Постанова
від 16.09.2024 по справі 370/1781/20
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/7468/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 370/1781/20

16 вересня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Шульга Андрій В`ячеславович, на рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Білоцької Л.В., у цивільній справіза позовом виконувача обов`язків керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області до Бучанської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними розпорядження, державних актів на земельні ділянки та повернення земельних ділянок з незаконного володіння,-

в с т а н о в и в:

У липні 2020 року виконувач обов`язків керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Бучанської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними розпорядження, державних актів на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що Києво-Святошинською місцевою прокуратурою Київської області в порядку, визначеному ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», під час опрацювання відомостей, отриманих з метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру, встановлено підстави для представництва інтересів держави та виявлені порушення вимог земельного законодавства під час виділення земельних ділянок в адміністративних межах Липівської сільської ради Макарівського району Київської області.

Встановлено, що розпорядженням голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області № 2506 від 02.07.2008 року ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 затверджено проекти землеустрою щодо відведення у власність п`яти земельних ділянок загальною площею 5,0000 га для ведення особистого селянського господарства в межах Липівської сільської ради Макарівського району Київської області.

На підставі розпорядження № 2506 від 02.07.2008 року ОСОБА_2 отримала державний акт серії ЯЖ № 203680 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:05:004:0047, загальною площею 1,0000 га; ОСОБА_1 отримала державний акт серії ЯЖ № 203679 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:05:004:0048, загальною площею 1,0000 га; ОСОБА_5 отримав державний акт серії ЯЖ № 203678 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:05:004:0049, площею 0,1243 га та державний акт серії ЯЖ № 203676 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:05:002:0053, площею 0,8757 га; ОСОБА_7 отримала державний акт серії ЯЖ № 203677 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:05:002:0051, загальною площею 1,0000 га; ОСОБА_6 отримала державний акт серії ЯЖ № 203675 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:05:002:0052, загальною площею 1,0000 га.

Надалі, ОСОБА_2 змінила кадастровий номер земельної ділянки 3222783800:05:004:0047 загальною площею 1,0000 га на новий кадастровий номер 3222783800:05:004:0137.

ОСОБА_1 на підставі розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Київської області № 317 від 17.06.2016 року змінила цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222783800:05:004:0048, загальною площею 1,0000 га - для ведення індивідуального садівництва.

ОСОБА_7 на підставі договору дарування № 6108 від 19.08.2008 року відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:05:002:0051, загальною площею 1,0000 га, на користь ОСОБА_5 .

В подальшому, із вказаної земельної ділянки утворено наступні земельні ділянки:

земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:03:002:0051 загальною площею 0,9000 га для ведення особистого селянського господарства, державний акт серії ЯЗ № 449736;земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:05:002:0054 загальною площею 0,1000 га для ведення садівництва.

На підставі розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Київської області № 318 від 17.06.2016 ОСОБА_5 змінив цільове призначення земельної ділянки 3222783800:03:002:0051 - для індивідуального садівництва.

Також, на підставі розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Київської області № 4037 від 29.10.2008 року ОСОБА_5 змінив цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222783800:05:002:0054 загальною площею 0,1000 га - для ведення садівництва.

ОСОБА_6 на підставі договору міни земельних ділянок № 5596 від 06.08.2008 року передала право власності на земельну ділянку 3222783800:05:002:0052 загальною площею 1,0000 га на користь ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222783800:05:002:0052 загальною площею 1,0000 га, в результаті чого утворено: земельну ділянку за кадастровим номером 3222783800:03:002:0052 площею 0,900 га для ведення особистого селянського господарства, державний акт серії ЯЗ №449737; земельну ділянку за кадастровим номером 3222783800:05:002:0055 площею 0,100 га для ведення садівництва, державний акт серії ЯЗ №449730.

Внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222783800:05:002:0053, площею 0,8757 га, яка належить ОСОБА_5 утворилися:

земельна ділянка з кадастровим номером 3222783800:05:004:0135 площею 0,5619 га для ведення особистого селянського господарства, яка згідно інформаційної довідки 198161069 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обліковується за ОСОБА_5 ; земельна ділянка з кадастровим номером 3222783800:05:004:0136 площею 0,3138 га для ведення особистого селянського господарства, яка згідно інформаційної довідки 198728296 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обліковується за ОСОБА_4 .

Прокурор зазначав, щорозпорядження Макарівської районної державної адміністрації № 2506 від 02.07.2008 року, а також видані в подальшому на його підставі державні акти про право власності на земельні ділянки не відповідає вимогам законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, у зв`язку з чим повинно бути визнане судом недійсним з наступних підстав.

Так, відповідно до листа ПП «Яран і К» № 477 від 03.06.2020 року, установлено, що земельні ділянки із кадастровими номерами 3222783800:05:004:0137, 3222783800:05:004:0048, 3222783800:05:004:0049, 3222783800:03:002:0051, 3222783800:05:002:0054, 3222783800:05:002:0055, 3222783800:05:004:0136, 3222783800:05:004:0135 на момент прийняття вищевказаного оспорюваного розпорядження Макарівської РДА та станом на даний час, частково накладаються на прибережно-захисну смугу річки Почепин, а земельна ділянка з кадастровим номером 3222783800:03:002:0052 частково накладається не лише у прибережно-захисну смугу річки Почепин, але й на землі водного фонду.

Зазначена інформація підтверджується схемами накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду, виготовленими ПП «Яран і К».

Отже, розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 02.07.2008 № 2506, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 5 громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Липівської сільської ради Макарівського району Київської області та видані на його підставі державні акти на право власності на земельні ділянки суперечать вимогам ст. 19 Конституції України, ст. ст. 58, 59, 60, 61 Земельного кодексу України, ст. ст. 86, 88, 89 Водного кодексу України, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним та скасуванню судом в порядку, передбаченому ст. ст. 21, 152, 155 Земельного кодексу України.

Здійснення Макарівською районною державною адміністрацією Київської області розпорядження землею не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі держави що, відповідно до ст. 388 ЦК України, дає підстави для витребування державою її майна від добросовісного набувача.

Посилаючись на те, що спірні землі до моменту передачі їх у власність відповідачам відносились до земель водного фонду, Макарівська районна державна адміністрація не мала права ними розпорядитись, а відтак спірні землі вибули із власності держави поза волею останньої, оскільки уповноважений державою орган відповідного рішення не приймав, позивач просив суд:

- визнати недійсними наступні розпорядження Макарівської районної державної адміністрації: за №2506 від 02.07.2008 року «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Липівської сільської ради»; розпорядження №4037 від 29.10.2008 року «Про передачу у власність земельних ділянок, функціональне використання яких змінюється, 8-ми громадянам України на території Липівської сільської ради»; за № 317 від 17.06.2016 року «Про зміну в цільового призначення земельної ділянки із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 на території Липівської сільської ради Макарівського району Київської області»; за № 318 від 17.06.2016 року «Про зміну цільового призначення земельної ділянки із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_5 на території Липівської сільської ради Макарівського району Київської області»;

- скасувати державну реєстрацію права власності земельної ділянки з кадастровим номером 3222783800:05:004:0135, площею 0,5619 га, що зареєстрована за ОСОБА_5 та земельної ділянки з кадастровим номером 3222783800:05:004:0136, площею 0,3138 га, що зареєстрована за ОСОБА_4 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3222783800:03:002:0051, площею 0,9 га, що зареєстрована за ОСОБА_5 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3222783800:05:004:0048, площею 1,000 га, що зареєстрована за ОСОБА_1 ; земельної ділянки площею 0,1243 га із кадастровим номером 32278300:05:004:0049, що зареєстрована за ОСОБА_5 ; земельної ділянки площею 1,0000 га із кадастровим номером 32278300:05:004:0047, що зареєстрована за ОСОБА_2 ; земельної ділянки площею 0,1000 га із кадастровим номером 32278300:05:002:0055, що зареєстрована за ОСОБА_3 ; земельної ділянки площею 0.9000 га із кадастровим номером 32278300:03:002:0052, що зареєстрована за ОСОБА_3 ; земельної ділянки площею 0,9000 га із кадастровим номером 32278300:03:002:0051, що зареєстрована за ОСОБА_5 ; земельної ділянки площею 0,1000 га із кадастровим номером 32278300:05:002:0054, що зареєстрована за ОСОБА_5 ;

- усунути перешкоди у здійсненні Макарівською селищною радою Бучанського району Київської області ( до заміни орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Київська обласна державна адміністрація) права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду :

-площею 1,000 га з кадастровим номером 3222783800:05:004:0048;

-площею 1,000 га з кадастровим номером 3222783800:05:004:0137;

-площею 0,9000 га з кадастровим номером 3222783800:03:002:0051;

-площею 0,1000 га з кадастровим номером 3222783800:05:002:0054;

-площею 0,5619 га з кадастровим номером 3222783800:05:004:0135;

-площею 0,900 га з кадастровим номером 3222783800:03:002:0052;

-площею 0,100 газ кадастровим номером 3222783800:05:002:0055;

-площею 0,3138 га з кадастровим номером 3222783800:05:004:0136,

шляхом їх витребування (повернення) на користь держави в особі Макарівською селищною радою Бучанського району Київської області (до заміни орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Київська обласна державна адміністрація) із незаконного володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Стягнути з відповідачів сплачений при подачі позову судовий збір.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 26 грудня 2022 року замінено у справі орган, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Київську обласну державну адміністрацію на Макарівську селищну раду Бучанскього району Київської області (а.с. 155, 156-157 том 3).

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 10 травня 2023 року позов виконувача обов`язків керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області до Бучанської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними розпорядження, державних актів на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння - задоволено частково.

Скасовано державну реєстрацію права власності земельної ділянки з кадастровим номером 3222783800:05:004:0135, площею 0,5619 га, що зареєстрована за ОСОБА_5 та земельної ділянки з кадастровим номером 3222783800:05:004:0136, площею 0,3138 га, що зареєстрована за ОСОБА_4 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3222783800:03:002:0051, площею 0,9 га, що зареєстрована за ОСОБА_5 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3222783800:05:004:0048, площею 1,000 га, що зареєстрована за ОСОБА_1 ; земельної ділянки площею 0,1243 га із кадастровим номером 32278300:05:004:0049, що зареєстрована за ОСОБА_5 ; земельної ділянки площею 1,0000 га із кадастровим номером 32278300:05:004:0047, що зареєстрована за ОСОБА_2 ; земельної ділянки площею 0,1000 га із кадастровим номером 32278300:05:002:0055, що зареєстрована за ОСОБА_3 ; земельної ділянки площею 0.9000 га із кадастровим номером 32278300:03:002:0052, що зареєстрована за ОСОБА_3 ; земельної ділянки площею 0,9000 га із кадастровим номером 32278300:03:002:0051, що зареєстрована за ОСОБА_5 ; земельної ділянки площею 0,1000 га із кадастровим номером 32278300:05:002:0054, що зареєстрована за ОСОБА_5 .

Усунуто перешкоди у здійсненні Макарівською селищною радою Бучанського району Київської області (до заміни орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Київська обласна державна адміністрація) права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду:

-площею 1,000 га з кадастровим номером 3222783800:05:004:0048;

-площею 1,000 га з кадастровим номером 3222783800:05:004:0137;

-площею 0,9000 га з кадастровим номером 3222783800:03:002:0051;

-площею 0,1000 га з кадастровим номером 3222783800:05:002:0054;

-площею 0,5619 га з кадастровим номером 3222783800:05:004:0135;

-площею 0,900 га з кадастровим номером 3222783800:03:002:0052;

-площею 0,100 га з кадастровим номером 3222783800:05:002:0055;

-площею 0,3138 га з кадастровим номером 3222783800:05:004:0136,

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь прокуратури Київської області сплачений судовий збір в розмірі 6 081,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Шульга Андрій В`ячеславович,подали апеляційні скарги, в яких за результатом апеляційного перегляду справи просять скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 травня 2023 року в частині задоволених вимог до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову виконувача обов`язків керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області в частині вимог до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування змісту вимог апеляційних скарг зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушено норми процесуального права та неправильним застосованням норм матеріального права.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що оскаржуваним рішенням порушуються права всіх відповідачів одночасно. Це пояснюється тим, що всі відповідачі є або членами сім`ї, або близькими друзями і сусідами, всі земельні ділянки в натурі становлять собою єдиний масив. Зокрема, ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_5 , ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5 , ОСОБА_4 є сином ОСОБА_3 . Належні всім Богуславським земельні ділянки становлять собою один масив, на якому розміщене їхнє спільне домоволодіння (будинок та прибудинкова територія). Аналогічно ділянки Переварових також є суцільним масивом, де розміщене їхнє домоволодіння. Домоволодіння Богуславських і Переварових є сусідніми. Всі спірні земельні ділянки виділялися на підставі одного розпорядження і в один час, а отже вони розміщені всі разом і використовуються відповідачами ще з 2008 року.

Зазнають, що земельні ділянки були виділені у приватну власність п`ятьох громадян України відповідно до Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 5-ом громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Липівської сільської ради Макарівського району Київської області, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Універсал-Агро» у 2007 році.

Під час виділення земельних ділянок були дотримані всі норми законодавства і порушень при цьому не було допущено.

Проект землеустрою підтверджує, що земельні ділянки, виділені відповідно до розпорядження № 2506, відносяться до земель сільськогосподарського використання та мають цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Проект землеустрою щодо виділення земельних ділянок відповідачам у 2008 році був погоджений, в тому числі, безпосередньо позивачем.

Законність відведення земельних ділянок у приватну власність підтверджується всіма органами, що надали погодження на відведення.

Під час розробки проекту землеустрою землевпорядною організацією ТОВ НВФ «Універсал-Агро» були проведені геодезична зйомка та проектно-вишукувальні роботи.

Виділення земельних ділянок у приватну власність відповідачам для ведення особистого селянського господарства було погоджено органом, який забезпечує дотримання, в тому числі,водоохоронного законодавства, а саме-Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області.

Також проведено державну експертизу землевпорядної документації

Отже, на час виділення земельних ділянок у власність відповідачів жодних порушень водного чи земельного законодавства не було, а тому виділення земельних ділянок було законним.

Зважаючи на те, що розпорядження № 2506 було законним, всі інші розпорядження Макарівської РДА, які зазначає позивач у прохальній частині позову, теж є законними і відсутні підстави для визнання їх недійсними. Так само відсутні підстави для скасування державної реєстрації права власності відповідачів на належні їм земельні ділянки та витребування їх на користь Київської ОДА.

Відповідачі вказують, що висновки суду щодо того, що спірні земельні ділянки належать до земель водного фонду, грунтується виключно на аналізі листа ПП «Яран і К» за вих. № 477 від 03.06.2020 року та доданих до нього картографічних матеріалів.

Вважають, що вказаний лист суд першої інстанції не дослідив, не врахував і не надав йому належної оцінки, хоча саме Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра є уповноваженим державним органом з питань водоохоронного законодавства.

При цьому, відповідачами було подано до суду низку доказів, які спростовують позовні вимоги, однак які суд першої інстанції жодним чином не дослідив та не врахував.

Відповідачі вважають, що найбільш значним є той факт, що ширина водних об`єктів може змінюватися з часом, а томупитання розмірів прибережної захисної смуги має досліджуватися саме станом на час виділення земельних ділянок у власність.

Така позиція підтверджується отриманим від ФОП ОСОБА_8 , який є сертифікованим інженером-землевпорядником, листом за вих. № 87 від 25.11.2020 року.

На підтвердження того, що річка Почепин дійсно за останні роки розлилася, відповідачами було подано до суду висновок спеціаліста про виконані проектно-вишукувальпі роботи, що був підготовлений інженером-геодезистом ОСОБА_9 за запитом адвоката Шульги А. В. за результатом здійсненого дослідження стану річки Почепин на час виділення земельних ділянок (2008 рік) та змін, що відбулися на сьогоднішній день.

Даний висновок підтверджує, що ширина русла річки Почепин у 2008 році становила максимум 6 метрів у найширшій частині, а на даний час вона становить близько 129,9 метрів у найширшій частині. Тобто, після виділення земельних ділянок у приватну власність відповідачів (їх попередників) відбулося значне розширення річки і відповідно перенесення її берегової лінії в сторону спірних земельних ділянок.

Посилання позивача на сучасні дані Публічної кадастрової карти України не можуть слугувати підставою для задоволення позовних вимог, адже вони не відображають ситуації, яка існувала на час виділення земельних ділянок.

Отже, на переконання відповідачів, під час виділення земельних ділянок у приватну власність у 2008 році річка Почепин була вузькою і, враховуючи конфігурацію її берегової лінії на той час, земельні ділянки були виділені із дотриманням всіх норм законодавства, що підтверджується і висновком Управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області № 06-13/10950, як органом, який контролює та забезпечує дотримання водоохоронного законодавства. А та обставина, що з часом річка розлилася і її берегова лінія фактично перенеслась ближче до земельних ділянок, жодним чином не може вплинути на законність розпорядження № 2506. Більше того, факт того, що ширина русла річки змінилась із 6 метрів до 129,9 метрів свідчить про те, що висновок Приватного підприємства «Яран і К»», зроблений на підставі сучасних даних Публічної кадастрової карти України, є неналежним доказом і однозначно не відображає ситуацію щодо відстані між річкою Почепин та земельними ділянками станом на 2008 рік, адже ширина річки суттєво змінилася.

Зазначають, що усі наведені докази були подані відповідачами до суду першої інстанції і наявні в матеріалах справи, однак не були ні досліджені, ні оцінені, ні враховані судом, що є грубим порушенням норм процесуального права і призвело до неповного встановлення обставин справи і, відповідно, прийняття незаконного рішення.

Посилаючись на те, що земельні ділянки на час їх виділення у приватну власність не накладалися на прибережну захисну смугу річки Почепин і жодним іншим чином не займали землі водного фонду, відповідачі вважають, що жодних підстав втручатися у права відповідачів на мирне володіння їхнім майном немає.

Наголошують на тому, що вони користуються безперешкодно земельними ділянками більше 10 років і,відповідно, за цей час ними були збудовані та відповідно оформлені на даних земельних ділянках об`єкти нерухомості.

Відповідачі також просять врахувати, що позивачем не обґрунтовано, в чому саме полягають порушення прав Київської ОДА, оскільки на момент прийняття розпорядження № 2506 діяла редакція ЗК України із правками внесеними 04 червня 2008 року, де положеннями статті 59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду могли перебувати як у держаній, так і у комунальній власності.

Таким чином, прокуратура мала б довести по-перше, що передані у приватну власність земельні ділянки, або їх певна частина, дійсно станом на 2008 рік відносилися до земель водного фонду; по-друге, підтвердити, що такі землі водного фонду перебували саме у державній власності, а не у комунальній; по-третє, навести норми законодавства, які б підтвердили, що саме Київська ОДА дійсно є єдиним органом, який має розпоряджатися даними землями; і по-четверте, довести, що розпорядженням № 2506 було дійсно порушені права Київської ОДА.

Жодної із цих обставин не було обґрунтовано позивачем, а отже факт порушення прав Київської ОДА не було доведено, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням наведеного, відповідачі вважають, що позовні вимоги виконувача обов`язків керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області не мають правового підгрунття і не підлягають задоволенню через їх безпідставність і незаконність.

Крім цього, звертають увагу суду на те, що позовна заява було подана Прокуратурою із пропуском строків позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відзиви на апеляційні скарги відповідачів до суду не надходили.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвокат Шульга Андрій В`ячеславович підтримав доводи апеляційних скарг та просив їх задовольнити.

Представник Київської обласної прокуратури - Недвига Наталія Олександрівна просила апеляційні скарги відповідачів залишити без задоволення.

Представник відповідача Бучанської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання не з`явився. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності представника відповідача Бучанської районної державної адміністрації Київської області.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача та представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області № 2506 від 02.07.2008 року ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 затверджено проекти землеустрою щодо відведення у власність п`яти земельних ділянок загальною площею 5,0000 га для ведення особистого селянського господарства в межах Липівської сільської ради Макарівського району Київської області (а.с. 20-23 том 1).

На підставі розпорядження № 2506 від 02.07.2008 року ОСОБА_2 отримала державний акт серії ЯЖ № 203680 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:05:004:0047, загальною площею 1,0000 га (а.с. 70 том 1); ОСОБА_1 отримала державний акт серії ЯЖ № 203679 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:05:004:0048, загальною площею 1,0000 га (а.с. 25 том 1); ОСОБА_5 отримав державний акт серії ЯЖ № 203678 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:05:004:0049, площею 0,1243 га (а.с. 26 том 1) та державний акт серії ЯЖ № 203676 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:05:002:0053, площею 0,8757 га (а.с. 24 том 1); ОСОБА_7 отримала державний акт серії ЯЖ № 203677 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:05:002:0051, загальною площею 1,0000 га (а.с. 29 том 1); ОСОБА_6 отримала державний акт серії ЯЖ № 203675 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:05:002:0052, загальною площею 1,0000 га (а.с. 71 том 1).

На підставі розпорядження голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області № 4037 від 29.10.2008 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо зміни функціонального використання частин земельних ділянок 8-ми громадянам України із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення садівництва на території Липівської сільської ради Макарівського району Київської області. Змінено функціональне використання частин земельних ділянок загальною площею 0,8000 га із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення садівництва на території Липівської сільської ради Макарівського району Київської області 8-ми громадянам України, зокрема, відповідно до списку, що є додатком до розпорядження №4087 від 29 жовтня 2008 року: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 (а.с. 38-42 том 1).

В подальшому, за заявою власника земельної ділянки Богуславської Лесі ОСОБА_10 и від 09 вересня 2015 року, у зв`язку з виявленням помилки у відомостях ДЗУ, кадастровий номер земельної ділянки 3222783800:05:004:0047 загальною площею 1,0000 га змінено на новий кадастровий номер 3222783800:05:004:0137 (а.с. 68-69 том 1).

Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222783800:05:004:0048, загальною площею 1,0000 га, що належала ОСОБА_11 ій ОСОБА_12 на підставі заяви останньої від 08 червня 2016 року та розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Київської області № 317 від 17 червня 2016 року змінено із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва (а.с. 68-69 том 1).

Надалі, із вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3222783800:05:002:0051 загальною площею 1,0000 га утворено наступні земельні ділянки: земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:03:002:0051 загальною площею 0,9000 га для ведення особистого селянського господарства, державний акт серії ЯЗ № 449736;земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:05:002:0054 загальною площею 0,1000 га для ведення садівництва.

На підставі розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Київської області № 318 від 17червня 2016 року ОСОБА_5 змінив цільове призначення земельної ділянки 3222783800:03:002:0051 - для індивідуального садівництва.

Внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222783800:05:002:0053, площею 0,8757 га, яка належить ОСОБА_5 утворилися: земельна ділянка з кадастровим номером 3222783800:05:004:0135 площею 0,5619 га для ведення особистого селянського господарства, яка згідно інформаційної довідки 198161069 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обліковується за ОСОБА_5 (а.с. 57-58 том 1); земельна ділянка з кадастровим номером 3222783800:05:004:0136 площею 0,3138 га для ведення особистого селянського господарства, яка згідно інформаційної довідки 198728296 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обліковується за ОСОБА_4 (а.с. 54-56 том 1).

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 198159663 від 29.01.2020 року та № 195920377 від 10.01.2020 року власником земельної ділянки площею 1,000 га з кадастровим номером 3222783800:05:004:0048 для ведення садівництва за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, Липівська с/рада є ОСОБА_1 (а.с. 50-53 том 1).

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 198728296 від 03.02.2020 року власником земельної ділянки площею 0,3138 га з кадастровим номером 3222783800:05:004:0136 для ведення особистого селянського господарства за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, Липівська с/рада є ОСОБА_4 (а.с. 54-56 том 1).

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 198161069 від 29.01.2020 року власником земельної ділянки площею 0,5619 га з кадастровим номером 3222783800:05:004:0135 для ведення особистого селянського господарства за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, Липівська с/рада є ОСОБА_5 (а.с. 57-58 том 1).

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 198160129 від 29.01.2020 року власником земельної ділянки площею 0,9 га з кадастровим номером 3222783800:03:002:0051 для індивідуального садівництва за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, Липівська с/рада є ОСОБА_5 (а.с. 60-61 том 1).

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відсутні відомості щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3222783800:05:004:0137, 3222783800:05:004:0047, 3222783800:05:002:0051, 3222783800:05:004:0049, 3222783800:05:002:0053, 3222783800:05:002:0054 (а.с. 46, 47, 48, 49, 59, 62 том 1).

Згідно з інформацією Центральної геофізичної обсерваторії см. Б. Срезневського № 02-08/1625 від 29 липня 2020 року річка Почепин - це природний водний об`єкт, довжиною 13 км та площею водозбору 63,0 кв.м, впадає в р. Здвиж з лівого берега, належить до малих річок. Згідно ст. 88 Водного кодексу України, навколо малих річок встановлюється прибережна захисна смуга шириною 25 м (а.с. 91 том 1).

Відповідно до листа ПП «Яран і К» № 477 від 03 червня 2020 року земельні ділянки із кадастровими номерами 3222783800:05:004:0137, 3222783800:05:004:0048, 3222783800:05:004:0049, 3222783800:03:002:0051, 3222783800:05:002:0054, 3222783800:05:002:0055, 3222783800:05:004:0136, 3222783800:05:004:0135 частково накладаються наприбережно-захисну смугу річки Почепин, а земельна ділянка з кадастровим номером 3222783800:03:002:0052 частково накладається на землі водного фонду та прибережно-захисну смугу річки Почепин, що підтверджується схемами накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду, виготовленими ПП «Яран і К» (а.с. 31-36 том 1).

Із наданих учасниками справи та досліджених судом доказів встановлено, що ТОВ «Науково-виробнича фірма «Універсал-Агро» у 2007 році розроблено «Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 5-ом громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Липівської сільської ради Макарівського району Київської області» ( ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с. 132-191 том 1).

З письмових пояснень Київської обласної державної адміністрації, які надійшли до суду 15.12.2020 року, вбачається, що на момент відведення у приватну власність ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 спірної земельної ділянки водного фонду, так і на даний час, розпорядником є Київська обласна державна адміністрація, а не Макарівська районна державна адміністрація Київської області. Таким чином, законно набути право приватної власності на спірну земельну ділянку водного фонду площею 5,000 га із земель державної власності не могла жодна фізична особа (а.с. 78-81 том 2).

На адвокатський запит ОСОБА_13 (представника відповідачів) Управління культури Київської ОДА повідомило, що для погодження проекту землеустрою у 2007 році подавались звернення та частина проекту землеустрою (картографічні матеріали). При перевірці архівних матеріалів копії вказаного вище проєкту землеустрою, а також висновку управління культури і туризму КОДА не виявлено (а.с. 112 том 2).

Заперечуючи проти позову, представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвокат Шульга А.В. зазначав, що жодні права позивача не порушені, а позовні вимоги є необгрунтованими, оскільки прокуратур не підтвердив належними та допустимими доказами факт того, що спірні земельні ділянки належать до земель водного фонду, і що станом на час виділення земельних ділянок у приватну власність (2008 рік) вони займали прибережну захисну смугу річки Почепин, тому в задоволенні даного позову має бути відмовлено по суті.

На підтвердження своїх доводів сторона відповідача подала висновок спеціаліста про виконані проектно-вишукувальні роботи зміни конфігурації берегової лінії річки Почепин в межах села Липівка Макарівського району Київської обл., складений Фізичною особою - підприємцем « ОСОБА_9 », дотичний до земельних ділянок, зокрема, з кадастровими номерами 3222783800:03:002:0051; 3222783800:05:002:0054, 3222783800:05:004:0049, 3222783800:05:004:0135, у якому, зокремазазначено, що з дати відведення земельних ділянок у власність (2007р) по теперішній час, змінились в частині місцезнаходження берегової лінії і ширини русла річки Почепин внаслідок господарської діяльності. З посиланням на топографо-геодезичну інформацію, яка міститься у копіях проекта землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, розробленого ТОВ «Науково-виробнича фірма «Універсал Агро у 2007 році, ширина русла річки Почепин в найширшій її частині складає 6,0 метрів. Згідно складеної «Схема розташування берегової лінії річки Почепин Липівська сільська рада Макарівського району» даних Публічної кадастрової карти України (2021р.), картматеріалів компанії «Яран і К», вих. № 477 від 03.06.2020 року, відбулася зміна в загальній зміні ширини руслі річки Почепин в найширшій його частині від 6 до 129.9 метра, в частині згаданих вищезазначених земельних ділянок відбулася зміна місцеположення берегової лінії річки Почепин в найбільшій її частині на 29,4 метра в сторону земельних ділянок (а.с.180-187 том 2).

Окрім того, сторона відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вказувала, що позивачем було пропущено строки для звернення до суду з даним позовом і прокурор жодним чином не обґрунтував причин пропуску строків позовної давності і жодним чином не спростував позицію відповідачів щодо його пропуску (а.с. 151-202 том 2).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову виконувача обов`язків керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області про визнання недійсними розпорядження, державних актів на земельні ділянки та повернення земельних ділянок з незаконного володіння, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що спірні землі до моменту передачі їх у власність відповідачам відносились до земель водного фондущодо яких встановлено спеціальний правовий режим. Макарівська районна державна адміністрація порушила порядок надання у власність спірних земельних ділянок, оскільки було недотримано вимоги законодавства.

Здійснення Макарівською районною державною адміністрацією Київської області розпорядження землею не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі держави, що дає підстави для скасування державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за відповідачами тавитребування (повернення) спірних земельних ділянок на користь держави в особі Макарівською селищної ради Бучанського району Київської області ( до заміни орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Київська обласна державна адміністрація) із незаконного володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Відмовляючи в задоволенні вимоги прокурора в частині визнання недійсними розпорядження Макарівської районної державної адміністрації: за №2506 від 02.07.2008 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Липівської сільської ради»; розпорядження №4037 від 29.10.2008 «Про передачу у власність земельних ділянок, функціональне використання яких змінюється, 8-ми громадянам України на території Липівської сільської ради»; за № 317 від 17.06.2016 «Про зміну в цільового призначення земельної ділянки із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 на території Липівської сільської ради Макарівського району Київської області»; за № 318 від 17.06.2016 «Про зміну цільового призначення земельної ділянки із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_5 на території Липівської сільської ради Макарівського району Київської області», суд першої інстанції виходив із того, що зазначена вимога є не ефективним способом захисту прав позивача у цій справі, оскільки задоволення такої вимоги не призведе до відновлення права на земельні ділянки. Такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані, проте суд у будь-якому випадку зобов`язаний надати їм оцінку в мотивувальній частині судового рішення.

Відхиляючи доводи відповідачів про те, що позивачем було пропущено строки для звернення до суду з даним позовом і прокурор жодним чином не обґрунтував причин пропуску строків позовної давності, суд першої інстанції керувався тим, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку варто розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на вказану вимогу не поширюється позовна давність.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог до відповідача Богуславського ОСОБА_14 було предметом апеляційного оскарження за поданою апеляційною скаргою вказаним відповідачем у червні 2023 року в межах апеляційного провадження №22-ц/824/11664/2023, з прийняттям постанови Київським апеляційним судом від 20 грудня 2023 року.

Доводи і вимоги апеляційних скарг відповідачів в рамках апеляційного провадження №22-ц/824/7468/2024 стосуються оскарження рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Перевіривши в межах доводів апеляційних скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду прийшла до наступних висновків.

Відповідно до частин першої-другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).

У спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, втручаючисьу право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, держава може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини перша статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року № 183/1617/16, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, пункт 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, стосовно яких діє чітка заборона на передачу їх у приватну власність із метою будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладено у постановах від 28 листопада 2018 року у справі№ 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Фактичні обставини справи, встановлені судом свідчать про те, що у 2007 році ТОВ «Науково-виробнича фірма «Універсал-Агро» розроблено «Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 5-ом громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Липівської сільської ради Макарівського району Київської області» (Богуславському В.Й., Богуславській О.В., Богуславській Л.О., Богуславській Л.Й., ОСОБА_15 .

З висновку державної експертизи землепорядної документції від 20 травня 2008 року № 14-235е вбачається, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 5-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в межах Липівської сільської ради Макарівського району Київської області розроблений ТОВ «Науково-виробнича фірма «Універсал-Агро» на підставі розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Київської області № 2770 від 08 серпня 2007 року. Загальна площа земельних ділянок, що відводиться у власність становить 5,0000 га зелених насаджень загального користування (землі запасу). Земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до висновку державної експертизи землевпорядної документції від 20 травня 2008 року № 14-235е «проєкт землеустрою погоджений» (а.с. 132-191 том 1).

Розпорядженням голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області № 2506 від 02липня 2008 року ОСОБА_5 ,ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 затверджено проекти землеустрою щодо відведення у власність п`яти земельних ділянок загальною площею 5,0000 га для ведення особистого селянського господарства в межах Липівської сільської ради Макарівського району Київської області (а.с. 20-23 том 1).

На підставі розпорядження № 2506 від 02 липня 2008 року ОСОБА_2 отримала державний акт серії ЯЖ № 203680 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:05:004:0047, загальною площею 1,0000 га (а.с. 70 том 1); ОСОБА_1 отримала державний акт серії ЯЖ № 203679 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:05:004:0048, загальною площею 1,0000 га (а.с. 25 том 1); ОСОБА_5 отримав державний акт серії ЯЖ № 203678 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:05:004:0049, площею 0,1243 га (а.с. 26 том 1) та державний акт серії ЯЖ № 203676 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:05:002:0053, площею 0,8757 га (а.с. 24 том 1); ОСОБА_7 отримала державний акт серії ЯЖ № 203677 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:05:002:0051, загальною площею 1,0000 га (а.с. 29 том 1); ОСОБА_6 отримала державний акт серії ЯЖ № 203675 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:05:002:0052, загальною площею 1,0000 га (а.с. 71 том 1).

На підставі розпорядження голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області № 4037 від 29 жовтня 2008 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо зміни функціонального використання частин земельних ділянок 8-ми громадянам України із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення мадівництва на території Липівської сільської ради Макарівського району Київської області. Змінено функціональне використання частин земельних ділянок загальною площею 0,8000 га із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення садівництва на території Липівської сільської ради Макарівського району Київської області 8-ми громадянам України, зокрема відповідно до списку, що є додатком до розпорядження №4087 від 29 жовтня 2008 року: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 (а.с. 38-42 том 1).

ОСОБА_7 на підставі договору дарування № 6108 від 19 серпня 2008 року відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:05:002:0051, загальною площею 1,0000 га, на користь ОСОБА_5 , який здійснив її поділ на земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:03:002:0051 загальною площею 0,9000 га для ведення особистого селянського господарства, державний акт серії ЯЗ № 449736; земельну ділянку з кадастровим номером 3222783800:05:002:0054 загальною площею 0,1000 га для ведення садівництва (а.с. 66-67 том 1). На підставі розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Київської області № 318 від 17 червня 2016 року ОСОБА_5 змінив цільове призначення земельної ділянки 3222783800:03:002:0051 - для індивідуального садівництва.

ОСОБА_6 на підставі договору міни земельних ділянок № 5596 від 06 серпня 2008 року передала право власності на земельну ділянку 3222783800:05:002:0052 загальною площею 1,0000 га на користь ОСОБА_3 (а.с. 63-65 том 1).

За заявою власника земельної ділянкиБогуславської Лесі Олександрівни від 09 вересня 2015 року, у зв`язку з виявленням помилки у відомостях ДЗУ, кадастровий номер земельної ділянки 3222783800:05:004:0047 загальною площею 1,0000 га змінено на новий кадастровий номер 3222783800:05:004:0137 (а.с. 68-69 том 1).

Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222783800:05:004:0048, загальною площею 1,0000 га, що належить Богуславській ОСОБА_12 на підставі заяви останньої від 08 червня 2016 року та розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Київської області № 317 від 17 червня 2016 року змінено із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва (а.с. 68-69 том 1).

Під час судового розгляду справи відповідачами не заперечувалось, що спірні земельні ділянки з дати відведення (2007 рік) у власність та по теперішній час дотичні до берегової лінії річки Почепин на території її протікання в межах села Липівка у Макарівському районі Київської області.

До земель водного фонду належать, у тому числі, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм (стаття 58 ЗК України та стаття 4 ВК України; тут і далі - у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19. Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, і додаток 13 до цих правил).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України), відповідно до яких прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари -25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Крім того, згідно з положеннями частини четвертої статті 88 ВК України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 (далі - Порядок визначення), передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проєктом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з Мінприроди, Держводагенством і територіальними органами Держземагенствами. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 ВК України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.

Згідно з пункту 2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 N 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, провадження № 14-76цс18; від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, провадження № 14-95цс18; від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, провадження № 14-71цс18; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, провадження № 14-452цс18.

У справі, яка переглядається, судом встановлено відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги річки Почепин на території її протікання в межах села Липівка у Макарівському районі Київської області, а тому при наданні земельних ділянок у власність 5-ом громадянам: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства в межах Липівської сільської ради Макарівського району Київської області за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Предметом доказування у справі, яка переглядається, є відстань від меж спірних земельних ділянок до урізу води річки Почепин.

Пред`являючи позов, прокурор надав суду планово-картографічні матеріали, на яких відображені спірні земельні ділянки, а також лист землепорядної організації ПП «Яран і К» № 477 від 03червня 2020 року, згідно з якими спірні земельні ділянки із кадастровими номерами 3222783800:05:004:0137 (власник ОСОБА_2 ), 3222783800:05:004:0048 (власник ОСОБА_1 ), 3222783800:03:002:0051 (власник ОСОБА_5 ), 3222783800:05:002:0054 (власник ОСОБА_5 ),3222783800:05:002:0055(власник ОСОБА_3 ), 3222783800:05:004:0136 (власник ОСОБА_4 ), 3222783800:05:004:0135 (власник ОСОБА_5 ) частково накладаються на прибережно-захисну смугу річки Почепин. А земельна ділянка з кадастровим номером 3222783800:03:002:0052 (власник ОСОБА_3 ) частково накладається на землі водного фонду та прибрежно-захисну смугу річки Почепин.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази, установивши, що спірні земельні ділянки знаходяться у межах законодавчо визначеної статтею 88 ВК України 25-метрової прибережної смуги річки Почепин, у зв`язку з чим передачею спірних земельних ділянок у власність відповідачів порушується режим користування прибережною захисною смугою річки Почепин, дійшов обгрунтованого висновку про те, щорішення (розпорядження) голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області № 2506 від 02 липня 2008 року щодо затвердження проекту землеустрою провідведення у власність п`яти земельних ділянок загальною площею 5,0000 га для ведення особистого селянського господарства в межах Липівської сільської ради Макарівського району Київської області прийнято всупереч вимогам ЗК України та ВК України, оскільки на його підставі відбулась незаконна передача у власність громадян земель водного фонду.

Доводи апеляційної скарги відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про те, що проект землеустрою, який був погоджений всіма органами, що надали погодження на відведення, підтверджує, що спірні земельні ділянки, виділені відповідно до розпорядження № 2506, відносяться до земель сільськогосподарського використання та мають цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства і на час виділення їх у власність відповідачів жодних порушень водного чи земельного законодавства не було, не грунтуються на вимогах закону, оскільки перебування спірних земельних ділянок до моменту їхформування і відведення у складі земель сільськогосподарського призначення не виключає можливості віднесення їх до земель водного фонду, так як в силу вимог частини третьої статті 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, у тому числі, земель сільськогосподарського призначення.

З урахуванням фактичних обставин справи, судом встановлено відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги річки Почепин на території її протікання в межах села Липівка у Макарівському районі Київської області, а тому при наданні земельних ділянок у власність 5-ом громадянам: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства в межах Липівської сільської ради Макарівського району Київської області за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України.

Твердження відповідачів про те, що земельні ділянки на час їх виділення у приватну власність не накладалися на прибережну захисну смугу річки Почепин, проте після їх виділення у приватну власність відповідачів (їх попередників) внаслідок господарської діяльності відбулося значне розширення річки і відповідно перенесення її берегової лінії в сторону спірних земельних ділянок, що підтверджується висновком спеціаліста про виконанні проектно-вишукувальпі роботи, що був підготовлений інженером-геодезистом ОСОБА_9 за запитом адвоката Шульги А.В. від 28 січня 2021 року, з якого вбачається, що ширина русла річки Почепин у 2008 році становила максимум 6 метрів у найширшій частині, а на даний час вона становить близько 129,9 метрів у найширшій частині, спростовуються іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Так, на запит Київської обласної прокуратури з Національного центру управління та випробувань космічних засобів (далі НЦУ ВПЗ) надійшла відповідь від 20.11.2023 № 391-04-04.03-2023 та надано ретроспективні супутникові знімки у межах розташування спірних земельних ділянок, із зазначенням їх ідентифікуючих ознак (меж) та взаємного розташування відносно водного об`єкту річки Почепин і ділянок суші, починаючи з 11.06.2010 року до 21.03.2022року (а.с. 42-51 том 4).

Відповідно до положення про Державне космічне агентство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 року № 281 (зі змінами), агентство забезпечує створення та експлуатацію наземного і космічного сегментів супутникових систем зв`язку, мовлення та дистанційного зондування Землі, контролю і аналізу космічної обстановки, координатно- часового та навігаційного забезпечення.

Державному космічному агентству України підпорядкований Національний центр управління та випробувань космічних засобів, на який покладено забезпечення оперативними та архівними даними вітчизняних та іноземних космічних систем, що включає моніторинг суходолу лісо/водо/землекористування (інформація доступна за посиланням https://spacecenter.gov.ua).

Тобто, вказане агентство і підпорядкований йому центр володіють необхідним обсягом інформації для виготовлення ретроспективних супутникових фотознімків визначеної території (у тому числі конкретних земельних ділянок).

З аналізу наданих знімків місцевості з 2010 року по теперішній час вбачається, що русло річки Почепин та її берегова лінія не змінювалась в бік розташування спірних земельних ділянокта останні знаходились в прибережній захисній смузі водного об`єкта як на час їх відведення у власність громадян, так і продовжують знаходитись на даний час.

Відомості, викладені у листі Національного центру управління та випробувань космічних засобів від 20.11.2023 року № 391-04-04.03-2023, із ретроспективними супутниковими знімками, узгоджуються з іншими доказами, які наявні в матеріалах справи, а саме планово-картографічними матеріалами та листом землепорядної організації ПП «Яран і К» № 477 від 03 червня 2020 року, та підтверджують обставину знаходження спірних земельних ділянок у межах законодавчо визначеної статтею 88 ВК України 25-метрової прибережної смуги річки Почепин з моменту виникнення спірних правовідносин і по даний час.

Отже, висновок спеціаліста про виконані проектно-вишукувальні роботи, що був підготовлений інженером-геодезистом ОСОБА_9 , який не має заздалегідь встановленої сили для суду і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу, в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, не спростовує висновок суду першої інстанці про належність спірних земельних діялянок до земель водного фонду.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні земельні ділянки, що належать на праві власності відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розташовані у межах 25-метрової прибережної смуги річки Почепин, тобто, належить до земель водного фонду України.

Відповідачами зазначені доводи й докази, надані позивачем, не спростовані.

Надаючи оцінку доводам апеляційний скарг відповідачів щодо безперешкодного користування ними земельними ділянками більше 10 років, колегія суддів виходить з такого.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Законодавство України обмежувало безоплатне передання у приватну власність земель водного фонду єдиним випадком. Вказане обмеження, визначене на момент виникнення спірних правовідносин у частині другій статті 59, пункті «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України, було доступним, чітким і зрозумілим, а наслідки його недотримання з огляду на приписи ЦК України - передбачуваними для будь-якої особи, яка набула земельну ділянку водного фонду.

Судом встановлено, що спірні земельні ділянки розташовані в межах прибережної захисної смуги.

Усунення перешкод у здійсненні державою в особі відповідних органів права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим режимом земельної ділянки (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 108), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 115)).

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України).

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України).

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (частина перша статті 50 Конституції України).

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству

Задовольняючи вимогу позову про усунення перешкод у користуванні законним володільцем земельними ділянками шляхом їх повернення на користь держави в особі Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області із володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , суд першої інстанції вірно виходив з того, що повернення земельних ділянок не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У справі, яка переглядається, суспільний інтерес є спрямованим на повернення земельних ділянок у власність держави для задоволення соціальної потреби у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності територіальної громади на земельну ділянку, а саме: у збереженні прибережних захисних смуг; у недопущенні їх передання у приватну власність усупереч чинному законодавству замість надання в оренду для чітко визначених цілей (зокрема, й рекреаційних, і туристичних); у недопущенні маніпуляцій із цільовим призначенням земель водного фонду шляхом виділення цих земель для ведення садівництва нібито із земель сільськогосподарського призначення.

Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає, що загальний інтерес у контролі за використанням зайнятої прибережною захисною смугою земельної ділянки за її цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає над приватним інтересом у заволодінні земельними ділянками у власність. Тому, з урахуванням наведеного вище, справедливий баланс між суспільним і приватним інтересами у цій справі не порушений.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у численних своїх судових рішеннях, зокрема, у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19, і ця судова практика є незмінною.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позову про повернення земельних ділянок, що належать на праві власності відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , так як передані у власність відповідачам земельні ділянки, розташовані у межах 25-метрової прибережної смуги річки Почепин, тобто, належить до земель водного фонду України.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах: від 20 липня 2022 року у справі №545/1692/19 (провадження № 61-10999 св 20); від 05 жовтня 2022 року у справі №545/1431/20 (провадження № 61-15584 св 21); від 06 жовтня 2022 року у справі № 545/1100/20 (провадження № 61-3896 св 22).

Також, судом першої інстанції надано належну правову оцінку заяві відповідачів про застосування позовної давності, у задоволенні якої обґрунтовано відмовлено.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, у справі, яка переглядається, позивач заявив вимогу про усунення порушення його право власності шляхом повернення земельних ділянок водного фонду на користь держави в особі Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області, що є негаторним позовом, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цих ділянок. На такий позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх постановах у подібній категорії справ.

Водночас, суд першої інстанції не врахував, що вимога позову в частині скасування державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки є неефективними способом захисту, оскільки відновлення порушених прав забезпечується зобов`язанням повернути земельні ділянки.

З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції в частині скасування реєстрації права власностіза відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на земельні ділянки підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.

Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційних скарг, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Шульга Андрій В`ячеславович задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про скасування реєстрації права власностіза відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на земельні ділянкискасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

В іншій частині задоволених позовних вимог виконувача обов`язків керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про повернення земельних ділянок із кадастровими номерами 3222783800:05:004:0137 (власник ОСОБА_2 ), 3222783800:05:004:0048 (власник ОСОБА_1 ), 3222783800:05:002:0055 (власник ОСОБА_3 ), 3222783800:05:004:0136 (власник ОСОБА_4 ), 3222783800:03:002:0052 (власник ОСОБА_3 ) з незаконного володіння рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 травня 2023 року слід залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених вимог про визнання недійсними розпорядження Макарівської районної державної адміністрації: за №2506 від 02.07.2008 року «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Липівської сільської ради»; розпорядження №4037 від 29.10.2008 року «Про передачу у власність земельних ділянок, функціональне використання яких змінюється, 8-ми громадянам України на території Липівської сільської ради»; за № 317 від 17.06.2016 року «Про зміну в цільового призначення земельної ділянки із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 на території Липівської сільської ради Макарівського району Київської області»; за № 318 від 17.06.2016 року «Про зміну цільового призначення земельної ділянки із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_5 на території Липівської сільської ради Макарівського району Київської області» учасниками справи не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини рішення.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 41, 50 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 88, 89, 90 ВК України, ст.ст. 1, 58-62, 83, 84, 152 ЗК України, ст.ст.4, 5, 76, 78, 80, 89, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Шульга Андрій В`ячеславовичзадовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 травня 2023 року в частині скасування реєстрації права власностіза відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на земельні ділянки скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 травня 2023 року в частині задоволених позовних вимог виконувача обов`язків керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про повернення земельних ділянок з незаконного володіння залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий Судді:


Суд	Київський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення	16.09.2024
Оприлюднено	04.10.2024
Номер документу	122065073
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Ратнікова Валентина Миколаївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 16.09.2024 по справі 370/1781/20КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —370/1781/20

Постанова від 16.09.2024

Постанова
від 16.09.2024 по справі 370/1781/20
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД