Постанова

від 30.09.2024 по справі 918/526/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року Справа № 918/526/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - Тарасюта Н.В. (в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел" та Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 01 серпня 2024 року (повний текст складено 02.08.2024) у справі №918/526/24 (суддя Політика Н.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення заборгованості в сумі 687 187 грн 57 коп

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 01 серпня 2024 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел" від 22.07.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №918/526/24 - задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн 00 коп.

У решті вимог щодо витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ричел" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 78 295,00 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 у справі №918/526/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 01 серпня 2024 року у справі №918/526/24. Призначено справу №918/526/24 до розгляду на 30 вересня 2024 року об 12:00 год.

Також не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції додатковим рішенням, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 у справі №918/526/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 01 серпня 2024 року у справі №918/526/24. Призначено справу №918/526/24 до розгляду на 30 вересня 2024 року об 12:00 год. Об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел" та Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 01 серпня 2024 року у справі №918/526/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянти посилаються на порушення Господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу позивача просить в її задоволенні відмовити; позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача вважає останню необгрунтованою, надуманою та безпідставною, а тому просить залишити її без задоволення.

В судове засідання 30 вересня 2024 року, яке згідно ухвали апеляційного суду від 19.09.2024 мало відбутися в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів з представником ТОВ "Ричел", останній на зв`язок не вийшов. При цьому, колегією суддів було надано представнику достатньо часу (10 хвилин) для забезпечення участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів заявника.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні, оскільки положеннями частини 5статті 197 ГПК Українипередбачено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, про що заявника було попереджено в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 у справі №918/526/24.

Колегія суддів, враховуючи положення ч.5ст.197 ГПК України та зважаючи на те, що явка представників учасників справи до суду не визнавалась обов`язковою, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Представник відповідача безпосередньо в судовому засіданні підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, додаткове рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Так, рішенням Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року у справі №918/526/24 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел" 448 000 - основного боргу, 196 121 грн 48 коп. - інфляційних втрат, 43 012 грн 83 коп. - 3% річних та 6 947 грн 01 коп. - витрат по оплаті судового збору. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Ричел" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 360 грн 00 коп., сплачений згідно платіжної інструкції від 24 травня 2024 року № 2594.

29 липня 2024 року ТОВ "Ричел" звернулось до Господарського суду Рівненської області з заявою про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 78 295 грн 00 коп.

31 липня 2024 року від представника відповідача через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до 5 000,00 грн.

Місцевий господарський суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел" про ухвалення додаткового рішення, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду даної заяви, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Верховного суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18.

Також відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача додано до матеріалів справи копії: договору про надання юридичних послуг №04-Ю/2022 від 04.02.2022, додаткової угоди №3 від 06.12.2023 до Договору про надання юридичних послуг №04-Ю/2022 від 04.02.2022, додаткової угоди №6 від 04.06.2024 до Договору про надання юридичних послуг №04-Ю/2022 від 04.02.2022, Акту про надання юридичних послуг №14/2024 від 05.06.2024, Акту про надання юридичних послуг №17/2024 від 16.07.2024 та договору про надання правничої допомоги №07/2023 від 18.12.2023.

Так, 04 лютого 2022 року між між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська юридично-логістична група" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ричел" (замовник), був укладений договір про надання юридичних послуг №04-Ю/2022 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов`язується надавати правову допомогу замовнику у питаннях пов`язаних з правовим регулюванням господарської діяльності, надавати консультації, рекомендації, пояснення з юридичних питань діяльності замовника, виготовлення відповідних документів, висновків, договорів, претензій, відповідей на претензій, а також представляти інтереси замовника у всіх судових інстанціях та здійснювати повний комплекс дій пов`язаних з розглядом справи у всіх судових інстанціях, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Пунктом 3 договору сторони погодили умови розрахунків, а саме: вартість послуг вказується в додатковій угоді до договору. Вартість послуг за додатковою угодою, оплачується замовником до початку надання послуг, шляхом попередньої оплати у 100 % розмірі (п.3.1. договору). По закінченню виконання послуг зазначених в п. 1.1. та/або у кінці місяця, сторони підписують акт виконаних робіт, в якому визначена остаточна вартість послуг та який є невід`ємною частиною даного договору. Протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання від виконавця акту виконаних робіт замовник зобов`язаний підписати та повернути виконавцю один примірник акту або надати письмову мотивовану відмову від його підписання в зазначений строк (п.3.3. договору). Оплата послуг виконавця здійснюється замовником шляхом перерахуванням відповідних сум на поточний рахунок виконавця. Підставою платежу є підписаний сторонами акт виконаних робіт та відповідний рахунок. Оплата послуг виконавця здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) днів після підписання замовником відповідного акту виконаних робіт за виключенням п.3.1. договору (п.3.4. договору).

Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками і діє 04 лютого 2024 р., а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Дата підписання договору вказується на першій сторінці в правому верхньому куту (п. 6.1. договору).

Відповідно до Додаткової угоди №3 від 06.12.2023 до Договору сторони погодили продовжити дію договору та викласти п. 6.1.у новій редакції:

"6.1. Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками і діє до 04 лютого 2025 р., а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Дата підписання договору вказується на першій сторінці в правому верхньому куту.".

Відповідно до Додаткової угоди №6 від 04.06.2024 до Договору сторони погодили послуги та вихідні тарифи:

Надання юридичних послуг (правничої допомоги) адвокатом Осадчою Л.В. у справі пов`язаній зі зверненням до Господарського суду Рівненської області за договором поставки №53-122-01-21-11580 від 17.12.2021р. та надання правничої допомоги, що пов`язана з повним супроводом справи у суді першої інстанції (Господарський суд Рівненської області) - вартість 78 295,00 грн без ПДВ.

В пункті 2 Додаткової угоди №6 сторони погодили, що вартість послуг перелічених в п. 1 даної додаткової угоди є фіксованою. Вартість послуг означених в даній Додатковій угоді оплачується замовником до початку надання послуг, тобто авансовим платежем не менше 70% розмірі від вартості послуг визначеною даною додатковою угодою. Залишкова вартість оплачується по мірі виставлених рахунків виконавцем. Деталізація послуг прописується в актах виконаних робіт.

Договір та додаткові угоди до нього підписані повноважними представниками сторін, їхні підписи скріплені печатками цих юридичних осіб.

В Акті про надання юридичних послуг №14/2024 від 05.06.2024 зазначено роботи, послуги: надання юридичних послуг виконавцем, через адвоката Осадчу Л.В., яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах у справі №918/526/24, яка знаходиться у провадженні Господарського суду Рівненської області: виготовлення позовної заяви (вивчення договору поставки №53-122-01-21-11580 від 17.12.2021 р. та додатків до нього, вивчення листів та відповідей на них, вивчення відповіді на претензію, здійснення розрахунку позовних вимог, перевірка законодавства у даних спорах на виявлення змін, з метою їх застосування за необхідності); виготовлення заяви до Господарського суду Рівненської області про розгляд справи в режимі відеоконференції та надіслання її до суду з додатками; взяття участі в слуханні справи в режимі відеоконференції адвокатом Осадчою Л.В., призначеної на 01.07.2024 р. Вартість послуг - фіксована.

Також в Акті про надання юридичних послуг №14/2024 від 05.06.2024 зазначено, що виконавець та замовник склали цей акт про те, що робота щодо надання юридичних послуг виконавцем, через адвоката Осадчу Л.В., яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах у справі №918/526/24, яка знаходиться у провадженні Господарського суду Рівненської області: виготовлення позовної заяви (вивчення договору поставки № 53-122-01-21-11580 від 17.12.2021 р. та додатків до нього, вивчення листів та відповідей на них, вивчення відповіді на претензію, здійснення розрахунку позовних вимог, перевірка законодавства у даних спорах на виявлення змін, з метою їх застосування за необхідності); виготовлення заяви до Господарського суду Рівненської області про розгляд справи в режимі відеоконференції та надіслання її до суду з додатками; взяття участі в слуханні справи в режимі відеоконференції адвокатом Осадчою Л.В., призначеної на 01.07.2024 р., виконана у повному обсязі, оформлена належним чином.

Крім того в Акті про надання юридичних послуг №14/2024 від 05.06.2024 зазначено, що виконавець передав, а замовник прийняв роботу у повному обсязі.

Згідно Акту про надання юридичних послуг №14/2024 від 05.06.2024 вартість робіт без ПДВ складає 63 295,00 грн. Всього 63 295,00 грн.

В Акті про надання юридичних послуг №17/2024 від 16.07.2024 зазначено роботи, послуги: надання юридичних послуг виконавцем, через адвоката Осадчу Л.В., яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах у справі №918/526/24, яка знаходиться у провадженні Господарського суду Рівненської області: вивчення відзиву на позовну заяву подану Відповідачем від 17.06.2024 р.; виготовлення відповіді на відзив від 12.07.2024 р.; взяття участі в слуханні справи в режимі відеоконференції адвокатом Осадчою Л.В., призначеної на 15.07.2024 р.; виготовлення заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та розгляд даної справи у суді. Вартість послуг - фіксована.

Також в Акті про надання юридичних послуг №17/2024 від 16.07.2024 зазначено, що виконавець та замовник склали цей акт про те, що робота щодо надання юридичних послуг виконавцем, через адвоката Осадчу Л.В., яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах у справі №918/526/24, яка знаходиться у провадженні Господарського суду Рівненської області: вивчення відзиву на позовну заяву подану Відповідачем від 17.06.2024 р.; виготовлення відповіді на відзив від 12.07.2024 р.; взяття участі в слуханні справи в режимі відеоконференції адвокатом Осадчою Л.В., призначеної на 15.07.2024 р.; виготовлення зави про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та розгляд даної справи у суді, виконана у повному обсязі, оформлена належним чином.

Крім того в Акті про надання юридичних послуг від №17/2024 від 16.07.2024 зазначено, що виконавець передав, а замовник прийняв роботу у повному обсязі.

Згідно Акту про надання юридичних послуг №17/2024 від 16.07.2024 вартість робіт без ПДВ складає 15 000,00 грн. Всього 15 000,00 грн.

Вищезазначені акти про надання юридичних послуг підписані повноважними представниками сторін, їхні підписи скріплені печатками цих юридичних осіб.

Отже, у даній справі вартість правових послуг, що надаються замовнику - ТОВ "Ричел" встановлена сторонами договору (з урахуванням додаткових угод до них) у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним, та становить в сукупності 78 295,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Проаналізувавши надані позивачем в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів позивача, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг на суму 78 295,00 грн), керуючись в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц), колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг (зважаючи на обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору), не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а відтак розумним розміром судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем при розгляді даної справи є 15 000,00 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін.

При цьому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, інфляційних втрат та відсотків річних в розмірі 687 187,57 грн в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №53-122-01-21-11580 від 17.12.2021, а відтак дана справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних витрат часу та зусиль, зокрема, щодо аналізу судової практики, яка є достатньо сталою.

Суд зазначає, що обов`язок формування доказової бази, її підготовка та систематизація, до якого, зокрема, входить правовий аналіз документів, опрацювання доказів та за необхідності вжиття заходів досудового врегулювання спору (надсилання претензії) є невід`ємною частиною складання позовної заяви, оскільки обов`язок позивача додати всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, прямо передбачений ст.164 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, дана справа була розглянута на підставі наявних в матеріалах справи доказів та не потребувала додаткових заходів зі збирання доказів, а основний борг в розмірі 448 000,00 грн був визнаний відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Щодо послуг адвоката з "вивчення відзиву на позовну заяву" та "виготовлення відповіді на відзив", то апеляційний господарський суд вважає, що такі послуги є єдиним комплексом юридичних послуг, за наслідком яких досягається єдина мета представництва - формування вірної правової позиції клієнта, що знаходить своє відображення у поданій відповіді на відзив, а тому такі послуги охоплюються послугою зі здійснення підготовки відповіді на відзив.

Щодо такої послуги як "виготовлення заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та розгляд даної справи в суді", то колегія суддів зазначає, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, з огляду на що, подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору. Відтак, витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положенняхстатті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому устатті 43 Конституції України.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4ст.126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи №910/13071/19.

Разом з тим, при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, судом першої інстанції були враховані висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Місцевий господарський суд дійшовши висновку про часткове задоволення заяви позивача встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину п`ятустатті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який позивач та адвокат обумовили.

Разом з тим, колегія суддів зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між позивачем та адвокатом за укладеними договорами про надання правової допомоги №04-Ю/2022 від 04.02.2022 та №07/2023 від 18.12.2023, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цими договорами не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі, про яку домовились позивач та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

Відповідно до ч.1ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування додаткового рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що додаткове рішення Господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел" та Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 01 серпня 2024 року у справі №918/526/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складений "02" жовтня 2024 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.