані юридичні послуги складає 677 196,94 грн, з яких:

- 35 259,11 грн додаткової винагороди у справі №640/20131/18, зобов`язання щодо сплати - з 28.07.2022;

- 459 320,22 грн додаткової винагороди у справі №640/17770/20, зобов`язання щодо сплати - з 18.10.2021;

- 182 617,61 грн основної винагороди, розрахованої відповідно до погодинних ставок виконавця, зазначених у договорі, за період з 01.01.2020 по 21.07.2022; зобов`язання щодо сплати - з 22.07.2022.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Стаття 901 ЦК України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд встановив, що сторони уклали договір про надання юридичних послуг №107/1, на виконання якого Фірма надала Підприємству відповідні послуги, здійснивши представництво інтересів Підприємства зокрема у справах №640/20131/18 та №640/17770/20.

За представництво інтересів ДП «Сервіс» у справі №640/20131/18 Фірма заявила до стягнення 35 259,11 грн додаткової винагороди (зобов`язання щодо сплати - з 28.07.2022); за представництво інтересів у справі №640/17770/20 - 459 320,22 грн додаткової винагороди (зобов`язання щодо сплати - з 18.10.2021).

Колегія суддів зазначає, що у справі №640/20131/18 предметом розгляду була вимога ДП «Сервіс» до ГУ ДПС у м. Києві визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.08.2018 №0502201213 та №0502211213; зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві виключити з інтегрованої картки платника податків ДП «Сервіс» облікові показники (операції) щодо застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 352 591,10 грн. на підставі податкових повідомлень-рішень від 08.08.2018 №0502211213 та №0502201213.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2021 у справі №640/20131/18, яке набрало законної сили, позов задоволено.

У справі №640/17770/20 предметом розгляду була вимога ДП «Сервіс» до ГУ ДПС у м. Києві визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 11.06.2020 №50327-10 про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) у сумі 11 186 404,43 грн та рішення від 11.06.2020 №50327-10 про опис майна у податкову заставу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №640/17770/20, яке набрало законної сили, позов задоволено.

Додатковою угодою №5 від 17.01.2018 сторони доповнили договір п. 4.1.6, за умовами якого у разі винесення судом (загальної юрисдикції, господарським, адміністративним) рішення (постанови, ухвали), що набрали законної сили, по справі, представництво інтересів в якій здійснювалось виконавцем в рамках цього договору, замовник зобов`язався сплатити на користь виконавця додаткову винагороду в розмірі, що становить відсоток (залежно розміру грошових вимог) від різниці розміру заявлених позовних вимог, та суми задоволених позовних вимог (у справах, де замовник - відповідач), чи відсоток від суми задоволених на користь замовника вимог (у справах, де замовник - позивач), зокрема: до 1 000 000,00 грн - 10%; від 1 000 000,00 грн до 5 000 000,00 грн - 7%; понад 5 000 000,00 грн - 5%.

Апеляційний суд при вирішенні спору у справі, що розглядається, вважає за необхідне звернутись до доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), що базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra factum proprium» лежить принцип добросовісності.

Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (п. 55). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (п. 60). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (п. 61).

У постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20 Верховний Суд виснував, що суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

Поведінка та дії управнених та зобов`язаних сторін (позивача та відповідача) повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики, будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Колегія суддів відзначає, що листування сторін свідчить про те, що Підприємство не тільки повідомляло Фірму про намір виконати взяті на себе зобов`язання за договором №107/1 від 11.01.2016 про надання юридичних послуг щодо вартості юридичних послуг за період з 01.01.2020 по 21.07.2022, а також в частині виплати додаткової винагороди по завершеному на користь ДП «Сервіс» судовому провадженню у справі №640/17770/20, а й підтвердило свої зобов`язання зокрема щодо справи №640/20131/18 та просило Фірму продовжувати здійснювати представництво інтересів ДП «Сервіс».

Щодо доводів відповідача про те, що предметом спору у справах №640/20131/18 та №640/17770/20 є немайнові вимоги, колегія суддів зазначає таке.

Позови про оскарження податкових повідомлень-рішень чи податкових вимог є позовами майнового характеру, про що свідчить стала практика Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.07.2019 у справі №826/17147/18 та 24.10.2022 у справі №2340/4591/18.

Так, вимоги про скасування ППР є вимогами майнового характеру, оскільки ними фактично змінено майновий стан позивача. Відповідно, оскарження рішення про накладення на позивача штрафу чи податкового зобов`язання спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» встановлено, що збільшення податковим органом зобов`язань особи з податку є втручанням у його майнові права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ч. 2 ст. 6 КАСУ).

Так, Європейський суд з прав людини дотримується правової позиції, що вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, що спричинятиме зміну складу майна (активів) позивача, у т.ч. шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

З огляду на викладене, вимога про визнання протиправними та скасування ППР, якими визначені грошові зобов`язання позивача (в цьому випадку - ДП «Сервіс») є адміністративною вимогою майнового характеру.

Колегія суддів відзначає, що оскільки у справі №640/17770/20 предметом розгляду була вимога на суму 11 186 404,43 грн, тобто додаткова винагорода Фірми згідно з п. 4.1.6 договору в редакції Додаткової угоди №5 від 17.01.2018 складає 5% від суми задоволених на користь замовника вимог - 559 320,22 грн. Оскільки 08.08.2023 Підприємство сплатило 100 000,00 грн заборгованості, які Фірма зарахувала в рахунок додаткової винагороди по справі №640/17770/20, до стягнення з Підприємства на користь Фірми підлягає 459 320,22 грн (559 320,22 грн - 100 000,00 грн) заборгованості зі сплати додаткової винагороди по справі №640/17770/20. У задоволенні вимог Фірми про стягнення з Підприємства 100 000,00 грн належить відмовити.

Заборгованість зі сплати додаткової винагороди у справі №640/20131/18 підлягає до стягнення з Підприємства на користь Фірми повністю у розмірі 35 259,11 грн оскільки відповідач не надав доказів її сплати.

Ураховуючи встановлені у справі обставини щодо судових рішень у справах №640/20131/18 та №640/17770/20 та предметів спорів (вимоги майнового характеру) у цих справах, а також сплату відповідачем 100 000,00 грн заборгованості (зарахованих Фірмою в рахунок додаткової винагороди по справі №640/17770/20, про що повідомив позивач у позовній заяві), колегія суддів вважає, що вимог Фірми до ДП «Сервіс» про стягнення 35 259,11 грн та 459 320,22 грн (а всього - 494 579,33 грн) додаткової винагороди по зазначених вище справах.

Колегія суддів здійснила власний розрахунок 3% річних та інфляційних, нарахованих на суми заборгованості Підприємства з урахуванням зарахування 100 00,00 грн заборгованості, сплачених 08.08.2023 (за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) та встановила, що обґрунтованими в цій частині є вимоги Фірми про стягнення з ДП «Сервіс» 195 861,00 грн інфляційних втрат, 33 783,25 грн 3% річних, які підлягають до стягнення з Підприємства на користь Фірми.

Решта вимог Фірми до Підприємства про стягнення 7 104,20 грн 3% річних задоволенню не підлягає.

Щодо вимог Фірми до Підприємства про стягнення 182 617 617,61 грн основної винагороди, розрахованої відповідно до погодинних ставок виконавця, вказаних у договорі, за період з 01.01.2020 по 21.07.2022 (зобов`язання щодо сплати - з 22.07.2022) колегія суддів зазначає таке.

Суд встановив, що за умовами п. 5.1 в редакції додаткової угоди №4 від 01.12.2017 винагорода виконавця розраховується почасово з розрахунку: 50 Євро за одну годину роботи спеціаліста виконавця щодо представництва інтересів замовника перед третіми особами (окрім судового представництва) необхідного для досягнення предмету договору; 70 Євро за одну годину роботи спеціаліста виконавця щодо підготовки всіх документів, необхідних для досягнення предмету договору; 100 Євро за одну годину роботи спеціаліста виконавця щодо підготовки всіх документів, необхідних для судового представництва; 150 Євро за одну годину роботи (мінімум 1 год) спеціаліста виконавця щодо представництва інтересів замовника в судах (незалежно від інстанції). Розрахунок здійснюється в гривнях України за офіційним курсом Національного банку України на момент виставлення рахунку.

Зазначена винагорода сплачується на підставі рахунку виконавця протягом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Виконавець зобов`язаний надати замовнику розрахунок часу, затраченого на досягнення мети договору.

Сторони підписують Акт виконаних робіт (наданих послуг) щомісяця чи після завершення виконання кожного етапу даного Договору чи щомісяця за домовленістю.

Колегія суддів відзначає, що позивач у суді першої інстанції не надав до матеріалів справи акти виконаних робіт, оплату за які заявлено до стягнення у справі, що розглядається, а тому встановити дійсний обсяг наданих послуг не вбачається за можливе. За таких обставин, суд вважає, що позивач не довів належними доказами обсяг наданих послуг та розмір заявлених до стягнення за ці послуги коштів оплати.

Щодо листування сторін колегія суддів відзначає, що направлена Фірмою Підприємству претензія від 22.07.2022 хоча і містить зазначення про те, що «Розрахунок (звіт) щодо вартості юридичних послуг, а також рахунок на сплату за надані послуги додаються до даного листа» (згідно з описом вкладення також акти №ОУ-0000019/1 здачі прийняття робіт (наданих послуг)), однак зазначений акт у матеріали справи не надано. Рахунок №22.07/22 від 22.07.2022 на суму 182 617,61 грн містить посилання на договір №107/1 від 11.01.2016, однак не містить ніяких відомостей про підстави його виставлення (надані послуги, акт, розрахунок, період тощо).

Претензія Фірми від 15.12.2022, у якому вона вимагала сплатити в т.ч. 182 617,61 грн оплати за договором, направлялась Підприємству без додатків.

У відповіді на претензію від 15.12.2022 ДП «Сервіс» листом (вих. №10/2023) від 17.01.2023 просило Фірму повторно направити йому для підписання акти виконаних робіт по вже виконаних з боку ДП «Сервіс» зобов`язанням за договором, а саме по оплаченій на користь ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери» винагороді по адміністративному провадженню №826/5841/18 в розмірі 445 810,83 грн. За текстом цього листа Підприємство також зазначило, що має надію на своєчасні розрахунки його дебіторами, що дасть змогу виконати взяті на себе зобов`язання перед Фірмою за договором №107/1 від 11.01.2016, зокрема, згідно наданого розрахунку (звіту) щодо вартості юридичних послуг за період з 01.01.2020 по 21.07.2022.

Щодо листа від 20.01.2023, з яким Фірма направила Підприємству акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000001, 0000002, 0000003 від 20.01.2023, колегія суддів відзначає, що ці акти з листом у матеріали справи не надано. За текстом листа Фірма зазначила, що повторно надсилає Підприємству акти по додатковій винагороді по завершених судових провадженнях з адміністративних справу, провадження у яких завершено, №640/17770/20 та №826/5841/18, а також акт за надані юридичні послуги за період з 01.01.2020 по 21.07.2022.

Оскільки саме акт є документом, яким узгоджується остаточний обсяг наданих послуг, колегія суддів вважає, що вимога Фірми про стягнення з Підприємства 182 617,61 грн (а також нарахованих на цю суму інфляційних та 3% річних) є передчасною у зв`язку з тим, що такі акти не надавались суду першої інстанції.

У листі від 22.02.2023 Фірма заявила Підприємству вимогу в т.ч. сплатити 182 617,61 грн основної винагороди за надані послуги період з 01.01.2020 по 21.07.2022, а також направила рахунок №22.02/23 від 22.02.2023 та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000003 від 20.01.2023. У матеріали справи зазначений акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) не надано.

У листі (вих. №171/2023) від 04.08.2023 «Щодо погашення заборгованості за надані юридичні послуги та необхідності представництва інтересів ДП «Сервіс» перед ДПС України» Підприємство повідомило Фірмі, що «… на підтвердження намірів щодо проведення розрахунку за існуючою заборгованістю, та з метою досудового врегулювання претензії ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери», ДП «Сервіс» бере на себе зобов`язання сплатити у найближчий час 100 000 тисяч гривень заборгованості за надані раніше юридичні послуги по договору №107/1 від 11.01.2016 року, просимо надати до підприємства звіт до договору, рахунок, акти виконаних робіт та вищезазначену суму. Крім того, щодо іншої частини боргу, пропонуємо розглянути можливість розстрочення даного боргу, що обумовлено взятими зобов`язаннями підприємства, у тому числі по сплаті значного боргу податку на доходи за 2022 рік до кінця 2023 року.».

З листом від 07.08.2023 Фірма направила Підприємству в т.ч. акт №ОУ-0000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.01.2023 щодо основної винагороди по договору №107/1 від 11.01.2016 та розрахунок (звіт) щодо вартості юридичних послуг згідно договору про надання юридичних послуг №107/1 від 11.01.2016, період 01.01.2020-22.07.2022.

Отже, зміст листування сторін не містить відомостей про визнання Підприємством розміру боргу перед Фірмою, так само як і прийняття Підприємством обсягу послуг, про стягнення заборгованості за надання яких Фірма просить у справі, що розглядається. Наданий у матеріали справи звіт не свідчить про те, що Підприємство прийняло перелічені у ньому роботи (послуги), оскільки не містить відповідних відомостей та складений Фірмою в односторонньому порядку.

Щодо наданих у матеріали справи, що розглядається, копій документів з адміністративних справ, колегія суддів зазначає про відсутність замовлень замовника в порядку п. 1.2 договору на надання таких послуг.

За таких підстав колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення вимог Фірми про стягнення з Підприємства 182 617,61 грн основного боргу, а також нарахованих на цю суму інфляційних та 3% річних, відсутні.

У прохальній частині позовної заяви позивач, посилаючись на ч. 10 ст. 238 ГПК України, просить суд у резолютивній частині рішення, ухваленого за результатом розгляду даної справи, зазначити про нарахування заборгованості з 3% річних до моменту фактичного виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом IV цього Кодексу.

Правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

За таких підстав суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача в цій частині та зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, інфляційних втрат та 3% річних на суму саме основного боргу у розмірі 494 579,33 грн починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до моменту виконання вказаного рішення, з урахуванням приписів законодавства України.

Перерахунок основного боргу, вказаного у рішенні суду та у виконавчому документі, для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за наступною формулою: 3% річних : «Борг х Кількість днів прострочення х 3 / 100% / 365 днів», та інфляційних збитків за формулою: «Сума збитку (за 1 місяць) = Сума боргу х Індекс інфляції / 100% - Сума боргу; загальна сума інфляційних збитків визначається шляхом додавання щомісячних сум збитків».

Суд першої інстанції також доцільно роз`яснив органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних та інфляційні втрати нараховуються на залишок заборгованості, що залишився за визначеною вище формулою.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а ст. 525, 526 даного Кодексу і ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов`язку оплати відповідних робіт. Зокрема, в разі відсутності коштів для оплати замовник має право призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2ст. 277 ГПК України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення місцевого господарського суду має бути скасовано в частині задоволення вимог ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери» про стягнення з ДП «Сервіс» 182 617,61 грн основної винагороди, 6 619,27 3% річних та 21 886,09 грн інфляційних нарахувань з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Судові витрати.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги частково витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/16014/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/16014/23 скасувати в частині задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юхман і партнери" про стягнення з Державного підприємства "Сервіс" 182 617,61 грн основної винагороди, 6 619,27 3% річних та 21 886,09 грн інфляційних нарахувань.

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вимог відмовити.

3. Викласти рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/16014/23 в такій редакції:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Сервіс" (вул. Олександра Кониського, 82А, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 25139756) на Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юхман і партнери" (вул. Кутузова 18/7, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 32045697) 494 579,33 грн заборгованості, 195861,00 грн інфляційних втрат, 33 783,25 грн 3% річних та 10 863,35 грн судового збору.

3. Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/16014/23, здійснювати нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму основного боргу у розмірі 494 579,33 грн, яка підлягає стягненню з Державного підприємства "Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юхман і партнери", з моменту набрання рішенням законної сили до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: 3% річних : «Борг х Кількість днів прострочення х 3 / 100% / 365 днів», та інфляційних збитків за формулою: «Сума збитку (за 1 місяць) = Сума боргу х Індекс інфляції / 100% - Сума боргу; загальна сума інфляційних збитків визначається шляхом додавання щомісячних сум збитків».

4. У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юхман і партнери" про стягнення з Державного підприємства "Сервіс" 182 617,61 грн основної винагороди, 6 619,27 3% річних та 21 886,09 грн інфляційних нарахувань відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юхман і партнери" (вул. Кутузова 18/7, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 32045697) на користь Державного підприємства "Сервіс" (вул. Олександра Кониського, 82А, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 25139756) 3 800,21 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Справу №910/16014/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 3.10.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак