Постанова

від 24.09.2024 по справі 943/1718/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 943/1718/23 Головуючий у 1 інстанції: Журибіда Б. М.

Провадження № 22-ц/811/1416/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Провадження № 22-ц/811/1415/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Чижа Л.В.

за участю: ОСОБА_1 , представників ОСББ «Галицьке» -

Куца А.Б., Ганича І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Буського районного суду Львівської області від 19 березня 2024 року та на додаткове рішення Буського районного суду Львівської області від 17 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Галицьке» про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСББ «Галицьке» про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . 15.09.2009 власниками квартир у вказаному будинку було створено ОСББ «Галицьке». 06.07.2017 відбулись позачергові загальні збори ОСББ «Галицьке», оформлені протоколом, на яких, за результатами розгляду питання порядку денного № 2 «Про проведення капітального ремонту даху будинку. Затвердження розміру платежу ОСББ в цілому та кожним співвласником окремо», затверджено 6 пунктів рішення, зокрема : «1. Затвердити одноразовий платіж на капітальний ремонт даху будинку в розмірі 10 000,00 грн кожним співвласником квартир; 2. Оплату платежу провести до 30.07.2017; 3. Затвердити відповідальною за збір, зберігання платежів та розрахунок з виконавцем ремонтних робіт власницю кв. АДРЕСА_2 ОСОБА_1 ; Затвердити відповідальними по контролю за якістю та об?ємом ремонтних робіт власників кв. АДРЕСА_3 ОСОБА_2 ; 5. Провести письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах; 6. В разі відмови співвласника квартири від сплати обов`язкового платежу голові правління ОСББ» Галицьке» надати документи в Буський районний суд з заявою про видачу судового наказу». Позивач зазначає, що на зборах 06.07.2017 не була присутня, оскільки правлінням ОСББ «Галицьке» її не було повідомлено про час і місце проведення загальних зборів та проектом порядку денного. Повідомлення про час і місце проведення загальних зборів не було їй вручене під розписку, і не було відправлене поштою (рекомендованим листом). Відповідно до пункту 1,2,3 зазначеного рішення, на неї, яка не була присутня на зборах, без її згоди була покладена матеріальна відповідальність за збір та зберігання готівкових коштів у загальному розмірі 80000,00 грн ( 8-м платежів слід було провести до 30.07.2017 співвласників будинку по 10000,00 грн) та розрахунок з виконавцем ремонтних робіт. Зазначає, що у протоколі зборів відсутня інформація про укладення договору капітального ремонту даху, про виконавця ремонтних робіт, про наявність кошторису доходів та витрат на виконання об`єднання на 2017 рік, про підставу і обґрунтування одноразового платежу в розмірі 10000,00 грн, про те, яким чином повинні використовуватися готівкові кошти, де зберігатися, яким чином розраховуватися з виконавцем робіт. Зазначає, що підсумки голосування, зазначені в протоколі під таблицею «Голосування на зборах щодо таблиці порядку денного № 2», не відповідають фактичній кількості підписів поставлених під таблицею. В протоколі зазначено - «Рішення прийнято», хоча фактичні результати голосування свідчить про недостатню кількість голосів для прийняття рішення, зборами затверджено шість пунктів рішення, проте, у протоколі є лише одна таблиця голосування, що фактично унеможливлює з`ясування результатів волевиявлення власників щодо кожного з цих пунктів окремо.

На підставі наведеного просила задовольнити позов та визнати недійсними та скасувати рішення загальних зборів ОСББ «Галицьке», оформлені протоколом від 06.07.2017, прийняті за результатами розгляду питання № 2 порядку денного в частині: пункт 1. Затвердити одноразовий платіж на капітальний ремонт даху будинку в розмірі 10 000,00 грн кожним співвласником квартир; пункт 2. Оплату платежу провести до 30.07.2017; пункт 3. Затвердити відповідальною за збір, зберігання платежів та розрахунок з виконавцем ремонтних робіт власницю квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 .

Рішенням Буського районного суду Львівської області від 19.03.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Буського районного суду Львівської області від 17.04.2024 заяву стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Галицьке» витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.

Рішення тадодаткове рішеннясуду оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Звертає увагу на те, що на зборах 06.07.2017 позивач не була присутня, оскільки правлінням ОСББ «Галицьке» її не було повідомлено про час і місце проведення загальних зборів та проектом порядку денного. Повідомлення про час і місце проведення загальних зборів не було їй вручене під розписку, і не було відправлене поштою (рекомендованим листом). Відповідно до пункту 1,2,3 зазначеного рішення, на неї, яка не була присутня на зборах, без її згоди була покладена матеріальна відповідальність за збір та зберігання готівкових коштів у загальному розмірі 80000,00 грн (8-м платежів слід було провести до 30.07.2017 співвласників будинку по 10000,00 грн) та розрахунок з виконавцем ремонтних робіт. Зазначає, що у протоколі зборів відсутня інформація про укладення договору капітального ремонту даху, про виконавця ремонтних робіт, про наявність кошторису доходів та витрат на виконання об`єднання на 2017 рік, про підставу і обґрунтування одноразового платежу в розмірі 10000,00 грн, про те, яким чином повинні використовуватися готівкові кошти, де зберігатися, яким чином розраховуватися з виконавцем робіт. Зазначає, що підсумки голосування, зазначені в протоколі під таблицею «Голосування на зборах щодо таблиці порядку денного №2», не відповідають фактичній кількості підписів поставлених під таблицею. В протоколі зазначено - «Рішення прийнято», хоча фактичні результати голосування свідчить про недостатню кількість голосів для прийняття рішення, зборами затверджено шість пунктів рішення, проте, у протоколі є лише одна таблиця голосування, що фактично унеможливлює з`ясування результатів волевиявлення власників щодо кожного з цих пунктів окремо.Зроблений судом висновок про те, що позивачка не довела належними доказами необізнаність про скликання зборів , є упередженим, оскільки , як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 по справі № 904/6983/17, спосіб повідомлення учасників про проведення загальних зборів, обраний особою, що їх скликає, повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення. У випадку заперечення учасником факту повідомлення його з боку товариства про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється. Вважає, що суд безпідставно та упереджено спростовує доводи відповідачки про необізнаність і відсутність на зборах, покликаючись лише на покази свідків. Але покази свідків, тим більше, що вони є юридично зацікавленими особами, на які покликається суд, не можуть бути належними і допустимими, оскільки на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай, установлюються в документах.

Щодо порушень процесуального і матеріального права при ухваленні додаткового рішення, вважає, що усна заява ОСОБА_3 не може бути належною, допустимою підставою для ухвалення додаткового рішення. Крім того відповідачем не надано до суду документ, який би підтверджував повноваження адвоката, як представника відповідача юридичної особи ОСББ «Галицьке». Копія Договору про надання правових послуг адвоката Ганич І.М. фізичній особі ОСОБА_4 (додана до заяви) і додаткова угода до цього договору не може бути належним, достовірним доказом на підтвердження правових витрат відповідача ОСББ «Галицьке». Відповідачем разом з першою заявою по суті, не був наданий до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Заявлений розмір правових витрат в сумі 8000грн неспівмірний із складністю провадження, не підтверджений документально, не співмірний із доходами ОСББ «Галицьке» (загальна місячна сума поступлень внесків на утримання будинку 1700,00 грн та складає надмірний фінансовий тягар для позивача - пенсіонерки). В ухваленому додатковому рішенні не зазначені мотиви і обставини, якими позивачка обгрунтовувала відсутність належних, допустимих та достовірних доказів щодо ухвалення додаткового рішення і судом не зазначені мотиви їх відхилення.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Додаткове рішення суду скасувати.

Від ОСББ «Галицьке» надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, представники ОСББ «Галицьке» - Куц А.Б., ОСОБА_3 заперечили проти задоволення скарги, покликаючись на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

З метою належного утримання будинку та утримання спільного майна власниками (співвласниками) квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований по АДРЕСА_4 , створено ОСББ «Галицьке».

Відповідно до Статуту ОСББ «Галицьке» метою його діяльності, є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів.

Джерелом фінансування для реалізації завдань ОСББ «Галицьке» згідно Статуту є кошти, які складаються з внесків і платежів співвласників; коштів державного та/або місцевого бюджетів, отриманих на підставі спільного співфінансування для утримання, реконструкції, реставрації, проведення поточного і капітального ремонту та технічного переоснащення будинку. За рішенням загальних зборів в об`єднанні створюватися ремонтний, резервний фонди, кошти який спрямовуються на цілі визначені загальними зборами об`єднання.

Згідно з п. 2 розділу ІV Статуту сплата встановлених загальними зборами внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного та інших фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами, є обов`язковою для всіх співвласників. Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Порядок сплати та розміри внесків і платежів співвласників у тому числі відрахувань до резервного і ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та Статуту.

06.07.2017 відбулись позачергові загальні збори ОСББ «Галицьке», оформлені протоколом, на яких за результатами розгляду питання порядку денного № 2 «Про проведення капітального ремонту даху будинку. Затвердження розміру платежу ОСББ в цілому та кожним співвласником окремо», затверджено 6 пунктів рішення, зокрема : «1. Затвердити одноразовий платіж на капітальний ремонт даху будинку в розмірі 10 000,00 грн кожним співвласником квартир; 2. Оплату платежу провести до 30.07.2017; 3. Затвердити відповідальною за збір, зберігання платежів та розрахунок з виконавцем ремонтних робіт власницю кв. АДРЕСА_2 ОСОБА_1 ; Затвердити відповідальними по контролю за якістю та об?ємом ремонтних робіт власників кв. АДРЕСА_3 ОСОБА_2 ; 5. Провести письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах; 6. В разі відмови співвласника квартири від сплати обов`язкового платежу голові правління ОСББ» Галицьке» надати документи в Буський районний суд з заявою про видачу судового наказу».

Відмовляючи узадоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування вищевказаних пунктів рішення загальних зборів ОСББ, суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог.

Однак з цим висновком колегія суддів не може погодитись з огляду на таке.

За змістом частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, на судовий захист її особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, предмет, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору.

Отже, за загальним правилом у порядку цивільного судочинства можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з того, що корпоративні відносини це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

За змістом частин першої третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Отже, вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України, щодо віднесення до господарських правовідносин, зокрема правовідносин, які виникають з некомерційної діяльності, спрямованої на забезпечення матеріально-технічних умов функціонування таких суб`єктів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18, пункт 4.11) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19, пункт 74) зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).

Особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку. Так, частиною другою статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 385 ЦК України передбачено, що з метою забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями, управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Приписами статті 1 цього Закону розкрито поняття ОСББ як юридичної особи, створеної власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Термін «співвласники багатоквартирного будинку» вживається законодавцем у розумінні власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Статтею 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено статус ОСББ як непідприємницького товариства, що створюється для здійснення функцій, які забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. ОСББ відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем і відповідачем у суді.

Частиною другою статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» регламентовано, що питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються ГК України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Отже, виходячи з такого матеріально-правового регулювання зазначених правовідносини вони є господарськими за своєю правовою природою.

У позові ОСОБА_1 просить визнати частково недійсними рішення зага льних зборів ОСББ «Галицьке» від 06.07.20217 щодо затвердження розміру та порядку сплати одноразового платіж на капітальний ремонт даху будинку.

Прийняття рішення установчими зборами щодо всіх питань, віднесених до їх компетенції та виключної компетенції загальних зборів ОСББ відповідно до статей 6, 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», стосується створення та управління ОСББ як юридичною особою, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення установчих зборів ОСББ судам господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (постанови від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18, пункт 4.19), від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18 (провадження № 11-1012апп19, пункт 40), від 15.04. 2020 у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19, пункт 39)).

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 , будучи власником квартири АДРЕСА_1 та, відповідно, членом ОСББ «Галицьке», має право звертатися до господарського суду з відповідними позовами, з метою захисту своїх прав від порушень, завданих діяльністю ОСББ «Галицьке».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про підсудність спірних правовідносин господарським судам та, відповідно, закриття провадження у справі.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 01.02.2022 у справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21).

Відповідно допунктів 4частини першоїстатті 374ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право: скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно зстаттею 377ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України суд роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Таким чином, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, а провадження у цій справі закрити.

Керуючись п.1 ч.1 ст.255, ст.ст. 367, 368, п. 4 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 377, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Буського районного суду Львівської області від 19 березня 2024 року та на додаткове рішення Буського районного суду Львівської області від 17 квітня 2024 року задовольнити частково.

Рішення Буського районного суду Львівської області від 19 березня 2024 року та додаткове рішення Буського районного суду Львівської області від 17 квітня 2024 року скасувати, провадження у справі закрити.

Роз`яснити позивачу про його право на звернення до апеляційного суду із заявою про передачу справи до Господарського суду Львівської області, як суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 03.10.2024

Головуючий

Судді