Повістка

від 03.10.2024 по справі 908/1440/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/91/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2024 Справа № 908/1440/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Давиденко Ірини Вікторівни, при секретарі судового засідання Лисенко К.Д., розглянувши клопотання Приватного акціонерного товариства Київський річковий порт по справі № 908/1440/24 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу

за позовом Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот, (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 8),

до відповідача Приватного акціонерного товариства Київський річковий порт, (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 70)

третя особа 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ (04119, м. Київ, вул.. Юрія Іллєнка, 40)

третя особа 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (011135, м. Київ, пр. Берестейський, 14)

про стягнення 4 319 760,00 грн.

представники сторін:

від позивача: Савіна А.С., ордер ВТ № 1048145 від 10.05.2024 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

від третіх осіб 1, 2: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області 24.09.2024 надійшло клопотання представника Приватного акціонерного товариства Київський річковий порт по справі № 908/1440/24 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 52 000,00 грн.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.09.2024, вказану заяву передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.

Розпорядженням № П-311/24 від 24.09.2024 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, заяву про ухвалення додаткового рішення передано на повторний розподіл.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024, заяву передано до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 26.09.2024 прийнято до розгляду клопотання представника Приватного акціонерного товариства Київський річковий порт про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, призначено судове засідання з розгляду заяви на 03.10.2024.

25.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.

01.10.2024 через підсистему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства Київський річковий порт надійшло клопотання про розгляд заяви без участі представника та заперечення щодо зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу.

03.10.2024 через підсистему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот надійшли письмові заперечення, відповідно до яких останній просив суд задовольнити клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Судове засідання 03.10.2024 було проведено в режимі відеоконференції.

Представник Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот в судовому засіданні просив задовольнити клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Представники відповідача та третіх осіб 1, 2 в судове засідання 03.10.2024 не прибули, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Неявка представників відповідача та третіх осіб 1, 2 в судове засідання 03.10.2024 не перешкоджала розгляду даної заяви.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розглянувши матеріали справи та клопотання Приватного акціонерного товариства Київський річковий порт про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.09.2024 по справі № 908/1440/24 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот, м. Київ до Приватного акціонерного товариства Київський річковий порт, м. Київ, за участю третіх осіб, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державного підприємства АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ, м. Київ та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, м. Київ про стягнення 4 319 760,00 грн. вартості наданих послуг з користування причалом (відстою баржі) відмовлено повністю.

Питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішені.

Згідно з вимогамист. 244 ГПК України. суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, які потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи та клопотання Приватного акціонерного товариства Київський річковий порт, останнім було заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 52 000,00 грн.

Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву (Том 1, а.с. 95-99) було викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, в якому було зазначено, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 15 000,00 грн.

Судом встановлено, що 14.05.2024 Адвокатським об`єднанням «Правові технології» та Приватним акціонерним товариством Київський річковий порт укладено Додатковий договір до Договору про надання правничої правової допомоги від 01.02.2024.

Відповідно до п. 1.1 якого встановлено, що Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Додатковим договором, а саме, у господарський справі № 908/1440/24 за позовом ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» до ПрАТ «Київський річковий порт» про стягнення 4 319 760,00 грн, що поданий до Господарського суду Запорізької області.

Пунктами 4.2, 4.3 Додаткового договору встанровлено, що розмір гонорару складає 80 000,00 грн. Гонорар, зазначений у п. 4.2 Договору є оплатою за правничу допомогу у суді І інстанції. У випадку неповного використання гонорару, він переходить на оплату правничої допомоги у судах апеляційної та касаційної інстанції.

Пунктом 4.5 Додаткового договору встановлено, що вартість послуг складає: консультація 5 000 грн.; складання адвокатського запиту 2 000 грн.; участь у судовому засіданні в суді І інстанції 5 000 грн.; участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 7 000 грн.; участь у судовому засіданні в суді касаційної інстанції-10 000 грн.; складання відзиву на позовну заяву 12 000 грн.; складання заперечень 5 000 грн.; складання заяви, клопотання, письмового пояснення 5 000 грн.; ознайомлення з матеріалами справи 2 000 грн.; складання апеляційної скарги 15 000 грн.; складання відзиву на апеляційну скаргу 10 000 грн.; складання касаційної скарги 20 000 грн.; складання відзиву на касаційну скаргу 15 000 грн.; іпредставництво на стадії виконання рішення суду 5 000 грн. Перелік та обсяг наданих послуг підтверджується актом приймання-передачі.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 6. ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до приписів ГПК України: судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123); до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123); витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126); обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126); інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 4 ст. 129).

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України, визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та Інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04).

Аналогічні критерії застосовані Європейським судом з прав людини у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі Тімайдуліна І інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Беручи до уваги принцип співмірності, необхідно пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом у межах правовідносин між ними та не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач проти стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 52 000,00 грн заперечив, у зв`язку з неспівмірністю витрат, просив суд зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

До складу витрат на професійну правничу допомогу відповідно до Акту приймання-передачі послуг включено: складання відзиву на позовну заяву, вартість послуги 12 000,00 грн; складання заперечень, вартість послуги 5 000,00 грн; участь інтересів у суді 1 інстанції, вартість послуги 30 000,00 грн за 6 судових засідань; складання заяви, клопотання, письмового пояснення, вартість послуги 5 000,00 грн; загальною сумою 52 000,00 грн.

Судом встановлено, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 52 000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи та підготовки до її розгляду, оскільки, предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості з відповідача і дана категорія справ не відноситься до категорії складних справ, які потребують оцінки та опрацювання значного об`єму нормативних документів, доказів та судової практики. Акт приймання-передачі наданих послуг не містить часу потраченого адвокатом на здійснені послуги, що унеможливлює встановити час потрачений адвокатом на представництво інтересів відповідача у даній справі. Судові засідання були проведені за участю представника відповідача в режимі відеоконференції, що виключає додаткових затрат для відповідача.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що заявлені витрати відповідача на професійну правничу допомогу порівняно зі складністю справи є неспівмірними та достатньо завищеними.

Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України, судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, з огляду на обставини справи, її складність, предмет та підстави, сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності та реальності, є завищеною, з огляду на це, надаючи оцінку наведеному заявником переліку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих доказів та фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги, у відповідності до принципу диспозитивності та змагальності, суд визнав за необхідне обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу та дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача.

За таких обставин, стягненню з позивача на користь відповідача підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 908/1440/24 в розмірі 10 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 129, 232, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Клопотання Приватного акціонерного товариства Київський річковий порт про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/1440/24 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот, (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 8, код ЄДРПОУ 00017733) на користь Приватного акціонерного товариства Київський річковий порт, (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 70, код ЄДРПОУ 03150071) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

В іншій частині додаткового рішення відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення складено та підписано 08.10.2024.

Суддя І.В. Давиденко