Ухвала

від 02.10.2024 по справі 910/9649/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

02.10.2024Справа № 910/9649/24Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека Лазер"

до Дочірнього підприємства "Прем`єр Експо"

про стягнення 71346,72 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дека Лазер" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Прем`єр Експо" про стягнення 71346,72 грн. заборгованості за договором від 06.12.2021 № ПЕ-9996314.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Поряд із цим, 07.08.2024 через систему «Електронний суд» від Дочірнього підприємства "Прем`єр Експо" надійшла заява із доказами сплати на користь позивача грошових коштів у сумі 71346,72 грн. згідно з платіжною інструкцією від 05.08.2024 № 100.

19.08.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека Лазер" надійшло клопотання про стягнення судових витрат, в якому позивач підтвердив факт сплати відповідачем спірної заборгованості після пред`явлення даного позову до суду.

26.08.2024 через систему «Електронний суд» від Дочірнього підприємства "Прем`єр Експо" надійшли заперечення на заяву позивача про стягнення судових витрат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Із матеріалів справи слідує, що відповідач погасив заборгованість перед позивачем у повному обсязі в сумі 71346,72 грн. згідно зі сформованою 05.08.2024 о 16:01 год. платіжною інструкцією № 100, тобто після пред`явлення позивачем даного позову до суду 05.08.2024 о 14:24 год.

Отже, предмет спору наразі відсутній, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.

Згідно з частиною 3 статті 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Частиною 4 статті 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Поряд із цим, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3028 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 21634,67 грн., посилаючись на частину 9 статті 129 ГПК України.

У свою чергу, відповідач проти покладення на нього витрат позивача зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу заперечував, оскільки при поданні позову позивач знав про повернення відповідачем грошових коштів згідно з претензією від 11.07.2024, на яку відповідачем надано лист-відповідь від 30.07.2024 (отриманий позивачем 02.08.2024), у зв`язку з чим понесення судових витрат можливо було би уникнути. Крім того, позивач мав повідомити адвоката про отримання 02.08.2024 від відповідача відповіді на претензію. Також відповідач навів пояснення щодо спірних правовідносин між сторонами. Одночасно відповідач звернув увагу на відсутності сукупності умов, що дозволяють застосувати положення частини 9 статті 129 ГПК України.

Згідно з частиною 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною 4 статті 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 903/181/19, від 06.09.2021 у справі № 910/8775/20 вказано, що в частині 9 статті 129 ГПК України йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача витрат позивача по сплаті судового збору, оскільки судовий збір підлягає поверненню позивачу за його клопотанням на підставі пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Проте позивач клопотання на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір" про повернення з державного бюджету судового збору не заявляв, відтак підстави для його повернення наразі відсутні.

Щодо заявлених позивачем до відшкодування відповідачем 21634,67 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов висновку про наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 10.07.2024 між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Кобилецьким В.В. укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до пункту 2 якого адвокат приймає на себе обов`язки представляти права та інтереси клієнта в судах, інших органах державної влади та місцевого самоврядування, у т.ч. правоохоронних органах з приводу вирішення справи щодо стягнення боргу з ДП "Прем`єр Експо".

У пункті 7 договору погоджено, що гонорар адвоката визначається з розрахунку 2900 грн. за годину роботи адвоката.

Гонорар сплачується в порядку, визначеному сторонами. У випадку успішного виконання доручення клієнт сплачує на користь адвоката додатковий гонорар у розмірі 10 % вартості всього отриманого внаслідок наданої адвокатом правової допомоги (пункт 8 договору).

19.08.2024 адвокатом складно звіт про виконання доручення за договором на суму 14500 грн. (5 год. по 2900 грн.), з якої: консультація клієнта, аналіз документів, що регулюють взаємовідносини сторін, збирання та систематизація доказів, аналіз судової практики Верховного Суду, підготовка претензії (1,5 год.); підготовка позовної заяви, систематизація позовних матеріалів, подання позову через підсистему «Електронний суд» (3,5 год.).

Також, 19.08.2024 позивачем оформлено видатковий ордер на суму 14500 грн. за договором про надання правової допомоги від 10.07.2024 року.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

При вирішенні судом питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката судом прийняті до уваги наведені відповідачем у запереченнях на заяву про розподіл судових витрат обставини про те, що за наслідками розгляду претензії позивача від 11.07.2024 відповідачем у відповіді від 30.07.2024 запропоновано отримати послуги або грошові кошти, які за відсутністю відповіді повернуті відповідачем 05.08.2024 року.

Отже, урегулювання спору між сторонами здійснено після отримання відповідачем претензії позивача від 11.07.2024, що входила до складу правової допомоги, наданої адвокатом позивача згідно зі звітом від 19.08.2024 року.

Згідно з пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Судом прийнято до уваги, що відповідач проти покладення на нього відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу заперечував.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, частина 5 статті 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відтак, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 910/7765/20, від 03.11.2023 у справі №914/2355/21, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Судом прийнято до уваги, що загальна ціна позову та розмір гонорару адвоката позивача свідчить про необґрунтованість та непропорційність цих витрат до предмета спору, який наразі відсутній унаслідок погашення відповідачем заборгованості.

Відтак, суд з урахуванням обставин даної справи та ціни позову, приймаючи до уваги, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, дійшов висновку не присуджувати позивачу всі витрати на професійну правову допомогу та стягнути 1000 грн. таких витрат та 2000 грн. додаткового гонорару адвоката згідно з пунктом 8 договору, тобто загалом 3000 грн., відмовивши в решті заявленої позивачем суми.

Керуючись статтями 126, 129, 231, 233, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 910/9649/24 закрити.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека Лазер" про стягнення судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Прем`єр Експо" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 57/3, а/с179; ідентифікаційний код 30856806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека Лазер" (04060, м. Київ, вул. Ризька, 73, оф. 7; ідентифікаційний код 43390978) 3000 (три тисячі) грн. витрат на професійну правову допомогу адвоката.

В іншій частині клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека Лазер" про стягнення судових витрат відмовити.

Видати наказ.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Дата підписання: 02.10.2024 року.

Суддя К.В. Полякова