Рішення

від 23.09.2024 по справі 918/370/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2024 р. Справа № 918/370/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" від 06.09.2024 року про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, у справі № 918/370/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Олександрійської сільської ради,

про повернення майна,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Колісник Б.О., довіреність від 18.01.2024 р. (в режимі відеоконференції);

від відповідача - Янкевич Л.Д., довіреність № 01Др-44-1123 від 27.11.2023 р.;

від третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 5 вересня 2024 року у справі № 918/370/24 позов задоволено та вирішено Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" передати (повернути) Товариству з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" майно, а саме:

- будівлю ГРП, розташовану за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Нова Любомирка, вулиця Промислова, будинок 1, з регуляторами тиску РДУК-2н 100, РДУК-2в-200, площею 54,7 кв.м.;

- газопровід високого тиску (діаметр - 325 х 8 мм., довжина - 8,5 п.м., 273 х 7 мм., довжина - 1 385,5 п.м.), розташований на території Олександрійської сільської ради від ГРС "Любомирка" до ГРП;

- газопровід середнього тиску від ГРП до заводу (діаметр - 219 х 5 мм., довжина - 180 п.м.);

- виконавчу технічну документацію газопостачання Любомирського ВСЗ Будівництво газопроводу від ГРП до котельні (папка 1);

- виконавчу документацію проекту газопостачання Любомирського ВСЗ. Будівництво газопроводу від АГРС до ГРП (папка 2);

- виконавчу документацію проекту газопостачання Любомирського ВСЗ. Будівництво газопроводу ГРП Любомирського ВСЗ (папка 3). Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, буд. 4, код ЄДРПОУ 03366701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" (35321, Рівненська обл., с. Нова Любомирка, вул. Промислова, буд. 1, код ЄДРПОУ 38302696) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн 00 коп.

6 вересня 2024 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" через систему "Електронний суд" надійшла заява від 06.09.2024 року про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, у справі № 918/370/24, в якій просить стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 50 000 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 9 вересня 2024 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" від 06.09.2024 року про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, у справі № 918/370/24 прийнято до розгляду та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23 вересня 2024 року на 10:50 год.

9 вересня 2024 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 09.09.2024 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив надати можливість участі в судовому засіданні по даній справі, що призначене на 23.09.2024 року о 10:50 год., у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 10 вересня 2024 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" від 09.09.2024 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та постановлено судове засідання у справі № 918/370/24, призначене на "23" вересня 2024 року на 10:50 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство".

20 вересня 2024 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просить відмовити у задоволенні заяви представника ТОВ "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 918/370/24, а при прийнятті додаткового рішення про задоволення заяви - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5 000 грн 00 коп. Зокрема представник відповідача вважає, що вказаний в акті приймання-передачі витрачений час не є співрозмірним з фактично витраченим часом, а для визначення розміру витрат суд оцінює їх у сукупності з іншими критеріями (зокрема розумність, необхідність, чи були фактично понесені). Також представник відповідача вважає, що заявлена сума гонорару 50 000,00 грн. при спорі немайнового характеру, не складності доручень клієнта, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою у суді першої інстанції, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи № 918/370/24 матиме надмірний характер, що підтверджується поширеною судовою практикою у подібних за правовим змістом справах, які розглядаються господарськими судами, а також правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.

23 вересня 2024 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 23 вересня 2024 року заяву про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, підтримав та просив суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн 00 коп.

Представник відповідача у судовому засіданні 23 вересня 2024 року заперечив щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн 00 коп. та просив зменшити дані витрати до 5 000 грн 00 коп.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" в позовній заяві було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, та які складаються з судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви, в розмірі 3 028 грн 00 коп. та з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн 00 коп.

В заяві від 06.09.2024 року про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" просить стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 50 000 грн 00 коп.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат в сумі 50 000 грн 00 коп. представник позивача надав договір про надання правової допомоги від 16 січня 2024 року № 16/01, укладений між адвокатом - Колісником Богданом Олеговичем та клієнтом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство", додаткову угоду від 3 квітня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 16 січня 2024 року № 16/01, Акт приймання-передачі наданих послуг від 6 вересня 2024 року та опис наданих послуг.

З метою отримання професійної правничої допомоги, 16 січня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" уклало договір про надання правової допомоги № 16/01 з адвокатом - Колісником Богданом Олеговичем (далі - Договір).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), що надаються у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (додатках), які є невід`ємною частиною договору.

Додатковою угодою від 3 квітня 2024 року до Договору сторонами визначено, що сума (розмір) витрат Клієнта на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 50 000,00 грн., виходячи із погодженого між Клієнтом та Адвокатом фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги у справі про зобов`язання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (ідентифікаційний код 03366701) передати (повернути) Товариству з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" (ідентифікаційний код 38302696) отримане майно, а саме:

- будівлю ГРП, розташовану за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Нова Любомирка, вулиця Промислова, будинок 1, з регуляторами тиску РДУК-2н 100, РДУК-2в-200, площею 54,7 кв.м.;

- газопровід високого тиску (діаметр - 325 х 8 мм, довжина - 8,5 п.м., 273 х 7 мм, довжина - 1385,5 п.м.), розташований на території Олександрійської сільської ради від ГРС "Любомирка" до ГРП;

- газопровід середнього тиску від ГРП до заводу (діаметр - 219 х 5 мм, довжина - 180 п.м);

- виконавчу технічну документацію газопостачання Любомирського ВСЗ Будівництво газопроводу від ГРП до котельні (папка 1);

- виконавчу документацію проекту газопостачання Любомирського ВСЗ. Будівництво газопроводу від АГРС до ГРП (папка 2);

- виконавчу документацію проекту газопостачання Любомирського ВСЗ. Будівництво ГРП Любомирського ВСЗ (папка 3) (п. 1 Додаткової угоди).

Згідно п. 2 Додаткової угоди від 3 квітня 2024 року до Договору, в рамках супроводження справи та надання правової допомоги сторони домовились про наступний (невиключний) перелік послуг (робіт):

- ознайомлення з наявними документами, консультація Клієнта;

- опрацювання нормативної бази, судової практики;

- підготовка та подання позовної заяви, в т.ч. зміна підстав та/або предмету позову, інших необхідних процесуальних документів;

- підготовка та подання заяв по суті, клопотань тощо;

- участь в судових засіданнях в суді першої інстанцій;

- переговори з відповідачем з метою врегулювання спору;

- ознайомлення з матеріалами справи в суді;

- складання необхідних процесуальних документів для захисту прав та інтересів Клієнта;

- інші послуги (роботи), що необхідні для супроводження справи Клієнта.

В пункті 4 Додаткової угоди від 3 квітня 2024 року до Договору сторони погодили, що оплата послуг Адвоката здійснюється Клієнтом протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту набрання рішенням суду законної сили про зобов`язання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (ідентифікаційний код 03366701) передати (повернути) Товариству з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" (ідентифікаційний код 38302696) отримане майно, зазначене в пункті 1 цієї Додаткової угоди.

6 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" та адвокатом - Колісником Богданом Олеговичем підписано Акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого загальна вартість послуг, наданих адвокатом у даній справі, становить 50 000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, окрім документального обґрунтування та доведеності, мають відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами другою та третьою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує у справі № 922/1964/21, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

Суд, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, а також відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, дійшов висновку про те, що обсяг заявлених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 50 000 грн 00 коп. є пропорційним до предмету спору, відповідає критеріям реальності, розумності та співрозмірності.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дану позицію підтримує Верховний Суд відповідно до постанови Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи, що відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зменшити заявлену до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу до 25 000 грн 00 коп.

Щодо заперечень представника відповідача суд зазначає, що вони є необґрунтованими та безпідставними, а тому відхиляються судом.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені та враховуючи, що судом при ухваленні рішення від 05.09.2024 року не вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу при розгляді справи № 918/370/24, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" від 06.09.2024 року про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, та в порядку ст. 244 ГПК України ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача витрати позивача на оплату правничої допомоги в розмірі 25 000 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 123, 124, 126, 129, 202, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" від 06.09.2024 року про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, у справі № 918/370/24 - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, буд. 4, код ЄДРПОУ 03366701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" (35321, Рівненська обл., с. Нова Любомирка, вул. Промислова, буд. 1, код ЄДРПОУ 38302696) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

У решті вимог щодо витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 3 жовтня 2024 року.

Суддя Політика Н.А.