Рішення

від 30.09.2024 по справі 340/4219/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4219/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками ОСОБА_2 (також відповідач 1), Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (відповідач 2), Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області (відповідач 3) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача 1, які полягають у скороченні посади заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області протиправними, тобто такими, які суперечать: ч. 3 ст. 14 Закону України "Про лікарські засоби", ч. 5 ст. 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади";

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача 2 від 12.03.2024 № 66-к в частині відсутності в організаційній структурі Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області посади заступника начальника служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача 2 від 03.06.2024 № 207-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити позивача на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області;

- рішення в частині поновлення позивача на попередній роботі звернути до негайного виконання;

- стягнути з відповідача 2 на користь позивача 300000 (триста тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди;

- стягнути з відповідача 3 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- рішення суду в частині стягнення всієї суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі п.1.ч.2 ст. 371 КАС України звернути до негайного виконання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що скорочення відповідачем 1 посади заступника начальника служби в Державній службі з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області, яку обіймав позивач, перевищує межі повноважень відповідача 1. Також зазначає, що чинним законодавством заборонено звільняти працівника, який перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Крім того, позивач стверджує, що не відмовлявся від переведення на іншу посаду у зв`язку із скороченням, проте відповідачем 2 видано наказ про звільнення до закінчення встановленого ним строку для надання згоди на переведення.

Ухвалою суду від 01 липня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У встановлений судом строк від Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками надійшов відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог вказує, що Держлікслужбою належним чином було повідомлено Позивача, а саме 14.03.2024 року поштовим зв`язком на адресу Позивача надіслано Попередження від 12.03.2024 № 2493-001.1/010.0/17-24 про скорочення чисельності та штату Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області та про відсутність у зазначеній структурі посади «заступник начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області» і запропоновано вакантні посади, які має Держлікслужба, як суб`єкт призначення за умови відповідності спеціальним (кваліфікаційним) вимогам, визначеним посадовими інструкціями. Вказує, що 03.06.2024 року до Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області надійшла заява від Позивача про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 04.06.2024 року, цим самим останній не скористався своїм правом та фактично відмовився від переведення на запропоновану йому посаду відповідно до переліку. Також зазначає, що чинне законодавство передбачає можливість створення посади заступника, проте не встановлює її обов`язковість (а.с.37-40).

У встановлений судом строк від Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог вказує що наказом від 03.06.2024 позивач вважається звільненим у перший робочий день після закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Тобто наразі позивач не є звільненим і не знаходиться у вимушеному прогулі (а.с.60 -63).

У встановлений судом строк від Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, ОСОБА_2 , надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що Міністерством охорони здоров`я було погоджено структуру апарату Держлікслужби та її територіальних органів, у зв`язку з чим затверджено нову структуру Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області, яка виключає посаду заступника начальника служби (а.с. 133 136).

Від позивача надійшла відповідь на відзиви відповідачів. Зокрема вказує, що вважає днем звільнення 04.06.2024 року, тобто дата вручення наказу про звільнення. В іншому про доводів відповідачів заперечує та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.154-156).

Судове засідання призначено на 04 вересня 2024 року. У зв`язку з неявкою сторін, подальший розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріли справи, суд встановив наступне.

Позивач обіймав посаду заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області.

Наказом Держаної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 12.03.2024р. № 66-к було затверджено організаційну структуру та введено в дію структуру Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області. В новій організаційній структурі Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області була відсутня посада заступника начальника служби, тобто посада ОСОБА_1 (а.с.107-108).

12.03.2024 року Держлікслужбою було складено попередження ОСОБА_1 про скорочення чисельності та штату державних службовців Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області 31 березня 2024 року, та про відсутність в структурі Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області посади «заступник начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області», тобто посада скорочується 31 березня 2024 року. Вказаним попередженням було запропоновано вакантні посади і визначено, що в разі відмови від переведення на запропоновано посаду ОСОБА_1 буде звільнено 11.04.2024 року (а.с.100-101).

Вказане попередження було направлено Держлікслужбою засобами поштового зв`язку. Оскільки Держлікслужба не отримала доказів ознайомлення позивача і попередженням, 03.05.2024 року складено нове попередження, з яким позивач ознайомився 07.05.2024 року (а.с.102-104).

Згідно із вказаним попередженням, позивачу надано строк для подачі заяви на згоду на переведення у строк до 06.06.2024 року.

14.03.2024 року позивачем подано заяву про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.116).

Наказом Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області від 27.03.2024 року №5-к позивачу надано вказану відпустку з 26.03.2024 року по 18.11.2025 року включно (а.с.121).

30.04.2024 позивачем подано заяву про допуск його до роботи на умовах неповного робочого часу з 07.05.2024 року (а.с.123).

Наказом Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області від 07.05.2024 року №12-к позивача допущено з 07.05.2024 року до роботи на умовах неповного робочого часу (а.с.124).

03.06.2024 року позивачем подано заяву про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 04.06.2024 року (а.с.125).

Наказом Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області від 03.06.2024 року №14-к надано вказану відпустку з 04.06.2024 по 18.11.2025 року (а.с.130).

Наказом Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області від 03.06.2024 року №207-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області у перший робочий день після закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.131).

Не погоджуючись із вказаним наказом та скороченням посади, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 положення про Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 р. № 647 (далі Положення), Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сферах контролю якості та безпеки лікарських засобів, у тому числі медичних імунобіологічних препаратів (далі - лікарські засоби), медичної техніки і виробів медичного призначення (далі - медичні вироби), та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, донорства крові та компонентів крові, функціонування системи крові.

Відповідно до ч.6 ст. 21 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади» структуру територіальних органів центрального органу виконавчої влади затверджує керівник центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади.

Штатний розпис та кошторис територіальних органів центрального органу виконавчої влади затверджує керівник центрального органу виконавчої влади.

З аналізу зазначених статей можна зробити висновок, що голова Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба), як керівник центрального органу виконавчої влади, має право за погодженням Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сферах контролю якості та безпеки лікарських засобів, затверджувати структуру територіальних органів.

Наказом Голови Держлікслужби від 28.12.2017 року №1207 затверджено положення про Державну службу з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області (далі Положення Держлікслужби у Кіровоградській області) (а.с.67-74).

Відповідно до п.9 Положення Держлікслужби у Кіровоградській області службу очолює начальник, який є одночасно Головним державним інспектором з контролю якості лікарських засобів у Кіровоградській області, що призначається на посаду та звільняється з посади Головою Держлікслужби за погодженням з Міністерством охорони здоров`я України та Головою Кіровоградської обласної державної адміністрації.

Начальник Служби може мати заступників, які є одночасно заступниками Головного державного інспектора з контролю якості лікарських засобів у Кіровоградській області, які призначаються на посади та звільняються з посад Головою Держлікслужби за погодженням з Міністерством охорони здоров`я України.

Аналіз вказаної вище норми свідчить про те, що наявність заступників у начальника служби не є обов`язковим.

Відповідно до ч.3 ст.14 ЗУ «Про лікарські засоби» контроль за якістю лікарських засобів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюється головними державними інспекторами з контролю якості лікарських засобів на відповідній території та їх заступниками.

Відповідно до ч.5 ст. 21 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади» керівники та заступники керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади відповідно до законодавства про державну службу.

Позивач в позовній заяві вказує, що дві вказані вище статті законів встановлює обов`язкову наявність заступників у територіальному органі Держлікслужби.

Суд зазначає, що ч.5 ст. 21 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади» визначає узагальнену процедуру призначення та звільнення керівників та заступників територіальних органів центрального органу виконавчої влади і не визначає обов`язкової наявності таких заступників.

Наявність або відсутність заступників в центральних органах виконавчої влади визначається індивідуально та залежить від конкретного державного органу та його внутрішньої структури, яка визначається окремими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.9 Положення Держлікслужби у Кіровоградській області у разі відсутності начальника Служби, його повноваження здійснює заступник згідно з розподілом функціональних обов`язків, а у разі відсутності заступника інша посадова особа згідно з наказом Служби.

Ч. 3 ст. 14 Закону України «Про лікарські засоби» визначає, що контроль за якістю лікарських засобів здійснюється головними державними інспекторами та їх заступниками, але не встановлює імперативної вимоги до кількості заступників чи обов`язковості їх призначення. Орган державної влади може оптимізувати свою структуру відповідно до реальних потреб і можливостей, не порушуючи законодавчих норм. Скорочення посад заступників може бути частиною такої оптимізації, якщо інші посадові особи здатні виконувати ці обов`язки, що і передбачено п.9 Положення Держлікслужби у Кіровоградській області.

Отже, відповідач 1 та відповідач 2 скорочуючи посаду заступника начальника Держлікслужби у Кіровоградській області діяли законно і в межах повноважень

Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача 1, які полягають у скороченні посади заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області протиправними, тобто такими, які суперечать: ч. 3 ст. 14 Закону України "Про лікарські засоби", ч. 5 ст. 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", та про визнання протиправним та скасування наказу відповідача 2 від 12.03.2024 № 66-к в частині відсутності в організаційній структурі Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області посади заступника начальника служби задоволенню не підлягають.

Щодо процедури звільнення позивача суд зазначає наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» (далі Закон 889-VIII).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Відповідно до ч.3 ст.87 Закону 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

12.03.2024 року Держлікслужбою було складено попередження ОСОБА_1 про скорочення чисельності та штату державних службовців Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області 31 березня 2024 року, та про відсутність в структурі Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області посади «заступник начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області», тобто посада скорочується 31 березня 2024 року. Вказаним попередженням визначено, що в разі відмови від переведення на запропоновано посаду ОСОБА_1 буде звільнено 11.04.2024 року (а.с.100-101).

Вказане попередження було направлено Держлікслужбою засобами поштового зв`язку. Оскільки у Держлікслужба не отримала доказів ознайомлення позивача і попередженням, 03.05.2024 року складено нове попередження, з яким позивач ознайомився 07.05.2024 року (а.с.102-104).

Дане попередження також містило пропозицію інших вакантних місць.

Згідно із вказаним попередженням, позивачу надано строк для подачі заяви на згоду на переведення у строк до 06.06.2024 року.

03.06.2024 року позивачем подано заяву про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 04.06.2024 року (а.с.125).

Наказом Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області від 03.06.2024 року №14-к надано вказану відпустку з 04.06.2024 по 18.11.2025 року (а.с.130).

Наказом Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області від 03.06.2024 року №207-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області у перший робочий день після закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.131).

Оскаржуваний наказ було обґрунтовано тим, що позивач не надав згоди на переведення на іншу посаду. Крім того, заява позивача від 03.06.2024 року про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 04.06.2024 року також була врахована при винесенні вказаного наказу.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву вказує, що 03.06.2024 року до Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області надійшла заява від Позивача про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 04.06.2024 року, цим самим останній не скористався своїм правом та фактично відмовився від переведення на запропоновану йому посаду відповідно до переліку.

Суд зазначає, що заява позивача від 03.06.2024 року про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не стосується процедури скорочення посади позивача і ніяким чином не може свідчити про відмову у переведені.

У попереджені від 03.05.2024 відповідача 2 чітко визначено строк для подачі заяви на переведення до 06.06.2024.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач, не дочекавшись кінцевого строку для отримання згоди на переведення, виніс протиправний наказ про звільнення позивача.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі Закон 2136-IX) цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону 2136-IX у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону 2136-IX у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Відповідно до ч.5 ст.87 Закону 889-VIII наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

В супереч зазначених статей, відповідачем 3 не вказано дату звільнення позивача.

У той же час, відповідач 3 не був позбавлений права видавати наказ про звільнення у період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в силу вимог ч.1 ст.5 Закону 2136-IX та ч.5 ст.87 Закону 889-VIII.

Суд також відхиляє доводи позивача про те, що його було звільнено без погодження Міністра охорони здоров`я. Нова структура Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області була погоджена Міністром охорони здоров`я, що підтверджується листом МОЗ від 11.03.2024 №11.1-29/10730/2-24. Це погодження фактично означає затвердження скорочення посади заступника, що, у свою чергу, призводить до звільнення з цієї посади.

Щодо вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Наказом Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області від 03.06.2024 року №14-к надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 04.06.2024 по 18.11.2025 року (а.с.130).

Згідно табелю обліку робочого часу, ОСОБА_1 виведено поза штат (а.с.76-79).

Суд звертає увагу, що наказ відповідача 2 від 03.06.2024 № 207-к "Про звільнення ОСОБА_1 " був відтермінований, і на час розгляду цієї справи позивача фактично звільнено не було, оскільки вказаний наказ не був реалізованим.

Слід також зазначити, що виведення позивача поза штат ніяким чином не порушує його права, оскільки трудові відносини між роботодавцем та працівником зберігаються.

Таким чином, вимога про поновлення позивача на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає, що мета стягнення середнього заробітку полягає в компенсації втрати доходу, яку працівник зазнав через незаконне звільнення, переведення або інші неправомірні дії роботодавця.

Це захисна міра, спрямована на відновлення фінансових прав працівника, який через дії роботодавця був позбавлений можливості працювати, але фактично був готовий і мав право продовжувати працювати. У таких випадках роботодавець зобов`язаний компенсувати працівнику дохід, який він міг би отримати за час вимушеного прогулу.

Оскільки позивач фактично не був звільнений та перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, він не є таким, що перебував у вимушеному прогулі, і не зазнав втрати доходу. Отже, вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення на користь позивача 300000 грн моральної шкоди, суд зазначає таке.

Згідно статті 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставинами справи, а також зваживши на згадані вище роз`яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Крім того, статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 73, 74 КАС України надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Однак, позивачем таких доказів суду не надано.

Виходячи з доводів скаржника, колегія суддів вважає їх недостатніми та позивачем не доведено наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Згідно висновків Європейського Суду з прав людини, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі «Афанасьєв проти України»).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Суд вважає, що визнання протиправним та скасування наказу відповідача 2 від 03.06.2024 № 207-к "Про звільнення ОСОБА_1 буде належним способом захисту порушеного права, і в подальшому призведе до реалізації переважного права позивача на переведення на вакантні посади, які наявні у Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області. В даному випадку, таке право вважається відновленим з моменту винесення спірного наказу про звільнення, що унеможливить відмову у переведені у зв`язку з відсутністю вакантних посад, які були наявні на момент винесення такого наказу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судом не встановлено судових витрат, які б підлягали розподілу.

Керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 03.06.2024 № 207-к "Про звільнення ОСОБА_1 "

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. ХИЛЬКО