Рішення

від 02.10.2024 по справі 907/627/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 р.м. УжгородСправа № 907/627/24

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання - помічника судді Сінкіної Е.В. (яка за дорученням судді здійснює повноваження секретаря судового засідання), розглянувши в загальному позовному провадженні справу

за позовом Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України, код ЄДРПОУ - 00729391, місцезнаходження - Закарпатська область, Берегівський район, село Велика Бакта, проспект Свободи, будинок, 17, поштовий індекс - 90252,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Тіса Біо, код ЄДРПОУ 39492777, місцезнаходження - Закарпатська область, Виноградівський район, село Ботар, вулиця Петефі, будинок, 2, поштовий індекс - 90365,

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу,

за участі представників сторін:

від позивача - Блохіна В.Ю., адвокат, ордер від 03.07.2024 серія АО №1133628, в режимі відеоконференції

від відповідача - не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

Інститут аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України (далі позивач), від імені якого діє адвокат Блохіна Валентина Юріївна, звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Тіса Біо (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №01/03/23 від 01.03.2023 в розмірі 596406,96 грн, з яких: 544176,67 грн основний борг, 21692,52 грн 3% річних та 30537,77 грн інфляційні втрати.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ПО СПРАВІ

Ухвалою суду від 10.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи та призначено підготовче засідання на 30.07.2024.

Ухвалою суду від 23.07.2024 заяву представника позивача адвоката Блохін В.Ю. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Ухвалою суду від 30.07.2024, враховуючи першу неявку представника відповідача в судове засідання, якого належним чином повідомлено про дату, час і місце підготовчого судового засідання, відкладено підготовче засідання на 21.08.2024.

Ухвалою суду від 21.08.2024 закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті на 18.09.2024.

18.09.2024 суд розпочав розгляд справи по суті та у ході судового розгляду заслухав вступне слово представника позивача, яка підтримала позовні вимоги у справі; з`ясував обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог; дослідив письмові докази; після чого згідно ухвали, постановленої, не виходячи до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання, суд ухвалив про закінчення з`ясування обставин справи і перевірки їх доказами та для підготовки до судових дебатів оголосив перерву в судовому засіданні до 02.10.2024 в межах строку розгляду справи по суті. Про оголошення перерви в судовому засіданні було постановлено ухвалу від 18.09.2024, копію якої направлено сторонам.

02.10.2024 продовжено розгляд справи по суті, під час якого відбулися судові дебати за участі представника позивача. У цей день, після повернення з нарадчої кімнати у судовому засіданні 02.10.2024 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо неявки представника відповідача у судові засідання, суд зазначає, що згідно відповіді №2207378 від 11.07.2024 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, судом встановлено, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Тіса Біо (код ЄДРПОУ 39492777) має зареєстрований електронний кабінет в системі «Електронний суд». А тому всі постановлені судом процесуальні ухвали про рух справи, не пізніше наступного дня направлялися відповідачу до його електронного кабінету у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Так, відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною першою статті 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

17.08.2021 Вища рада правосуддя рішенням №1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи (далі Положення про ЄСІТС).

Пунктом 3 розділу І Положення про ЄСІТС передбачено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

Офіційна електронна адреса сервіс Електронного кабінету ЄСІТС (підпункт 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС).

Підсистема "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (id.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами (пункт 8 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС (в редакції рішення Вищої ради правосуддя № 977/0/15-23 від 12.10.2023) особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

У постанові від 07.06.2024 у справі № 904/1273/23 Об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", вбачається, що ухвали суду від 10.07.2024, 23.07.2024, 30.07.2024, 21.08.2024, 18.09.2024 у справі №907/627/24 (суддя Сисин С.В.) були надіслані відповідачу в його електронний кабінет у системі «Електронний суд» та ці процесуальні документи доставлені до електронного кабінету ТОВ «Тіса Біо» відповідно: 11.07.2024, 23.07.2024, 31.07.2024, 21.08.2024, 19.09.2024.

Згідно положень пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Застосовуючи при розгляді справи відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» частину першу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідач, будучи неодноразово належним чином повідомлений судом про розгляд справи, про дату, час і місце судових засідань, у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України відзиву на позов не подав і не забезпечив явку представника в судові засідання.

Таким чином, суд констатує, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд справи у суді та мав можливість, передбачену законом, на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.

Відповідно до статті 233 ГПК України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, наявних у справі.

СУТЬ СПОРУ ЗА ПОЗИЦІЄЮ ПОЗИВАЧА

Згідно доводів позовної заяви 01.03.2023 між позивачем (як продавцем) та відповідачем (як покупцем) укладено договір купівлі продажу №01/03/23 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця насіння конопель врожаю 2022 року (далі товар) у кількості 43408 кілограм, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість у сумі 2691296 грн у порядку та в строки, передбачені договором.

На виконання умов договору позивач згідно накладної №001/03 від 01.03.2023 продав (поставив) відповідачу товар на суму 2691296,00 грн та для оплати відповідачем коштів за проданий товар виставив йому рахунок №001а/03 від 01.03.2023 на вказану суму. Згідно умов договору відповідач зобов`язаний був оплатити вартість товару в термін, що не перевищує 5 банківських днів з дати виставлення рахунку.

Поряд з цим, позивач стверджує, що 01.03.2023 між сторонами була підписана угода №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, на підставі якої розмір грошових зобов`язань відповідача перед позивачем зменшився і становить 544176,67 гривень.

Оскільки відповідачем не виконано зобов`язання щодо оплати поставленого товару, позивачем 23.05.2024 була надіслана претензія № 58 на юридичну адресу відповідача, проте така претензія була проігнорована відповідачем та заборгованість не була сплачена.

У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання щодо сплати основної суми заборгованості по договору, позивачем також здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України.

Отже, такі обставини справи, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом, згідно з яким просить стягнути з відповідача на свою користь 596406,96 грн, з яких: 544176,67 грн - основний борг, 21692,52 грн 3% річних та 30537,77 грн - інфляційні втрати.

Також позивач просить покласти на відповідача судовий збір у розмірі 7156,88 гривень.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не представив.

Відповідно до приписів частини другої статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

Відтак, з врахуванням положень частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Між Закарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією Національної академії аграрних наук України (правонаступник Інститут аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України) як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіса Біо» як покупцем, 01.03.2023 укладено договір купівлі-продажу №01/03/23, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця насіння конопель врожаю 2022 року в кількості 43408 кілограм, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та строки, передбачені договором.

Договір купівлі - продажу містить, зокрема, наступні умови.

Відповідно до пункту 1.2 договору товар може поставлятися окремими частинами (партіями). На кожну партію товару сторони оформляють специфікацію, яка з моменту її підписання є невід`ємною частиною договору. У специфікації сторони зазначають кількість товару, що підлягає поставці, в межах відповідної партії, ціну за тонну та загальну вартість товару в межах такої партії.

Згідно пункту 1.3 договору загальна кількість товару та сума договору визначатимуться сторонами згідно оформлених специфікацій та видаткових накладних.

Також пункт 2.1. договору визначає, що ціна однієї тони товару, що є предметом даного договору, становить 62,00 грн за кілограм з ПДВ.

Пунктом 2.2 договору визначено, що сума договору визначатиметься загальною вартістю усього поставленого товару і становить 2691296,00 грн (два мільйони шістсот дев`яносто одна тисяча двісті дев`яносто шість гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ - 448549,33 грн.

Сторонами відповідно до пункту 3.1 договору визначено, що розрахунки за товар здійснюється в національній валюті України гривні, у безготівковій формі, шляхом переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця, зазначений у пункті 10 даного договору.

Як визначено пунктом 3.2 договору, покупець зобов`язаний здійснити повну оплату товару в строк до 31.12.2023 включно.

Як передбачено пунктом 3.2 договору, оплата здійснюється на підставі рахунку виставленого продавцем, у строк 5 (п`ять) банківських днів з дати виставлення такого рахунку.

Відповідно до пункту 4.1 договору продавець зобов`язаний поставити весь обсяг товару у строк до 31.12.2023 включно.

Пунктом 9.1 визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно пункту 9.2 договору, зміни та доповнення вносяться до нього за взаємною згодою сторін виключно у письмовій формі, шляхом оформлення додаткової угоди, яка з моменту її підписання обома сторонами являється невід`ємною частиною договору.

01.03.2023 Закарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією НААН України (правонаступник Інститут аграрних ресурсів та регіонального розвитку) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіса Біо» підписано специфікацію №1 до договору купівлі продажу №01/03/23 від 01.03.2023, згідно якої продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нижче вказану продукцію на умовах договору купівлі - продажу №01/03/23 від 01.03.2023, а саме: насіння конопель урожаю 2022 року в кількості 43408 кілограм, всього на суму 2242746,67 грн, у тому числі ПДВ 20% - 448549,33 грн, на загальну суму з ПДВ - 2691296,00 грн.

На виконання взятих на себе зобов`язань за договором купівлі продажу 01/03/23 від 01.03.2023, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2691296,00 гривень, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами:

- накладною №001/03 від 01.03.2023 на поставку (продаж) насіння конопель урожаю 2022 року в кількості 43408 кілограм на суму 2242746,67 гривень, у тому числі ПДВ 20% - 448549,23 гривень, на загальну суму з ПДВ 2691296,00 гривень;

- рахунком № 001а/03 від 01.03.2023 на суму 2242746,67 гривень, у тому числі ПДВ 20 % - 448549,33 гривень, на загальну суму з ПДВ - 2691296,00 гривень.

У накладній №001/03 від 01.03.2023 та у рахунку №001а/03 від 01.03.2023, крім підписів представників позивача та відтисків печатки Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України, також наявні підписи представників відповідача та відтиски печатки ТОВ «Тіса Біо».

У постановах від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 29.01.2020 у справі №916/922/19 Верховний Суд дійшов висновку, що відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Поряд з цим, у зв`язку з тим, що у позивача існувала заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіса Біо» згідно договору № 15/03-1 від 15.03.2022 на загальну суму 2147119,33 грн, сторони дійшли згоди провести зарахування зустрічних однорідних вимог.

Зокрема, 01.03.2023 Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України (правонаступник Інститут аграрних ресурсів та регіонального розвитку) (у договорі сторона 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіса Біо» (у договорі сторона 2) уклали угоду № 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі угода), згідно з якою сторони домовилися про таке.

Згідно пункту 1 угоди сторона 1 і сторона 2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі статті 601 Цивільного кодексу України провести зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають із зазначених в угоді договорів, у яких сторона 1 і сторона 2 є сторонами.

Відповідно до пункту 1.1 сторона 2 є кредитором, а сторона 1 є боржником при виконанні грошового зобов`язання у сумі 2147119,33 грн (два мільйона сто сорок сім тисяч сто дев`ятнадцять гривень 33 копійки), що виникло на підставі договору № 15/03-1 від 15.03.2022.

Як передбачено пунктом 1.2 угоди, сторона 1 є кредитором, а сторона 2 є боржником при виконанні грошового зобов`язання у сумі 2691296,00 грн (два мільйони шістсот дев`яносто одна тисяча двісті дев`яносто шість гривень 00 копійок) що виникло на підставі договору купівлі продажу №01/03/23 від 01.03.2023.

Пунктом 2 угоди визначено, що строк виконання зобов`язань, вказаних у пунктах 1.1 та 1.2 угоди, настав.

Як визначено пунктом 3 угоди, сторони підтверджують реальність та обсяг взаємних заборгованостей, вказаних у пунктах 1.1 та 1.2 угоди.

Пунктом 4 угоди, сторони, визначили, що дійшли згоди з моменту підписання даної угоди вважати:

- зобов`язання сторони 1 (пункту 1.1 угоди) таким, що припинено в повному обсязі, заборгованості сторони 1 перед стороною 2 немає;

- зобов`язання сторони 2 (пункту 1.2 угоди) таким, що припинено частково, заборгованість сторони 2 перед стороною 1 становить 544176,67 грн (п`ятсот сорок чотири тисячі сто сімдесят шість гривень 67 копійок).

Як визначено, пунктом 6 угоди, вона складена українською мовою, на 1 сторінці у 2 примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін.

Пунктом 7 угоди, передбачено, що вона набирає чинності з моменту підписання сторонами та її скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2023 або повного виконання умов угоди.

Для оплати за поставлений відповідачу товар з урахуванням умов укладеної між сторонами угоди, позивач надав відповідачу рахунок №001а/03 від 01.03.2023 на суму 453480,56 грн, у тому числі ПДВ 20% - 90696,11 грн, на загальну суму з ПДВ - 544176,67 грн. У рахунку на оплату в найменуванні товару/послуг позивачем зазначено: «заборгованість за реалізацію насіння конопель згідно додаткової угоди № 1 про зарахування однорідних зустрічних вимог від 01.03.2023 до договору купівлі продажу №01/03/23 від 01.03.2023».

У рахунку №001а/03 від 01.03.2023 на суму 544176,67 грн, крім підпису представника позивача та відтиску печатки Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України, також наявні підписи представника відповідача у графі бухгалтер та про отримання рахунку директором ТОВ «Тіса Біо», а також відтиск печатки цього підприємства.

Судом встановлено, що з метою досудового врегулювання спору, позивач надсилав відповідачу претензію про сплату заборгованості від 23.05.2024 №58, яка була направлена рекомендованою поштовою кореспонденцією, що підтверджено долученою до справи копією поштового фіскального чеку від 24.05.2024. У претензії позивач вимагав від відповідача сплатити заборгованість у сумі 544176,67 грн на протязі п`яти банківських днів з моменту її отримання шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.

Згідно тверджень позивача відповідач не надав відповіді на претензію і не сплатив боргу за договором. Також відповідачем не подано до суду доказів задля спростування вказаних тверджень.

Отже, за таких обставин справи, судом встановлено, що відповідач не здійснив оплати в рахунок погашення боргу за договором купівлі-продажу №01/03/23 від 01.03.2023 з урахуванням укладеної сторонами угоди №1 від 01.03.2023 про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 544176,67 грн.

Поряд з цим, згідно постанови №10/01 від 12.07.2023 президії Національної академії аграрних наук України «Про відновлення статусу Інституту та зміну найменування Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» дану дослідну станцію перейменовано в Інститут аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Судом встановлено, що укладений між Інститутом аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю Тіса Біо договір купівлі продажу № 01/03/23 від 01.03.2023 за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та Глави 30 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме: майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України і статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно зі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 173 ГКУ визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Аналогічні за змістом норми містяться і в статтях 509 і 526 ЦК України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України

Частиною 1 статті 265 ГКУ визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами 1, 2 статті 712 ЦКУ, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦКУ визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 ЦКУ, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦКУ, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, Інститутом аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України поставлено відповідачу товар за спірним договором згідно накладної №001/03 від 01.03.2023 на суму 2691296,00 грн.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З урахуванням положень статті 601 ЦК України сторони підписали угоду №1 від 01.03.2023 про зарахування зустрічних однорідних вимог, за змістом якої зобов`язання відповідача перед позивачем по договору купівлі продажу №01/03/23 від 01.03.2023 зменшилося і становить 544176,67 грн.

Згідно із пунктами 1.3., 3.3. спірного договору, сторони погодили, що загальна кількість товару та сума договору визначатимуться сторонами згідно оформлених специфікацій та видаткових накладних. Оплата здійснюється на підставі рахунку виставленого продавцем, у строк 5 (п`ять) банківських днів з дати виставлення такого рахунку.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 692 ЦКУ, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 629 ЦКУ встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦКУ, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦКУ встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 530 ЦКУ, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1 статті 599 ЦКУ, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В частині 1 статті 598 ЦКУ вказано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За правилами статті 610 ЦКУ, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором купівлі-продажу №01/03/23 від 01.03.2023 виконав в повному обсязі, відтак, відповідно до встановлених обставин справи, заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням укладеної сторонами угоди №1 від 01.03.2023 про зарахування зустрічних однорідних вимог становить 544176,67 грн основного боргу.

Факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 544176,33 гривень доведений суду належним чином. Строк оплати з умовами договору є таким, що настав відповідно до положень п. п. 1.3. та 3.3. договору. Відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання та не сплатив суму боргу у встановлені договором строки.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів сплати заборгованості за означеним договором до суду не надано. Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем не здійснено оплату за поставлений товар у загальному розмірі 544176,67 грн на виконання вимог договору купівлі - продажу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Тіса Біо заборгованості за договором купівлі - продажу в сумі 544176,67 грн є обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення.

ЩОДО СТЯГНЕННЯ 3% РІЧНИХ ТА ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ.

Спірним у даній справі є розмір інфляційних втрат і трьох відсотків річних, які з врахуванням положень статті 625 ЦК України, повинен сплатити відповідач за несплату (неперерахування) коштів у розмірі 544176,67 грн позивачу згідно умов договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Верховний Суд у постановах неодноразово висловлював позицію стосовно того, що з огляду на вимоги частини п`ятої статті 236, статей 86, 237 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.11.2023 у справі №904/464/23).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховані умови пункту 3.3. договору купівлі-продажу №01/03/23 від 01.03.2023, згідно з яким оплата здійснюється на підставі рахунку виставленого продавцем, у строк 5 (п`ять) банківських днів з дати виставлення рахунку.

У постанові від 01.05.2024 в справі № 910/9635/22, Верховний Суд щодо позовних вимог за первісним позовом про стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних, зазначив, що, якщо сторони договору поставки визначили строк з врахування банківських днів від певної дати чи події, то у цьому випадку слід враховувати Порядок здійснення банками операцій за акредитивами, затверджений постановою правління НБУ від 03.12.2003 №514, яким визначено Банківський день, як робочий день банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА (Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів) або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

З урахуванням встановлених судом обставин справи підтверджено отримання 01.03.2023 представником ТОВ «Біса Біо» рахунків №001а/03 від 01.03.2023 на суму 2691296 грн і №001а/03 від 01.03.2023 на суму 544176,67 грн.

Згідно із статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 253 ЦК України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин справи, з врахуванням положень статей 251, 253, 612 ЦК України обов`язок відповідача по сплаті позивачу коштів за поставлений товар у сумі 544176,67 грн у ТОВ «Тіса Біо» виник 09.03.2023 (по спливу п`яти банківських днів після отримання рахунків на оплату).

Згідно поданого позивачем розрахунку, за несплату відповідачем у визначений договором строк основного боргу в сумі 544176,67 грн, позивачем за період з 09.03.2023 по 05.07.2024 нараховано 3% річних в розмірі 21692,52 грн та інфляційні втрати на суму 30537,77 грн.

Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку позовних вимог в цій частині, суд, з огляду на встановлений в пункті 3.3. договору строк оплати вартості товару, вважає правомірними і документально підтвердженими та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 21692,52 грн, а тому позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню.

Що стосується здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат за період з 09.03.2023 по 05.07.2024 від суми основного боргу в розмірі 544176,67 грн, то за результатом здійсненого самостійного розрахунку таких втрат судом встановлено їх загальну суму в розмірі 43181,49 грн.

З врахуванням таких встановлених судом обставин справи і проведеного судом розрахунку інфляційних втрат, суд зазначає, що згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (провадження № 12-52гс20) вказано, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Застосувавши принцип диспозитивності господарського судочинства, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання відповідачем грошового зобов`язання та зазначеного позивачем максимального розміру інфляційних втрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у сумі, зазначеній позивачем у позовній заяві, в розмірі 30537,77 грн.

ЩОДО ОБГРУНТОВАНОСТІ РІШЕННЯ

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев`ята статті 129 ГПК України).

Відтак, на відповідача покладається 7156,88 грн витрат на оплату судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тіса Біо (код ЄДРПОУ 39492777, місцезнаходження 90365, Закарпатська область, Виноградівський район, село Ботар, вулиця Петефі, будинок, 2) на користь Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ - 00729391, місцезнаходження 90252 Закарпатська область, Берегівський район, село Велика Бакта, проспект Свободи, будинок, 17) заборгованість за договором купівлі-продажу №01/03/23 від 01.03.2023 в розмірі 596406,96 грн (п`ятсот дев`яносто шість тисяч чотириста шість гривень 96 копійок), з яких: 544176,67 грн (п`ятсот сорок чотири тисячі сто сімдесят шість гривень 67 копійок) сума основного боргу, 21692,52 грн (двадцять одна тисяча шістсот дев`яносто дві гривні 52 копійки) 3 проценти річних від простроченої суми та 30537,77 грн (тридцять тисяч п`ятсот тридцять сім гривень 77 копійок) інфляційні втрати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тіса Біо (код ЄДРПОУ 39492777, місцезнаходження 90365, Закарпатська область, Виноградівський район, село Ботар, вулиця Петефі, будинок, 2) на користь Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ - 00729391, місцезнаходження 90252 Закарпатська область, Берегівський район, село Велика Бакта, проспект Свободи, будинок, 17) 7156,88 грн (сім тисяч сто п`ятдесят шість гривень 88 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 03.10.2024.

Суддя С.В.Сисин