Рішення

від 19.09.2024 по справі 908/1440/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/91/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2024 Справа № 908/1440/24

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот», (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 8), представник позивача адвокат Савіна Алла Сергіївна, ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт», (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 70)

третя особа 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство «АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ», (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 40)

третя особа 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 14)

про стягнення 4 319 760,00 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача Савіна А.С., на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серія ВТ № 1048145 від 10.05.2024, (в режимі відеоконференції);

від відповідача не приєднався;

від третьої особи 1 Сербулов О.В., на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серія АІ № 1344050 від 02.08.2024, (в режимі відеоконференції);

від третьої особи 2 Ющенко Р.С., на підставі довіреності № 9779/15/14-24 від 31.07.2024, (в режимі відеоконференції);

13.05.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 1005/24, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 10.05.2024, (вх. № 1568/08-07/24 від 13.05.2024) Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот», м. Київ до Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт», м. Київ про стягнення 4 319 760,00 грн. вартості наданих послуг з користування причалом (відстою баржі).

Звернення з даною позовною заявою до Господарського суду Запорізької області позивачем мотивоване посиланням на приписи ч. 3 ст. 30 ГПК України, яка вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини. Таким чином, правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Тому на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюється норма ч. 3 ст. 30 ГПК України.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 Господарського ГПК України.

Зважаючи на те, що спір у даній справі стосується нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, господарський суд дійшов висновку, що дана справа належить до виключної підсудності саме Господарського суду Запорізької області.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024 справу № 908/1440/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1440/24, присвоєний номер провадження справи 4/91/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.06.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.06.2024 до участі у справі № 908/1440/24 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучені: Державне підприємство «АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ», м. Київ і Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України м. Київ, продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/1440/24 до 19.08.2024 та відкладено підготовче засідання на 01.08.2024.

01.08.2024 в підготовчому засіданні оголошувалася перерва до 07.08.2024, про що зазначено в протоколі судового засідання від 01.08.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.08.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/1440/24, справу призначено до розгляду по суті, судове засідання призначено на 20.08.2024.

В судових засіданнях оголошувалися перерви до 02.09.2024, до 18.09.2024 і до 19.09.2024, про що зазначено в протоколах відповідних судових засідань.

В судовому засіданні 18.09.2024 справу розглянуто та суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення. Сторонами повідомлено, що рішення суду буде оголошено 19.09.2024 о 09-50 годині, про що зазначено в протоколі судового засідання від 18.09.2024.

В судове засідання 19.09.2023 з`явилися представники позивача і третіх осіб 1 і 2 на стороні відповідача, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

До системи відеоконференцзв`язку 19.09.2024 приєдналися представники позивача і третіх осіб 1 і 2 на стороні відповідача. Представник відповідача до системи відеоконференцзв`язку 19.09.2024 не приєднався.

В судовому засіданні 19.09.2024 на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.

Присутній в судовому засіданні 18.09.2024 представник відповідача приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua, про дату, час та місце судового засідання, в якому буде оголошено рішення представник відповідача був повідомлений належним чином.

Згідно приписів ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Однією із найважливіших гарантій забезпечення захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист безпосередньо в Основному законі України.

Відповідно до приписів ч. 1 та 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 11, 12, 16, 530 ЦК України, ст., ст. 173, 175, 189, 193 ГК України, ст., ст. 20 , 42, 348 Кодексу торговельного мореплавства України, ст., ст. 13, 18, 19, 24 Закону України «Про внутрішній водний транспорт». Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що АСК «Укррічфлот» є підприємством, яке здійснює свою діяльність у галузі транспорту та володіє низкою річкових портів та об`єктів портової інфраструктури на річках Дніпро, Десна та Південний Буг. Зокрема позивач володіє Запорізьким річковим портом, який входить до структурного підрозділу «Порти Центрального регіону АСК «Укррічфлот»», та включає об`єкти портової інфраструктури та гідротехнічні споруди на території м. Запоріжжя. В межах своєї діяльності позивач надає відповідний ряд послуг, в тому числі по відстою суден. Як стверджує позивач, 20.01.2022 за рішенням ПрАТ «Київський річковий порт» баржа БС-18 (BS-018) (далі баржа, судно) була самовільно, без отримання погодження диспетчерської служби АСК «Укррічфлот», поставлена на відстій біля добудовчої набережної (причалу) АСК «Укррічфлот» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14. Вказане підтверджується Актами візуального обстеження об`єктів інфраструктури Запорізького річкового порту, складеними станом на 24.01.2022, 01.03.2022, 01.06.2022, а також листом ТОВ «Укрсудпром від 15.09.2022 № 23 та листом АСК «Укррічфлот» від 26.09.2022 № 1-1-12/1347. Право власності позивача на добудовчу набережну розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, підтверджується рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.03.2005 у справі № 17/86. В подальшому, баржа без погодження диспетчерської служби АСК «Укррічфлот» була самовільно переміщена невстановленими особами до іншого інфраструктурного об`єкту АСК «Укррічфлот». Відповідно до Актів візуального обстеження об`єктів інфраструктури Запорізького річкового порту, складених станом на 01.09.2022, 01.12.2022, 01.03.2023, 01.06.2023, 21.07.2023, 01.09.2023, 01.12.2023, баржа БС-18 (BS-018) була ошвартована з північної сторони сліпових доріжок Сліпу «Г-150», пришвартованою до берегових конструкцій інфраструктури Запорізького річкового порту АСК «Укррічфлот» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, де перебувала станом на день пред`явлення цього позову. За інформацією ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» (лист № 534/10/01-11.1/01 від 11.09.2023) у липні 2021 року між ПрАТ «УДП» та ПрАТ «Київський річковий порт» укладено договір користування активами (майном), за умовами якого передбачено перехід до відповідача, як фрахтувальника, права користування баржею БС-18 (BS-018). З моменту її фактичної передачі відповідачу останній прийняв усі витрати на її утримання, крім того, зобов`язався забезпечувати експлуатацію, постачання, бункерування, ремонт судна тощо, до дати її повернення; станом на час надання відповіді ПрАТ «КРП» судно із користування не повернуло. До вказаного листа був наданий акт прийому-передачі активів баржі від 22.07.2021, складений між ПрАТ «УДП» та відповідачем. Відповідно до ч. 1 статті 20 Кодексу торговельного мореплавства України (далі КТМ) судновласником у цьому Кодексі визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах. Таким чином, відповідач є судновласником баржі БС-18 (BS-018) в розумінні КТМ, користується баржею на підставі договору користування активами (майном) та несе витрати по забезпеченню її експлуатації у тому числі з відстою судна. Правила обслуговування суден в портах АСК «Укррічфлот» регулюються «Зводом звичаїв портів АСК «Укррічфлот», що затверджені наказом Генерального директора АСК «Укррічфлот» від 16.09.2020 № 38 і розміщені в загальному доступі на офіційному сайті АСК «Укррічфлот» www.urf.ua в розділі Документи (надалі - Звід звичаїв). Пунктом 1.5 Зводу звичаїв встановлено, що цей Звід звичаїв застосовується коли виникненні відносини не врегульовані законом у випадку, зокрема, відсутності договору перевезення водним транспортом, або іншого договору у формі єдиного документу, у випадку коли між Портом та любою іншою заінтересованою особою (клієнтом) виникли фактичні правовідносини, пов`язані з роботою/функціонуванням Порту. Відповідно до п. 5.4. Зводу звичаїв Порт стягує вартість послуг, що надаються судну, яке заходить в порт, в тому числі стоянка біля причалу без вантажних операцій. На офіційному сайті АСК «Укррічфлот» www.urf.ua в розділі Документи розміщено «Положення про надання послуг по обслуговуванню суден в портах ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (Положення), яке визначає порядок та умови надання послуг (корабельного обслуговування, користування причальною інфраструктурою, швартування суден, буксирування при швартовних операціях та використання самохідних плавзасобів, комплексного обслуговування флоту) з обслуговування суден, порядок обчислення та оплати зазначених послуг і порядок надання та розміри знижок. Додатком №1 до Наказу № 402-упцр від 31.12.2021 «Про затвердження ставок оренди об`єктів нерухомого майна у портах Центрального регіону АСК «Укррічфлот» на 2022 рік» встановлено мінімальну орендну ставку на послуги по відстою судна у портах Центрального регіону АСК «Укррічфлот» з урахуванням ПДВ: 25 грн. пог/м за добу для діючих орендарів, 30 грн. пог/м за добу для нових орендарів. Додатком № 1 до Наказу № 40-упцр від 28.12.2022 «Про затвердження ставок оренди об`єктів нерухомого майна у портах Центрального регіону АСК «Укррічфлот» на 2023 рік» встановлено мінімальну орендну ставку на послуги по відстою судна у портах Центрального регіону АСК «Укррічфлот» з урахуванням ПДВ: 150 грн. пог/м за добу. Довжина баржі БС-18 (BS-018) становить 82 метри. Баржа БС-18 (BS-018) перебувала біля причалів Запорізького річкового порту впродовж 628 діб, з 20.01.2022 по 09.10.2023. Отже, вартість наданих позивачем послуг з користування причалом (відстою баржі)у 2022 році становить 851 160,00 грн. (за 346 діб), у 2023 році 3 468 600,00 грн. (за 282 доби). Загалом вартість наданих послуг з користування причалом (відстою баржі) складає 4 319 760,00 грн. з ПДВ. 11.10.2023 позивач звернувся до відповідача із вимогою № 1-1-23/336 про сплату заборгованості за надання послуг користування причальною інфраструктурою впродовж 628 діб (з 20.01.2022 по 09.10.2023). Відповідач оплату послуг не здійснив. Листом від 02.11.2023 № 01-29/435 відповідач просив надати інформацію щодо підтвердження права власності на добудовчу набережну де пришвартована баржа БС-18 (BS-018). 09.02.2024 листом №1-1-23/52 позивачем надано відповідачу вичерпну відповідь на його звернення та підтверджуючі документи, однак ПрАТ «КРП» вимогу про сплату заборгованості за надання послуг користування причальною інфраструктурою не виконав, грошові кошти не сплатив. 16.04.2024 позивачем направлено відповідачу претензію № 1-1-23/123 з вимогою про оплату послуг користування причалами у 2022 та 2023 роках (відстій баржі БС-18 (BS-018) в розмірі 4 319 760,00 грн. у 3-денний строк з дати отримання цієї претензії. Відповідачем вказана претензій отримана 23.04.2024, проте залишена без відповіді та задоволення. З урахуванням викладеного, відповідач з 20.01.2022 фактично споживав послуги користування причалом (відстою баржі), що належить АСК «Укррічфлот» в м. Запоріжжя по вул. Глісерна 14, проте, відмовляється сплачувати вартість послуг наданих позивачем, що порушує права та законні інтереси останнього. На підставі зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача на його користь 4 319 760,00 грн. вартості наданих послуг з користування причалом (відстою баржі). Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору.

Відповідачем на підставі ст. 165 ГПК України подано суду Відзив на позовну заяву вих. № б/н, сформований в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 04.06.2024 (вх. № 11794/08-08/24 від 05.06.2024), в якому відповідач проти позову заперечив. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами його право власності на добудовчу набережну, розташовану за адресо: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14. Зокрема, у позові позивач вказує, що право власності АСК «Укррічфлот» на добудовчу набережну розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, підтверджується рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.03.2005 № 17/86. Разом із тим, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно та не зазначення в судовому рішенні площі нерухомого майна позбавляє можливості встановити правомочності позивача щодо майна, яке на його думку, використовувалось відповідачем. Щодо підстав стягнення грошових коштів позивач вказує надання послуг з користування причалом (відстою баржі), які передбачені «Зводом звичаїв портів АСК «Укррічфлот», що затверджені наказом Генерального директора АСК «Укррічфлот» від 16.09.2020 № 38 та «Положенням про надання послуг по обслуговуванню суден в портах ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в той час, як розрахунок їх вартості здійснено згідно з наказами про затвердження ставок оренди об`єктів нерухомого майна у портах Центрального регіону АСК «Укррічфлот» на 2022 та 2023 роки. Так, згідно з п. 1.6 «Положенням про надання послуг по обслуговуванню суден в портах ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот», затвердженим наказом від 10.03.2020 № 44УПЦР передбачено, що визначення вартості послуг здійснюється згідно з валовою місткістю судна (GT), що вказана у Міжнародному обмірному свідоцтві судна відповідно до положень Міжнародної конвенції про обмірювання суден 1969 року. Пунктом 3.2 цього Положення визначено вартість послуг з користування причальною інфраструктурою. Разом з цим, жодних належних та допустимих доказів надання відповідачу послуг з користування причальною інфраструктурою позивачем не надано. Надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані в односторонньому порядку, не можуть бути беззаперечним доказом надання послуг, оскільки не відображають реальність наданих послуг. Акти візуального обстеження, які складені співробітниками позивача також не підтверджують надання послуг з користування причальною інфраструктурою. Ці акти лише фіксують знаходження біля об`єкту «Добудовча набережна затону № 1, інв. № 0128» пришвартованого плавзасобу баржі «BS-018» (акти від 24.01.2022, 01.06.2022), а також знаходження з північної частини від сліпових доріжок Сліпу «Г-150» на воді пришвартованого до берегових конструкцій інфраструктури річкового порту плавзасобу баржа «BS-018» (акти від 01.09.2022, 01.12.2022, 01.03.2023, 01.06.2023). Крім того, в Актах від 01.09.2023, 01.12.2023 зазначено, що за візуальною ознакою баржа «BS-018» повністю знаходиться на ґрунті, судно має нахил на лівий борт (у бік води) приблизно 15 градусів. Доступ до судна «BS-018» заборонений та неможливий. Разом із тим, відповідач стверджує, що баржа «BS-018» знаходилась в м. Запоріжжя за наступними координатами 47.8135551; 35.166469. Так, згідно з актами огляду від 26.01.2022, 05.07.2022, 24.01.2023 складеними відповідачем несамохідна баржа «BS-018» знаходиться в акваторії Кривої бухти, м. Запоріжжя, не пришвартована, на якірній стоянці за наступними координатами 47.8135551; 35.166469. Технічний стан задовільний. З метою встановлення балансової належності гідротехнічних споруд за координатами 47.8135551; 35.166469 відповідачем направлено лист від 12.09.2023 № 01-29/358 до ДП «Адміністрація річкових портів», як балансоутримувача гідротехнічних споруд по річці Дніпро. Відповідно до інформації ДП «Адміністрація річкових портів» від 13.09.2023 № 01/01-104 згідно зазначених ПрАТ «Київський річковий порт» координат баржа розміщена в межах гідротехнічної споруди сліпу, що належить державі. Також у вказаному листі ДП «Адміністрація річкових портів» зазначено, що підприємством вживаються організаційно правові заходи щодо реєстрації права власності держави на зазначену гідротехнічну споруду. Отже, баржа «BS-018» знаходилась в м. Запоріжжя в межах гідротехнічної споруди сліпу, що належить державі. Наразі у Державному реєстрі речових прав не нерухоме майно міститься інформація про державну реєстрацію права власності Держави на Сліп загальною площею 14254,1 кв.м, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, будинок б/н. Згідно технічного паспорту на лінійний об`єкт інженерно-транспортної інфраструктури, довідки ДП «Адміністрація річкових портів» від 11.12.2023 № 01/07-1371 та витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна на балансі підприємства та в сфері управління Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України обліковується основний засіб «Сліп», що розміщується за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, будинок б/н, інв. № 10443. Крім того, ДП «Адміністрація річкових портів» листом від 31.05.2024 № 01/05-660 повідомило, що гідротехнічна споруда сліп, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, будинок б/н належить державі на підставі факту створення об`єкту у 1951 році. Право державної власності зареєстровано 21.12.2023. Крім того, 26.12.2023 ПрАТ «Київський річковий порт» з ДП «Адміністрація річкових портів» укладено договір про надання послуг № 01/01-731 відповідно до умов якого ДП «Адміністрація річкових портів» надає на платній основі послуги по стоянці відповідача, які належать та/або обслуговуються (обробляються) відповідачем та резервування послуг стоянки для Плавзасобів біля гідротехнічної споруди Сліп, інв. № 10443, довжина 91,2 п.м., яка знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, б/н (далі ГТС), та є державною власністю і належить ДП «Адміністрація річкових портів» на праві господарського відання. Стосовно наведеного позивачем розрахунку плати за надані послуги, то відповідач зауважує, що вказаний розрахунок базується на наказах від 31.12.2021 № 402-унцп «Про затвердження ставок оренди об`єктів нерухомого майна у портах Центрального регіону АСК «Укррічфлот» на 2022 рік» та від 28.12.2022 № 40-унцп «Про затвердження ставок оренди об`єктів нерухомого майна у портах Центрального регіону АСК «Укррічфлот» на 2023рік» з відповідними додатками. При цьому у вказаних наказах встановлено «групі оренди портів Центрального регіону АСК «Укррічфлот» забезпечити використання затверджених даним наказом ставок при формуванні комерційних пропозицій, укладенні договорів оренди нерухомого майна». Разом з цим, позивачем з відповідачем жодних договорів оренди не укладалось, майно позивача в користування відповідачу не передавалось. Визначення орендної ставки на послуги по відстою судна згідно з вказаними наказами суперечать Положенню про надання послуг по обслуговуванню суден в портах ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот». Більш того, «розрахунок вартості наданих послуг» здійснено виходячи з вартості 30 грн. за 1 погонний метр баржі (82 метри) за 2022 рік та 150 грн. за 1 погонний метр баржі за 2023 рік. Разом з цим, як вбачається з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, судом у справі № 904/1559/23 встановлено, що ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (Виконавець) та ТОВ «Кам`янський термінал» (Замовник) укладені договори послуг по відстою судна № ЗРП 2-2-6/88/21 від 01.02.2021 та № ЗРП 2-2-6/36/22 від 30.12.2021, відповідно до умов яких Виконавець зобов`язувався надати Замовнику послуги по відстою судна. Згідно зазначених договорів місцем відстою суден (Причалом) є: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, довжина причалу 10 пог.м. Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору № ЗРП 2-2-6/36/22 від 30.12.2021 ставка за послугу за п/м складає 25,00 грн. Плата за Послугу за добу 250,00 грн. з ПДВ. Тобто, вартість послуг розрахована із вартості за 1 пог.м. причалу, а не судна. У той же час, у даній справі жодними документами не підтверджено фактичну довжину гідротехнічної споруди, яка б використовувалась відповідачем, а більш того, щодо якої б отримувались послуги від позивача. Вищенаведене свідчить про безпідставність і необґрунтованість доводів позивача щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг з користування причалом (відстою) баржі. У зв`язку із викладеним, відповідач просить суд в задоволені позву відмовити повністю. Також відповідачем заявлено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу адвоката у зв`язку із розглядом даної справи у розмірі 15 000,00 грн.

Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав Відповідь на відзив вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 14.06.2024, (вх. № 12507/08-08/24 від 17.06.2024), в якій підтримав заявлені позовні вимоги з раніше наведених у позові фактичних обставин справи та нормативних посилань. Також позивач просить суд зауважити, що добудовча (достроєчна) набережна, розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, право власності на яку визнано рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.03.2005 у справі № 17/86, є об`єктом нерухомого майна, а саме інженерною гідротехнічною спорудою. Відповідно до балансової довідки № 1-4/1124 від 03.08.2023 станом на 03.08.2023 на балансі АСК «Укррічфлот» обліковується: добудовча набережна затону № 1 під інв. № 128 та Сліп Г-150 під інв. № 0078 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14. Як встановлено в рішенні Господарського суду Запорізької області від 15.03.2005 у справі № 17/86: «… позивачем здійснено будівництво достроєчної набережної. Рішенням приймальної комісії достроєчна набережна, яка за своїми технічними характеристиками є гідротехнічною спорудою, прийнята до експлуатації, про що 18.07.1998 року складений акт про приймання закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації». Отже, станом на 18.07.1998 споруда добудовча набережна входила до переліку споруд, розміщених на території на той час, філії АСК «Укррічфлот» - Запорізького суднобудівного- судоремонтного заводу за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна,14. Згідно даних інвентарної справи «вул. Глісерна,14. р-ой. Жовтневий м. Запоріжжя», а саме даних оціночного акту на господарсько-побутові і внутрішньодворові споруди домоволодіння № 14 по вул. Глісерній, під № 13 обліковується добудовча набережна інв. №128 зі штемпелем в правому нижньому куті техніка Дементеєва від 21.01.2005 про реєстрацію поточних змін. Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6755638 від 16.03.2005 за реєстраційним номером № 10192532 Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» були зареєстровані будівлі згідно переліку, як головну річ. Отже, реєстрації права власності на головну річ, будівлі, не могла бути здійснена без наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим бюро технічної інвентаризації, яке проводить державну реєстрацію права власності на ці об`єкти. Також нормативними документами, чинними на час реєстрації права власності добудовчої набережної, було передбачено, обов`язкове відображення в матеріалах інвентарної справи всіх без винятку будівлі та споруди розміщенні за окремою адресою. Як свідчать дані інвентарної справи, добудовча набережна була внесена до переліку нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна,14, 21.01.2005. Реєстрація права на вказані об`єкти нерухомого майна відбулася 16.03.2005. Крім того, в підтвердження даного факту свідчить також зміст п. 3 договору оренди землі від 04.09.2006 укладеного АСК «Укррічфлот» з Запорізькою міською радою про передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 16,3257га за адресою м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, де зазначено, що «на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: будівлі та споруди орендаря». На підставі вищевикладеного позивач стверджує, що державна реєстрація права власності позивача на добудовчу набережну була проведена у складі об`єктів нерухомого майна, реєстрація яких здійснена Орендним підприємством» Запорізьким міським бюро технічної інвентаризації» 16.03.2005 за реєстраційним номером 10192532 згідно з вимогами діючого на той час законодавства та визнається дійсною на даний час. Відповідачем не заперечується той факт, що баржа БС-18 (BS-018) перебувала біля причальної інфраструктури Запорізького річкового порту, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна,14 у період з 20.01.2022 по 09.10.2023. Таким чином, відповідачем здійснювалося використання портової інфраструктури. Послуги надавалися відповідачу згідно з умовами «Положення про надання послуг по обслуговуванню суден в портах ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» затвердженого наказом № 44-УПЦР від 10.03.2020, яке визначає порядок та умови надання послуг (корабельного обслуговування, користування причальною інфраструктурою). Доказом підтвердження надання вказаних послуг являються сам факт розміщення баржі біля причальної інфраструктури позивача за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, а також Акти візуального обстеження об`єктів інфраструктури Запорізького річкового порту, складені станом на 24.01.2022, 01.03.2022, 01.06.2022, та Акти наданих послуг № 601 та № 602 від 03.04.2024. Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що баржа БС-18 (BS-018) знаходиться в межах гідротехнічної споруди сліпу, що належить державі, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна б/н. В підтвердження своєї позиції Відповідач надає Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23.05.2024, згідно з якою право власності на Сліп розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна б/н, зареєстровано 21.12.2023 за Державою, Орган державної влади, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України. Також Відповідач стверджує що баржа БС-18 (BS-018) знаходиться в межах гідротехнічної споруди Сліпу розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , однак не надає жодного належного документу з якого б вбачалися межі вказаного об`єкту, сліп, з прив`язкою такої споруди до певної земельної ділянки, що унеможливлює визначення який саме сліп , в якому саме місті він розміщений та на земельній ділянці якої конфігурації. Крім того, як свідчать данні Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право на Сліп, до якого начебто пришвартована баржа, виникає 21.12.2023, а період нарахування плати за користування причальною інфраструктурою нараховано до 09.10.2023, отже до моменту так званого виникнення права на Сліп. З урахуванням викладеного, твердження відповідача про безпідставне нарахування плати за користування причальною інфраструктурою з відстою баржі є безпідставними і недоведеними. З урахуванням наведених доводів позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідачем на підстав ст. 167 ГПК України подані суду Заперечення на відповідь на відзив вих. № б/н, сформовані в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 27.06.2024, (вх. № 13309/08-08/24 від 28.06.2024), в яких відповідач наполягає на тому, що доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог, є безпідставними та суперечливими. Так відповідач зауважує, що в позовній заяві позивач стверджував, що його право власності на добудовчу набережну, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.03.2005 у справі № 17/86. Водночас вказане рішення суду від 15.03.2005 у справі № 17/86, складено 22.03.2005, а набрання ним чинності відбулось у квітні 2005 року. Відтак, вказане судове рішення не могло бути підставою для реєстрації права власності на добудовчу набережну за позивачем, при здійсненні Орендним підприємством Запорізьким міським бюро технічної інвентаризації державної реєстрації права власності 16.03.2005 за позивачем, реєстраційний номер 10192532, на інші об`єкти нерухомості, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, до складу, яких добудовча набережна не входить. Позивачем також зазначено, що реєстрація споруд, як окремих об`єктів нерухомості, не була передбачена законодавством, а могла відбутись лише в складі об`єктів нерухомості. Отже, станом на 18.07.1998 споруда добудовча набережна входила до переліку споруд, розміщених на території на той час, філії АСК «Укррічфлот» Запорізького суднобудівного - судноремонтного заводу за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14. Як свідчать дані інвентарної справи, добудовча набережна була внесена до переліку нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, 21.01.2005. Державна реєстрація права власності позивача на добудовчу набережну була проведена у складі об`єктів нерухомого майна, реєстрація яких здійснена Орендним підприємством Запорізьким міським бюро технічної інвентаризації 16.03.2005 за реєстраційним номером 10192532 згідно з вимогами діючого на той час законодавства та визнається дійсною на даний час. Водночас, позивачем не надано суду технічного паспорту на добудовчу набережну або на інший об`єкт нерухомості, до складу якого входить добудовча набережна, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, що спростовує доводи позивача про реєстрацію права власності на добудовчу набережну 16.03.2005 у складі інших об`єктів нерухомого мана, розташованих за вищевказаною адресою. Також, позивачем не надано суду акт від 18.07.1998 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту - добудовчої набережної. Відповідач також наполягає на тому, що позивачем не надано суду доказів того, що на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2005 року у справі № 17/86 було проведено державну реєстрацію права власності на добудовчу набережну за позивачем, тому право власності не виникло, внаслідок чого позовні вимоги є необґрунтованими також і з цих підстав. З матеріалів доданих позивачем до позову та відповіді на відзив взагалі неможливо встановити де саме розташована «добудовча набережна» та які її технічні характеристики, в тому числі довжина причальної стінки. Також такими, що не відповідають фактичним обставинам справи відповідач вважає доводи позивача, щодо відсутності доказів про місце знаходження сліпу, в межах якого перебувала баржа, оскільки наданими відповідачем доказами підтверджується, що на балансі ДП «Адміністрація річкових портів» та в сфері управління Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України обліковується основний засіб «Сліп», загальною площею 14254,1 кв.м, що розміщується за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, будинок б/н, інв.№ 10443. Право власності на вказаний об`єкт зареєстроване за державою.

Державним підприємством «АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ» на підставі ст. 168 ГПК України надані Пояснення по суті спору вих. № б/н від 19.02.2024, сформовані в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 15.07.2024, (вх. № 14374/08-08/24 від 16.07.2024), в яких третя особа 1 зазначила наступне: мотивую позовні вимоги позивач посилається на норми Кодексу торговельного мореплавства України. Разом із тим, третя особа 1 вважає, що до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми Закону України «Про внутрішній водний транспорт», який набув чинності 01.01.2022, та який регулює відносини у сфері внутрішнього водного транспорту, використання суден, внутрішніх водних шляхів та їх берегових смуг для судноплавства, визначає правовий режим річкових портів і терміналів, об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту. Позивач стверджує, що ним надавались послуги протягом 628 діб (з 20.01.2022 по 09.10.2023), водночас, як стверджує третя особа 1, акти візуального обстеження надано лише за 7 днів. Із актів не вбачається за можливе зробити висновок з якого моменту судно перебуває у вказаному місці, спосіб стоянки, чи дійсно воно пришвартовано до гідротехнічної споруди, відсутні географічні координати, фото та, або відео фіксація (про проведення не зазначено в жодному з актів), тобто не містять достатніх відомостей які мають значення для правильного розгляду справи та дозволяють встановити обставини, на які посилається позивач. Позивач вважає, що забезпечення ним використання портової інфраструктури з метою забезпечення безпечних умов для входу, виходу, маневрування, швартування, перешвартування та руху суден в межах акваторії річкового порту, є послугою, яка надається заздалегідь невизначеному колу суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність у річковому порту, які в силу самого лише факту входу/виходу судна в/за межі акваторії річкового порту, є споживачами такої послуги, адже вони є тими особами, яким позивач зобов`язаний забезпечити створення безпечних умов для здійснення вказаних дій шляхом своєчасного здійснення днопоглиблювальних робіт, робіт по забезпеченню можливості швартування швартовними засобами потової інфраструктури, освітлення, буксирування тощо. Водночас, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження належності йому акваторії у місці, де розташовано судно відповідача. Матеріали цієї справи не містять жодних доказів того, що баржа BS-018, судновласником якої є відповідач перебуває на об`єкті або біля об`єкту інфраструктури внутрішнього водного транспорту, який належить на законних підставах позивачу, як і не містить жодних належних і допустимих доказів того, що вказане судно в який-небудь спосіб користується чи користувалось портовою інфраструктурою, яка на законних підставах належить позивачу. При цьому, із наявних доказів вбачається, що судно, до підриву греблі Каховської ГЕС (06.06.2023) перебувало біля Сліпу, який є державною власністю, а третя особа 1 є балансоутримувачем об`єкту (на праві господарського відання), що підтверджується наявними в матеріалах цієї справи витягами з Єдиного державного реєстру об`єктів державної форми власності та з Реєстру нерухомого майна. Відповідно до статті 5 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту є Мінінфраструктури, який здійснює визначені законодавством повноваження з питань управління об`єктами інфраструктури внутрішнього водного транспорту державної форми власності. ДП «АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ» є державним спеціалізованим підприємством, яке створено з метою забезпечення проведення єдиної державної політики у питаннях ефективного використання державного майна гідротехнічних споруд на внутрішніх водних шляхах, утримання їх в належному стані на всій території України. В матеріалах справи наявний Витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, який містить інформацію, що об`єкт нерухомого майна Сліп розташований за адресою (Місцезнаходження майна) у м. Запоріжжя, вул. Глісерна, б/н є державним майном, органом управляння якого є Мінінфраструктури, балансоутримувачем є ДП «АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ». Третя особа 1 стверджує, що відсутність документів, що підтверджують набуття ПрАТ «СК «УКРРІЧФЛОТ» спірних об`єктів у спосіб, встановлений законодавством України, свідчить, що позовні вимоги є необґрунтованими і безпідставними. При цьому, ДП «АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ» просить суд врахувати, що на момент створення Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» гідротехнічні споруди (причали) належали до об`єктів державної власності, приватизація яких згідно приписам Закону України «Про приватизацію державного майна» заборонена, та знаходилися в управлінні Мінтрансзв`язку згідно розпорядженням Кабінету Міністрів України №29-р від 25.01.2006. На підставі зазначеного, третя особа 1 вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню судом.

19.08.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України надійшли Пояснення у справі по суті спору (вих. № б/н, сформовані в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 19.08.2024; вх. № 16370/08-08/24 від 19.08.2024).

Судом зазначені Пояснення третьої особи 2 залишені без розгляду з огляду на наступне.

Статтею 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.06.2024 (пункт 6 резолютивної частини ухвали) третім особам запропоновано подати до суду у 15 - денний строк з дня отримання ухвали письмові пояснення щодо обставин по суті позову (ст. 168 ГПК України) із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються такі пояснення.

З наявної в матеріалах справи Довідки про доставку електронного листа вбачається, що документ в електронному вигляді ухвала суду від 27.09.2024 по справі № 908/1440/24 про продовження строку підготовчого провадження доставлена Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури України до його електронного кабінету 01.07.2024.

Отже, останнім днем процесуального строку для подання третьою особою 2 письмових пояснень по суті спору є 16.07.2024.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.12.2022 у справі № 990/102/22 виснувала, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Оскільки у поданих суду Поясненнях у справі по суті спору (вх. № 16370/08-08/24 від 19.08.2024) третьою особою 2 не наведено поважності причин неподання цих пояснень у строк, встановлений в ухвалі суду по справі від 27.06.2024, ці пояснення залишені судом без розгляду.

З усних пояснень представника третьої особи 2 вбачається, що Сліп Г-150, що розміщений за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, будинок б/н, є гідротехнічною спорудою, яка була збудована за радянських часів, належить державі та з державної власності не вибувала. Згідно норм Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» гідротехнічні споруди (причали) належали до об`єктів державної власності, приватизація яких заборонена. З урахуванням викладеного, третя особа 2 вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню судом.

19.08.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» надійшло Клопотання (вих. № б/н, сформоване в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 16.08.2024; вх. № 16320/08-08/24 від 19.08.2024), яким позивач просить суд із посиланням на приписи ст., ст.. 73, 74, 76, 77, 91 ГПК України, положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення» визнати неналежними і недопустимими доказами у справі № 908/1440/24 наступні документи, які подані відповідачем разом із відзивом на позовну заяву: - Витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна №10-62-30835 від 25.11.2023; - лист № 01/05-660 від 31.05.2024 з Витягом з державного реєстру речових прав № 360480608 від 29.12.2023; - Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 379799419 від 23.05.2024; - Витяг з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № ТІ01:1160-3822-7407-8382; - договір про надання послуг № 01/01-731 від 26.12.2023.

Суд зауважує, що доказами, на підставі яких суд приходить до висновку щодо обґрунтованості /необґрунтованості позовних вимог, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України). Надані сторонами докази мають відповідати ознакам щодо їх належності, допустимості та достовірності (ст., ст. 76 78 ГПК України). Із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України в господарський процес введений стандарт доказування «вірогідності доказів» (ст. 79 ГПК України). Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Однією із засад судочинства в силу приписів ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відхилення як заявленого процесуально необґрунтовано клопотання ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (вх. № 16320/08-08/24 від 19.08.2024) про визнання доказів недопустимими і неналежними.

Також 19.08.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» надійшло Клопотання (вих. № б/н, сформоване в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 16.08.2024; вх. № 16334/08-08/24 від 19.08.2024), яким позивач із посиланням на ст., ст. 42, 169, 177, 207, 236 ГПК України просить суд повернутися на стадію підготовчого провадження у справі № 908/1440/24 та долучити до матеріалів справи письмові докази, перелік яких наведений у прохальній частині цього клопотання.

20.08.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від ПрАТ «Київський річковий порт» надійшли Заперечення на клопотання позивача про повернення на стадію підготовчого провадження у справі № 908/1440/24 та долучення до матеріалів справи письмових доказів (вих. № б/н, сформовані в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 19.08.2024; вх. № 16415/08-08/24 від 20.08.2024), в яких відповідач заперечив проти поданого позивачем клопотання, вважає його безпідставним і необґрунтованим та таким, що фактично спрямоване на безпідставне затягування розгляду справи № 908/1440/24.

З приводу зазначеного клопотання ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» клопотання (вх. № 16334/08-08/24 від 19.08.2024) суд зазначає наступне.

За приписами ст. 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За приписами ст. 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Оскільки позивачем не доведено поважності причин пропуску строку для подання клопотання щодо долучення доказів, приймаючи до уваги, що документи стосовно права власності на спірний об`єкт «Сліп», що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14 були в розпорядженні позивача з моменту ініціювання ним судової справи в Господарському суду міста Києва, суд залишає без розгляду клопотання ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (вх. № 16334/08-08/24 від 19.08.2024) про повернення на стадію підготовчого провадження у справі № 908/1440/24 та долучення до матеріалів справи письмових доказів.

Крім того, 20.08.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» надійшло Клопотання (вих. № б/н, сформоване в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 19.08.2024; вх. № 16423/08-08/24 від 20.08.2024), яким позивач просить суд (повторно) зупинити провадження у справі № 908/1440/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/9126/24.

Судом зазначене клопотання по суті не розглядалося, оскільки в судовому засіданні 20.08.2024 позивачем клопотання про зупинення провадження у справі № 908/1440/24 (повторне) знято з розгляду так як суд не повернувся у даній справі до стадії підготовчого провадження, а відповідно до вимог ст. 195 ГПК України зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи можливе лише на стадії підготовчого провадження.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд

УСТАНОВИВ

Приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (позивач у справі) є підприємством, яке здійснює свою діяльність у галузі транспорту та володіє низкою річкових портів та об`єктів портової інфраструктури на річках Дніпро, Десна та Південний Буг, зокрема володіє Запорізьким річковим портом, який входить до структурного підрозділу «Порти Центрального регіону АСК «Укррічфлот».

Так, у власності позивача перебуває ряд об`єктів портової інфраструктури та гідротехнічних споруд на території м. Запоріжжя.

В межах своєї господарської діяльності позивача надає відповідний ряд послуг, в тому числі по відстою суден.

Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що 20.01.2022 баржа БС-18 (BS-018) (далі баржа, судно) була самовільно, без отримання погодження диспетчерської служби АСК «Укррічфлот», поставлена на відстій біля добудовчої набережної (причалу) АСК «Укррічфлот» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14.

У підтвердження зазначених обставин позивач посилається на Акти візуального обстеження об`єктів інфраструктури Запорізького річкового порту за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, складені станом на 24.01.2022, 01.03.2022, 01.06.2022, 01.09.2022, 01.12.2022, 01.03.2023, 01.06.2023, 21.07.2023, 01.09.2023, 01.12.2023. (том 1, а.с. 18-20, 22-27)

Зазначені Акти складені комісією у складі трьох представників Центрального регіону АСК «Укррічфлот» та скріплені їх підписами.

Як зазначено в Актах візуального обстеження об`єктів інфраструктури Запорізького річкового порту за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, які складені станом на 24.01.2022, 01.03.2022, 01.06.2022: «Під час візуального обстеження об`єктів Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Запорізький річковий порт» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, встановлено, що біля об`єкту «Добудовча набережна затону № 1, інв. № 0128» на воді знаходиться пришвартований плавзасіб Баржа «BS-018». Візуальне обстеження здійснювалося з «Добудовчої набережної затону № 1, інв. № 0128».».

Як стверджує позивач, в подальшому, баржа «BS-018» без погодження диспетчерської служби АСК «Укррічфлот» була самовільно переміщена невстановленими особами до іншого інфраструктурного об`єкту АСК «Укррічфлот»

Так, відповідно до Актів візуального обстеження об`єктів інфраструктури Запорізького річкового порту, складених станом на 01.09.2022, 01.12.2022, 01.03.2023, 01.06.2023, 21.07.2023, 01.09.2023, 01.12.2023: «Під час візуального обстеження об`єктів Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Запорізький річковий порт» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, встановлено, що з північної сторони сліпових доріжок Сліпу «Г-150» на воді знаходиться пришвартований до берегових конструкцій інфраструктури річкового порту плавзасіб Баржа «BS-018». За візуальною ознакою Баржа «BS-018» повністю знаходиться на ґрунті, судно має нахил на лівий борт (у бік води) приблизно 15 градусів. Візуальне обстеження здійснювалося з «Добудовчої набережної затону № 1, інв. № 0128».».

З метою встановлення осіб, яким належить право використання баржі «BS-018», позивачем був скерований відповідній запит до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське Пароплавство» за № 1-1-23/294 від 29.08.2023.

Листом № 534/10/01-11.1/01 від 11.09.2023 ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» повідомило, що у липні 2021 року між ПрАТ «УДП» та Приватним акціонерним товариством «Київський річковий порт» (відповідачем у справі) укладено договір користування активами (майном), умовами якого передбачено перехід до ПрАТ «Київський річковий порт», як фрахтувальника, права користування баржею БС-18 (BS-018). При цьому, відповідач прийняв на себе усі витрати на її утримання, крім того, зобов`язався забезпечувати експлуатацію, постачання, бункерування, ремонт судна тощо, до дати її повернення; станом на час надання відповіді ПрАТ «КРП» судно із користування не повернуло. До вказаної відповіді був наданий Акт прийому-передачі активів барж від 22.07.2021, складений між ПрАТ «УДП» та відповідачем. (том 1, а.с. 37-38)

Відповідно до ч. 1 статті 20 Кодексу торговельного мореплавства України (далі КТМ) судновласником у цьому Кодексі визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач є судновласником баржі «БС-18» («BS-018») в розумінні КТМ, користується баржею на підставі договору користування активами (майном) та договору від 14.07.2021 № 348 СЕФ між ПрАТ «УДП» та ПрАТ «Київський річковий порт», а, отже, несе витрати по забезпеченню її експлуатації у тому числі з відстою судна.

Правила обслуговування суден в портах АСК «Укррічфлот» регулюються «Зводом звичаїв портів АСК «Укррічфлот», що затверджені наказом Генерального директора АСК «Укррічфлот» від 16.09.2020 № 38 і розміщені в загальному доступі на офіційному сайті АСК «Укррічфлот» www.urf.ua в розділі Документи (надалі - Звід звичаїв).

Пунктом 1.5 Зводу звичаїв встановлено, що цей Звід звичаїв застосовується коли виникненні відносини не врегульовані законом у випадку, зокрема, відсутності договору перевезення водним транспортом, або іншого договору у формі єдиного документу, у випадку коли між Портом та любою іншою заінтересованою особою (клієнтом) виникли фактичні правовідносини, пов`язані з роботою/функціонуванням Порту.

Відповідно до п. 5.4 Зводу звичаїв Порт стягує вартість послуг, що надаються судну, яке заходить в порт, в тому числі стоянка біля причалу без вантажних операцій. На офіційному сайті АСК «Укррічфлот» www.urf.ua в розділі Документи розміщено «Положення про надання послуг по обслуговуванню суден в портах ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (Положення), яке визначає порядок та умови надання послуг (корабельного обслуговування, користування причальною інфраструктурою, швартування суден, буксирування при швартовних операціях та використання самохідних плавзасобів, комплексного обслуговування флоту) з обслуговування суден, порядок обчислення та оплати зазначених послуг і порядок надання та розміри знижок.

Додатком № 1 до Наказу № 402-УПЦР від 31.12.2021 «Про затвердження ставок оренди об`єктів нерухомого майна у портах Центрального регіону АСК «Укррічфлот» на 2022 рік» встановлено мінімальну орендну ставку на послуги по відстою судна у портах Центрального регіону АСК «Укррічфлот» з урахуванням ПДВ: 25 грн. пог/м за добу для діючих орендарів, 30 грн. пог/м за добу для нових орендарів.

Додатком № 1 до Наказу № 40-УПЦР від 28.12.2022 «Про затвердження ставок оренди об`єктів нерухомого майна у портах Центрального регіону АСК «Укррічфлот» на 2023 рік» встановлено мінімальну орендну ставку на послуги по відстою судна у портах Центрального регіону АСК «Укррічфлот» з урахуванням ПДВ: 150 грн. пог/м за добу.

Довжина баржі «БС-18» («BS-018») становить 82 метри.

Баржа «БС-18» («BS-018») перебувала біля причалів Запорізького річкового порту впродовж 628 діб, з 20.01.2022 по 09.10.2023.

Отже, за розрахунком позивача, вартість наданих позивачем послуг з користування причалом (відстою баржі)у 2022 році становить 851 160,00 грн. (за 346 діб; 30,00 грн. пог/м * 82 метри баржі * 346 діб = 851 160,00 грн.), у 2023 році 3 468 600,00 грн. (за 282 доби; 150,00 грн. пог/м * 82 метри баржі * 282 доби = 3 468 600,00 грн.). Загалом вартість наданих послуг з користування причалом (відстою баржі) складає 4 319 760,00 грн. з ПДВ.

11.10.2023 позивач звернувся до відповідача із вимогою № 1-1-23/336 про сплату заборгованості за надання послуг користування причальною інфраструктурою впродовж 628 діб (з 20.01.2022 по 09.10.2023).

Відповідач оплату послуг не здійснив. Листом від 02.11.2023 № 01-29/435 відповідач просив надати інформацію щодо підтвердження права власності на добудовчу набережну де пришвартована баржа «БС-18» («BS-018»).

09.02.2024 листом №1-1-23/52 позивачем надано відповідачу вичерпну відповідь на його звернення та підтверджуючі документи, однак ПрАТ «КРП» вимогу про сплату заборгованості за надання послуг користування причальною інфраструктурою не виконав, грошові кошти не сплатив.

16.04.2024 позивачем направлено відповідачу претензію № 1-1-23/123 з вимогою про оплату послуг користування причалами у 2022 та 2023 роках (відстій баржі БС-18 (BS-018) в розмірі 4 319 760,00 грн. у 3-денний строк з дати отримання цієї претензії.

До претензії № 1-1-23/123 від 16.04.2024 позивачем були додані Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 601 від 03.04.2024 щодо користування причалом (відстій Баржі БС-18 (BS-018), довжина 82 м, за період з 20.01.2022 по 31.12.2022 та Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 602 від 03.04.2024 щодо користування причалом (відстій Баржі БС-18 (BS-018), довжина 82 м, за період з 01.01.2023 по 09.10.2023, а також відповідні рахунки на оплату № 396 від 03.04.2024 і № 397 від 03.07.2024. (том 1, а.с. 21, 28-30)

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 601 і № 602 від 03.04.2024 складені одноосібно представниками позивача, підпису уповноваженої особи ПрАТ «Київський річковий порт» не містять.

Відповідачем вказана претензій отримана 23.04.2024, про що свідчить трекінг поштового відправлення на офіційному сайті національного оператора поштового зв`язку «Укрпошта», проте залишена без відповіді та задоволення.

З урахуванням викладеного, відповідач з 20.01.2022 фактично споживав послуги користування причалом (відстою баржі), що належить АСК «Укррічфлот» в м. Запоріжжя по вул. Глісерна 14, проте, відмовляється сплачувати вартість послуг наданих позивачем, що порушує права та законні інтереси останнього та стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Обґрунтовуючи своє право вимоги до відповідача щодо стягнення 4 319 760,00 грн. вартості наданих послуг з користування причалом (відстою баржі) позивач зазначає, що його право власності на добудовчу набережну, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, підтверджується рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.03.2005 у справі № 17/86.

Добудовча (достроєчна) набережна, розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, право власності на яку визнано рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.03.2005 у справі № 17/86, є об`єктом нерухомого майна, а саме інженерною гідротехнічною спорудою.

Відповідно до балансової довідки № 1-4/1124 від 03.08.2023 станом на 03.08.2023 на балансі АСК «Укррічфлот» обліковується: добудовча набережна затону № 1 (72 м) під інв. № 128 та Сліп Г-150 під інв. № 0078 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна,14. (том 1, а.с. 212)

Як встановлено в рішенні Господарського суду Запорізької області від 15.03.2005 у справі № 17/86: «… позивачем здійснено будівництво достроєчної набережної. Рішенням приймальної комісії достроєчна набережна, яка за своїми технічними характеристиками є гідротехнічною спорудою, прийнята до експлуатації, про що 18.07.1998 року складений акт про приймання закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації».

Отже, станом на 18.07.1998 споруда добудовча набережна входила до переліку споруд, розміщених на території на той час, філії АСК «Укррічфлот» - Запорізького суднобудівного- судоремонтного заводу за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна,14.

Згідно даних інвентарної справи «вул. Глісерна,14. р-ой. Жовтневий м. Запоріжжя», а саме даних оціночного акту на господарсько-побутові і внутрішньодворові споруди домоволодіння № 14 по вул. Глісерній, під № 13 обліковується добудовча набережна інв. № 128 зі штемпелем в правому нижньому куті техніка Дементеєва від 21.01.2005 про реєстрацію поточних змін. (том 1, а.с. 216)

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6755638 від 16.03.2005 за реєстраційним номером № 10192532 Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» були зареєстровані будівлі згідно переліку, як головну річ.

Як свідчать дані інвентарної справи, добудовча набережна була внесена до переліку нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна,14, 21.01.2005. Реєстрація права на вказані об`єкти нерухомого майна відбулася 16.03.2005.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені сторонами письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з заявлених підстав з огляду на наступне.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення 4 319 760,00 грн. вартості наданих послуг з користування причалом (відстою баржі)

За приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З огляду на характер заявлених позовних вимог вбачається, що фактично позивач вважає, що ним надавалися відповідачу у спірному періоді послуги з користування (оренди) об`єктами інфраструктури Запорізького річкового порту за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, а саме відстій баржі БС-18 (BS-018) біля об`єкту «Добудовча набережна затону № 1, інв. № 0128» та «Сліп Г-150 інв. № 0078».

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 ЦК України).

Відповідно до Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина 2 статті 6). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).

Положенням про Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (скорочено Мінінфраструктури), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460 (зі змінами), визначено, що Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері морського та внутрішнього водного транспорту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері реконструкції та модернізації інфраструктури морського та внутрішнього водного транспорту, з питань безпеки на морському та внутрішньому водному транспорті, а також державного нагляду (контролю) за безпекою на морському та внутрішньому водному транспорті

Зі змісту підпункту 55 пункту 4 цього Положення вбачається, що згідно покладених на Мінінфраструктури завдань Міністерство здійснює відповідно до законодавства функції з управління об`єктами державної власності.

Правові основи управління об`єктами державної власності врегульовано положеннями Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 № 185-V (далі Закон № 185).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 185 управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом (частина перша статті 5 Закону № 185).

Так, 08.05.1992 відповідно до спільного протоколу Фонду державного майна України та Міністерства України у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва, затверджено Концепцію перетворення Українського міжгалузевого державного об`єднання річкового флоту «Укррічфлот» в процесі приватизації.

У відповідності до затвердженої концепції наказом Фонду державного майна України від 10.11.1992 № 477 «Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об`єднання річкового флоту «Укррічфлот» в акціонерні товариства» на базі державного майна транзитного (магістрального) флоту, головного підприємства, 20 підприємств та структурних одиниць «Укррічфлот» було утворено Державну акціонерну судноплавну компанію «Укррічфлот», до складу якої увійшов Запорізький суднобудівельний-судноремонтний завод (п. 14 Додатку № 1), Запорізький річковий порт (п. 19 Додатку № 1), а також створено на базі інших підприємств окремі акціонерні товариства, а саме - Відкрите акціонерне товариство «Херсонський річковий порт», Відкрите акціонерне товариство «Миколаївський річковий порт», Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський річковий порт» (Додаток № 2).

31.12.1992 Кабінетом Міністрів України Декретом № 26-92 «Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається» було затверджено Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається.

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 04.03.1992 р. № 2163-XII (у редакції від 18.09.1992, чинній на дату приватизації державних підприємств і організацій «Укррічфлоту») приватизація майна державних підприємств України (надалі приватизація) це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Згідно з частин 1, 2 статті 18 цього Закону продаж часток (акцій, паїв), що належать державі в майні господарських товариств, здійснюється шляхом перетворення державних підприємств у акціонерні товариства. При перетворенні його засновником виступає відповідний орган приватизації, який діє в межах повноважень, передбачених для засновників акціонерного товариства законодавством.

Частинами першою, другою статті 7 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» визначено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють ФДМУ, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць. ФДМУ та його регіональні відділення і представництва на місцях діють на підставі цього Закону та Положення про Фонд, що затверджується Верховною Радою України.

ФДМУ у процесі приватизації здійснює такі основні повноваження: змінює організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності, шляхом перетворення їх у господарські товариства чи виступає орендодавцем майна, що перебуває у загальнодержавній власності; продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об`єктів незавершеного будівництва; створює комісії по приватизації; затверджує плани приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності; укладає угоди щодо розробки планів приватизації та оцінки вартості майна об`єктів приватизації; видає ліцензії посередникам; розробляє і подає Кабінету Міністрів України проекти державних програм приватизації, організує та контролює їх виконання; здійснює зв`язок з місцевими органами приватизації.

Таким чином, ФДМУ був органом приватизації АСК «Укррічфлот».

Перелік нерухомого державного майна, що передавалося у власність відкритому акціонерному товариству «Акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот», підписаний 21.08.2000 заступником Голови ФДМУ В. Васильєвим, у якому визначено, що згідно з наказом «Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об`єднання річкового флоту «Укррічфлот» в акціонерне товариство» від 10.11.1992 № 477 ФДМУ передав ВАТ «АСК «Укррічфлот» об`єкти нерухомості, визначені у вказаному Переліку.

Згідно із пунктом г) частини 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, чинній на момент створення ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот») приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об`єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення, зокрема, акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідротехнічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв`язку, енерговодопостачання та водовідведення, автомобільні дороги та залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що вказані нормативно-правові акти визначали, зокрема, що не підлягають приватизації портові споруди.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 № 1576-XII (у редакції від 10.06.2000, на дату підписання Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «АСК «Укррічфлот») Товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Стаття 13 Закону України «Про господарські товариства», в редакції на момент приватизації відповідача, передбачала, що вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді.

Отже, акціонерне товариство, створене у процесі приватизації шляхом перетворення державного підприємства, набуло у власність лише те державне майно, яке передане йому як вклад у статутний фонд.

Таким чином, на момент створення Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» гідротехнічні споруди (причали) належали до об`єктів державної власності, приватизація яких згідно приписам Закону України «Про приватизацію державного майна» заборонена, та знаходилися в управлінні Мінтрансзв`язку згідно розпорядженням Кабінету Міністрів України № 29-р від 25.01.2006.

Аналогічний висновок містить в постанові Вищого господарського суду України від 02.04.2014 у справі № 910/13850/13 за позовом ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» до Мінінфраструктури, Фонду державного майна України, ДП «Адміністрація річкових портів» та ДП «Херсонський морський торговельний порт» про встановлення сервітуту, яка містить в загальному і вільному доступі в Єдиному державного реєстрі судових рішень.

Частиною 4 статті 75 ГПК України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

З наведеного слідує висновок, що позивач не міг набути гідротехнічні споруди внаслідок приватизації та включити їх до статутного фонду акціонерного товариства під час приватизації.

Відтак, позивач набув право власності виключно на те державне майно, яке було передано у власність за вказаним вище Переліком. Водночас, Перелік нерухомого майна не містить інформації про передачу у власність (до статутного капіталу) ВАТ «АСК «Укррічфлот» спірного майна добудовчої набережної та сліпу за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14.

При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про оскарження прийнятого органом приватизації рішення щодо змісту Переліку нерухомого майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству «Акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот», від 21.08.2000 та доказів його скасування, визнання не чинним або внесення змін до нього.

Отже, обидві вказані гідротехнічні споруди були побудовані за часів колишнього СРСР, не підлягали приватизації і не передавались Фондом державного майна Україну у власність позивачу.

ДП «АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ» до матеріалів справи надано копію «Инвентаризационной ведомости основных средств/зданий, сооружений, транспортных средств и передаточных средств/Запорожского судостроительного завода на 1.09.1992 года». (том 2, а.с. 19-20)

Відповідно до «Инвентаризационной ведомости основных средств/зданий, сооружений, транспортных средств и передаточных средств/Запорожского судостроительного завода на 1.09.1992 года» на балансі Запорізького суднобудівельного заводу на вказану дату, перебували (мовою документа) «Слип» (інв. № 0078) 1951 року побудови та (мовою документа) «Набережная затона» (інв №128) 1954 року побудови за адресою; м. Запоріжжя, вул. Глісерна.

З наданої позивачем Балансової довідки № 1-4/1124 від 03.08.2023 (том 1, а.с. 212) вбачається, що станом на 03.08.2023 на балансі АСК «Укррічфлот» обліковується об`єкти «добудовча набережна затону № 1» під інвентарним № 128 та «Сліп Г-150» під інвентарним № 0078 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна,14.

Разом із тим, оскільки в результаті приватизації позивач міг бути власником виключно того майна, яке передано його засновником, а Перелік нерухомого майна від 21.08.2000, що передається у власність відритому акціонерному товариству «Акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот», (том 2, а.с. 15-17) не містить інформації про передачу до статутного фонду ВАТ «АСК «Укррічфлот», Запорізького суднобудівельно-судноремонтного заводу або будь-якого з суб`єктів, створених на базі МДО «Укррічфлот», об`єктів нерухомого майна, розташованих у м. Запоріжжя, по вул. Глісерна, зокрема гідротехнічних споруд «Слип» (інв. № 0078) 1951 року побудови та «Набережная затона» (інв. № 128) 1954 року побудови, є підстави для висновку, що позивачем обліковується на балансі державне майно під зміненим найменуванням, яке не передавались йому у власність засновником.

При цьому, суд зауважує, що згідно усталеної судової практики перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності.

Стосовно посилань позивача на Витяг № 6755638 від 16.03.2005 про реєстрацію права власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 10192532, виданий Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, який начебто підтверджує реєстрацію гідротехнічних споруд у складі головної речі (том 1, а.с. 211), то з цього приводу слід зазначити, що підставою виникнення права власності у Витязі № 6755638 від 16.03.2005 зазначено: «наказ / 477 / 10.11.1992 / Фонд державного майна України/ Перелік від 21.08.2000р.».

В даному випадку мова йдеться саме про Перелік майна (том 2, а.с. 15-17) та Наказ № 477 Фонду державного майна, про які було зазначено раніше і які не містять відомостей про передачу позивачу будь-яких гідротехнічних споруд у м. Запоріжжі по вулиці Глісерній.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Господарського суду Запорізької області від 15.03.2005 у справі № 17/86 у резолютивній частині рішення йдеться про визнання за Акціонерною судноплавною компанією «Укррічфлот» права власності на «достроєчную набережную» по вул. Глісерна, 14 в м. Запоріжжя.

Належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, які б могли ідентифікувати «достроєчную набережную», про яку йдеться у рішенні суду від 15.03.2005 у справі № 17/86 із спірною «добудовчою набережною» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, позивачем суду не надано.

01.01.2022 набрав чинності Закон України «Про внутрішній водний транспорт». Відповідно до статті 5 цього Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, яким є Мінінфраструктури, здійснює визначені законодавством повноваження з питань управління об`єктами інфраструктури внутрішнього водного транспорту державної форми власності.

Згідно зі статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів.

Наказом Мінінфраструктури від 21.10.2022 № 799 «Про проведення інвентаризації державного майна, оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна та права користування земельними ділянками» керівникам державних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міністерства, акціонерних товариств, управління корпоративними правами щодо яких здійснює Міністерство, доручено забезпечити утворення інвентаризаційних комісій, проведення щорічної інвентаризації державного майна станом на 31 грудня відповідно до законодавства, подання Мінінфраструктури переліків державного майна за її результатами, унесення відомостей до автоматизованої системи «Юридичні особи» ФДМУ на підставі результатів інвентаризації державного майна, оформлення відповідно до законодавства права власності на об`єкти нерухомого майна, на які право власності не зареєстровано.

Листом від 11.07.2023 № 6086/16/14-23 Мінінфраструктури звернулось до АСК «Укррічфлот» щодо отримання інформації про гідротехнічні споруди, зокрема Сліпу (інв. № 0078) розташованого у м. Запоріжжя по вул. Глісерна, 14, а також щодо обліку на балансі або включення до статутного капіталу ПрАТ «СК «Укррічфлот» вказаного майна, або іншу наявну інформацію з порушеного питання.

У відповідь АСК «Укррічфлот» листом від 07.08.2023 № 1-1-23/264 не було надано документів, якими б підтверджувалось право власності ПрАТ «Укррічфлот» на Сліп (інв. 0078), а також повідомлено про те, що станом на 07.08.2023 право власності за ПрАТ «Укррічфлот» на вказаний Сліп не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Закону України «Про внутрішній водний транспорт» Мінінфраструктури здійснює визначені законодавством повноваження з питань управління об`єктами інфраструктури внутрішнього водного транспорту державної форми власності.

Згідно абзацу другого пункту 51 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, у разі проведення державної реєстрації права державної власності на об`єкт нерухомого майна заявник, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подає витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта.

Як вбачається з Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна від 25.11.2023 № 10-62-30835 (том 1, а.с. 188) Сліп, площею 14254,1 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, б/н є об`єктом державного нерухомого майна, балансоутримувачем якого є ДП «АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ», суб`єкт управління державним майном Мінінфраструктури.

На підставі вказаного Витягу 21.12.2023 інформація про Сліп, як державне нерухоме майно, була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 2854659023060, власник Держава в особі Мінінфраструктури, правокористувач ДП «АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ». (Інформаційна довідка № 360480608 від 29.12.2023, том 1, а.с. 189)

Отже, Сліп є об`єктом державної власності, який згідно із законодавством не міг бути приватизований, не передавався до статутного капіталу АСК «Укррічфлот» і, відповідно, не може бути у власності позивача.

Крім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 375375891 від 22.04.2024 власником майна гідротехнічної споруди, а саме: Сліп (інв. № 0078) розташованого, у м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14 є держава в особі Мінінфраструктури; правокористувачем на праві господарського відання є ДП «АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ». (том 1, а.с. 190)

Відповідно до частини третьої статті 73 ГК України майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами (частина перша статті 136 ГК України).

Таким чином, суд вважає що позивачем не доведено порушення ПрАТ «Київський річковий порт» прав і охоронюваних законом інтересів позивача через використання портової інфраструктуру АСК «Укррічфлот», зокрема Сліпу та добудовчої набережної, без відповідної оплати, оскільки позивачем не підтверджено право власності на таке майно.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що Сліп Г-150 та добудовча набережна затону № 1 в м. Запоріжжя, по вул. Глісерна є державним нерухомим майном, право на таке державне майно у встановленому порядку зареєстроване за Мінінфраструктури та визначено правокористувача такого майна, яким є ДП «АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ».

Щодо Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 601 від 03.04.2024 щодо користування причалом (відстій Баржі БС-18 (BS-018) за період з 20.01.2022 по 31.12.2022 та Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 602 від 03.04.2024 щодо користування причалом (відстій Баржі БС-18 (BS-018) за період з 01.01.2023 по 09.10.2023, які надані позивачем в обґрунтування факту надання відповідачу відповідних послуг, то суд доходить висновку, що надані позивачем документи не є належними і допустимими доказами, у розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, якими підтверджується факт надання відповідачу відповідних послуг, оскільки зазначені акти складені одноосібно представниками позивача, підпису уповноваженої особи ПрАТ «Київський річковий порт» не містять.

Так само, Акти візуального обстеження об`єктів інфраструктури Запорізького річкового порту за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, складені станом на 24.01.2022, 01.03.2022, 01.06.2022, 01.09.2022, 01.12.2022, 01.03.2023, 01.06.2023, 21.07.2023, 01.09.2023, 01.12.2023, які складені комісією у складі лише трьох представників Центрального регіону АСК «Укррічфлот» та скріплені їх підписами, не є належними доказами надання позивачем відповідачу послуг з користування причалом (відстою баржі) в розмірі 4 319 760,00 грн.

Також суд зауважує, що вказані Акти візуального обстеження об`єктів інфраструктури Запорізького річкового порту за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14 не охоплюють весь спірний період (з 20.01.2022 по 09.10.2023), а складені щодо окремих днів у цьому періоді.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, Сліпу та добудовчої набережної, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 4 319 760,00 грн. вартості наданих послуг з користування причалом (відстою баржі) за недоведеністю.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених ним вимог, не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин, що склались між сторонами.

Заперечення відповідача на заявлені позовні вимоги враховані судом при вирішенні даного спору.

Враховуючи вище наведене, в задоволені позову відмовляється повністю.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови від позову на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору, витрат позивача на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних з оплатою послуг судового експерта.

Щодо заявлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку), то з цього приводу суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

За таких обставин, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

У відзиві на позовну заяву зазначено лише, що попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, які відповідач очікує понести на правничу допомогу, складає 15 000,00 грн.

В підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем до матеріалів справи не надано відповідних документів.

У порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України відповідачем не надано суду розрахунку витрат на правничу допомогу і з визначенням остаточної суми таких витрат, не подано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Також не подано доказів на підтвердження виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості, також відповідачем не надано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В судовому засіданні 19.09.2024 в судових дебатах представником відповідача усно заявлено суду, що докази понесення судових витрат на правничу допомогу будуть надані позивачем суду у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи наведене, заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуджуються.

Третьою особо 1 в судовому засіданні 19.09.2024 в судових дебатах також усно заявлено суду, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду третьою особою 1 будуть надані докази понесення судових витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

В задоволені позову Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот», м. Київ до Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт», м. Київ, за участю третіх осіб, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державного підприємства «АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ», м. Київ та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, м. Київ про стягнення 4 319 760,00 грн. вартості наданих послуг з користування причалом (відстою баржі) відмовити повністю.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 03 » жовтня 2024 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.