Рішення

від 05.09.2024 по справі 917/1173/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2024 Справа № 917/1173/22

За позовною заявою Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

1. Міністерства освіти і науки України, пр. Перемоги, 10, м. Київ, 01135

2. Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавська обласна військова адміністрація), вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014

до 1. Фізичної особи-підприємця Косика Олександра Олександровича, АДРЕСА_1

2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, 36014

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Професійно-технічне училище № 31 м. Полтава, вул. Степового Фронту, 46, м. Полтава, 36021

про визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити дії.

Суддя Погрібна С.В.

Секретар судового засідання Сорока Є.С.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Суть спору. 22.09.2022 заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства освіти і науки України та Полтавської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Косика Олександра Олександровича, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, в якому просив суд:

- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2/14-Н від 08.01.2014 нежитлового приміщення площею 22,2 кв.м., що перебуває на балансі Професійного-технічного училища № 31 м. Полтава, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Фізичною особою-підприємцем Косик Олександром Олександровичем.

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Косик Олександра Олександровича звільнити та повернути Полтавській обласній військовій адміністрації - державне нерухоме майно площею 22,2 кв.м., розміщене за адресою: вул. Івана Мазепи, 59 (колишня назва вул. Калініна, 59) м. Полтава шляхом підписання акту приймання передачі.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.12.2022 (суддя Ціленко В. А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав пропуску позивачами позовної давності, про застосування наслідків спливу якої було заявлено відповідачами.

Суд першої інстанції виходив з того, що перебіг позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди від 08.01.2014 розпочався з 29.10.2013 - моменту, коли МОН України листом від 22.10.2013, отриманим Орендодавцем 28.10.2013, погодило подальше укладення оспорюваного договору, тоді як позов до суду в інтересах Міністерства подано Прокурором лише 22.09.2022, тобто поза межами позовної давності.

Разом з тим місцевий господарський суд зазначив, що заявлений позов не містить обґрунтування щодо порушення Договором № 2/14-Н цивільних прав Полтавської ОВА.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 рішення Господарського суду Полтавської області від 19.12.2022 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову повністю.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати повністю, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Постановою Верховного суду України від 16.02.2024 касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.12.2022 у справі № 917/1173/22 скасовано; справу № 917/1173/22 передано на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Проведено автоматичний розподіл справи № 917/1173/22 за результатами якого справу передано на розгляд судді Погрібній С.В., що відображено у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2024, у зв`язку з чим вказана справа приймається до провадження суддею Погрібною С.В.

Ухвалою суду від 26.03.2024 прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання на 24.04.2024, 10:00.

08.04.2024 від Регіонального відділення фонду Державного майна України по Полтавській та Сумській областях надійшла письмова правова позиція стосовно позовної заяви (вх. № 4753), яку суд долучає до матеріалів справи.

22.04.2024 від Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 5544), в якому просить уточнити декілька пунктів прохальної частини позовної заяви, а саме:

- визнати недійсним Договір оренди № 2/14-Н від 08.01.2014 державного нерухомого майна, що належить до державної власності - нежитлового приміщення площею 22,2 кв.м., що перебуває на балансі Професійного-технічного училища № 31 м. Полтава, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та фізичною особою-підприємцем Косик Олександром Олександровичем;

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Косик Олександра Олександровича РНОКПП НОМЕР_1 звільнити та повернути державне нерухоме майно площею 22,2 кв.м., яке перебуває на балансі Професійного-технічного училища № 31 м. Полтави та розміщене за адресою: вул. Івана Мазепи, 59 (колишня назва вул. Калініна, 59) м. Полтава шляхом підписання акту приймання передачі.

Подана заява не суперечить вимогам ГПК України, уточнення є виправленням технічної помилки, а відтак прийнята судом до уваги.

Ухвалою від 24.04.2024 суд відклав підготовче засідання на 28.05.2024, 10:30.

В судовому засідання 28.05.2024 представник відповідача 2 в усній формі оголосив клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з неможливістю розгляду даної справи відповідно до вимог статті 45 ГПК України та заяву про застосування строків позовної давності, однак письмового клопотання до суду не надав. Представник позивача оголосив намір подати свої заперечення щодо заявлених клопотань.

Ухвалою від 28.05.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 11.07.2024, 10:30.

24.06.2024 від регіонального відділення фонду Державного майна України по Полтавській та Сумській областях надійшла заява про закриття провадження у справі (вх. № 8813) з посиланням на приписи статті 45 ГПК.

08.07.2024 прокурором подано заперечення стосовно поданої відповідачем 2 заяви про закриття провадження у справі (вх. № 9469).

Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

Обґрунтовуючи подану заяву Фонд вказує, що за змістом статті 45 ГПК України позивач і відповідач не можуть збігатись, бо у суб`єкта права не може бути спору з самим собою. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору (пункт 7.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19). За загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17)».

При цьому, суд погодився з твердженням прокурора про наявність у останнього права захищати інтереси держави в суді, шляхом представництва, не зважаючи на суб`єктний склад у спірних правовідносинах та відмовив у задоволенні вказаної заяви.

Ухвалою суду від 11.07.2024 відмовлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях у поданій заяві про закриття провадження у справі; закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 05.09.2024, 11:00.

В судовому засіданні 05.09.2024 прокурор підтримав поданий позов, представник відповідача 2 наполягав на своїх запереченнях та застосуванні строку позовної давності.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, коли буде підписано повний текст судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

08.01.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській (надалі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Косик Олександром Олександровичем (надалі - орендар) було укладено Договір оренди №2/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності (Договір, а.с. 50-54 том 1), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно нежитлове приміщення, реєстровий номер (за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності) 03063099.6.ХРЦЮНБ006 (пункт 1.1. Договору).

Об`єкт оренди знаходиться за адресою: вул. Калініна, 59, м. Полтава (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 1.5 Договору, об`єкт оренди знаходиться на балансі Професійно- технічного училища № 31, м. Полтава (Балансоутримувач).

Майно передано в оренду з метою розміщення суб`єкта господарювання, що діє на основі приватної власності і провадить господарську діяльність з медичної практики (стоматологічний кабінет) (пункт 1.6. Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору, передача об`єкта оренди у користування орендаря здійснюється одночасно з підписанням сторонами договору та оформлюється актом приймання передачі, який є невід ємною частиною цього договору.

Відповідний акт приймання передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності було укладено сторонами 08.01.2014 (а.с. 55 том 1)

Цей договір укладено строком на 1 рік та діє з 08.01.2014 по 08.01.2015 включно.

31.01.2015 сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди №2/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності, якою було, зокрема, продовжено строк дії Договору до 08.12.2017 включно (а.с. 57-59 том 1).

16.02.2018 сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору оренди №2/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності, якою було, зокрема було продовжено строк дії договору до 08.11.2020 включно (а.с. 57-59 том 1).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності державного майна, власником будівель за адресою: м.Полтава, вул. Івана Мазепи (Калініна), 59, що перебувають на балансі Професійно- технічного училища №31 є Міністерство освіти і науки України (а.с. 95 том 1).

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства освіти і науки України та Полтавської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Косика Олександра Олександровича, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, в якому просить суд:

- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2/14-Н від 08.01.2014 нежитлового приміщення площею 22,2 кв.м., що перебуває на балансі Професійного-технічного училища № 31 м. Полтава, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Фізичною особою-підприємцем Косик Олександром Олександровичем.

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Косик Олександра Олександровича звільнити та повернути Полтавській обласній військовій адміністрації - державне нерухоме майно площею 22,2 кв.м., розміщене за адресою: вул. Івана Мазепи, 59 (колишня назва вул. Калініна, 59) м. Полтава шляхом підписання акту приймання передачі.

Прокурор зазначив, що при укладенні Договору оренди №2/14-Н нерухомого майна від 08.01.2014 було порушено приписи частини 5 статті 63 Закону України «Про освіту» та Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки нерухоме майно за договором не може бути об`єктом оренди для використання його у господарській діяльності, отже наявні правові підстави в силу приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання його недійсним та повернення спірного приміщення, що належить до державної власності.

Міністерство освіти і науки України у своїх поясненнях просив суд прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Фізична особа-підприємець Косик Олександр Олександрович у своїх запереченнях проти позову посилався на пропущення прокурором строку позовної давності при подачі цього позову.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Зміст частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18).

Звертаючись з відповідним позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Полтавської обласної військової адміністрації прокурор зазначав, що згідно зі статтею 49 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» об`єкти права власності закріплюються засновником за професійно- технічним навчальним закладом державної або комунальної форми власності або установою професійно-технічної освіти на праві оперативного управління. Заклади освіти та установи професійно-технічної освіти несуть відповідальність перед засновником за збереження та використання за призначенням закріпленого за ними майна. Контроль за використанням цього майна здійснюється засновником.

Оскільки засновником Професійного-технічного училища № 31 м. Полтава є Міністерство освіти і науки України, яке також є власником відповідного майна, саме до компетенції вказаного Міністерства віднесені повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у разі укладення незаконних договорів щодо зазначеного майна.

У відповідності до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Полтавська обласна прокуратура на підставі та в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» звернулась до Міністерства освіти і науки України з відповідним листом від 01.06.2022 за № 24 300вих - 22, в якому було повідомлено про факт укладення оспорюваного Договору оренди № 2/14-Н та його невідповідність вимогам частини 5 статті 63 Закону України «Про освіту». У вказаному листі також було висловлено прохання повідомити щодо вжиття Міністерством освіти і науки України, як уповноваженим органом управління, заходів щодо звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсним вищезазначеного Договору або висловлення іншої правової позиції із зазначеного питання (а.с.102-10 том 1).

Міністерством освіти і науки України було надано відповідь №1/6869-22 від 22.06.2022, в якій було повідомлено прокурора про те, що заходи представницького характеру останнім не вживалися, оскільки порушень вимог чинного законодавства при укладенні вказаного Договору не допущено (а.с. 105 том 1).

Прокурор зазначав, що відповідно до приписів частин 1 та 3 статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Захист і охорона власності є однією з найголовніших функцій держави. Принцип охорони власності закріплений в Україні конституційно.

Відповідно до частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно- правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське чи використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Отже, положення про захист права власності поширюється не тільки на власника, а й на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном, на праві оперативного управління.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником Професійно-технічного училища №31 міста Полтави є Міністерство освіти і науки України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.10.2017 № 831 «Питання управління державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти, підпорядкованими Міністерству освіти у науки України» до завершення процедури передачі з державної у комунальну власність підпорядкованих Міністерству освіти і науки державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти обласним і Київській міській держадміністраціям передано для тимчасового виконання повноваження, зокрема, здійснення матеріально-технічного і фінансового забезпечення закладів освіти, аналізу та контролю за провадженням їх фінансово-господарської діяльності та оперативного управління майном закладів освіти.

Згідно з вимогами статей 15, 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об`єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку. Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за збереженням і раціональним використанням державного майна.

Окрім цього, на виконання вимог пункту 1 Указу Президента України № 68/2022 від 24.02.2022 «Про утворення військових адміністрацій» утворено Полтавську обласну військову адміністрацію.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Полтавська обласна військова адміністрація в умовах воєнного стану здійснює повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

21.05.2022 Полтавською обласною прокуратурою було направлено на адресу Полтавської обласної військової адміністрації лист №24-363вих.-22, в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо вжиття заходів на усунення порушень вимог законодавства про освіту (а.с. 107-109 том 1).

30.06.2022 надійшла відповідь Полтавської обласної військової адміністрації за вих. №4432/1/01-52, зі змісту якої вбачається, що заходи представницького характеру останніми не вживалися. Крім того, було зазначено про те, що Полтавська обласна військова адміністрація не заперечує щодо захисту інтересів держави в суді органами прокуратури в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (а.с.110-111 том 1).

Листами від 01.09.2022 вих.№24-568вих-22, від 01.09.2022 вих.№24-567вих-22 Полтавською обласною прокуратурою на виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» було повідомлено Міністерство освіти і науки України та Полтавську обласну військову адміністрацію про підготовку та направлення до суду відповідної позовної заяви про визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2/14-Н від 08.01.2014 (а.с.112, 115 том 1).

З урахуванням викладеного прокурор належними чином обґрунтував правові підстави для представництва інтересів держави в суді в особі компетентних органів за здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, оскільки прокурор виконав свою субсидіарну роль, замінивши в судовому провадженні відповідні державні органи, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 913/204/18.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі № 905/1227/17).

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов`язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначено положеннями Закону України «Про освіту».

Відповідно до статті 28 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту. (стаття 29 Закону України «Про освіту»).

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про освіту», навчальні заклади створюються органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадянами відповідно до потреби громадян у мові навчання, соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб у них за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів. Навчальний заклад набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу (частина 2 статті Закону України «Про освіту»).

Професійне-технічне училище № 31 м. Полтава (відповідно до Статуту затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24.12.2012р. №1472 т.1 а.с.81-92), є підпорядкованим Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України, державним професійно - технічним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно - технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я. Училище здійснює підготовку з робітничих професій середньої технологічної складності, як правило, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів на основі базової чи повної загальної середньої освіти, а також професійно - технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників і незайнятого населення (пункт 1.1 Статуту).

Відповідно до пункту 2.2 Статуту, училище є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, штампи, печатки із своїм найменуванням, в тому числі печатку із зображенням Державного Герба України. Училище має право укладати цивільно-правові угоди.

Управління училищем здійснюється Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, органом управління освітою Полтавської обласної державної адміністрації відповідно до повноважень, визначених законодавством України та іншими нормативно- правовими актами (пункт 6.1. Статуту)

Відповідно до пункту 7.9. Статуту, об`єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно училища є державною власністю, що закріплена Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України за училищем, і перебуває в оперативному управління навчального закладу.

Функції управління майном, закріпленим за училищем, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, які у відповідності до частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань", є достовірними, серед зареєстрованих видів економічної діяльності Професійне-технічне училище № 31 м. Полтава є, зокрема, професійно-технічна освіта (основний).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, власником будівель за адресою: м. Полтава, вул. Івана Мазепи (Калініна), 59, що перебувають на балансі Професійно-технічного училища № 31 є Міністерство освіти і науки України (а.с. 95 том 1).

Листом від 22.10.2013 Міністерство освіти і науки України повідомило Регіональне відділення Фонду держаного майна України по Полтавській області про надання дозволу на передачу в оренду терміном до одного року приміщення учбової пекарні площею 22,2 кв.м. (м. Полтава, вул. Калініна, 59), що знаходиться на балансі Професійно-технічного училища №31 (а.с. 48 том 1).

Частиною 1 статті 63 Закону України "Про освіту" визначено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. Відповідно до імперативних вимог частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту", об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17).

Статтею 61 вказаного Закону встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов`язкове використання об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов`язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди).

Невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об`єкта освіти (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі №905/1266/17, від 10.04.2018р. у справі №906/165/17, від 04.07.2018р. у справі №902/653/17).

Таким чином, за змістом положень частин 1 та 4 статі 61 Закону України, частини 5 статті 63 "Про освіту" нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об`єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом.

При цьому, саме собі невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, аніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю.

У підпункті 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" вказано, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 р. №63, передбачено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов`язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, як додаткові джерела фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте, надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі №905/1227/17, постанові Верховного Суду складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.04.2021р. у справі №917/782/20.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Фізичної особи-підприємця Косика Олександра Олександровича є стоматологічна практика (код КВЕД 86.23).

Відповідно до умов оспорюваного правочину, майно закладу освіти передається в оренду з метою розміщення стоматологічного кабінету. Таким чином, спірне приміщення було отримано у користування для здійснення господарської діяльності із надання медичних послуг.

Матеріалами справи не доведено будь-яких обставин передачі спірного приміщення в оренду для його використання, пов`язаного саме з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, відповідачами належними і допустимими доказами таких обставин не доведено.

З урахуванням наведеного, можна дійти висновку, що приміщення закладу освіти передане в оренду суб`єкту господарювання, господарська діяльність якого не пов`язана з наданням послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Використання спірного об`єкту нерухомого майна під господарську діяльність із надання медичних послуг, а саме для розміщення стоматологічного кабінету не є використанням його за освітнім призначенням.

Судом встановлено, що Договір оренди укладено щодо приміщень державного закладу освіти з визначенням цільового призначення його використання здійснення господарської (підприємницької) діяльності (стоматологічний кабінет). Тобто, мета використання орендованого майна не відповідає меті освітнього (навчально-виховного чи наукового) призначення, що свідчить про недотримання вимог частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту".

Оспорюваний Договір не містить положень щодо форми використання орендованих приміщень одночасно у навчальних цілях, доступу викладачів чи студентів Професійно-технічного училища № 31 до приміщення у процесі освітньої діяльності.

У процесі укладення оспорюваного Договору сторонами дотримано лише одну умову передачі майна в оренду (тимчасове невикористання приміщення), однак не дотримано чотирьох інших істотних умов, котрі у своїй сукупності формують правову підставу для укладення Договору оренди закладом освіти.

Неналежне використання такого майна прямо порушує державний інтерес у забезпеченні конституційного права громадян на освіту, соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, інвестування в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави, оскільки освіта є державним пріоритетом і таке використання не відповідає цілям, визначеним законодавцем.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі статтею 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що об`єкт оренди використовується не за освітнім призначенням та в цілях не пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу, Договір укладено з порушенням вимог частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту".

Отже, прокурором доведено порушення вимог законодавства у процесі укладення Договору оренди, а також порушення інтересів позивачів, що в силу положень частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для задоволення позову в частині визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2/14-Н від 08.01.2014 нежитлового приміщення площею 22,2 кв.м., що перебуває на балансі Професійного-технічного училища № 31 м. Полтава, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Фізичною особою-підприємцем Косик Олександром Олександровичем.

Згідно статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо недійсності Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2/14-Н від 08.01.2014, вимога прокурора про звільнення та повернення державного нерухомого майна площею 22,2 кв.м, яке перебуває на балансі Професійно-технічного училища № 31 міста Полтави та розміщене за адресою: вул. Калініна, 59 (наразі вулиця Івана Мазепи, 59) міста Полтава шляхом підписання акту приймання-передачі є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно поданих відповідачами заяв про застосування строків позовної давності до позовних вимог заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, суд зазначає наступне.

Згідно з положенням статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Частинами 1 та 3 статті 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Регіональне відділення посилається на листи Міністерства освіти і науки України від 22.10.2013 № 1/11- 16017 та від 23.12.2014 № 1/11-20161 (а.с. 48, 248 том 1).

Зі змісту листів вбачається, що Міністерство освіти і науки України надає дозвіл на продовження дії Договору оренди частини будівлі учбової перукарні площею 22,2 кв м, що знаходиться на балансі Професійно-технічного училища № 31 м. Полтави.

Однак, про дозвіл на укладення Договору оренди саме з ФО-П Косик О. О. з метою передачі приміщення для розміщення стоматологічного кабінету в листі посилання відсутнє.

Із вказаних документів неможливо зробити висновок про наявність згоди Міністерства освіти і науки України саме на оренду приміщення ФО-П Косик О. О..

Вказані листи не свідчать про обізнаність Міністерства з умовами договору та не пов`язаністю діяльності суб`єкта підприємницької діяльності - орендаря (ФО-П Косик О.О.) з освітньою діяльністю, та відповідно спростовує твердження відповідача, що Міністерство освіти і науки України знало або могло знати про порушення його прав у зв`язку з нецільовим використанням майна навчального закладу на підставі оспорюваного договору оренди.

Відсутнє в матеріалах справи і саме звернення Регіонального відділення Фонду до Міністерства, яке б підтверджувало, що погодження передачі майна стосується безпосередньо ФО-П Косик О. О. із зазначенням його цільового використання.

При цьому, в матеріалах справи наявний лист Міністерства освіти і науки України № 1/11-6580 від 29.09.2020 про надання дозволу на продовження терміну дії Договору оренди з ФО-П Косик О. О.(а.с. 121 том 1). Підставою для прийняття рішення на його продовження стало звернення Професійно-технічного училища № 31 від 10.08.2020 за № 142 та протокол Комісії з майнових питань підприємств, установ та організацій, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки № 11 від 05.08.2020.

Так, можна дійти висновку, що Міністерство освіти і науки України дізналося про наявність Договору оренди державного майна з ФО-П Косик О.О. - 14.09.2020 (дата засідання Комісії).

Прокурор звернувся до суду з цим позовом 25.11.2022.

Таким чином, оскільки строки, визначені статтею 257 ЦК України, за вимогами прокурора не закінчились, підстави для застосування строку позовної давності та відмови в задоволенні позову відсутні.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір оренди № 2/14-Н від 08.01.2014 державного нерухомого майна, що належить до державної власності - нежитлового приміщення площею 22,2 кв.м, що перебуває на балансі Професійно-технічного училища № 31 м. Полтава, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та Фізичною особою-підприємцем Косик Олександром Олександровичем.

3. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Косик Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити та повернути державне нерухоме майно площею 22,2 кв.м, яке перебуває на балансі Професійно- технічного училища № 31 міста Полтави та розміщене за адресою: вул. Калініна, 59 (наразі вулиця Івана Мазепи, 59) міста Полтава шляхом підписання Акту приймання-передачі.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Косик Олександра Олександровича на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02910060) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 2481,00 грн.

5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 42769539) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02910060) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 2481,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

З урахуванням терміну перебування судді у тривалій запланованій відпустці, повний текст рішення складено та підписано 02.10.2024.

Суддя Погрібна С.В.