Постанова

від 11.12.2024 по справі 910/9649/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2024 р. Справа№ 910/9649/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека Лазер"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.10.2024

у справі № 910/9649/24 (суддя К.В. Полякова)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека Лазер"

до Дочірнього підприємства "Прем`єр Експо"

про стягнення 71 346,72 грн,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дека Лазер" (далі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дека Лазер", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Дочірнього підприємства "Прем`єр Експо" (далі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем`єр Експо", відповідач) про стягнення заборгованості 71 346,72 грн, обґрунтовуючи вимоги невиконанням відповідачем зобов`язань за договором від 06.12.2021 № ПЕ-9996314.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 провадження у справі №910/9649/24 закрито. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека Лазер" про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Прем`єр Експо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека Лазер" 3 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу адвоката. В іншій частині клопотання про стягнення судових витрат Товариству з обмеженою відповідальністю "Дека Лазер"відмовлено. Також судом відмовлено у стягненні судового збору.

Ухвала суду ґрунтується на висновках про те, що на момент відкриття провадження у справі предмет спору між сторонами відсутній, у зв`язку з чим провадження підлягає закриттю у відповідності до п.2 частини 1 статті 231 ГПК України. Водночас, з огляду на наявність укладеного між позивачем та адвокатом договору про надання правничої допомоги, а також доказів надання адвокатом послуг, вимога про їх стягнення підлягає відшкодуванню частково, у розмірі, який відповідає критерію їх необхідності та обґрунтованості у даній справі.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дека Лазер" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити оскаржувану ухвалу в частині розподілу судових витрат та задовольнити заяву про розподіл судових витрат повністю, оскільки ухвала не відповідає вимогам процесуального законодавства.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що ним понесені судові витрати саме внаслідок неправильних дій відповідача, який умисно не повертав кошти, що змусило його звертатись до суду з позовом. За період супроводу цієї справи у Господарському суді міста Києва адвокатом були виконані в інтересах позивача роботи на суму 14 500,00 грн. Хоча договір з адвокатом передбачав мінімальну вартість послуг за такою категорією справ, а також «гонорар успіху» - додатковий гонорар у розмірі 10% економічної вигоди, отриманої внаслідок наданої адвокатом правової допомоги, суд зменшив витрати на правничу допомогу з 21 634,67 грн на 3 000,00 грн, тобто на 86%, що є несправедливим. До того ж, ухвала не містить обґрунтувань такого зменшення, а тому позивачеві незрозуміло, які витрати на правничу допомогу адвоката йому компенсовані, а які ні і чому.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека Лазер" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9649/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека Лазер" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/9649/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

21.10.2024 матеріали справи № 910/9649/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Враховуючи, що суддя Козир Т.П. приймала участь у семінарі 28.10.2024, питання щодо подальшого руху вищевказаної апеляційної скарги здійснюється після повернення судді Козир Т.П. з семінару.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024, колегією суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека Лазер" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/9649/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 27.11.2024, Дочірньому підприємству "Прем`єр Експо" встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 15.11.2024.

Дочірнє підприємство "Прем`єр Експо" скористалося правом на подачу відзиву, направило такий через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду, висловивши свою незгоду з доводами апеляційної скарги. Відповідач зауважив, що запланована у договорі виставка у березні 2022 року не відбулася через повномасштабне вторгнення рф в Україну, при цьому умовами договору (п.7.5) сторони визначили порядок дій у разі перенесення строків виставкого заходу, і погодились, що зобов`язання сторін не припиняються і будуть виконані, як тільки це стане можливим. Підприємством були проведені три виставки у листопаді 2022 року, а також у березні 2023 року та у березні 2024 року, про які відповідач інформував позивача, запрошуючи до участі та для використання сплачених коштів. Крім того, отримавши претензію позивача, відповідач одразу надав на неї відповідь, у якій ще раз запропонував позивачеві взяти участь у виставці InterCHARM, запланованій у вересні 2024 року, а у випадку його незгоди - повернути кошти. Оскільки на таку пропозицію позивач відповіді не надав, 05.08.2024 відповідачем на рахунок позивача були перераховані кошти у розмірі 71 346,72 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у розгляді справи оголошено перерву до 11.12.2024.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, а ухвалу змінити в частині розподілу судових витрат, стягнувши з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору - 3 028,00 грн та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 21 634,67 грн.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги не визнав, заперечуючи проти наведених в ній доводів, вказав про їх необґрунтованість та безпідставність. Просив ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

11.12.2024 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи нижченаведене.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дека Лазер" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Прем`єр Експо" про стягнення 71346,72 грн заборгованості за договором від 06.12.2021 № ПЕ-9996314. Позовна заява з доданими до неї документами сформована засобами підсистеми «Електронний суд» 05.08.2024 о 12:28 год.

07.08.2024 через систему «Електронний суд» від Дочірнього підприємства "Прем`єр Експо" надійшла заява із доказами сплати на користь позивача грошових коштів у сумі 71 346,72 грн, на підтвердження чого останнім надано платіжну інструкцію від 05.08.2024 № 100.

14.08.2024 ухвалою Господарського суду міста Києва позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека Лазер" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

19.08.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека Лазер" надійшло клопотання про стягнення судових витрат, в якому позивач підтвердив факт сплати відповідачем спірної заборгованості після пред`явлення даного позову до суду.

26.08.2024 через систему «Електронний суд» від Дочірнього підприємства "Прем`єр Експо" надійшли заперечення на заяву позивача про стягнення судових витрат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Із матеріалів справи слідує, що відповідач сплатив на користь позивача заборгованість у повному обсязі - в сумі 71 346,72 грн. згідно зі сформованою 05.08.2024 о 16:01 год. платіжною інструкцією № 100, тобто після пред`явлення позивачем даного позову до суду 05.08.2024 о 14:24 год.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що на момент відкриття провадження у даній справі предмет спору припинив своє існування, у зв`язку з чим провадження підлягає закриттю.

Згідно з частиною 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Приписами частини 4 статті 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Верховний Суд у постановах від 19.02.2020 у справі № 903/181/19, від 06.09.2021 у справі № 910/8775/20 вказав, що в частині 9 статті 129 ГПК України йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для покладення на Дочірнє підприємство "Прем`єр Експо" витрат позивача по сплаті судового збору, адже судовий збір підлягає поверненню позивачеві за його клопотанням на підставі пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки позивач клопотання на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір" про повернення з державного бюджету судового збору не заявляв, підстави для його повернення наразі відсутні.

Здійснюючи апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали в частині розподілу судових витрат у розмірі 3 028,00 грн судового збору та витрат на правову допомогу в розмірі 21634,67 грн колегія суду вважає правильними висновки місцевого господарського суду про часткове задоволення такого клопотання, враховуючи при цьому надані відповідачем заперечення на заяву про розподіл судових витрат.

Так, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

В обгрунтування своєї незгоди відповідач зазначив, що на момент подачі позову товариству було відомо про сплату відповідачем коштів згідно з претензією від 11.07.2024 (відповідачем надано лист-відповідь на претензію від 30.07.2024, отриманий позивачем 02.08.2024), у зв`язку з чим понесення витрат можливо було уникнути. На думку відповідача, позивач мав повідомити адвоката про отримання ним 02.08.2024 відповіді на претензію. Відповідач вважає, що відсутня сукупність умов, які дозволяють застосувати положення частини 9 статті 129 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону).

Водночас, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

При цьому, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дека Лазер", як клієнтом, та адвокатом Кобилецьким В.В. укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до пункту 2 якого адвокат приймає на себе обов`язки представляти права та інтереси клієнта в судах, інших органах державної влади та місцевого самоврядування, у т.ч. правоохоронних органах з приводу вирішення справи щодо стягнення боргу з ДП "Прем`єр Експо".

У пункті 7 договору погоджено, що гонорар адвоката визначається з розрахунку 2 900,00 грн за годину роботи адвоката.

Гонорар сплачується в порядку, визначеному сторонами. У випадку успішного виконання доручення клієнт сплачує на користь адвоката додатковий гонорар у розмірі 10% вартості всього отриманого внаслідок наданої адвокатом правової допомоги (пункт 8 договору).

У відповідності до п.9 договору, на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання доручень Клієнта. При визначенні обґрунтованого розміру гонорару враховується обсяг правової допомоги, залежно від якого розмір гонорару може бути змінений.

19.08.2024 адвокатом був складений Звіт про виконання доручення за договором на суму 14 500,00 грн (5 год. х 2 900,00 грн), до якого включено наступні послуги:

- консультація клієнта, аналіз документів, що регулюють взаємовідносини сторін, збирання та систематизація доказів, аналіз судової практики Верховного Суду, підготовка претензії (1,5 год.);

- підготовка позовної заяви, систематизація позовних матеріалів, подання позову через підсистему «Електронний суд» (3,5 год.).

Того ж дня, 19.08.2024 позивачем був оформлений видатковий ордер на суму 14 500,00 грн про сплату адвокату Кобилецькому Вячеславу Вікторовичу на підставі договору про надання правової допомоги від 10.07.2024 у справі №910/9649/24 вищевказаної суми 14 500,00грн.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Суд апеляційної інстанції враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2019) зроблено висновок, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Колегія суддів не вбачає процесуальних зловживань з боку відповідача, який по-перше, своєчасно відреагував на претензію, надав на неї відповідь у законодавчо встановлений строк, запропонував позивачеві взяти участь в аналогічному Конгресі Індустрії краси, а по-друге, не отримавши від останнього відповіді, не зволікаючи, протягом 5 календарних днів з дня надання відповіді на претензію, перерахував грошові кошти позивачеві на рахунок, тобто вчинив дії, спрямовані на позасудове вирішення спору.

Судом першої інстанції було надано належну оцінку тим обставинам, що урегулювання спору між сторонами відбулося після отримання відповідачем претензії від 11.07.2024, оформлення якої входило до складу правової допомоги, наданої позивачеві адвокатом згідно зі звітом від 19.08.2024.

Суд апеляційної інстанції поділяє позицію суду першої інстанції, який не погодився із заявленим розміром витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, в контексті їх необхідності та розумності, з огляду на те, що провадження у справі №910/9649/24 було відкрито на той момент, коли предмет спору між сторонами був відсутній. Також судом були враховані складність такої справи, яка розглядалася у спрощеному порядку, без виклику сторін у судове засідання, ціна позову та розмір гонорару, незначний обсяг складених адвокатом процесуальних документів, а також відсутність у претензії та у позовних матеріалах посилань на практику Верховного Суду, як про це зазначили позивач та адвокат у Звіті про виконані правничі послуги.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що надання таких послуг як консультація клієнта, аналіз документів, що регулюють взаємовідносини сторін, збирання та систематизація доказів, аналіз судової практики Верховного Суду мають виконуватись адвокатом при підготовці позовної заяви, а тому виокремлення вказаних послуг та стягнення за них компенсації окремо є необґрунтованим та таким, що не відповідає принципу адекватності та реальності наданих адвокатських послуг.

Судова колегія також погоджується з твердженнями відповідача стосовно того, що підготовка претензії та позовної заяви не потребувала такої роботи як систематизації доказів, оскільки позовні матеріали, крім договору від 06.12.2021 № ПЕ-9996314, двох платіжних інструкцій, акту звірки та претензії, інших доказів не містять.

Отже, висновки суду першої інстанції не присуджувати позивачеві усі витрати на професійну правову допомогу, а стягнути 1 000,00 грн таких витрат та 2 000,00 грн гонорару адвоката у відповідності до п. 8 договору, відмовивши в решті заявленої позивачем суми, є мотивованими та такими, що відповідають обставинам справи.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів наголошує, що відповідач-2 в поданій апеляційній скарзі не зазначає обґрунтованих підстав для скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 277 Господарського процесуального кодексу України, при цьому наведені апелянтом доводи, зокрема щодо неповного з`ясування судом обставин справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення питання розподілу судових витрат.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/9649/24 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека Лазер" має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека Лазер" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/9649/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/9649/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9649/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Враховуючи, що колегія суддів перебувала у відпустці, повний текст постанови складено та підписано 31.01.2025.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова