Постанова

від 02.10.2024 по справі 707/933/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

Справа № 707/933/24Провадження № 22-ц/821/1168/24Категорія: 302090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,

секретаря Винник І. М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Ленд Індастрі»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мельника Сергія Євгеновича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Ленд Індастрі» про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, у складі судді Бароніна Д. Б.,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Позовна заява мотивована тим, що міжпозивачем та ТОВ «Грін Ленд Індастрі» було укладено договір оренди землі. Предметом вказаного договору є земельна ділянка сільськогосподарського призначення (пай), яка розташована в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради та яка належить позивачу. Позивач зазначає, що відповідачем умови укладеного договору в частині виплати орендної плати не виконувалися, а саме не відбувалося вчасної та в повному обсязі виплати орендної плати за 2021 та 2022 роки. Позивач вважає, що систематичне невиконання договору оренди землі в частині виплати орендної плати є підставою для дострокового розірвання договору оренди землі, у зв`язку з чим просив суд розірвати договір оренди землі, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

РішеннямЧеркаського районногосуду Черкаськоїобласті від07травня 2024року взадоволенні позовнихвимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зі змісту додаткової угоди до спірного договору оренди, яка була надана представником відповідача разом з відзивом на позовну заяву, вбачається, що позивач в грудні 2023 року письмово підтвердив юридичний факт отримання від орендаря щорічної орендної плати за спірну земельну ділянку в розмірі 3500 грн, а також підтвердив юридичний факт відсутності у нього будь-яких претензій до орендаря, в тому числі майнових щодо строків та розміру виплати вищевказаної орендної плати за весь період з моменту укладення договору по 2023 рік включно. Тобто, позивач у письмовій формі підтвердив відсутність порушень щодо виплати на його користь орендної плати за весь час дії спірного договору. При цьому текст додаткової угоди є чітким і до суду не було надано доказів, які б вказували на те, що позивач не мав змоги уважно прочитати додаткову угоду чи був протиправно примушений до її підписання.

Суд першої інстанції, вважав, що юридичний факт, який був зафіксований сторонами у додатковій угоді, не був спростований позивачем. Тому, твердження позивача всупереч своїй попередній позиції, яка висловлена у додатковій угоді до спірного договору оренди, на шкоду іншій стороні договору, суперечать принципу добросовісності, який закріплено у статті 3 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Мельник С. Є. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07 травня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував того факту, що зміна договору оренди здійснюється в письмовій формі та підлягає державній реєстрації. Тому додаткова угода до договору оренди землі підлягає обов`язковій реєстрації як і сам договір, у разі відсутності факту державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі у сторін цієї угоди не виникають права та обов`язки передбачені нею.

Також зазначив, що суд першої інстанції дійшов не вірного висновку щодо не надання позивачем доказів несвоєчасної сплати орендної плати, проте докази своєчасності такої сплати мав би надати відповідач.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанцій

Відповідно до Державного акту на право власності на землю серії ЧР 17-20-669т від 10.11.2002, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7106634192018 та витягу інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 367149802 від 23.02.2024,власником земельної ділянки з кадастровим номером: 7124989000:03:002:0951 загальною площею 1,1264 га є ОСОБА_1 /а.с. 9-11, 20-21/.

Згідно з копією договору оренди землі № 735, укладеного 24 вересня 2020 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «Грін Ленд Індастрі», орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування належні позивачу вищевказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення (пай), яка розташована в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради /а.с. 8/.

Відповідно до п. 8 вищевказаного Договору він укладений строком на 15 років.

Згідно з п. 9, 10 вищевказаного Договору щорічна орендна плата виплачується Орендарем у грошовій формі в розмірі 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, або на аналогічну суму натуральній шляхом надання сільськогосподарської продукції (в тому числі шляхом надання послуг та виконанням робіт). Форма орендної плати визначається за взаємною згодою сторін. Орендодавець не менш ніж в тижневий строк, шляхом подачі письмової заяви або в інший доступний спосіб попереджає Орендаря про бажану дату, форму і розмір проведення розрахунків по орендній платі та надає Орендодавцю необхідну вихідну інформацію (номер банківського рахунку тощо).

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно з п. 11, 12 вищевказаного Договору орендна плата виплачується щорічно з 01 серпня по 31 грудня, або за погодженням сторін в будь-який інший строк протягом року. Орендна плата за письмовою заявою орендодавця та за згодою орендаря може бути виплачена орендодавцю у вигляді попередньої оплати наперед, у тому числі за весь строк оренди.

Передача коштів, продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами та відображається у відомостях.

Згідно з п. 14 вищевказаного Договору Орендар не несе відповідальності за прострочення виплати орендної плати у випадку, якщо таке прострочення виникло з вини Орендодавця.

Відповідно до п. 38 вищевказаного Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

26.12.2023 позивач ОСОБА_1 та відповідач в особі директора ТОВ «Грін Ленд Індастрі» підписали додаткову угоду до вищевказаного договору оренди, в якому позивач підтвердив, що він отримав від орендаря щорічну орендну плату за спірну земельну ділянку в розмірі 3500 грн і будь-яких претензій до орендаря, в тому числі майнових щодо строків та розміру виплати вищевказаної орендної плати за період з моменту укладення договору по 2023 рік включно орендодавець не має і мати не буде /а.с. 34/.

Згідно з довідкою директора ТОВ «Грін Ленд Індастрі» від 02.05.2024 станом на 01.05.2024 заборгованість по виплаті орендної плати за земельний пай позивача відсутня /а.с. 33/.

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Відповідно дост. 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно ч. 1ст. 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника адвоката Мельника С. Є., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Статтями15,16 ЦК України, передбачено що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальнимЗаконом України «Про оренду землі»,ЗК Українита загальними нормамиЦК Українищодо підстав дострокового розірвання договору.

Відповідно до вимогст. 124 ЗК Українипередача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

За правилами ч. 1ст. 93 ЗК Україниправо оренди земельної ділянкице засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Визначення, процедура укладення, вимоги до змісту та порядок припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким єЗакон України «Про оренду землі».

Відповідно дост. 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Уст. 6 Закону України «Про оренду землі»визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗК України,ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогамист. 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди земліце договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1ст. 19 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до ч. 1ст. 407 ЦК Україниправо користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі»визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Уст. 21 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендна плата за землюце платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України).

Згідно з положеннямист. 24 Закону України «Про оренду землі»орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 1ст. 32 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

У п. д) ч. 1ст. 141 ЗК Українипередбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі ст. ст.13,21 Закону України «Про оренду землі»основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

За загальними правиламист. 651 ЦК Україниумовою розірвання договору оренди в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положенняЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другоїстатті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першоїстатті 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першоїстатті 141 ЗК України, частини другоїстатті 651 ЦК Українисвідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач ОСОБА_1 наполягав на тому, що відповідач порушує умови зобов`язання, які полягають у несвоєчасній сплаті орендної плати за земельні ділянки, що носить систематичний характер, а тому є підставою для розірвання договорів оренди землі. Відповідно до умов спірного договору орендар мав провести розрахунок за оренду земельних ділянок до 31.12.2021 та до 31.12.2022 відповідно. Проте, за твердженнями позивача, орендна плата позивачу за земельну ділянку за 2021 та 2022 роки була виплачена за 2021 рік 31.01.2022, а за 2022 рік 21.02.2023.

Скаржник, не заперечуючи факту укладення додаткової угоди, та сплати йому орендної плати в повному обсязі, а також підтвердження ним відсутності порушень щодо виплати на його користь орендної плати за весь час дії спірного договору, просить апеляційний суд розірвати договір оренди земельної ділянки, при цьому в апеляційній скарзі послався на те, що дана угода підлягала державній реєстрації як і сам договір оренди землі, тому за такою угодою у сторін не виникають права та обов`язки.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів зазначає наступне.

Уст. 11 ЦК Українинадано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК Українидоговори та інші правочини.

Відповідно доч.1ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.ст.6,627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміна аборозірвання договорудопускається лишеза згодоюсторін,якщо іншене встановленодоговором абозаконом (ч.1ст. 651 ЦК України).

Відповідно доч.ч.1,3ст. 653 ЦК Україниу разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

За змістом цих норм у разі зміни договору за домовленістю сторін зобов`язання змінюються (виникають нові) у такому ж порядку, як і при укладенні договору, тобто з моменту, коли про таку зміну було досягнуто домовленості, а у випадку, якщо договір чи закон обумовлюють виникнення зобов`язань за договором, настанням відповідної події, вчиненням сторонами відповідних дій, державною реєстрацією договору чи державною реєстрацією речового права за договором тощо, то й зміна (виникнення нових) зобов`язань за зміненим договором відбувається з моменту настання такої події, вчинення дій, реєстрації договору чи права тощо.

Тому, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що в додатковій угоді до спірного договору оренди сторони в порядку статей 3, 6 ЦК України чітко та недвозначно врегулювали свої відносини щодо своєчасності та повноти сплати орендної плати за весь період дії спірного договору до 2023 року включно. Юридичний факт, який був зафіксований сторонами у додатковій угоді, не був спростований позивачем.

Колегія суддів зазначає, що при укладенні додаткової угоди до договору оренди землі умови договору (зокрема щодо предмета, місця, строків виконання тощо) не були змінені, а було лише врегульовано питання оплати орендної плати, з яким погодився позивач при підписанні даної угоди.

Щодо твердження скаржника, що суд першої інстанції дійшов не вірного висновку щодо не надання позивачем доказів несвоєчасної сплати орендної плати, оскільки докази своєчасності такої сплати мав би надати відповідач, колегія суддів зазначає, що при вирішенні спору в суді першої інстанції ні позивачем ні його представником не було надано жодного доказу, який би спростував достовірність додаткової угоди або вказував на отримання позивачем орендної плати за 2021 та 2022 роки з порушенням строку, встановленого спірним договором. При цьому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що суд не може визнати встановленим факт систематичного порушення відповідачем умов договору, ґрунтуючись лише на поясненнях позивача, які не є доказами в розумінні цивільного процесуального законодавства.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи стороною позивача в суді першої інстанції, в строк зазначений у ч. ч. 2 та 3 ст. 83 ЦПК України, не заявлялось клопотання щодо витребування доказів з обґрунтуванням неможливості їх самостійно надати суду.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Інші доводи апеляційної скарги, суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).

Суд першої інстанції вірно врахував вказані обставини та норми права та ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мельника Сергія Євгеновича залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07 травня 2024року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 03 жовтня 2024 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков