Ухвала

від 03.10.2024 по справі 902/1308/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 902/1308/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Краснов Є В., Мачульський Г. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця

на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 27.05.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 у справі

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут"

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця

про стягнення 240 424, 92 грн,

ВСТАНОВИВ:

25.09.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Вінницької області від 27.05.2024 про відмову в задоволенні заяви скаржника про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Вінницької області від 10.01.2024 у справі № 902/1308/23.

Перевіривши доводи заявника касаційної скарги та дослідивши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів скарги та встановлено оскаржуваними судовими рішеннями у цій справі до Господарського суду Вінницької області надійшла заява Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про перегляд рішення суду від 10.01.2024 у справі № 902/1308/23 за нововиявленими обставинами.

Вказана заява мотивована тим, що, оскільки після ухвалення рішення суду, заявнику стало відомо, що кошти, які позивач просив стягнути з відповідача, повернуті Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА Вінниця» за договором постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на розрахунковий рахунок Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» ще в грудні 2023 року, тобто до моменту винесення рішення, однак про дану обставину у судовому засіданні позивач ні відповідача, ні суд не повідомив.

Заявник вважає, що вказані обставини, про які йому стало відомо після винесення рішення, мають важливе значення для вирішення справи і є істотними для постановлення правильного рішення у справі, оскільки кошти, які позивач просив стягнути з відповідача вже перераховані на розрахунковий рахунок Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут».

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.05.2024 у задоволенні заяви Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Вінницької області від 10.01.2024 у справі № 902/1308/23 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що будь-яка істотна обставина, яка могла суттєво вплинути на вирішення даної справи, відсутня. Повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА Вінниця» коштів в розмірі 240 685, 65 грн Державному підприємству Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» не створює жодних нововиявлених обставин, які могли б вважатися істотними для правильного вирішення спору у справі № 902/1308/23, та жодним чином не впливає на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, яке переглядається.

Подані докази не спростовують фактів споживання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця електричної енергії та необхідності її компенсувати за договором тимчасового безоплатного користування майном № БК-91/2022/5479 від 28.02.2022, на підставі якого було заявлено позов.

Під час перегляду ухвали Господарського суду Вінницької області від 27.05.2024 апеляційний суд у постанові від 28.08.2024 погодився з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні заяви Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про перегляд рішення Господарського суду Вінницької області від 10.01.2024 у справі № 902/1308/23 за нововиявленими обставинами, оскільки в силу процесуальних правових норм не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Предметом та підставою позову у справі № 902/1308/23 є стягнення заборгованості за невиконання умов укладеного між сторонами договору тимчасового безоплатного користування майном № БК-91/2022/5479 від 28.02.2022 за період лютий - квітень 2022 року.

Місцевим судом при вирішення спору було встановлено невиконання відповідачем умов договору, укладеного між сторонами справи, на підставі дослідження первинних бухгалтерських документів: актів приймання-передачі електричної енергії, рахунків на оплату, тощо.

Проте, заявник вважає нововиявленою обставиною у даній справі акт звірки взаєморозрахунків № 1310345-311023, складений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА Вінниця» та філією Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут», за період з 01.01.2023 по 31.10.2023 відповідно до якого, на переконання заявника, було здійснено позивачу корегування нарахувань за період лютий-квітень 2022 року, що свідчить про переплату філії у розмірі 232 543, 98 грн, тобто на ту ж суму яку було заявлено до стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця.

Вказаний акт звірки взаєморозрахунків № 1310345-311023, складений на виконання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № ВІ-103900 від 01.01.2019, а не за договором №БК-91/2022/5479 від 28.02.2022, укладеним сторонами справи.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями заявник касаційної скарги наполягає на тому, що позивач жодних витрат та заборгованості по сплаті електроенергії за період лютий-квітень 2022 року не мав, оскільки йому було повернуто заявлену у позові суму ще в грудні 2023 року, про що свідчать акт звірки розрахунків та платіжна інструкція, але вказаний факт позивачем замовчувався на момент ухвалення судом рішення про задоволення позову у цій справі щодо стягнення заборгованості. Заявник також зазначає, що обов`язок відшкодування витрат за споживання електроенергії виникає лише тоді, коли такі витрати були понесені позивачем, однак таких доказів надано не було.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, зокрема правовідносин сторін щодо виконання договору тимчасового безоплатного користування майном № БК-91/2022/5479 від 28.02.2022.

Згідно з частиною п`ятою статті 320 ГПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

При цьому є чітке розмежування поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи, або ті обставини, яких не існувало на момент вирішення спору.

Вирішення питання, чи вірно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в рамках розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №910/17944/15, від 14.05.2019 у справі №905/1502/15, від 10.03.2020 у справі №910/10784/18.

Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України однією із підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є наявність істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

У частині четвертій цієї статті зазначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Перегляд рішення за нововиявленими обставинами є спеціально встановленою процедурою і є можливим лише за умови наявності підстав для такого перегляду, встановлених ГПК України та за умови дотримання порядку і строку подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, встановлених ГПК України.

Прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акту, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №910/6052/16, від 07.08.2018 у справі №915/1708/14, від 19.05.2020 у справі №910/19793/14, від 25.08.2020 у справі № 910/6052/16, від 07.10.2020 у справі №922/1026/19.

Сталість наведеної правової позиції підтверджується послідовно викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.05.2020 у справі №802/2196/17-а, відповідно до якої нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Звертаючись до категорії "істотності" суд зазначає, що питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби зазначена обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/17258/17).

Таким чином, процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.

Слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

За практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

Отже, постановляючи оскаржувані у справі № 902/1308/23 судові рішення суди попередніх інстанцій розглянули спірні питання в контексті приписів статей 320, 325 ГПК України.

Прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається.

Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Дослідження обставин і перевірка доказів наявності нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нову правову оцінку обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 921/96/18, від 18.05.2020 у справі № 904/8052/16).

Таким чином, суди дійшли висновку про відсутність необхідних умов існування нововиявлених обставин у розумінні пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України, оскільки викладені заявником обґрунтування у відповідній заяві, не є нововиявленими обставинами у розумінні положень вказаної норми та жодним чином не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Доводи викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права (статей 320 та 325 ГПК України), а зводяться виключно до переоцінки встановленого судами.

Таким чином, для Верховного Суду правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при розгляді справи № 902/1308/23 є очевидними і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): "Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

Право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 27.05.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 у справі № 902/1308/23 на підставі частини другої статті 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосовування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 27.05.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 у справі № 902/1308/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Є. В. Краснов

Г. М. Мачульський