Ухвала

від 03.10.2024 по справі 178/767/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 178/767/23

провадження № 61-13265ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Атаманюка Ігоря Леонідовича на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, в якому просив суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 за адресою:

АДРЕСА_1 .

У травні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до

ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області,

в якому просила суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_2 за фактичною адресою проживання.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду

від 21 серпня 2024 року, ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 073,60 грн судового збору.

01 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Атаманюк І. Л. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області

від 07 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року (надійшла до суду 02 жовтня 2024 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

У касаційній скарзі представник заявника заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Клопотання обґрунтовано тим, що копію повного тексту постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року отримано представником заявника

09 вересня 2024 року.

На підтвердження клопотання представник заявника надав копію заяви про видачу повного тексту постанови суду апеляційної інстанції від 02 вересня 2024 року, копію конверта та супровідного листа суду першої інстанції.

Дослідивши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги слід відмовити,

а касаційну скаргу залишити без руху з огляду на таке.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

У постанові Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року зазначено, що повний текст постанови виготовлено 22 серпня 2024 року, отже тридцятиденний строк подачі касаційної скарги закінчився 23 вересня 2024 року (понеділок).

ОСОБА_1 та його адвокат Атаманюк І. Л. були присутні в судовому засіданні

21 серпня 2024 року, а отже їм було достеменно відомо про прийняте судом апеляційної інстанції рішення.

Із наданих представником заявника доказів неможливо встановити дату отримання повного тексту постанови, оскільки у наданій заяві відсутня позначка про дату отримання, а з наданих копій конверта та супровідного листа, через якість копії, взагалі неможливо встановити зміст тексту.

Крім того, представником заявника не надано доказів того, що ним не було отримано повний текст постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд».

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

При цьому, заявник та його представник повинні були цікавитися рухом справи, при тому що заявник та його представник були присутнім у судовому засіданні 21 серпня 2024 року та знали про прийняте судове рішення, а згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Учасник судового процесу зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Атаманюка І. Л. не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, у касаційній скарзі представник заявника, як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, а саме, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Верховний Суд не бере до уваги дане посилання, оскільки воно є загальним та не відповідає вимогам ЦПК України, а представник заявника не вказує конкретно, які обставини судом встановлено на підставі недопустимих доказів, які докази є недопустимими і на підставі чого ці докази є недопустимими.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги

з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Крім того, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги доданий документ, що підтверджує сплату судового збору

у розмірі 2 153,20 грн, однак це не підтверджує сплату судового збору у повному розмірі.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у 2023 році та заявляв одну позовну вимогу немайнового характеру.

ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом у 2023 році та заявляла одну позовну вимогу немайнового характеру.

Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 684,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 073,60 грн).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.

Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення

в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Заявник оскаржує судові рішення суду першої та апеляційної інстанції у повному обсязі.

Отже, ОСОБА_1 необхідно доплатити судовий збір у розмірі 2 141,20 грн:

1) Судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру - 2 147,20 грн (1 073,60*2=2 147,20):

2) Судовий збір за подачу касаційної скарги - 4 294,40 грн (2 147,20*200%=10 736,00);

3) Сплачено судового збору - 2 153,20 грн;

4) Доплата судового збору - 2 141,20 грн (4 294,40-2 153,20=2 141,20).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Згідно з частиною шостою статті 43 ЦПК України процесуальні документи

в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до пункту 29 Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), у разі подання до суду документів

в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Згідно із частиною сьомою статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Так, касаційна скарга була сформована в системі «Електронний суд», проте доказів надсилання листом з описом вкладення всім учасникам справи копій цієї касаційної скарги заявник не надала.

Заявником не надано доказів направлення касаційної скарги ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Атаманюка Ігоря Леонідовича про поновлення строку подачі касаційної скарги відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Атаманюка Ігоря Леонідовича на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць